Мовленнєва творчість дошкільників

Заняття майже завжди зорієнтовані на кінцевий результат - скласти оповідання на тему, розповідь за картиною, казку за набором іграшок тощо. Вся попередня робота на занятті налаш­тована на підготовку дітей до створення творчого продукту (ор­ієнтування в певній темі, актуалізація словника, граматичні вправи, естетично-емоційне збудження), причому вихователь, керуючи творчою діяльністю дітей, прагне складені дітьми тво­ри використовувати згідно з літературно-мовленнєвими норма­ми. Саме цим пояснюється його активне втручання в дитячу роз­повідь: вказівки, навідні запитання, пропозиція скласти кілька варіантів, тактовні виправлення, доповнення, підказки тощо.

В ініціативній творчості дитина зосереджена переважно на самому творчому процесі, в якому вона — головна фігура. Її цікавить сюжет, літературна чи ігрова інтрига, події, які вона собі уявляє. Дитина діє самостійно і будь-яке втручання пе­дагога з метою вдосконалити результат може загальмувати творчий процес, а іноді й зупинити його. У власну творчість дошкільник переносить здобуті раніше знання, вміння, на­вички. Що вище рівень підготовленості, обізнаності дитини, то якіснішою, яскравішою й оригінальнішою буде її спонтан­на творча діяльність.

Під час заняття педагог намагається задіяти всі струк­турні частини творчого процесу: зародження задуму, пошук засобів вирішення творчого завдання, реалізація задуму, оці­нка творчого продукту, співвіднесення його із задумом. На кожному етапі він прагне продемонструвати дітям різні варі­анти вирішення творчого завдання, різні способи збагачення творчого процесу.

В ініціативній творчості структура творчого процесу може порушуватись, адже діяльність дитини імпульсивна, подібна грі, яка не завжди завершується певним результатом. Якщо на занятті діти мають можливість почути кілька варіантів скла­дених товаришами розповідей, які вихователь може зафіксу­вати за допомогою диктофона, магнітофона, записати на ар­куші, то мовленнєво-творчі дії дошкільника в його самостійній діяльності буває важко зафіксувати. За контекстом ці записи здебільшого не мають сенсу, адже вони пов'язувалися з ігро­вими, образотворчими, конструктивними діями, в яких виок­ремити «суто мовлення» іноді буває неможливо. Отже, умови здійснення творчого процесу істотно впливають на його зміст і рівень якості.

Мовленнєвотворча діяльність, залежно від умов, у яких вона відбувається, може виявлятися в різних формах (схема 2).

Схема 2.Організовані та спонтанні форми мовленнєвотворчої діяльності дошкільників

Як бачимо зі схеми, ініціативна мовленнєвотворча діяль­ність посідає значне місце в житті дитини. Адже цей вид твор­чості є природним для неї, важливим засобом самовираження, самореалізації, який виявляється у різних видах дитячої діяль­ності: в сюжетно-рольовій грі (за допомогою складання сюжетів казок, ігрових діалогів, сценаріїв); в пізнавальній діяльності (через вислови-міркування, вислови-пояснення, вислови-запитання, головна мета яких упорядкувати, систематизувати власні уявлення про довкілля, пояснити самому собі невідповідності, незрозумілості, проблеми, з якими постійно стикається дити­на); в образотворчій, музичній, конструктивній, театральній діяльності (завдяки акомпанементу дій, їх коментарю, словесному малюванню); у спілкуванні з однолітками й дорослими (через самопрезентацію і фантазування) тощо. Ініціативна мовленнєвотворча діяльність ґрунтується на знаннях дитини, які вона здобула під час навчання.

У ситуаціях регламентованої мовленнєвотворчої діяльності основними організаційними формами є мовленнєве заняття, а також заняття з ознайомлення дітей із художньою літературою, деякі види мовленнєвих ігор. Під керівництвом педагога діти вправляються у складанні римовок, художньому аналізі та творчій контамінації малих форм фольклору, створенні колек­тивних етюдів, індивідуальних казок, оповідань. Для прикла­ду розглянемо заняття «Складання казкової історії про чарів­ну силу доброти».

Мета: через стимульовані лексико-граматичні та логічні вправи підготувати дітей до самостійного складання творчої розповіді за опорними словами. Розвивати творчу уяву, здатність до багатоваріантного вирішення проблемного завдан­ня. Формувати зв'язність, логічну послідовність самостійного висловлювання дитини.

Матеріал: гумка, ґудзик, скріпка, набір предметних кар­ток (із зображенням суниці, ґудзика, відра, машини, пташки, пирога, кишені, кота, їжака), аркуші паперу, олівці.

Організаційна частина: заняття має складатися з етичної бесіди та творчої розповіді. Щоб казка, складена дітьми, мала певну мораль, потрібно, щоб етична бесіда передавала процес творчої розповіді. Лексичні вправи в першій частині заняття дають змогу актуалізувати потрібний словник для виконання творчого завдання.

Хід заняття: на початку заняття вихователь пропонує дітям пояснити, як вони розуміють вислів: «Я собою задоволе­ний», «Я пишаюся собою», та визначити, коли людина може так про себе сказати. Потім пропонує пригадати, як можна ви­разити подібний стан, за допомогою яких способів, і показати це жестами, мімікою (плечі розправлені, голова підведена, на обличчі усмішка). Діти демонструють також протилежний стан пригніченість, переживання, сором, обговорюють ситуації, коли виникають такі відчуття. На прикладах вихователь дово­дить дітям, що від гарних вчинків людина стає наче більшою, а погані вчинки роблять її зовнішньо ніби меншою. Педагог про­понує дітям послухати вірш:

Один дуже крихітний хлопчик

Для такої ж крихітної пташки,

На крихітному блюдечку

Приніс смачну, запашну крихітку.

Пташка йому подякувала,

Так, вона йому подякувала.

Щиро-щиро подякувала,

І хлопчик трішки підріс.

Вихователь: «Чому від подяки пташки хлопчик трішки підріс?»

Мовленнєвотворча діяльність включає в себе:

• лексико-граматичні вправи: добір синонімів до слова кри­хітний (який менший за скріпку, гумку, ґудзик на сорочці); порівнянь до наведених слів-синонімів; складання речень про можливі дії такого крихітного хлопчика;

• підготовка до творчої розповіді-складання сюжету за до­помогою запитань вихователя: як могло таке статися, що хлоп­чик зробився дуже маленьким? Можливо, він вчинив щось по­гане? Як повернути йому свій справжній вигляд? Які добрі вчин­ки він міг зробити? Чи допомогло це хлопчику повернути свій зріст? Що хлопчик зрозумів у своєму житті? Який корисний урок він отримав?;

• колективне складання сюжетів за опорними сигналами у вигляді предметних карток (вихователь послідовно відкриває їх перед дітьми, спрямовуючи розвиток сюжету відповідно до опорних слів);

• малювання дітьми ілюстрацій до окремих епізодів ство­реного сюжету. Відтворення казки за малюнками. Складання книжки-розкладанки;

• загальний етичний висновок вихователя і дітей. Мовлен­нєвотворча діяльність включається і в інші види занять (інте­лектуальні, художні, екологічні) у вигляді висловів-міркувань, висловів-пропозицій, у побудові яких дитина виявляє свою творчість, рівень мовленнєвої компетентності.

Залежно від способу організації мовленнєвотворчу діяль­ність дітей поділяють на індивідуальну, групову і колективну. Прямої залежності між умовами здійснення творчого процесу і способами організації діяльності не існує, ініціативна словес­на творчість може відбуватися в усіх трьох формах. У навчальній діяльності педагог також використовує різноманітні форми організації дітей залежно від завдань заняття і рівня їхньої підготовленості до творчої діяльності.

Індивідуальна спонтанна творчість — це майже завжди моногра, незалежно від змісту і характеру діяльності, за виклю­ченням мовленнєвотворчої діяльності, яка спонукається есте­тичним мотивом (С. Рубінштейн). Дитина може обирати різні засоби для реалізації свого задуму (дії з іграшками, малюван­ня, ліплення, конструювання, танець з підспівуванням), її ак­тивність зумовлюється ігровим мотивом, унаслідок чого вини­кає ігровий або художній сюжет, що відбивається пізніше в пев­них діях (режисерській грі з іграшками, малюванні, створенні книжки-розкладанки тощо). Нерідко в ініціативній творчій діяльності мовлення виконує не головну, а допоміжну функцію (акомпанує творенню образів, супроводжує будівельні ігри) - гармонійно входить до складу макродіяльності дитини, в якій воно відокремлюється, відсторонюється від інших, поринає у світ фантазій. Така індивідуальна творчість є безперечно цінною для розвитку творчої уяви, образного й логічного мислення, емо­ційно-чуттєвої сфери дошкільника. Саме від багатства, оригі­нальності, змістовності мовленнєвої творчості значною мірою залежить рівень ігрової, художньої діяльності дитини.

На певних етапах навчання вихователі використовують різні способи організації дітей. Так, індивідуальній творчій діяльності на занятті обов'язково має передувати колективна творчість, під час якої дитина поступово здобуває потрібні для творчості вміння й навички в найсприятливішій для цього си­туації. Адже колективне творення, кероване вихователем, зав­жди супроводжується успіхами дітей, що надає їм особливого задоволення, віри у свої можливості та бажання повернутися до цієї діяльності ще не один раз. Як уже зазначалося, під час ко­лективної творчості діти успішно вчаться одне в одного, перей­маючи найрезультативніші засоби дії. Ця форма організації також цінна багатоваріантністю вирішення творчого завдання, що позитивно впливає на розвиток швидкості, гнучкості й ори­гінальності мислення дошкільників.

Поступово вихователь починає використовувати групову (дует, тріо) форму організації творчої діяльності, наприклад складання розповіді командами. Він доручає дитині обрати собі товаришів для спільної розповіді (за картиною, набором ігра­шок тощо). Група розповідачів домовляється, хто за ким, як і про що складатиме розповідь. Причому кожен член групи уваж­но слухає мовлення інших, доповнює його, підтримує у разі виникнення труднощів, Групова мовленнєвотворча діяльність є переходом до індивідуальної творчості. Діти самостійно оби­рають тему своєї розповіді, індивідуально виконують завдання і презентують його всій групі дітей.

Про важливість індивідуальної творчості на занятті й по­дальшого колективного художнього аналізу складених дітьми творів свідчать результати дослідження Г. Кудіної та З. Новлянської. Автори відзначають цінність саме поєднання індиві­дуального й колективного етапів мовленнєвотворчої діяльності на занятті. Складений дитиною твір презентується всій групі, яка стає його поціновувачем, критиком, співавтором, що безпе­речно впливає на підвищення якості індивідуальної мовленнє­вої діяльності, адже під час навчання кожна дитина грає ролі автора, критика і слухача. Отже, використання різних способів організації мовленнєвотворчої діяльності дітей під час навчан­ня сприяє підвищенню її якості.