Переднє слово

Ознакою будь-якої держави та її нації є рідна мова. Рівень розвитку рідної мови віддзеркалює рівень культури та духовного розвитку нації.

Вивчення рідної мови, рідного слова започатковується з раннього дитинства в сім'ї, серед рідних і близьких людей, а вдосконалення її відбувається у дошкільних навчальних закладах, школі й триває впродовж усього життя. Отже, рідна мова є за­гальним підґрунтям навчання і виховання дітей у дошкільно­му закладі. Оволодіння нею як засобом пізнання і способом людського спілкування є найвагомішим досягненням дошкіль­ного дитинства. Адже психофізіологами доведено, що саме до­шкільний вік (до 6-7 років) є найсприятливішим для цього. До 4,5 року дитина засвоює відмінкові закінчення та основні граматичні форми (О. Гвоздев), до 5 — звукову систему мови та усвідомлює звуковий склад слова (Д. Ельконін), оволодіває моноло­гічним мовленням (С. Рубінштейн). Якщо дитина з певних при­чин ізольована під повноцінного мовленнєвого спілкування у дошкільні роки, це негативно позначається на її подальшому і розумовому, і мовному розвитку.

Мстою опанування рідної мови в дошкільному віці є засвоєн­ня літературних норм, культури мовлення і культури спілкування рідною мовою. Культура мовлення - це вміння правиль­но говорити (й писати), добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети та ситуації спілкування, це система вимог щодо вживання мови в мовленнєвій діяльності.

Культура рідної мови має як соціальне, так і національне значення: вона забезпечує високий рівень мовленнєвого спілку­вання, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства загалом; через культуру мовлення відбувається куль­тивування самої мови, її вдосконалення.

Культура мови виявляється у правильності, нормативності, адекватності, логічності, різноманітності, естетичності, чистоті та доречності. Вихователі дошкільних закладів покликані роз­вивати усне мовлення дітей, навчати їх рідної мови, формувати культуру мовленнєвого спілкування. Ефективність роботи з роз­витку мовлення значною мірою залежить від вдало розробленої системи педагогічного впливу, педагогічних умінь і навичок вихователя, його мовлення як взірця для дітей. Саме тому у ви­щих педагогічних навчальних закладах на факультеті дошкіль­ної освіти здійснюється цілеспрямована підготовка дошкільних працівників до роботи з дітьми від народження до семи років, головною складовою якої є вивчення курсу теорії та методики навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах.

Метою курсу щ озброєння майбутніх фахівців теоретични­ми знаннями, лінгвістичними, лінгводидактичними й психо­фізіологічними засадами навчання рідної мови та формування у них практичних умінь і навичок, за допомогою яких вони змо­жуть досягти високого науково-методичного рівня навчально-виховної роботи з розвитку мовлення у різних вікових групах дошкільного закладу відповідно до державних стандартів вищої школи та Базового компонента дошкільної освіти.

Розробляючи курс дошкільної лінгводидактики, автори керувалися філософським уявленням про мову як суспільне явище, виходячи при цьому з нерозривного зв'язку мови і мис­лення, розуміння процесів розвитку мовлення і людського сус­пільства, тісного зв'язку наукової теорії з практикою.

Науково-теоретичні положення підручника ґрунтуються на кращих здобутках вітчизняної та зарубіжної методики розвит­ку мовлення. Використано методичну спадщину Я. Коменського, К. Ушинського, І. Огієнка, С. Русової, І.Срезневського, Є. Тихеєвої, В. Сухомлинського та інших корифеїв педагогіч­ної науки. Автори зверталися до мовознавчих праць (Л. Щерба, О. Гвоздев, Л. Федоренко та ін.), психологічних досліджень із різних питань розвитку дитячого мовлення (Б. Баев, С Рубінштейн, Л. Виготський, О. Запорожець, Д. Ельконін, Г. Костюк, А. Маркова, О. Леонтьев, І. Синиця), праць з фізіології (І. Пав­лов, О. Іванов-Смоленський, М. Кольцова) та сучасних методич­них розробок (Ф. Сохін, О. Ушакова, В. Логінова, Г. Ляміна, Н.Карпинська, E. Коротковата ін.). При підготовці підручни­ки актори використали досягнення сучасної дошкільної педагогіки в Україні, результати наукових досліджень із дошкіль­ної української лінгводидактики, проведених за останні 20 років під керівництвом академіка А. Богуш.

Підручник побудовано відповідно до вимог кредитно-мо­дульної системи, тобто він має модульно-тематичному будову.

У вступі визначено мету, завдання, загальну організацію II і МІН,ссу вивчення дисципліни, форми звітності для того, щоб сформувати у студентів цілісну картину вивчення курсу. Основну частину складають сім модулів, кожен з яких має такі складові: теоретичний матеріал до тем модулю; тематику і зміст практичних занять; матеріал для самооцінювання навчальних досягнень, список рекомендованої літератури до кожного модулю, вимоги до порт фоліо, зміст модульного контролю та таблицю оцінювання досягнень студентів за модулем. Важливим аспектом в оволодінні методикою навчання дітей рідної мови є постійно вдосконалення власного мовлення вихователя. У підручнику міститься науково-методична інформація, розвивальні завдання для студентів, виконання яких сприятиме не лини» методичному вдосконаленню, а й підвищенню власної к культури мовлення.