3.2. Завдання і зміст словникової роботи в різних вікових групах дошкільного закладу

Якщо звернутися до історії цього питання, то вперше завдання щодо словникової роботи з дошкільниками визначила Є. Тихеєва у праці «Розвиток мовлення дітей». Вона вважала формування словника - головним напрямом мовленнєвої роботи з дітьми дошкільного віку і запропонувала чітку систему завдань, ме­тодів і прийомів засвоєння ними слів. Пізніше російські мето­дисти М. Коніна та О. Соловйова уточнили й доповнили окремі аспекти проблеми лексичного розвитку.

У сучасній дошкільній лінгводидактиці виокремлюють три основні завдання розвитку лексики:

• збагачення кількісного складу лексики новими, раніше невідомими словами, а також збільшення словникового запасу за рахунок засвоєння дітьми нових значень багатозначних слів, що вже наявні в їхньому лексичному запасі;

• якісне засвоєння лексики, що виявляється в поглиблено­му розумінні значення й смислових відтінків слів і словосполу­чень, подальшому оволодінні узагальненням, яке в них вира­жене. Особливої актуальності у зв'язку з цим набуває завдання уточнення значення слів на основі протиставлення антонімів і зіставлення слів, близьких за змістом, тобто розвиток гнучкості словника, вміння доречно користуватися загальновживаною лексикою у мовленнєвій практиці;

• активізація словника — застосування дітьми лексичних засобів у різних мовленнєвих ситуаціях. Лінгвісти поділяють засвоєні дитиною слова на дві категорії — пасивний (слова, які вона розуміє, пов'язує з конкретними уявами, але сама ними не користується) і активний (слова, які дитина не тільки розуміє, а й доречно, свідомо використовує у своєму мовленні) словник. Нові слова в мовленні дітей активізуються за умови уточнення значення та закріплення способів їх відтворення на практиці.

Зазначені завдання словникової роботи можна справедливо визначити як триєдину мету розвитку словника дитини, ос­кільки процеси збагачення-уточнення-активізації словнико­вих одиниць відбуваються постійно. Вони тісно пов'язані один з одним, і тому важко виділити межу, коли закінчується один процес і розпочинається інший. Щодо одного відокремленого слова така послідовність є логічною. Саме за такою логікою і будується робота в дошкільному закладі, коли вихователь реалі­зує завдання введення у словник дитини нового слова. В про­цесі мовлення у словниковому запасі дитини з'являються нові слова, уточнюється значення інших, а знайомі, засвоєні рані­ше слова дитина активно застосовує в обігу.

Завдання збагачення словникового запасу в дошкільному віці неможливе поза пізнавальною діяльністю дітей. Проголо­шений у часи К. Ушинського та Є. Тихеєвої діяльнісний прин­цип засвоєння лексики є об'єктивним і точно відображає про­цес засвоєння дитиною слів. У практичній діяльності з різно­манітними предметами дитина засвоює їх назву спочатку на рівні розуміння, встановлюючи зв'язок між самим предметом і словом. Поступово у процесі практичних дій відбувається усві­домлення, уточнення значення нового слова, відчуття його смис­лових відтінків. Таким чином дитина починає використовува­ти слова в активному мовленні. Однак нерідко буває, що почуте від дорослих чи однолітків нове слово миттєво підхоплюється дитиною і у вигляді звукової гри промовляється на різні лади, недоречно включається у різні смислові контексти. Дитина дос­лідним шляхом прагне визначити значення нового слова, кла­сифікувати його, віднести до певної смислової групи. Врахову­ючи обмежений життєвий досвід дошкільника, слід зауважи­ти, що його «дослідна діяльність» здебільшого буває помилко­вою. Численні приклади того, як, орієнтуючись на звукову бу­дову слова, малюк доходить помилкових висновків щодо його значення, наведені К. Чуковським, а також подані у досліджен­нях С. Цейтлін, В. Харченко та інших учених.

Завдання збагачення словникового запасу новими словами передбачає представлення не лише звукової будови (правильного звучання) слова, а й смислової його реалізації відповідно до кон­тексту, а потім усвідомлення значення виокремленого слова.

