Оцінювання навчальних досягнень студентів
MP №5 | Розгорнутий аналіз. Заняття з розвитку мовлення конспекту | Заповнена схема «Форми і методи» | Рекомендації для вихователів | Практичні завдання й запитання | Складання бібліографії журнальних статей | Підсумкова оцінка за модуль Е |
Мах. 22б. | 4б. | 6б. | 8б. | 8б. | 2б. | Мах – 50б. |
МОДУЛЬ Ж
НАСТУПНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВНІСТЬ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ РІДНОЇ МОВИ В ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ ТА ПЕРШОМУ КЛАСІ ШКОЛИ
1.1.Сутність мовленнєвої готовності дітей до школи.
Усвідомлення дитиною мовлення
Відповідно до нових навчально-виховних програм, початкова школа покликана стати підґрунтям для засвоєння системи наукових понять, першим етапом у розвитку інтелектуальних можливостей, формуванні творчих здібностей, самостійності учнів у навчанні, спрямуванні їхньої навчальної діяльності. Все де зумовлює зміну функцій дошкільних закладів. Нова роль дошкільного закладу визначається як потребою підготовки дітей до навчання за чинними шкільними програмами, так і виявленими можливостями сучасних дітей до вищого рівня інтелектуальної діяльності порівняно з тим, на який раніше орієнтувались.
Проблема мовленнєвої підготовки дітей до навчання у школі включає поняття «мовленнєва компетенція», що є однією з провідних характеристик особистості, яка формується. Особлива роль у цьому процесі відведена початковій ланці освіти, де виявляються і планомірно розвиваються здібності дитини, формуються вміння, навички та бажання вчитися, створюються умови для розвитку всіх сторін особистості, її самовираження. Важливу роль відіграє проблема наступності й перспективності дошкільної та початкової освіти. Цим зумовлюється потреба цілеспрямованої, систематичної роботи щодо загальної і мовленнєвої підготовки дитини до навчання у школі, адже мовленнєвий розвиток особистості є одним із найважливіших показників її цілісності й самодостатності.
Дослідження діяльності дошкільних закладів показали, що безпосередньо формуванню навичок мовленнєвої готовності в усіх аспектах приділяється недостатньо уваги, хоча саме дошкільний вік є сенситивним періодом мовленнєвого зростання. Завдання мовленнєвої підготовки дітей до шкільного навчання зумовлюється потребою виховання компетентної особистості, здатної вільно висловлювати свої думки, підтримувати доброзичливі стосунки із соціумом, вшановувати традиції української мови.
Мовленнєву готовність дітей до школи досліджували як російські (Л. Айдарова, А. Арушанова, Г. Белякова, Д. Ельконін, JI. Журова, А. Маркова, Л. Пеньєвська, Ф. Сохін, С. Струніна, О. Ушакова та ін.), так і українські вчені (А. Богуш, М. Вашуленко, А. Іваненко, JI. Калмикова, Н. Шиліна та ін.).
Учені розрізняють поняття «мовленнєва підготовка» і «мовленнєва готовність дітей до навчання у школі». Так, JI. Калмикова зазначає, що поняття «мовленнєва підготовка» використовується у двох значеннях:
загальномовленнєва підготовка (розвиток навичок усного мовлення, навичок використання одиниць мови для мислення, спілкування);
спеціальна мовна (мовленнєва) підготовка (пропедевтика вивчення мови, початкове усвідомлення її знакової системи, формування основи спеціальних умінь у галузі читання, письма, аналізу мовних явищ). Автор наголошує, що з дитиною шести років потрібно проводити спеціальну підготовку, яка розпочинається «з повідомлення елементарних знань про мову, формування початкових спеціальних мовленнєвих умінь. По її закінченні діти мають оволодіти читанням та елементами письма».
Мовленнєва підготовка дітей до школи передбачає оволодіння практичними мовленнєвими навичками, вдосконалення комунікативних форм і функцій мовлення, формування його усвідомлення. Вона охоплює весь період перебування дітей у дошкільному навчальньному закладі. На думку вченої, показниками мовленнєвої готовності є насамперед граматична правильність мовлення: оволодіння дітьми граматичними формами вживаних слів, уміння чітко висловити свою думку; наявність достатнього для розуміння навчального матеріалу запасу слів, чистота вимови, а також уміння слухати інших, що має особливе значення для успішності навчання. Л. Пеньєвська радить з метою розвитку усного мовлення використовувати такі прийоми, які найбільш успішно застосовуються у старшій групі дошкільного закладу, ~ словесні дидактичні ігри, вправи на оволодіння граматичними формами слів, розповідь за зразком, за планом.
