logo
Posibnik_Ostannya_redaktsiya

2. Тема: Методи навчання грамоти

Методичні рекомендації: пропонований для самостійного опрацювання матеріал репрезентує відомості про методи навчання грамоти та прийоми роботи, що впроваджуються на уроках навчання грамоти. Особлива увага приділяється прийомам звукового аналізу та синтезу. Тому студентам доцільно актуалізувати знання з педагогіки про методи і прийоми навчання.

Базова термінологія з теми: навчання грамоти, прийоми звукового аналізу і синтезу, складоподіл, буква, звук, наголос.

Перелік питань для самостійного опрацювання

  1. Прийоми звукового аналізу і синтезу.

Завдання для самостійної роботи

  1. Ознайомтеся зі статтею М. С. Вашуленка «Взаємозв’язок аналізу й синтезу у навчанні грамоти» (Початкова школа.-1980.-№ 9)

  2. Опишіть усно артикуляцію одного голосного, твердого і м’якого приголосного звуків у формі, доступній для сприйняття першокласниками.

  3. Розробіть одну вправу ігрового характеру на звуковий аналіз і звуковий синтез.

Питання для самоконтролю

  1. Науково - методичні засади сучасного звукового аналітико - синтетичного методу навчання грамоти.

  2. Провідні принципи аналітико - синтетичного методу навчання грамоти.

  3. Характеристика прийомів звукового синтезу.

Обов’язкові та додаткові завдання, приклади виконання завдань

Прийоми звукового аналізу

1. Підкреслене вимовляння одного зі звуків у слові. У деяких випадках виділення звука може здійснюватися силою голосу, в інших – протяжністю вимови, наприклад: с-с-син, с-и-и-ин,си

-н-н-н. Цей прийом використовується під час виділення зі слів голосних, особливо тоді, коли вони утворюють склад (оси, акула, одуд), фрикативних та проривних приголосних, коли вони стоять за межами злиття (лі-с, ду-б). До цього прийому прилягає також прийом домовляння учнями звука до розпочатого учителем слова. Наприклад, показуючи дітям предметний малюнок їжака, учитель каже «їжа…», а учні додають – к.

2. Упізнавання й виділення зі слів вірша, скоромовки, потішки найчастіше вживаного звука. Для застосування цього прийому можна використовувати короткі вірші, різноманітні потішки, скоромовки, матеріал, пропонований для логопедичних вправ.

3. Виділення звука зі слова на основі словесного опису та спостереження за його артикуляцією. «Сьогодні, – каже вчитель, – ми будемо вивчати такий звук, який утворюється губами».

4. Зіставлення слів, які розрізняються одним звуком. Ці звуки можуть стояти на початку слів (рак – мак), у середині (коза – коса), у кінці (сом – сон). Цей прийом можна застосовувати також для зіставлення злиттів на зразок «пг», «п’г»: «Який звук у цих злиттях (складах) однаковий: ра, ро, ру, ре; тя, тю, те, ті, тьо?»

5. Упізнавання певного звука в названих учителем словах, визначення його позиції (на початку, у середині, у кінці). Важливою умовою застосування цього прийому є добір для впізнавання звука і таких слів, у яких він відсутній. Це загострює слухову увагу учнів, запобігає звичайному вгадуванню.

Прийоми звукового синтезу

1. Утворити склад (злиття) з таких двох звуків: [н], [a] – на; [з], [о] – зо; [ж], [е] – же; [т’], [о]

– сьо та ін.

2. Утворити склад з таких трьох звуків і вимовити його злито: [т], [р], [а] – тра; [к], [р], [о] – кро; [к], [н], [и] – кни; [м], [р’], [і] – мрі.

3. Утворити склади (злиття) приголосного [л] з усіма вивченими голосними (ла, ло, лу, ле, ли): утворити склади (злиття) приголосного [т’] з усіма голосними (тя, тьо, тю, ті).

4. До названого складу дібрати подібний, але з м'яким приголосним: на(ня), ло(льо), ту (тю), не (нє), кру (крю), сло (сльо) тощо; до названого складу дібрати подібний з твердим приголосним: лє (ле), зя (за), клю (клу), грі (гри) та ін.

5. Утворити за зразком сполучення звука [а] з різними наступними приголосними, твердими і м'якими (ар, ат, ан, ас, аль, ань, ать).

6. Утворити сполучення звуків, подібні до заданого, але з іншими приголосними: ово (оро, осо, оно, одо, оньо, ольо), єре (єне, єсе, єле, єме, єде).

Довідково-інформаційні дані для розв’язання завдань

Інтерес учнів до синтетичних вправ значно зростає, якщо в результаті їх утворюються слова. Такі вправи зі словами активізують і збагачують лексичний запас учнів, сприяють зміцненню навичок звукового аналізу. Водночас вони готують дітей до усвідомленого засвоєння прийомів то прочитування слів зі збігом приголосних.

Наводимо приклади синтетичних звукових вправ, спрямованих на утворення і злите вимовляння слів.

1. До поданих звуків додати звук [м] і назвати слово, яке утворилося: та-м,со-м, я-м,

грі-м, Кри-м, Кли-м.

2. До поданого сполучення звуків додати на початку звук [к] і назвати утворене слово:

к-лас, к-ран, к-ріт, к-луб, к-рик, к-рюк.

3. Додати до слова такий звук, щоб утворилося нове слово: рука-в, коса-р, рано-к,

коло-с.

4. Утворити слово зі звуків, переставивши, якщо треба, їх місцями: [с, н, о] (сон); (л', с, і] (ліс); [а, м, к] (мак); [р, с, и] (сир, рис).

5. До поданого складу додати інший, щоб вийшло слово: рі(чка), риб(ка),дру(зі), гру(ша), кві(ти).

Література

  1. Вашуленко М. С., Скрипченко Н. Ф. Буквар. – К.: Освіта, 2007, 143 с.

  2. Львов М.Р., Рамзаева Т.Г., Светловская Н.Н. Методика обучения русскому языку в начальных классах: Учеб. пособие для студ. пед. институтов. – М: Просвешение. 1987.

  3. Методика викладання української мови: Навч посібник /С.І.Дорошенко, М.С.Вашуленко, О.І.Мельничайко та ін.; за ред. С.І.Дорошенка. – К.: Вища шк., 1992.