3.3. Методика розвитку словника дітей дошкільного віку

Збагачення лексичного запасу відбувається в процесі актив­ного пізнання дитиною довкілля. В організованій навчальній діяльності ця робота проводиться на спеціальних заняттях з оз­найомлення дітей з властивостями та якостями предметів. Ос­новна їх мета - ввести в мовлення дітей назви предметів, їх час­тин, деяких ознак, властивостей і якостей. Методика проведен­ня цих занять була запропонована Є. Тихеєвою та уточнена й доповнена В. Логіновою.

У молодших групах науковці рекомендують проводити два види занять: 1) первісне ознайомлення з предметом; 2) по­глиблення знань про предмети. Кожний вид занять має свою специфіку.

На заняттях з первісного ознайомлення з предметом потрібно правильно організувати увагу дітей щодо сприйняття предмета, формування уявлень про нього і відповідного словни­ка. Найефективнішими засобами при цьому є привертання ува­ги дітей до самого предмета або дії та слів, якими вони познача­ються. Вихователь називає предмет тільки тоді, коли на ньому сконцентрована увага дитини. Слово виступає як знак предме­та. Встановлюється зв'язок між словом і уявленням про пред­мет. Вихователь створює пошукову ситуацію, пропонує запи­тання на зразок: де лялька (м'яч)? У відповідь на запитання він показує предмет і повторює слово. Потім при появі чи зникненні предмета це слово повторює дитина.

Діти закріплюють слово на заняттях. За вказівкою вихова­теля вони обирають предмет серед інших, називають його, ви­конують з ними різні дії.

На заняттях з поглиблення знань про предмет формується цілісне уявлення дитини про нього: встановлюється зв'язок між призначенням предмета та його будовою, матеріалом, з якого він зроблений; визначаються видові особливості предмета. До мето­дики проведення занять ставляться такі вимоги (за Є. Тихеєвою):

• пізнавальна діяльність має ґрунтуватися на практичних завданнях, з домінуванням ігрових прийомів;

• предмети мають бути добре знайомі дітям (ті, призначен­ня яких їм відоме і, які вони вже використовували);

• додаткові предмети слід добирати так, щоб у них не вис­тачало певної деталі, що робить їх непридатними для діяльності; спрямовувати увагу дітей на визначення, якої частини не вис­тачає, та спроби пояснити причини цього;

• діти мають активно діяти з предметами, мотивувати свій вибір, обираючи потрібне; керівництво пізнавальною і мовлен­нєвою діяльністю вихователь здійснює шляхом вказівок стосов­но необхідних дій і запитань.

На заняттях вихователь використовує методи розглядання і обстеження предметів. Ознайомлення з предметом відбуваєть­ся поетапно:

• ознайомлення із зовнішнім виглядом предмета та його призначенням;

• сприйняття частин, деталей предмета;

• знайомство з властивостями та якостями предметів, ма­теріалами, з яких вони зроблені (скло, папір, дерево, метал; скло — прозоре, крихке, б'ється; папір — мнеться, рветься, роз­мокає );

• визначення зв'язку між матеріалом, з якого зроблений предмет, та його функціональним призначенням.

Основні методичні вимоги до проведення подібних занять були сформульовані В. Логіновою:

• дослідження ігрових прийомів, а саме: раптова поява пред­метів і їх зникнення, пошук, ігрові дії, ігрові атрибути та ін. Врахування раптовості стимулює мовленнєву активність дітей;

• сюжетний характер ігор-занять. Для дітей певне значення має вмотивований процес пошуково-експериментальної діяль­ності (наприклад, ознайомлення з властивостями та якостями тка­нин) може відбуватися під час заняття-гри «Дитяче ательє»;

• розглядання предмета, його деталей. Дехто з вихователів помилково прагне організувати ознайомлення з предметами за допомогою запитань про очевидне. Наприклад, показує дітям кубик і запитує: «Що це у мене в руках?» Стимульний ефект матимуть запитання, відповіді на які дитина знаходить само­стійно, через власну пошукову діяльність, роздуми, міркуван­ня тощо, як-то: «Який з кубиків не потоне у воді? Чому ви так думаєте? »;

• багаторазове повторення вихователем назви предметів, дій у моменти зосередження уваги дитини. Нові слова, які вихова­тель уводить у її словник, мають бути проголошені на занятті не менше трьох разів самим вихователем і дітьми;

• використання запитань, спрямованих передусім на відповідь замість дій;

• формування у дітей вміння знаходити потрібний предмет зі слів вихователя; чергування ігрових, пошуково-експеримен­тальних дій з мовленнєвими;

• активні дії дітей під час обстеження предмета (обмацу­вання, погладжування, сприйняття на слух, розрізнення за смаком, запахом);

• порівняння предметів за їх зовнішнім виглядом;

• поступове формування цілісного уявлення про предмет, його призначення, будову, матеріал, з якого він виготовлений.