Робота над словом як структурною одиницею мови має вели­ке значення, оскільки головна властивість слова полягає в його семантичному значенні. Слова як знаки системи мови, що виз­начають об'єкти дійсності, характеризуються багатозначністю, полісемією, вступають у різноманітні семантичні зв'язки (си­нонімічні, антонімічні тощо), які потрібно розкрити дітям з ме­тою забезпечення повноцінного володіння ними рідною мовою.

На жаль, у практиці роботи з розвитку мовлення в дошкіль­них закладах вихователі нерідко віддають перевагу завданням кількісного накопичення та активізації лексики, а семантиці слова приділяють недостатньо уваги. Проте слово, що визначає предмет, явище, якість та інше, включене не лише до системи упорядкованої номінації об'єктів дійсності, а й до системи внутрішньомовних відношень. Отже, розкриття семантики слова, семантичних відношень між словами — важливий напрям словникової роботи, який дає можливість звернути увагу дітей на особливості сполучуваності слів, точність їх вживання, формування вмінь будувати зв'язне висловлювання, знаходити найбільш правильні слова. На підставі цього у дошкільнят фор­муються увага й інтерес до слова, відчуття мови, активізуються розумові процеси.

У сучасній методиці крім трьох основних завдань розвитку словника науковці визначають ще одне, спрямоване не тільки на опанування мовною нормою, а й на підвищення рівня мов­леннєвої культури. Це усунення з мовлення дітей ненорматив­них слів (діалектних, розмовних, жаргонних), особливо тоді, коли діти перебувають в умовах несприятливого мовленнєвого середовища. Всі завдання в дошкільному віці вирішуються без використання відповідної термінології.

Зміст словникової роботи в дошкільному закладі передусім визначається формуванням словникового запасу, що позначає елементи культури, яку привласнює, освоює дитина, - матері­альний світ (природа і предметне оточення), соціальні відноси­ни, інтелектуальна сфера.

Науковці наголошують, що діти насамперед засвоюють по­бутову лексику: назви частин обличчя, тіла; назви іграшок, по­суду, меблів, їжі (А. Богуш, В. Логінова, І. Непомняща, В. Яши­на). Поступово словник дитини збагачується у зв'язку з усклад­ненням процесу пізнавальної діяльності природознавчою, сусп­ільною, емоційно-оцінною лексикою, словами, що позначають час, простір, кількість, величину. У граматичному відношенні це - іменники, дієслова, прикметники, прислівники, числівни­ки, займенники тощо. З обов'язкового лексичного запасу дити­ни дошкільного віку можна виокремити такі основні групи:

1. слова, що позначають конкретні поняття - назви дій, предметів, ознак, якостей;

2. слова, що позначають абстрактні, видові, родові, узагальнювальні поняття. Засвоєння цієї групи слів можливе лише на основі формування знань понятійного характеру, тобто засвоєн­ня слів першої групи;

3. значення багатозначних слів, антонімів, синонімів, смис­лових відтінків слів і словосполучень;

4) образні слова та слова з переносним значенням.

Зміст лексичної роботи в різних вікових групах упродовж дошкільного дитинства постійно ускладнюється, збільшуєть­ся, що пояснюється, за словами В. Логінової, збагаченням слов­ника дітей на основі ознайомлення з новими предметами; вве­денням слів, що позначають якість, властивості, відношення на основі поглиблення знань про предмети та явища навколиш­нього світу; введенням слів, що позначають елементарні понят­тя на підставі розрізнення й узагальнення предметів за істот­ними ознаками; залученням дітей до різноманітної народної лексики через ознайомлення з фольклорними і літературними творами; а також процесом опанування образної лексики ук­раїнської мови.

Зміст лексичної роботи з дошкільниками визначається та­кими основними напрямами: реалізація номінативної функції слова, тобто визначення за допомогою слова різноманітних об'єктів і предметів навколишнього світу; засвоєння змістової сторони слова через співвіднесення слова за змістом, тлумачен­ня значень слів і словосполучень.