Для досягнення максимально успішного результату Л. Пеньєвська радить проводити заняття з розвитку мовлення більш цілеспрямовано, тобто вчасно виявляти індивідуальні особливості дітей, наполегливо виправляти виявлені недоліки у їхньому загальному розвитку. На її думку, педагогам потрібно систематично опитувати дітей на заняттях, долати тенденцію орієнтуватися тільки на більш розвинених і активних дітей, застосовувати на заняттях індивідуальний підхід до кожного.
О. Усова розробила загальну теорію навчання дітей дошкільного віку, в якій значне місце відведено навчанню рідної мови. Вона наголошує, що завдання дошкільного закладу полягає в тому, щоб забезпечити такий рівень мовленнєвого розвитку дітей, спираючись на який, учитель зможе успішно вирішувати поставлені перед ним завдання.
У загальнопедагогічних програмах дошкільних закладів 50- 80-х років XX ст. було вміщено розділ «Розвиток мовлення дітей та ознайомлення з навколишнім середовищем і природою», який включав і ознайомлення дітей з художньою літературою.
У 80—х роках минулого століття за ініціативою Ф. Сохіна було виділено розділ «Розвиток мовлення», який передбачав проведення спеціальних занять із розвитку мовлення. У 90-х роках з'явилися перші тематичні програми з розвитку мовлення для дошкільних закладів.
В авторській тематичній програмі А. Богуш, навчання мови вперше розглядається як мовленнєва і художньо-мовленнєва діяльність, що ґрунтується на принципах наступності й перспективності щодо змістового аспекту мовленнєвої підготовки дітей до школи. Під мовленнєвою підготовкою автор розуміє наявність навичок усного мовлення і використання одиниць мови у мисленні, спілкуванні; усвідомлення знакової системи мови, спеціальні вміння у галузі читання, письма; вміння аналізувати мовні явища.
Мовленнєва готовність дітей до школи включає такі компоненти, як: знання про навколишню дійсність; змістовасторона мовлення; рівень розвитку мовленнєвих навичок (достатній словник, правильна звуковимова, граматична правильність мовлення, діалогічне й монологічне мовлення); висока мовленнєва активність дітей; якість мовленнєвих відповідей; оволодіння елементарними оцінно-Контрольними діями у сфері мовленнєвої діяльності.
А. Маркова, досліджуючи засвоєння мови дітьми дошкільного і шкільного віку, зазначала, що в дошкільників відбувається відокремлення мовлення від безпосереднього практичного досвіду та набуття ним нових функцій у діяльності. За Л. Виготським, центральною особливістю дошкільного віку є «виникнення регулювальної, планувальної функцій мовлення».
Під час дитячого розвитку, як підкреслює А. Маркова, вдосконалюється діалогічне, ситуативне мовлення, а також формується контекстове мовлення. Перехід від ситуативного до контекстового мовлення означає не тільки новий етап у мовленнєвому розвитку дитини, а й певне його просування в пізнавальному плані, зокрема оволодіння вмінням вийти за межі безпосередніх ситуацій. У шкільному віці вдосконалюється передусім узагальнювальна функція мовлення. Автор зазначає, що школяр оволодіває системою нових значень, засвоюючи їх не лише на основі власного практичного досвіду та безпосереднього спілкування з дорослими, а й за рахунок загальноісторичного досвіду, який висвітлено в навчальних предметах.
Л. Дейниченко відзначає, що однією з важливих проблем із погляду готовності дітей до навчання у школі, є вивчення всіх аспектів їхнього мовленнєвого розвитку. Автор, досліджуючи проблему розвитку форм і функцій мови, дійшла висновку, що найсприятливішою ситуацією для розвитку й усвідомлення регулювального мовлення є спільна навчальна діяльність дітей під керівництвом дорослого. Індивідуальне виконання навчальних завдань не може достатньою мірою стимулювати розвиток регулювальної функції мовлення. Найефективнішим шляхом розвитку зазначеної функції автор вважає сюжетно-рольову гру.
