Мова рідна, слово рідне

Важливим моментом є врахування автором ситуації функ­ціонування української мови в різних регіонах України, недо­статнє володіння педагогами українською мовою. Другу части­ну програми становить довідник «Пробний орієнтовний слов­ник української мови для дітей 3-6 років життя» з диференці­ацією за віковими групами і частинами мови за такою структу­рою — діти віком 3 роки: іменники (в алфавітному порядку) з наголосами і перекладом окремих слів російською мовою, що подані в дужках. Наприклад, будинок (рос. дом), вовк (рос. волк) та ін. Дієслова, прикметники, прислівники, числівни­ки, займенники, частки, вигуки, вирази. Цей словник може слугувати насамперед довідковим матеріалом вихователям як з українською, так і з російською мовами навчання.

У 1997 р. було опубліковано тематичну програму А. Богуш «Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку» як програму-максимум. Крім програми в ній представлено теоре­тичні засади мовленнєвої і художньо-мовленнєвої діяльності дітей (функції, принципи, форми навчання, різновиди компетенцій та їх сутність).

Пізніше її було перевидано за назвою «Мовленнєвий компо­нент дошкільної освіти », яка складається з 3-ох частин: «Навчаль­но-мовленнєва діяльність дітей у дошкільному закладі», «Про­грама навчання рідної мови і базові характеристики мовленнєво­го розвитку дітей »,«Художньо-мовленнєва діяльність дітей дош­кільного віку» та Додатку «Орієнтовний словник-мінімум до Ба­зового компонента дошкільної освіти».

У першій частині розкрито теоретичні засади та принципи навчання дітей рідної мови; базовий компонент мовленнєвого розвитку дітей, зміст і форми навчання дітей рідної мови (види мовленнєвих занять).

У другій частині подано зміст і базові характеристики роз­витку мовлення дітей раннього і дошкільного віку та педа­гогічні умови реалізації програми.

У третій частині презентовано теоретичні засади, принци­пи організації художньо-мовленнєвої діяльності та види художньо-мовленнєвої компетенції; подано зміст художньо-мовлен­нєвої діяльності для кожної вікової групи.

Додаток містить орієнтований словник-мінімум за сфера­ми життєдіяльності дитини відповідно до БКДО, в якому пред­ставлено в алфавітному порядку всі частини мови.

У Державній національній програмі «Освіта» («Україна XXI століття») вперше розглядалося питання щодо нагальної потреби визначення базисного компонента дошкільної освіти. Державні програмні документи визнали дошкілля початковою, вихідною ланкою освіти у країні. В Україні розроблено новий державний документ — стандарт «Базовий компонент дошкіль­ної освіти».

Базовий компонент дошкільної освіти — це мінімально не­обхідний і водночас достатній для нормального функціонуван­ня дитини в довкіллі рівень знань, умінь і навичок, рівень обіз­наності, або ступінь компетентності.

Ступенем компетентності (обізнаності) вважають комплекс особистісних якостей і властивостей, розвинених потреб і здібнос­тей, елементарних теоретичних уявлень, що становлять систему знань дитини; життєво важливих практичних умінь, які гаранту­ють дошкільнику пристосованість до життя, вміння орієнтуватися в ньому, здатність реалізувати свій природний потенціал.

Базисний компонент дошкільної освіти визначає вимоги суспільства та держави до вихованості, обізнаності й навченості дошкільника, а також умови, за яких вони можуть бути досяг­нуті. Це фундаментальні засади, підвалини перших років жит­ні дитини, мінімальне освітнє ядро, що відображає якісно-кількісні показники поведінки й діяльності дитини і ні за яких умов у жодному дошкільному закладі України не може бути знижене.

Учені по-різному розуміють мінімально необхідну «обіз­наність дитини». Так, О. Кононко, один з авторів проекту ба­зисного компонента, наголошує, що в контексті базисного ком­понента поняття «мінімальний» вживається «не стільки в ро­зумінні «найнижчий за ступенем розвитку», скільки у значенні «обов'язковий набір елементарних, доступних вікові складо­вих». Отже, документ орієнтує на досягнення дитиною ниж­нього вікового, а не індивідуального порога. Бути нижче за цю межу не має права жоден педагог. Якщо дитина не опанувала віковим мінімумом, то це показник психологічного або соціаль­ного відхилення. Як бачимо, йдеться про забезпечення кожній психічно нормальній дитині своєрідної вікової мірки, «не ниж­чий за мінімально достатній ступінь розвитку».

Базовий мінімум обізнаності розглядається сучасними вче­ними (JI. Парамонова, М. Поддьяков, О. Кононко та ін.) як склад­на, структурована, інтегрована одиниця, як сукупність мінімальних одиниць виміру різнобічних компетенцій дитини-дошкільника. Так, мовленнєва компетенція охоплює лек­сичну, фонетичну, граматичну, діамонологічну та інші компе­тенції. Базовий мінімум, як інтегрований феномен, може бути вищим за означений у сучасних чинних програмах оптимум чи максимум (йдеться «про орієнтовні показники розвитку»). На­приклад, дитина швидко опанувала правильною вимовою, вод­ночас вона ще не вміє зв'язно розповісти про свою діяльність, бачене й пережите, бо в неї бідний словниковий запас, що не відповідає означеному «мінімуму».

