Весела сім'я
Жили собі дідусь та бабуся. Не було в них нікого. Сумували вони. Та одного вечора почули, що хтось стукає до них тихенько: «тук-тук-тук». Відчинила бабуся двері й чує: «Ку-ку-рі-ку, ку-ку-рі-ку - пустіть мене переночувати». Бабуся й дідусь зраділи та й пустили півника в курятник. Як ось знову хтось стукає ще голосніше: «тук-тук-тук», і почулося: «Му-у-му-у». Це корова просилася переночувати. Пустили і її в корівник. Потім прийшла курочка з курчатками і каже: «Кудах-тах-тах, кудах- тах-тах! — пустіть і мене». Пустили і її з курчатами. Нагодували всіх, напоїли чистою водицею. Дуже сподобалось усім жити в бабусі й дідуся, залишилися вони в них назавжди. Рано-вранці півник прокидався й співав: «Ку-ку-рі-ку, я курочок стережу». А курочка: «Кудах-тах-тах, я несусь у кущах». А корова: «Му- у-му-у! Молочка вам принесу». Ось так вони почали весело й дружно усі разом жити в дідуся та бабусі.
Для бесіди зі старшими дошкільниками можна використати розповідь, складену самим вихователем. Він добирає або придумує спеціальні тексти, в яких трапляються важкі звуки. Ці розповіді складніші за змістом і більші за розміром. Діти можуть переказувати їх від початку до кінця, частинами, а також за ролями. Вихователь бере на себе роль автора, а діти поодинці чи невеликими групками промовляють слова, звукосполучення, звуки. Початок заняття такий, як і при навчанні дітей переказуванню. На заняттях з розвитку мовлення дітей навчають інтонаційно виразно передавати зміст думки, почуттів, переживань, виразно розмовляти, відчувати вірші. Основний прийом навчання виразного мовлення — імітація, наслідування мовлення вихователя.
Широко використовують ігрові вправи на вправляння дітей у виразному мовленні на заняттях з розвитку мовлення та художньої літератури. Так, використовуючи різні театральні прийоми, вихователь навчає дітей передавати образ дійових осіб за допомогою міміки, жестів, постави. Треба вчити дітей голосом передавати настрій, стан того чи того героя художнього твору. Для цього їм пропонують прочитати вірш радісно, весело або сумно; поставити запитання від імені хитрої лисички, злого вовка, доброго крокодила Гени або веселого Чебурашки; виконати пісеньку від імені доброго або злого героя; зобразити, як вовк розмовляє у лісі з Червоною Шапочкою, використовуючи інтонацію (лагідно чи улесливо, грубо чи хвалькувато). Можна використовувати різні творчі завдання, які сприяли б пошуку дітьми індивідуальних засобів виразності у передачі образів, персонажів, інтонації. Наприклад, підійти до свого товариша і попросити у нього іграшку так, щоб усі за інтонацією могли зрозуміти, як саме він попросив: лагідно чи сердито, ввічливо чи грубо тощо.
Розвитку виразності мовлення дітей сприяють запитання вихователя при читанні й аналізі художніх творів. Вони спрямовують увагу дітей на виразні засоби мовлення, спонукають до інсценування. Наприклад: Який голос у Маші? З яким почуттям вона сказала ці слова? Поясніть, що зараз переживає Маша? (Казка «Маша і Ведмідь».) Яким би голосом ви передали слова Ведмедя? Як правильно розпочати розповідь: швидко чи повільно? Який вірш, веселий чи сумний, чому? Щоб ви хотіли змінити у цьому оповіданні (казці)? Пригадайте, який епізод в оповіданні вас найбільше вразив, схвилював?
Дітям порівняно важко дається виконання вправ на вираження почуттів у мовленні, а саме: здивування, радість, урочистість, ніжність, гнів, жалібність, переляк та ін. Основними прийомами для вправляння дітей у виконанні цих завдань є ігрові. Наприклад, вихователь читає вірш, а діти повторюють рядки вірша з яскраво вираженою інтонацією: перша підгрупа - із запитальною, друга - з розповідною, третя - з окличною.