М. Вашуленко зауважує, що, формуючи людину в плані духовному, інтелектуальному і моральному, мова «обслуговує потреби суспільства через цілий ряд життєво важливих функцій, які практично реалізуються у мовленнєвій діяльності». Насамперед це такі функції, як: мислеоформлювальна (мова є інструментом і засобом мислення, формою існування думки); пізнавальна (засобами мови людина пізнає світ, навколишню дійсність); комунікативна (мова є засобом спілкування); національно-культурологічна (за допомогою мови людина усвідомлює себе представником певного народу (якщо ця мова є рідною), або прагне пізнати та оцінити культурні надбання іншого народу, коли вивчає іноземну мову). Автор наголошує, що саме ці функції чітко виявляються у навчальному процесі.
Деякі вчені (Л. Калмикова, Л. Кондрух, І. Луценко, Т. Піроженко та ін.) пов'язують мовленнєву готовність дітей до школи з формуванням у них комунікативно-мовленнєвих навичок.
Посідаючи важливе місце у соціальному житті дитини, мовлення є інструментом спілкування, пізнання, регулювання поведінки, засобом розвитку і виховання. У зв'язку з цим важливим чинником є розробка методичних завдань із формування мовленнєвих навичок у дошкільнят на основі теорії мовленнєвої діяльності, що передбачає реалізацію комунікативного підходу до розвитку їхнього мовлення. Так, Л. Кондрух розроблено практично-орієнтований психолого-педагогічний курс для формування комунікативної готовності старших дошкільників до навчання у школі.
Як зазначає Л. Калмикова, для реалізації комунікативного підходу під час практичного навчання дошкільнят рідної мови потрібно скласти комунікативний план засвоєння кожної мовної одиниці. Ефективність роботи над мовленням значно підвищиться, якщо на етапі розвитку монологічного мовлення вона буде не самоціллю, а проводитиметься у рамках структури мовленнєвої діяльності як один з її етапів.
Учена попереджає, що під час навчання мови зникає природна комунікативність мовлення, і є тільки один спосіб запобігти цьому: у дитини має виникнути потреба в комунікації, оскільки діяльність, що відбувається в природних умовах, породжує бажання висловлювати власні думки, почуття, настрої, обмінюватися ними з людьми, передавати інформацію. Тому «не слід забувати про розвиток у дошкільнят потреби у мовленнєвому самовираженні, про створення таких мовних ситуацій, які б активізували усне висловлювання».
Процес спілкування зазвичай передбачає одного чи кількох співрозмовників, різних не лише за рівнем освіти, а й таких, що перебувають у різних життєвих ситуаціях. Тому, на думку Л. Калмикової, потрібно наблизити умови навчання мовлення до природних умов спілкування: ввести дітей у мовленнєву ситуацію і навчити їх орієнтуватися в ній; чітко уявляти собі співрозмовника, основну мету спілкування (навчити дітей аналізувати мотиви спілкування, для чого створюється це висловлювання) й умови спілкування (для кого створюється).
Вивчення процесу набуття дошкільниками комунікативних умінь і навичок спілкування дає змогу своєчасно розробити правильну «тактику» комунікації, сформувати потребу в спілкуванні з дорослими, виявити труднощі, які виникають у стосунках між дітьми, й уникнути небажаних конфліктів.
Т. Піроженко виділяє такі завдання розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь дитини:
створення і забезпечення цілісності різних комунікативних ланок, в яких бере участь дитина: «дитина — дорослий», «діти — дорослий», «дитина-дитина», «дитина-однолітки та малюки»;
розвиток у дошкільнят усіх форм (емоційно-особистісної, ситуативно-ділової, позаситуативної) і засобів (невербальних, вербальних) спілкування;
розвиток і диференціація почуттів у дітей (інтелектуальних, естетичних), які є основою ціннісних орієнтацій, пов'язаних з однолітками, дорослими та іншими об'єктами спілкування (мистецтвом, довкіллям тощо);
розвиток інтелекту та дослідницької діяльності дітей, формування різних способів пізнання ними навколишнього світу;
формування творчого (продуктивного) ставлення до організації діяльності та спілкування, розвиток комунікативно-мовленнєвих здібностей дошкільнят.