«Базовий компонент» становить 2 частини - інваріантну та варіантну. Інваріантна частина є обов'язковою для всіх дітей віком до 7 років (як у дошкільному закладі, так і в сім'ї). Її мета — забезпечення єдності освітньо-виховного простору Ук­раїни і його відповідності до європейського освітнього простору та духовного розвитку дітей. Варіантна частина враховує інди­відуально-психічні властивості розвитку особистості дитини (потреби, нахили, здібності та ін.), регіональний, етно-соціо-культурний компонент, що дає можливість відкривати різні альтернативні дошкільні заклади, створювати варіантні програ­ми і методики навчання.

«Базовий компонент дошкільної освіти» визначив і її кінце­ву мету, яка полягає в розвитку елементарного світогляду, ціннісного ставлення до зовнішнього й внутрішнього світу, еле­ментарного самовизначення, духовного розвитку дитини.

Засобами реалізації мети дошкільної освіти є прилучення дітей до національних і загальнолюдських цінностей, форму­вання базисної особистісної культури і механізмів забезпечен­ня життєдіяльності, виховання потреб у самореалізації та само­ствердженні. Завдання дошкільної установи і сім'ї в реалізації мети полягає в тому, щоб полегшити дитині процес входження в соціальне середовище й адаптування в ньому, прищепити на­вички практичного життя, розвинути внутрішній світ дитини.

Розроблення базисного компонента дошкільної освіти - нове завдання як для науковців, так і для практиків України. Тож його створення вимагало враховувати принаймні три по­зиції: базисні характеристики особистості, якісні новоутворен­ня психічного розвитку та вікову сенситивність.

Базисними характеристиками дитини-дошкільника пси­хологи визнають такі психічні якості та властивості, як: креативність, ініціативність, самостійність і відповідальність, довільність, свобода поведінки й безпека, самосвідомість і са­мооцінка.

Креативність — це здібність дитини до творчого розв'язан­ня будь-яких проблем, що виникають у тій чи тій ситуації пев­ного напряму діяльності (Л. Венгер, JI. Парамонова, М. Поддьяков та ін.). Показниками креативності вважають:

• здібність дитини до створення нового оригінального про­дукту (малюнок, конструкція, вірш, розповідь та ін.);

• ініціативність показники розвитку творчого інтелекту дитини, що виявляється в ігровій, продуктивній, художньо-мовленнєвій діяльності;

• самостійність і відповідальність — своєрідна форма дитячої активності, яка відображає актуальний рівень розвитку особистості (JI. Виготський) і забезпечує дитині самостійність (без допомоги дорослого) у виборі й розв'язанні різних завдань. Відповідальність дитини за власні вчинки й поведінку визначається мірою її самостійності, рівнем розвитку вольових якос­тей у ситуації вибору «можна" не можна», «добре — погано», «хочу - повинен (зобов'язаний)».

Довільність — це вміння управляти своєю поведінкою відпо­відно до вимог, правил, норм поведінки (JI. Виготський, О. Запо­рожець). Показники довільності: супідрядність мотивів, умін­ня виокремлювати провідний мотив і підпорядковувати йому інші; внутрішня мотивація та оволодіння нормами поведінки.

Свобода поведінки і безпека залежать від рівня обізнаності та вихованості дитини, їх показниками є: почуття міри, обе­режність і передбачливість наслідків своїх дій і вчинків; чуття безпеки, дотримання соціально-детермінованих правил і заборонів. Показниками самосвідомості і самооцінки є: образ влас­ного «Я»; усвідомлення свого місця в системі суспільних відно­син; прагнення до здійснення суспільно значущої та суспільно оцінної діяльності (Б. Ананьев).

Якісними новоутвореннями психічного розвитку, за дани­ми психологів (JI. Виготський, О. Запорожець, О. Леонтьев, Д. Ельконін та ін.), є класична формула «Я сам» трирічної ди­тини, оволодіння діалогічним (у молодшому віці), монологіч­ним (у середньому віці) мовленням; виникнення планувальної, регулювальної мовної функції у шість років; довільність пове­дінки; самостійність дітей старшого дошкільного віку та ін.

Сензитивний період розвитку — це найсприятливіший вік (щодо пластичності нервової системи) для засвоєння певного матеріалу, набуття знань, умінь і навичок у певному напрямі діяльності, наприклад, в оволодінні мовою - від 2 до 5 років. Зауважимо, що розроблення базисного компонента не може повторювати за своєю структурою сучасні чинні програми дошкіль­них закладів. Базисний компонент дошкільної освіти має за­безпечити цілісне, інтегроване, взаємопов'язане знання ди­тини про природу, предметний світ, світ мистецтва, світ лю­дей, світ власного «Я». Тому в базисному компоненті виділено чотири сфери життєдіяльності дитини: «Природа», «Культу­ра», «Інші», «Я сам».

Зміст освітньо-виховної роботи спрямований на збережен­ня дитячої субкультури, орієнтацію дорослого насамперед на цінності, інтереси і норми самих дітей, на врахування особистісних новоутворень раннього дошкільного дитинства - розви­ток активного мовлення, наочно-дієвого й елементарного логіч­ного мислення, самостійності, образу «Я», виникнення схема­тичного контуру дитячого світогляду, формування внутрішніх етичних інстанцій, супідрядності мотивів, виявів довільної по­ведінки, особистої самосвідомості дитини.

Базисний компонент розроблено з урахуванням того, що засвоєння змісту дошкільної освіти як завершеної цілісності має відповідати всьому періоду перебування дитини на віково­му етапі від одного до семи років життя. Кожний віковий ща­бель (ранній, молодший, середній і старший дошкільний вік) виконує в цьому процесі свої психологічні й педагогічні зав­дання лише за умови їх повної реалізації як на кожному щаблі зокрема, так і в сукупності загалом.