3 метою навчання дітей виразного мовлення використовують спеціальні вправи, виконуючи які, діти повинні промовити слово з різним емоційним навантаженням. Наприклад, вихователь говорить: «Діти, сьогодні до нас у групу прийшов новенький хлопчик. Як би ви про нього сказали?» «Новенький». Потім він пропонує дітям сказати це слово з радістю, подивом, сумом, байдуже. Дітям дається завдання промовити речення «Оксана малює олівцем» так, щоб відповісти на запитання: хто саме малює олівцем? (наголос на слові Оксана); що робить Оксана? (наголос на слові малює) чим малює Оксана? (наголос на слові олівцем).
Вихователь промовляє фразу «Дощ іде» і пропонує дітям здогадатись, зраділа вона дощу чи, навпаки, схвильована. Важливою для вироблення різних відтінків голосу та виразності мовлення є вправа «Мавпочки». Діти повторюють різні варіації сили голосу, дикції, ритму, темпу, наголосу, інтонації.
Особливе місце у вихованні звукової культури мовлення дошкільників посідають малі жанри фольклору. Дослідження з цього питання було проведено в Україні О. Трифоновою. Народна поетична творчість є невичерпним джерелом виховання і навчання дітей дошкільного віку. В ній відбито життя народу, його звичаї, обряди, саме через неї діти засвоюють народну мову.
Одним із перших авторів підручника з педагогіки, в якому широко представлений український фольклор, був О. Духнович. Особливу увагу привертають художні твори вченого-педагога для дітей-дошкільнят, що були зібрані в окремий розділ «Маленьким соколятам». У ньому автор подає байки, вірші, які відіграють не лише виховну, пізнавальну, а й повчальну роль. На переконання О. Духновича, фольклор вже починає впливати на дітей наймолодшого віку. З перших днів дитина чує голос матері, яка наспівує їй колисанки. Колисанки - народні пісні, що співаються, коли заколисують, присипляють дітей. Колискові пісні зачаровують малят своєю простотою, ніжністю, красою рідного слова. Вони розвивають слух та відчуття рідної мови, її мелодики, збагачують дітей пестливою лексикою.
Характерними елементами колисанок є специфічні приспіви, ритмічні повтори певних слів чи звуків, використання епітетів, порівнянь, метафор, звуконаслідувань. Колисанки передаються словами, що сповнені материнської любові та ніжності, тому вони створюють особливу емоційну насиченість пісень і тим самим привертають увагу дітей до звучання рідної мови.
Дитячі забавлянки - це надзвичайно вдала форма спілкування дітей з дорослими, що сприяють розвитку дрібних м'язів руки, активізації їхньої рухливості.
Забавлянки (утішки) — це коротенькі пісеньки або віршики, поєднані зі своєрідними вправами і покликані зміцнювати дитину фізично, підтримувати радісний, бадьорий настрій. Забавлянки існують для дітей різного віку. Для найменших, які тільки починають сидіти, у народі складено забавлянки з похитуванням, підкиданням дитини на коліні або одній нозі («Ой чук, чук, чук», «Гойда, гойда, гойдала»). Для немовлят
утішки-ігри з пальцями («Печу, печу хлібчик», «Сорока-ворона»). Для дітей, які опанували рідну мову, пропонуються забавлянки-діалоги («Зайчику, зайчику»).
Вік, на який припадають забавлянки, утішки, - сенситивний для мовленнєвого розвитку малюків. Саме тому функція забавлянок - не лише розважати малюка, а й розвивати його мовлення, активізувати процес засвоєння звуків рідної мови дитиною дошкільного віку.
Забавлянки насичені різноманітними повторами, звуконаслідувальними словами, тому вони так легко запам'ятовуються дітьми. Звукові повтори створюють особливу наспівність забавлянок, що є дуже важливим для зазначеного жанру, оскільки для немовлят зміст і значення слів не завжди зрозумілі. Вони сприймають мелодійний, ритмічний, звуковий малюнок твору.