Діагностика відповідної сфери у психічному розвитку дітей, за Т. Піроженко, дає змогу дійти висновків щодо характеру розвивальних впливів у дошкільному закладі, стилю взаємин дорослих із вихованцями, створення емоційно-сприятливого клімату, що стимулює вияв соціальної та інтелектуальної активності дітей; визначити рівень комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей різних вікових груп та володіння ними відповідними мовними нормами; під час спеціальних формувальних впливів (навчання мовленнєвого спілкування, корекційна робота) вести спостереження за змінами в комунікативно-мовленнєвому розвитку дошкільнят.
Отже, в умовах переходу до навчання дітей з шести років крім традиційних знань, умінь і навичок вводяться принципово нові елементи змісту, а саме: формування особистого досвіду творчої діяльності; досвіду емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу загалом, і до мовленнєвої дійсності зокрема; комунікативно-мовленнєвий розвиток особистості дитини.
Як зауважує М. Вашуленко, принципово важливим є те, що зазначені нові компоненти змісту «вперше мають стати об'єктами контролю й оцінки з виявом обов'язкових результатів, які закладено в державному освітньому стандарті, наступність між окремими освітніми ланками (дошкільною і початковою, початковою і основною) повинна забезпечуватися не тільки на змістовому, а й на процесуальному рівні».
Результати численних наукових досліджень (А. Богуш, Н. Гавриш, В. Гербова, Н. Орланова та ін.) дають підставу стверджувати, що діти дошкільного віку здатні оволодіти усним зв'язним мовленням, яке розвивається під час спілкування і нерозривно пов'язане з діяльністю, що виявляється в ній. Дослідження Д. Ельконіна, Л. Ткачової, Л. Журової та інших учених доводять, що у дітей до шести років вже достатньо розвинений фонематичний слух, вони готові до слухового аналізу й синтезу; їх артикуляційний апарат підготовлений до вимови всіх звуків рідної мови, що має велике значення для початкового етапу навчання усного й писемного мовлення.
Метою дослідження Л. Айдарової було формування у дітей самостійності, ініціативності, здатності до саморуху й саморозвитку на початковому етапі перебування у школі. На думку вченої, реалізувати цю мету можливо за умов відповідного навчання, яке не має зводитися лише до засвоєння певного обсягу знань і вмінь. Імпульсом до формування у дитини ініціативи може бути, наприклад, навчання її загальних способів орієнтації в новій сфері діяльності та одночасне надання максимально усвідомленої й творчої позиції, тобто «сама навчальна ситуація має містити в собі умови для розвитку, створювати у дитини певне налаштування на пізнавальну активність».
Щоб вивчення рідної мови стало цікавим і посильним для дитини, на думку Л. Айдарової, навчання має нагадувати дослідницьку діяльність. Гра та ігрові моменти мають органічно вплітатись у заняття, що істотно підвищить ефективність засвоєння дітьми грамоти й допоможе в роботі з тими, хто з певних причин гірше засвоює матеріал. Як зазначає дослідниця, головна стратегія під час створення експериментального навчання рідного мовлення у молодших класах полягає в тому, «щоб створити насамперед реальні умови, які дали б можливість дітям бути активними в навчальній ситуації, що розгортається».
За відповідної організації навчання до шести років діти досягають порівняно високого ступеня узагальнення й абстрагування, починають розуміти умовні та схематичні зображення, засвоюють узагальнені значення, відображені в них зв'язки і відношення. Мовленнєва підготовка дітей до школи не може бути повноцінною без правильної звуко-слововимови, вміння вільно спілкуватися з-однолітками й дорослими, наявності знань і уявлень про довкілля.
Процес розвитку і оволодіння дитиною мовленням зумовлений певними віковими закономірностями, що дає можливість чітко визначить аспекти мовлення, необхідні для навчання.
Однією з форм організації навчальної діяльності є заняття з навчання дітей рідної мови. Ця діяльність відбувається на мовленнєвому рівні у сфері комунікацій.
Комунікативна готовність — це комплексне використання дитиною мовних і немовних засобів (міміка, жести, рухи) з метою комунікації, вміння адекватно й доречно застосовувати на практиці мову в конкретних навчальних і соціально-побутових ситуаціях; уміння самостійно орієнтуватись у ситуації спілкування, ініціативність спілкування; уміння сприймати і самостійно вирішувати мовленнєві завдання.