У численних сучасних наукових дослідженнях і методич­них розробках автори (А. Богуш, Б. Гербова, К. Крутій, О. Монке, Ю. Руденко, В. Яшина та ін.) намагаються систематизува­ти обов'язковий словник-мінімум за темами для дітей різних вікових груп. Це копітка робота, яка дає змогу вихователям, батькам здійснювати лексичну роботу системно і планомірно. Проте складність її полягає в тому, що передбачити усі необхідні теми практично неможливо. Щоб зорієнтувати вихователів на самостійне складання словників, у методичному посібнику М. Алексєєвої та В. Яшиної наведено такі критерії добору слів:

• комунікативна доцільність уведення слів у словник дітей;

• необхідність слова для засвоєння змісту речень, висловлю­вань, текстів, передбачених програмою для дошкільних закладів;

• частота вживання слів у мовленні дорослих, з якими кон­тактують діти;

• значення слів для реалізації виховних завдань;

• вживання слова, його доступність за лексичними, грама­тичними, фонетичними особливостями, за ступенем узагаль­нення;

• врахування рівня оволодіння лексикою рідної мови дітьми певної групи;

• значення слова для розуміння дітьми певного віку змісту художніх творів;

• добір слів, що належать до різних частин мови.

Загальні запитання методики лексичної роботи з дошкіль­никами вирішувалися поступово упродовж всієї історії станов­лення й розвитку дошкільної лінгводидактики. Вагомий вне­сок у розробку принципів здійснення словникової роботи зро­била Є. Тихеєва. Вона наголошувала, що провідним є принцип розвитку словника в процесі активного діяльнісного пізнання світу. В підручниках та методичних посібниках з проблем мов­леннєвого розвитку дошкільників висвітлюються різні ав­торські формулювання принципів лексичної роботи, смисл яких зводиться до кількох основних об'єктивних положень, вимог щодо організації роботи з формування словника. Сучасна до­шкільна лінгводидактика визначає низку принципів словни­кової роботи на етапі дошкільного дитинства.

Принцип єдності розвитку словника з розвитком сприй­мання, мислення передбачає єдність факту і слова, що познача­ють явища дійсності. Цей принцип може реалізовуватися лише за умови опертя на активне й діяльнісне пізнання навколишньо­го світу. При цьому словникова робота поступово ускладнюва­тиметься відповідно до зростаючих можливостей дітей щодо пізнання світу, розвитку розумової діяльності.

Принцип взаємозв'язку слова і попереднього уявлення кон­кретизує принцип використання наочності як основи для організації пізнавальної й мовленнєвої активності, про який свого часу говорив корифей вітчизняної педагогічної науки К. Ушинський. Саме завдяки наочності дитина може легко, без напруження запам'ятовувати до 20 слів. За словами великого педагога, без використання наочного матеріалу можливості ди­тини зменшуються у чотири рази.

Наступний принцип пов'язаний з необхідністю забезпечи­ти взаємозв'язок усіх завдань словникової роботи на кожному занятті та здійснення активної словникової роботи під час ви­конання усіх розділів програми як на заняттях, так і під час режимних моментів. Помилковою є думка, що завдання лек­сичного розвитку можна реалізувати лише на заняттях з розвитку мовлення. Лексичній роботі слід приділяти увагу і в по­всякденному житті дітей. Тільки за таких умов можна реалізу­вати усі попередні принципи і забезпечити достатній лексич­ний та мовленнєвий розвиток дітей.

У літературі з лінгводидактики висвітлюються також принципи сенсорно-лінгвістичного розвитку, активної пізна­вальної діяльності дітей у засвоєнні слова, національної спря­мованості словникової роботи (А. Богуш, Н. Кирста, Н. Луцан, І. Непомняща, Є. Струніна).

Формування словника у дошкільному віці відбувається по­стійно в різних видах діяльності через активне пізнання дити­ною довкілля та спілкування з тими, хто її оточує. Методи сти­мулювання лексичного розвитку можна поділити на дві великі групи: методи і прийоми збагачення словникового запасу та методи сприяння освоєнню дітьми смислу слова та активізації словника. До першої групи методів належать екскурсії-огляди, екскурсія, спостереження за об'єктами, розглядання картин, картинок, предметів, художнє читання, розповідь, бесіда, полілог і дидактична гра з картинками, іграшками, предмета­ми. До другої групи методів та прийомів належать передусім лексичні вправи, дидактичні ігри, загадування й відгадування загадок, тлумачення значення слів і словосполучень, запитання як спосіб активізації мислення та мовлення дітей. Розгля­немо методику їх проведення відповідно до завдань лексичної роботи та в контексті різних видів дитячої діяльності.