Повторюваність у поєднанні зі змінами ритмічного образу, жести та інтонація сприяють зосередженню дитячої уваги на таких творах і допомагають їх духовному, інтелектуальному, мовленнєвому розвитку. Крім того, бездоганність художньої форми забавлянок насамперед забезпечується багатою звуковою гамою, де звукові повтори підкреслюють наспівність. Алітерації та асонанси зумовлюють милозвучність, поглиблюють знайомство дітей з навколишнім світом, допомагають естетично його сприймати, розвивають звуконаслідування.
З кожною новою утішкою малюки знайомляться з радістю, вони із задоволенням слухають народну мову, відчувають віршований ритм, багатство відтінків слів. Саме читання забавлянок створює умови для емоційного контакту з дітьми. Навчально-виховна мета забавлянок - розвивати мовленнєву активність дитини, тренувати пам'ять, логіку мислення. Отже, розігрування забавлянок з дітьми - це надзвичайно важливий момент зародження у дитини інтересу і любові до рідної мови. Вони виховують у дошкільнят почуття ритму, розвивають активне мовлення, сприяють розвитку фонематичного слуху.
Серед дитячого фольклору найпоширенішими є заклички, примовки, лічилки, мирилки.
Замовляння (заклички) - здебільшого віршовані формули, дуже давні за походженням і пов'язані з вірою у чудодійну силу слів, якими «темні» люди прагнули вплинути на стихійні сили природи чи суспільне оточення. У народі побутують господарські, громадські, лікувальні, приворотні замовляння. Заклички супроводжуються виконанням певних рухів, жестів. Це впливає на розвиток мовлення, вдосконалення звуковимови.
Примовка — жартівливий, здебільшого римований вислів, що ним розпочинається чи закінчується казка; дотепне зауваження, що вплітається у розповідь чи текст твору; якась фраза чи віршик, що розповідається під час дитячої гри тощо. Ці фольклорні твори (примовки та заклички) не лише виховують у дитини бережливе ставлення до рослинного і тваринного світу, а й розвивають у неї мовленнєву активність, тренують артикуляційний апарат, розвивають інтонаційні здібності дошкільнят.
Лічилки — це віршовані, ритмізовані тексти, які використовуються дітьми для поділу гравців на групи чи визначення їхньої ролі або послідовності участі у грі. Лічилки поділяють на такі групи: 1) складені самими дітьми; 2) складені дорослими (народні та авторські).
Серед лічилок першої групи чимало таких, які зовсім не мають сюжету або містять лічбу до 8, 10, 12, а їх лексика — це спотворені числівники та слова, що слугують їх замінниками. У лічилках, складених дітьми, знаходимо багато іноземних слів, які поступово спотворюються і надають лічилці беззмістовного характеру («Уну, дуну, ре», «Ене, бене, три контори»).
Лічилки другої групи, що складені дорослими для дітей, мають певний зміст, чітку композицію, написані літературною, образною мовою, містять повчальні та виховні завдання. Лічилкам властиві загадковість, яскравість, образність, незвичайні співзвуччя, привабливий сюжет, саме тому дітям подобається їх повторювати, тим самим удосконалювати власне мовлення.
Використання лічилок є стимулом для розгортання словесної творчості дітей, розкриття їхніх лінгвістичних здібностей і мовних обдаровань. У звуковому оформленні лічилок може бути поставлений наголос на вимові певного звука з метою тренування артикуляції і вироблення певних орфоепічних навичок.
Мирилки — це вид дитячого фольклору. Діти використовують їх під час розв'язання сварки чи суперечки. Застосування мирилок у дошкільному закладі сприяє активізації словника дитини, вдосконалює її мовлення, тренує мовленнєвий апарат, водночас вони виконують і певну виховну функцію.
Використання в комплексі усіх видів фольклору закріплює у дітей звуковимову, тренує мовленнєвий апарат, удосконалює мовлення, збагачує словник дітей образними виразами.
Ознайомлення дітей з малими жанрами фольклору відбувається на заняттях з художньої літератури.
Тема: У нас на гостинах герої казок (фронтальне). (За експериментальними заняттями, розробленими О. Трифоновою.)
Мета: ознайомити дітей з фольклорними жанрами - забавлянкою та утішкою, спонукати повторювати за вихователем ці фольклорні твори з відповідною інтонацією. Виховувати інтонаційну виразність мовлення.
Матеріал: іграшковий зайчик, забавлянка «Біжить зайчик дорогою», утішка «Зайчику-Плаксунчику, не плач», фотокартки. Словник: забавлянка, утішка.
Хід заняття: вихователь розповідає складену ним казку:
« Жили-були собі дід та баба. І мали вони двох маленьких онучок: Ясочку-Незнайку та Вседізнайку. (Показує фотокартки.) Вседізнайка була дуже гарною дівчинкою, завжди посміхалась, і про все, що знаходилося поряд з нею, дізнавалася, тому її так і назвали дідусь і бабуся. А от Ясочка-Незнайка нічим не цікавилася, нічого не хотіла знати, то й прозвали її Незнайкою.
Вирішили якось онучки піти до лісу. Ідуть вони дорогою та раптом чують: хтось голосно плаче. Незнайка злякалась, а Вседізнайка відразу ж упізнала, чий це голос. Підійшли вони разом до деревця і побачили там зайчика. «Познайомся, - сказала Вседізнайка, - це Зайчик-Плаксунчик. Скільки я його знаю, стільки він і плаче. Скажи мені на вушко, чому ти плачеш? Ой, Плаксунчик плаче, бо хоче капусти, а ще тому, що ніхто не слухає його забавлянку».
- Вихователь пропонує послухати забавлянку про зайчика:
Біжить зайчик дорогою
Та й скаче,
Затуляється лапками
Та й плаче:
«Усі ж бо я городи обійшов.
Ніде ж бо я капусти не знайшов».
(Промовляє забавлянку двічі, імітуючи відповідні дії. Потім пропонує дітям розіграти її.)
- Ось бачите, чому Зайчик - Плаксунчик так голосно плакав. Діти, давайте дізнаємося, чи допомогли дівчатка зайчику заспокоїтися (знову розповідає казку):
Занепокоїлася Вседізнайка, що Плаксунчику так сумно і вирішили вони з Ясочкою-Незнайкою допомогти йому. Пішли дівчатка з Плаксунчиком шукати капустку. Довго ходили, раптом бачать: посеред лісової галявини стоїть чарівний палац, підійшли вони до нього. Щойно доторкнулися до дзвіночка, як-от двері самі й відчинилися. Зайшли дівчатка з Плаксунчиком до палацу й бачать: багато хлопчиків і кожний з них займається своєю справою. Помітив один хлопчик гостей і підійшов до них. Вседізнайка представила Ясочку-Незнайку та Зайчика-Плаксунчика і попросила допомогти їм утішити зайчика. «Так, — сказав хлопчик, — йому допоможе мій брат. Познайомтеся, це Утішайко. Він знає дуже багато утішок, знає, як утішити маленьких діточок, тому ми і назвали його Утішайко. Він охоче поділиться з вами, щоб наступного разу ви змогли утішити свого Плаксунчика. Ось послухайте:
Зайчику-Плаксунчику, не плач,
Спечу тобі калач,
Медом помажу, усім покажу,
А тобі дам!
(Промовляє утішку два—три рази.)
Давайте, діти, і ми вивчимо цю утішку. (Діти заучують текст утішки.)
Наприкінці заняття вихователь запитує у дітей, якою за- бавлянкою чи утішкою вони будуть забавляти та утішати своїх маленьких друзів? (Діти розповідають.) Надалі ці твори вивчають з дітьми на групових та індивідуальних заняттях.
Тема: Пригода у лісі (групове).
Мета: ознайомити дітей із фольклорними жанрами: скоромовкою, лічилкою, стимулювати промовляння їх; удосконалювати звукову культуру мовлення.
Матеріал: скоромовка « Лис у лісі заховався », лічилка « Йшла зозуля мимо саду».
Словник: скоромовка, лічилка.
Хід заняття: вихователь: «Діти, сьогодні я розповім вам про пригоду, яка сталася з Ясочкою-Незнайкою та Вседізнайкою».
Вирішили якось дівчатка піти до своїх знайомих друзів. Ідуть вони лісом і чують: хтось сперечається. Підійшли ближче і впізнали Зайчика-Плаксунчика і хлопчика з чарівного палацу.
Вседізнайка підійшла, привіталася і запитала: «Хлопчику, як тебе звати?» «Мене звати Швидкомовко», — швидко відповів хлопчик. «А чому ви сперечаєтеся?» - запитала допитлива Вседізнайка. Швидкомовко відповів, що він і Плаксунчик знають цікаві скоромовки, але не можуть вирішити, хто перший почне їх говорити. Раптом збоку тріснула гілка. Всі злякано подивились у той бік. «Хто це може бути? » - запитала допитлива Вседізнайка. Чекати довелося недовго: із-за дерева вийшов ще один хлопчик з чарівного палацу. «Доброго дня! Мене звати Лічилко. Ворона-каркарона принесла мені звістку, що мій найменший брат і Зайчик-Плаксунчик сперечаються. Я вам зможу допомогти. Я знаю багато лічилок, ось чому мене і назвали Лічилком. За допомогою лічилок можна визначити, хто перший почне гру або прочитає віршик. Послухайте: Йшла зозуля мимо саду, Наступила на розсаду. І сказала: ку-ку-мак, Вибирай один кулак! (Лічилку промовляє тричі.)
Вихователь пропонує дітям вивчити лічилку. (Діти заучують текст.)
«Ось ми і визначили, хто перший розкаже скоромовку. Починай, Швидкомовко». Швидкомовко поміркував і промовив таку скоромовку: Лис у лісі заховався, ліс лиса схопив. «Дівчатка, чи знаєте ви, чому її називають скоромовкою?» - запитав Лічилко. «Ні», — разом відповіли дівчатка. «Вона зветься так тому, що її потрібно промовляти дуже швидко, ось так» (показує як). Коли дівчатка поверталися додому, вони були радісні, бо вивчили напам'ять скоромовку.
Вихователь пропонує дітям також вивчити нову скоромовку. (Діти заучують її.)
Тема: Допоможемо друзям (фронтальне).
Мета: виявити обізнаність дітей у малих фольклорних жанрах, перевірити вміння розповідати їх напам'ять, закріпити звуковимову, виразність мовлення.
Матеріал: лист, книжки.
Словник: активізація словника дітей назвами малих фольклорних жанрів.
Хід заняття: вихователь: «Діти, коли я збиралася до дошкільного закладу, то отримала лист. Ви хочете дізнатися, хто його і m писав і про що в ньому йдеться? » (Відкриває лист і читає його.) Любі малята! Пише вам Вседізнайка. Мені відомо, що ви знаєте всіх моїх друзів. (Діти пригадують імена хлопчиків.) Нещодавно :і моїми друзями сталося неймовірне: хлопчики забули про все, що колись знали. Тепер вони весь час сумні, нічого не розказують, бо не пам'ятають ні утішок, ні колисанок, ні мирилок, ні скоромовок. Тому я і вирішила звернутися за допомогою до вас: якщо ви знаєте утішки, скоромовки, лічилки, мирилки, забавлянки, примовки, заклички, будь ласка, напишіть мені їх у листі, я віднесу його хлопчикам, і може тоді вони все пригадають. Чекаю вашої відповіді. Ваша подруга Вседізнайка.
- Діти, давайте домовимося так: ви розповідатимете, а я записуватиму, а потім ми разом віднесемо цей лист на пошту. Хочу ще повідомити вас, що Вседізнайка надіслала нам різні цікаві книжечки (показує), той, хто пригадає найбільше забавлянок, скоромовок та інші фольклорні твори, отримає одну таку книжечку. Хто з вас почне? (Діти розповідають. Наприкінці заняття вихователь разом з дітьми відносить лист на пошту.)
Вивчені на заняттях з художньої літератури твори використовуються пізніше на заняттях з розвитку мовлення.
Отже, вдало дібрані вихователем методи і прийоми забезпечують успіх у вихованні звукової культури мовлення у дітей.
- Переднє слово
- Загальна логіка змісту дисципліни «Дошкільна лінгводидактика»
- Програма курсу «Дошкільна лінгводидактика»
- Оцінювання навчальних досягнень студентів
- Критерії оцінювання (відповідність шкали оцінювання ects системі національного оцінювання в Україні)
- 1.2. Методологічні засади дошкільної лінгводидактики
- 1.3. Природничі засади лінгводидактики
- 1.4. Психологічні засади лінгводидактики
- Лінгвістичні засади методики розвитку мовлення дітей.
- 1.5. Педагогічні засади лінгводидактики
- 1.6. Методи наукового дослідження в дошкільній лінгводидактиці
- Письмовий аналіз мовлення вихователя (чи дитини)
- Тема «осінь»
- Методика 1
- Методика 2
- Методика 3
- Методика 4
- Плани практичних та семінарських занять Семінарське заняття 1. Мова і мовлення дитини
- Мал. 1. Карта ранжування значень ключових понять
- Семінарське заняття 2. Наукові засади методики розвитку рідної мови та ознайомлення з явищами довкілля
- Самооцінка особистих освітніх досягнень Тести для перевірки знань з теми «Теоретико-методичні засади дошкільної лінгводидактики»
- Модульний контроль:
- Список літератури для підготовки до модулю а:
- 1.2. Лінгводидактична спадщина і.І. Срезневсъкого
- 1.3. Лінгводидактична концепція Софії Русової
- 1.4. «Рідномовні обов'язки» і. Огієнка
- 1.5. О. Ольжич: національне виховання українського дошкілля
- 1.6. Лінгводидактична концепція в.О. Сухомлинського
- 2. Сучасний етап розвитку вітчизняної та зарубіжної лінгводидактики
- 2.1. Сучасний етап розвитку лінгводидактики в Україні
- 2.2. Становлення і розвиток дошкільної лінгводидактики в зарубіжних країнах
- 2.3. Огляд сучасних програм організації мовленнєвої роботи з дошкільниками. Програмне забезпечення навчання дітей рідної мови в дошкільних закладах України
- Мовленнєве спілкування
- Мова рідна, слово рідне
- 3. Завдання, зміст, засоби, форми, методи і прийоми розвитку мовлення дітей
- 3.1. Мета і завдання дошкільного закладу з розвитку мовлення і навчання дітей рідної мови
- Дошкільнят
- 3.2. Засоби розвитку мовлення
- 3.3. Змістова характеристика видів мовленнєвої компетенції дошкільників
- 3.4. Форми навчання дітей рідної мови
- Розвиток мовлення
- Комплексні і тематичні заняття
- 3.5. Специфіка занять з рідної мови в різновікових групах
- 3.6. Методи і прийоми навчання дітей рідної мови
- Практичні завдання для самостійного опрацювання лекційного матеріалу
- Запитання для обговорення:
- Завдання до семінарського заняття
- Завдання для самостійної роботи:
- Список рекомендованої літератури:
- Семінарське заняття 2. Тема: «Програма мовленнєвого розвитку - стратегічний документ в організації мовленнєвої роботи з дітьми»
- Запитання для обговорення:
- Завдання до семінарського заняття
- Завдання для самостійної роботи:
- Список рекомендованої літератури:
- Самооцінка студентами особистих освітніх досягнень Тести для перевірки знань з тем модулю «Історія становлення та розвитку дошкільної лінгводидактики»
- 1. Тип: множинний вибір — множинна відповідь.
- 2. Тип: множинний вибір - множинна відповідь.
- Модульний контроль:
- Оцінювання навчальних досягнень студентів
- Список літератури для підготовки до практичних занять модулю б
- 1.2. Другий рік життя
- Розрізнення на слух приголосних звуків
- 1.3. Третій рік життя
- Практичні завдання для самостійного опрацювання лекційного матеріалу
- Запитання для обговорення:
- Завдання до практичного заняття:
- Завдання для самостійної роботи:
- Практичне заняття 2.
- Питання для обговорення:
- Завдання до заняття:
- Завдання для самостійної роботи:
- Самооцінка особистих освітніх досягнень Тести для перевірки знань з теми «Теорія та методика розвитку мовлення дітей у ранньому віці»:
- Модульний контроль:
- Оцінювання навчальних досягнень студентів
- Список літератури для підготовки до занять модулю в:
- 1.2. Старший дошкільний вік
- Практичні завдання для самостійного опрацювання лекційного матеріалу
- Прочитайте лист матері чотирирічного Миколки, який вона надіслала к. Чуковському:
- 2. Виховання звукової культури мовлення у ранньому та дошкільному віці. Особливості звуковимови дітей у різних вікових групах
- 2.1. Поняття звукової культури мовлення
- Мал. 11. Схема артикуляційного апарату
- 2.2. Особливості звуковимови дітей у різних вікових групах
- 2.3. Індивідуальна перевірка звукової культури мовлення дітей
- Картка обстеження звуковимови
- Облік результатів роботи вихователів дошкільного навчального закладу №3 «Барвінок» Київського району м. Одеси з виховання звукової культури мовлення
- Форма запису особливостей звуковимови під час індивідуальної перевірки мовлення у дітей Перевірка мовлення:_______________________________________________
- Зошит обліку особливостей звуковимови дітей
- Стан мовлення дітей ________ групи днз № _____________
- 2.4. Методи і прийоми виховання звукової культури мовлення дітей
- Весела сім'я
- 2.5. Методика виховання звукової культури мовлення на заняттях
- 2.6. Корекція мовлення у спеціальному дошкільному закладі
- Практичні завдання для самостійного опрацювання лекційного матеріалу
- 3. Теорія і методика розвитку словника дітей
- 3.1. Особливості засвоєння слова в дошкільному віці
- 3.2. Завдання і зміст словникової роботи в різних вікових групах дошкільного закладу
- 3.3. Методика розвитку словника дітей дошкільного віку
- Методи і прийоми роботи над смислом слова.
- 4. Теорія і методика формування граматично правильного мовлення
- 4.1. Поняття граматичної будови мови
- 4.2. Особливості засвоєння граматичної будови мови дітьми дошкільного віку
- Засвоєння дошкільниками відмінкових форм (за о. Гвоздєвим)
- Частотність вживання дошкільниками дієслівних префіксів (за н. Лопатинською)
- Засвоєння дошкільниками службових частин мови (за м. Феофановим)
- Кількісна характеристика вживання дітьми прийменників
- Динаміка збагачення мовлення дитини прийменниками у процесі засвоєння непрямих відмінків
- Порівняльні дані вживання службових частин мови дітьми старшого дошкільного віку і дорослими
- 4.3. Типові граматичні помилки в мовленні дітей
- 4.4. Дитяче словотворення
- 4.5. Методика формування граматичної правильності мовлення у дітей
- 5. Теорія та технології розвитку зв'язного мовлення
- 5.1. Поняття зв'язного мовлення
- 5.2. Методика розвитку діалогічного мовлення. Методика проведення бесід і полілогів
- 5.3. Методика навчання дітей монологічного мовлення
- 5.4. Характеристика методів і прийомів навчання дітей монологічного мовлення
- 5.5. Навчання дітей розповіді за картинами
- 5.6. Методика навчання дітей переказу літературних творів
- 5.7. Методика навчання дітей розповіді з власного досвіду
- 5.8. Методика стимулювання словесної творчості та навчання дітей творчої розповіді
- Мовленнєва творчість дошкільників
- Практичні завдання для самостійного опрацювання лекційного матеріалу
- Плани практичних занять Практичне заняття 1.
- Запитання для обговорення:
- Список рекомендованої літератури:
- Завдання для самостійної роботи:
- Практичне заняття 2.
- Запитання для обговорення:
- Завдання до практичного заняття:
- Список рекомендованої літератури:
- Завдання для самостійної роботи:
- Практичне заняття 3.
- Запитання для обговорення:
- Завдання до практичного заняття:
- Структурні та змістові особливості занять з навчання переказу літературних творів
- Список рекомендованої літератури:
- Завдання для самостійної роботи:
- Практичне заняття 4.
- Запитання для обговорення:
- Завдання до практичного заняття:
- Список рекомендованої літератури:
- Завдання для самостійної роботи:
- Практичне заняття 5.
- Запитання для обговорення:
- Завдання до практичного заняття:
- Список використаної літератури:
- Завдання для самостійної роботи:
- Самооцінка особистих освітніх досягнень
- «Теорія та методика розвитку мовлення в дошкільному віці»:
- 14. Тип: множинний вибір — єдина відповідь.
- Модульний контроль:
- Портфоліо:
- Оцінювання навчальних досягнень студентів
- Список літератури для підготовки до практичних занять модулю г:
- Мал. 14. Динаміка оволодіння словом у процесі розвитку мовленнєвої діяльності
- Мал. 15. Методи і прийоми формування граматичної будови мовлення
- Характеристика основних видів занять
- Мал. 20. Особливості мовленнєвотворчої діяльності залежно від умов її перебігу
- Мал. 21. Організовані та спонтанні форми мовленнєвотворчої діяльності дошкільників
- Типи мовленнєвотворчої діяльності за способами організації
- Мал. 25. Структура образотворчо-мовленнєвої діяльності
- 1.2. Розвивальний потенціал театралізованих ігор
- Види театру для дошкільнят
- 1.3. Методика художнього читання та розповідання в різних вікових групах
- Форми роботи з ознайомлення дітей з літературними і фольклорними творами
- Практичні завдання для самостійного опрацювання лекційного матеріалу
- Плани практичних занять Практичне заняття 1.
- Питання для обговорення:
- Завдання для самостійної роботи:
- Практичне заняття 2.
- Питання для обговорення:
- Завдання до практичного заняття:
- Список рекомендованої літератури:
- Завдання для самостійної роботи:
- Практичне заняття 3.
- Питання для обговорення:
- Завдання до практичного заняття:
- Список рекомендованої літератури:
- Завдання для самостійної роботи:
- Самооцінка студентами особистих освітніх досягнень
- Модульний контроль: Теоретичний блок: запитання для перевірки знань Портфоліо:
- Оцінювання навчальних досягнень студентів
- Список літератури для підготовки до практичних занять модулю д:
- 1.2. Планування роботи з розвитку мовлення
- 1.3. Робота з розвитку мовлення в управліннях освіти
- 1.4. Формування мовленнєвої особистості дошкільника в процесі навчання рідної мови як актуальна проблема сучасної теорії та практики дошкільної освіти
- 1.5. Сформованість оцінно-контрольних дій як показник мовленнєвого розвитку дітей
- 1.6. Організація професійно-мовленнєвого спілкування вихователя з дітьми
- Практичні завдання для самостійного опрацювання лекційного матеріалу
- Плани практичних занять Практичне заняття 1. Тема: «Методичні консультації з питань розвитку мовлення дітей. Аналіз та оцінка відкритих занять з розвитку мовлення».
- Запитання для обговорення:
- Список рекомендованої літератури:
- Завдання для самостійної роботи:
- Самооцінка особистих освітніх досягнень Тести для перевірки знань з теми
- 1. Тип: множинний вибір — єдина відповідь.
- 2. Тип: множинний вибір — множинна відповідь.
- 3. Тип: множинний вибір — множинна відповідь.
- 9. Тип: множинний вибір — єдина відповідь.
- Модульний контроль: Теоретичний блок: запитання для перевірки знань. Портфоліо:
- Оцінювання навчальних досягнень студентів
- 1.2. Змістовий аспект мовленнєвого розвитку дітей і учнів
- Зміст Державного стандарту початкової загальної освіти
- 1.3. Наступність і перспективність мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку та учнів першого класу
- 1.4. Усвідомлення дитиною мовлення
- 1.5. Формування підготовленості дошкільників із загальним недорозвиненим мовленням до навчання у школі в умовах спеціального дошкільного закладу
- 1.6. Підготовка руки дитини до письма
- 1.7. Діагностичні методики обстеження мовленнєвої підготовленості дітей до школи
- Самооцінка особистих освітніх досягнень Тести для перевірки знань з теми
- Тип: множинний вибір — єдина відповідь.
- Тип: множинний вибір — єдина відповідь.
- Тип: множинний вибір — єдина відповідь.
- Модульний контроль:
- Портфоліо:
- Оцінювання навчальних досягнень студентів
- Список літератури для підготовки до занять модулю ж: