Текст 4 Дещо про писанку

Великий піст — це теж час писання писанок. Писали їх здебільшого в п'ятницю перед Великоднем. Ця ділянка, зокрема, популярна, бо писанка знайшла серед нас велику увагу.

Виконувати писанку могла лише жінка чи дівчина, яка перед святами не сварилася і не гнівалася ні на кого, яка постилась. Писанкарка повинна була бути обов'язкової здорова. Перед початком писання повинна вся вмитися та вдягнути на себе все чисте, помолитися. Боронь Боже, аби хтось зайшов до хати під час малювання. Тоді ґаздиня шепотіла: «Сіль тобі в очах, кремінь — на зубах. Як не зашкодить земля воскові, так аби не зашкодили твої очі моїм писанкам».

Під час роботи не можна було згадувати померлих, щоб не зашкодить тому, кому дістанеться готова річ.

Для писанок і крашанок використовували різноманітні барвники. Колись старі писанкарки намагалися зібрати від трьох до дев'яти яєць від курки-первістки. Їх розбивали об сире дерево і на жовтках замішували фарбу. Писанки, мальовані тими фарбами, виглядали особливо світлими. Жовту фарбу виварювали з кори дикої квасної яблуньки, зелену — з луски молодого соняшника, темну — з дуба, а фіалкову — з чорної вільхи. Кожен колір мав своє значення. Червона писанка означає радість життя і любов, для молодих — надія на одруження. Жовта — уособлює місяць і зорі, а в господарстві — урожай. Блакитна — небо, повітря, простір, в магічному значенні —здоров'я. Зелена — весна, воскресіння природи, багатство рослинного і тваринного світу. Бронзовий колір — багата земля. Сполучення кількох кольорів в узорах орнаменту писанки (чотирьох-п'яти) символізує родинне благополуччя, мир, любов, успіхи. (232 слів).

( За А. Тучапською)