Отже, мовленнєво-комунікативна підготовка дітей до школи стимулює інтелектуальну, емоційно-вольову, мотиваційну готовність дошкільнят та їх готовність у сфері спілкування. Вона передбачає достатню адаптацію дітей до умов шкільного навчання, нових програмних вимог щодо засвоєння норм і правил мови, мовленнєвих дій, потрібних для опанування мовленнєвими уміннями. Мовленнєва підготовка дошкільників є підґрунтям для отримання в майбутньому освіти, для професійної підготовки.
- Переднє слово
- Загальна логіка змісту дисципліни «Дошкільна лінгводидактика»
- Програма курсу «Дошкільна лінгводидактика»
- Оцінювання навчальних досягнень студентів
- Критерії оцінювання (відповідність шкали оцінювання ects системі національного оцінювання в Україні)
- 1.2. Методологічні засади дошкільної лінгводидактики
- 1.3. Природничі засади лінгводидактики
- 1.4. Психологічні засади лінгводидактики
- Лінгвістичні засади методики розвитку мовлення дітей.
- 1.5. Педагогічні засади лінгводидактики
- 1.6. Методи наукового дослідження в дошкільній лінгводидактиці
- Письмовий аналіз мовлення вихователя (чи дитини)
- Тема «осінь»
- Методика 1
- Методика 2
- Методика 3
- Методика 4
- Плани практичних та семінарських занять Семінарське заняття 1. Мова і мовлення дитини
- Мал. 1. Карта ранжування значень ключових понять
- Семінарське заняття 2. Наукові засади методики розвитку рідної мови та ознайомлення з явищами довкілля
- Самооцінка особистих освітніх досягнень Тести для перевірки знань з теми «Теоретико-методичні засади дошкільної лінгводидактики»
- Модульний контроль:
- Список літератури для підготовки до модулю а:
- 1.2. Лінгводидактична спадщина і.І. Срезневсъкого
- 1.3. Лінгводидактична концепція Софії Русової
- 1.4. «Рідномовні обов'язки» і. Огієнка
- 1.5. О. Ольжич: національне виховання українського дошкілля
- 1.6. Лінгводидактична концепція в.О. Сухомлинського
- 2. Сучасний етап розвитку вітчизняної та зарубіжної лінгводидактики
- 2.1. Сучасний етап розвитку лінгводидактики в Україні
- 2.2. Становлення і розвиток дошкільної лінгводидактики в зарубіжних країнах
- 2.3. Огляд сучасних програм організації мовленнєвої роботи з дошкільниками. Програмне забезпечення навчання дітей рідної мови в дошкільних закладах України
- Мовленнєве спілкування
- Мова рідна, слово рідне
- 3. Завдання, зміст, засоби, форми, методи і прийоми розвитку мовлення дітей
- 3.1. Мета і завдання дошкільного закладу з розвитку мовлення і навчання дітей рідної мови
- Дошкільнят
- 3.2. Засоби розвитку мовлення
- 3.3. Змістова характеристика видів мовленнєвої компетенції дошкільників
- 3.4. Форми навчання дітей рідної мови
- Розвиток мовлення
- Комплексні і тематичні заняття
- 3.5. Специфіка занять з рідної мови в різновікових групах
- 3.6. Методи і прийоми навчання дітей рідної мови
- Практичні завдання для самостійного опрацювання лекційного матеріалу
- Запитання для обговорення:
- Завдання до семінарського заняття
- Завдання для самостійної роботи:
- Список рекомендованої літератури:
- Семінарське заняття 2. Тема: «Програма мовленнєвого розвитку - стратегічний документ в організації мовленнєвої роботи з дітьми»
- Запитання для обговорення:
- Завдання до семінарського заняття
- Завдання для самостійної роботи:
- Список рекомендованої літератури:
- Самооцінка студентами особистих освітніх досягнень Тести для перевірки знань з тем модулю «Історія становлення та розвитку дошкільної лінгводидактики»
- 1. Тип: множинний вибір — множинна відповідь.
- 2. Тип: множинний вибір - множинна відповідь.
- Модульний контроль:
- Оцінювання навчальних досягнень студентів
- Список літератури для підготовки до практичних занять модулю б
- 1.2. Другий рік життя
- Розрізнення на слух приголосних звуків
- 1.3. Третій рік життя
- Практичні завдання для самостійного опрацювання лекційного матеріалу
- Запитання для обговорення:
- Завдання до практичного заняття:
- Завдання для самостійної роботи:
- Практичне заняття 2.
