5.8. Методика стимулювання словесної творчості та навчання дітей творчої розповіді

Мовленнєва творчість — один із найскладніших видів дитя­чої творчості.

Мовлення - важливий компонент різноманітних видів твор­чої діяльності дітей. Тому складно виокремити у спостереженні та аналізі, наприклад, процесу малювання, пов'язаного з коментуванням дитиною своїх дій, створюваного сюжету (який народжується одночасно на двох рівнях - вербальному й обра­зотворчому), межі кожного виду творчої діяльності. Слово підштовхує, збагачує, стимулює рухи рук, потік думки, а зоб­раження, що виникають, спонукають до нових словесних об­разів. І слово, і зображення є однаково значущими для дитини засобами творения художнього образу, вираження свого стану, почуттів, відображення самостійної думки. Творча розповідь і мовленнєве вправляння як компоненти різних видів дитячої діяльності - це різні рівні словесної творчості.

Мовленнєвотворча діяльність - це складання різних типів зв'язних висловлювань, за допомогою яких дитина виражає власні почуття, уявлення, навіяні художніми творами, сприйняттям дов­кілля. Як складова частина різних видів діяльності (гри, малю­вання, конструювання, театралізації, спілкування), мовленнєвот­ворча діяльність не завжди завершується складанням твору, який би відповідав певним літературним та мовним нормам, оскільки дитина не ставить перед собою таке завдання. Мовленнєві завдан­ня підпорядковуються меті, змісту загальної діяльності, що зу­мовлює вибір мовленнєвих дій.

Словесна творчість як первинна форма літературної твор­чості — це спеціально організований мотивований процес скла­дання дитиною твору в будь-якій формі висловлювання, що відповідає певним літературним нормам.

Процес словесної творчості орієнтований на складання ди­тиною твору, тобто на досягнення певного результату. Мотива­ційна настанова, що активізує мовленнєво-творчий процес, ви­являється в бажанні за власною ініціативою брати участь у вирі­шенні завдань, запропонованих дорослим; у творчій продуктив­ності — здатності складати кілька варіантів творів на одну тему; в ігровій настанові, прагненні перемогти у змаганні (хто скла­де найцікавішу казку). У цій ситуації найчастіше творчий про­цес спрямовується педагогом, що дає змогу поєднати навчання й активну творчу мовленнєву практику.

Залежно від умов, у яких відбувається творчий процес, роз­різняють мовленнєву творчість в умовах навчання і в ситуації ініціативної творчої діяльності (табл. 19), в яких по-різному виявляється активна позиція дитини щодо процесу словесної творчості, роль педагога в керуванні творчим процесом (ТП), відповідність складеного дитиною твору літературно-мовленнє­вим нормам (жанру, структурній формі, граматиці висловлю­вання), орієнтованість на кінцевий результат, можливість різно­манітних варіацій розвитку творчої ідеї.

В умовах організованого навчання ініціатива майже завж­ди йде від вихователя, який заздалегідь планує зміст заняття, тему, навчальні завдання. Завдяки майстерності, зацікавле­ності педагога діти включаються у творчий процес, відгукують­ся на його пропозицію «Давайте придумаємо...». В ініціативній творчості дитина вільна і звертається до творчої діяльності лише тоді, коли насправді відчуває нагальну потребу творити.

Таблиця 19.