- Питання для обговорення:
- Завдання до заняття:
- Завдання для самостійної роботи:
- Самооцінка особистих освітніх досягнень Тести для перевірки знань з теми «Теорія та методика розвитку мовлення дітей у ранньому віці»:
- Модульний контроль:
- Оцінювання навчальних досягнень студентів
- Список літератури для підготовки до занять модулю в:
- 1.2. Старший дошкільний вік
- Практичні завдання для самостійного опрацювання лекційного матеріалу
- Прочитайте лист матері чотирирічного Миколки, який вона надіслала к. Чуковському:
- 2. Виховання звукової культури мовлення у ранньому та дошкільному віці. Особливості звуковимови дітей у різних вікових групах
- 2.1. Поняття звукової культури мовлення
- Мал. 11. Схема артикуляційного апарату
- 2.2. Особливості звуковимови дітей у різних вікових групах
- 2.3. Індивідуальна перевірка звукової культури мовлення дітей
- Картка обстеження звуковимови
- Облік результатів роботи вихователів дошкільного навчального закладу №3 «Барвінок» Київського району м. Одеси з виховання звукової культури мовлення
- Форма запису особливостей звуковимови під час індивідуальної перевірки мовлення у дітей Перевірка мовлення:_______________________________________________
- Зошит обліку особливостей звуковимови дітей
- Стан мовлення дітей ________ групи днз № _____________
- 2.4. Методи і прийоми виховання звукової культури мовлення дітей
- Весела сім'я
- 2.5. Методика виховання звукової культури мовлення на заняттях
- 2.6. Корекція мовлення у спеціальному дошкільному закладі
- Практичні завдання для самостійного опрацювання лекційного матеріалу
- 3. Теорія і методика розвитку словника дітей
- 3.1. Особливості засвоєння слова в дошкільному віці
- 3.2. Завдання і зміст словникової роботи в різних вікових групах дошкільного закладу
- 3.3. Методика розвитку словника дітей дошкільного віку
- Методи і прийоми роботи над смислом слова.
- 4. Теорія і методика формування граматично правильного мовлення
- 4.1. Поняття граматичної будови мови
- 4.2. Особливості засвоєння граматичної будови мови дітьми дошкільного віку
- Засвоєння дошкільниками відмінкових форм (за о. Гвоздєвим)
- Частотність вживання дошкільниками дієслівних префіксів (за н. Лопатинською)
- Засвоєння дошкільниками службових частин мови (за м. Феофановим)
- Кількісна характеристика вживання дітьми прийменників
- Динаміка збагачення мовлення дитини прийменниками у процесі засвоєння непрямих відмінків
- Порівняльні дані вживання службових частин мови дітьми старшого дошкільного віку і дорослими
- 4.3. Типові граматичні помилки в мовленні дітей
- 4.4. Дитяче словотворення
- 4.5. Методика формування граматичної правильності мовлення у дітей
- 5. Теорія та технології розвитку зв'язного мовлення
- 5.1. Поняття зв'язного мовлення
- 5.2. Методика розвитку діалогічного мовлення. Методика проведення бесід і полілогів
- 5.3. Методика навчання дітей монологічного мовлення
- 5.4. Характеристика методів і прийомів навчання дітей монологічного мовлення
- 5.5. Навчання дітей розповіді за картинами
- 5.6. Методика навчання дітей переказу літературних творів
- 5.7. Методика навчання дітей розповіді з власного досвіду
- 5.8. Методика стимулювання словесної творчості та навчання дітей творчої розповіді
- Мовленнєва творчість дошкільників
- Практичні завдання для самостійного опрацювання лекційного матеріалу
- Плани практичних занять Практичне заняття 1.
- Запитання для обговорення:
- Список рекомендованої літератури:
- Завдання для самостійної роботи:
- Практичне заняття 2.
- Запитання для обговорення:
- Завдання до практичного заняття:
- Список рекомендованої літератури:
- Завдання для самостійної роботи:
- Практичне заняття 3.
- Запитання для обговорення:
- Завдання до практичного заняття:
- Структурні та змістові особливості занять з навчання переказу літературних творів
- Список рекомендованої літератури:
- Завдання для самостійної роботи:
- Практичне заняття 4.
- Запитання для обговорення:
- Завдання до практичного заняття:
- Список рекомендованої літератури:
- Завдання для самостійної роботи:
- Практичне заняття 5.
- Запитання для обговорення:
- Завдання до практичного заняття:
- Список використаної літератури:
- Завдання для самостійної роботи:
- Самооцінка особистих освітніх досягнень
- «Теорія та методика розвитку мовлення в дошкільному віці»:
- 14. Тип: множинний вибір — єдина відповідь.
- Модульний контроль:
- Портфоліо:
- Оцінювання навчальних досягнень студентів
- Список літератури для підготовки до практичних занять модулю г:
- Мал. 14. Динаміка оволодіння словом у процесі розвитку мовленнєвої діяльності
- Мал. 15. Методи і прийоми формування граматичної будови мовлення
- Характеристика основних видів занять
- Мал. 20. Особливості мовленнєвотворчої діяльності залежно від умов її перебігу
- Мал. 21. Організовані та спонтанні форми мовленнєвотворчої діяльності дошкільників
- Типи мовленнєвотворчої діяльності за способами організації
- Мал. 25. Структура образотворчо-мовленнєвої діяльності
- 1.2. Розвивальний потенціал театралізованих ігор
- Види театру для дошкільнят
- 1.3. Методика художнього читання та розповідання в різних вікових групах
- Форми роботи з ознайомлення дітей з літературними і фольклорними творами
- Практичні завдання для самостійного опрацювання лекційного матеріалу
- Плани практичних занять Практичне заняття 1.
- Питання для обговорення:
- Завдання для самостійної роботи:
- Практичне заняття 2.
- Питання для обговорення:
- Завдання до практичного заняття:
- Список рекомендованої літератури:
- Завдання для самостійної роботи:
- Практичне заняття 3.
- Питання для обговорення:
- Завдання до практичного заняття:
- Список рекомендованої літератури:
- Завдання для самостійної роботи:
- Самооцінка студентами особистих освітніх досягнень
- Модульний контроль: Теоретичний блок: запитання для перевірки знань Портфоліо:
- Оцінювання навчальних досягнень студентів
- Список літератури для підготовки до практичних занять модулю д:
- 1.2. Планування роботи з розвитку мовлення
- 1.3. Робота з розвитку мовлення в управліннях освіти
- 1.4. Формування мовленнєвої особистості дошкільника в процесі навчання рідної мови як актуальна проблема сучасної теорії та практики дошкільної освіти
- 1.5. Сформованість оцінно-контрольних дій як показник мовленнєвого розвитку дітей
- 1.6. Організація професійно-мовленнєвого спілкування вихователя з дітьми
- Практичні завдання для самостійного опрацювання лекційного матеріалу
- Плани практичних занять Практичне заняття 1. Тема: «Методичні консультації з питань розвитку мовлення дітей. Аналіз та оцінка відкритих занять з розвитку мовлення».
- Запитання для обговорення:
- Список рекомендованої літератури:
- Завдання для самостійної роботи:
- Самооцінка особистих освітніх досягнень Тести для перевірки знань з теми
- 1. Тип: множинний вибір — єдина відповідь.
- 2. Тип: множинний вибір — множинна відповідь.
- 3. Тип: множинний вибір — множинна відповідь.
- 9. Тип: множинний вибір — єдина відповідь.
- Модульний контроль: Теоретичний блок: запитання для перевірки знань. Портфоліо:
- Оцінювання навчальних досягнень студентів
- 1.2. Змістовий аспект мовленнєвого розвитку дітей і учнів
- Зміст Державного стандарту початкової загальної освіти
- 1.3. Наступність і перспективність мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку та учнів першого класу
- 1.4. Усвідомлення дитиною мовлення
- 1.5. Формування підготовленості дошкільників із загальним недорозвиненим мовленням до навчання у школі в умовах спеціального дошкільного закладу
- 1.6. Підготовка руки дитини до письма
- 1.7. Діагностичні методики обстеження мовленнєвої підготовленості дітей до школи
- Самооцінка особистих освітніх досягнень Тести для перевірки знань з теми
- Тип: множинний вибір — єдина відповідь.
- Тип: множинний вибір — єдина відповідь.
- Тип: множинний вибір — єдина відповідь.
- Модульний контроль:
- Портфоліо:
- Оцінювання навчальних досягнень студентів
- Список літератури для підготовки до занять модулю ж: