logo
Posibnik_Ostannya_redaktsiya

1. Тема: Слова-речення. Звертання. Вокативні речення

Методичні рекомендації: у вивченні цієї теми необхідно звернути увагу на функціональне використання слів-речень, звертань, вокативних речень, на значення, види, способи вираження їх та розділові знаки.

Базова термінологія з теми: звертання, вокативні речення, слова-речення.

Питаня для самостійного опрацювання

  1. Функція та типи слів-речень у мові.

  2. Форми вираження слів-речень, смисловий зв'язок із попереднім реченням.

  3. Форми вираження звертань, вокативних речень.

  4. Іменування слів- речень, звертань, вокативних речень.

Завдання для самостійної роботи

  1. Від іменників, які позначені в дужках, утворити звертання. Схарактеризувати їх за семантикою, морфо­логічним вираженням, стилістичною функцією. По­яснити речення-звертання. Поставити та пояснити розді­лові знаки при звертаннях.

(Учитель) Навчайте нас життю — своїх дітей своєї батьківщини (М. Сингаївський). 0 (весна) йди! Всі ждуть тебе (кохана) (Б.Гмирінченко). (Рідна мати моя) ти ночей недоспа­ла і водила мене у поля край села (А.Малишко).

Розвівайтесь з вітром (листочки зів'ялі) розві­вайтесь, як тихе зітхання (І. Франко). Добре (мама), що ви на­вчили чесно в очі дивитись людям (В. Колодій). (Марта) — за­грозливо озвався з порога Варчук. І дівчина злякано метнулася вбік (М.Стельмах). (Святий отець) не вимагай аж надто від мого народу (П.Загребельний). Можна все на світі вибирати (син), ви­брати не можна тільки Батьківщину (В.Симоненко). Схиляю го­лову в глибинній шанобі перед тобою (Вчитель)! (Б.Олійник).

2. Переписати, розставляючи розділові знаки. Підкреслити у ре­ченнях усі члени речення.

Не розлюблю тебе ніяк моя вишнева Україно красу­не страднице моя! (В. Сосюра ). Живем ми з тобою під небом високим моя Україно струнка й кароока. Дорога ця стелиться рястом зеленим моя Україно єдина у мене (К. Піка.) Пругка і вперта до людей не люта і день і вік для тебе замалий мій український кореню земний моя красуне рута незабута! (А.Малишко).

3. Переписати текст, вказати вокативні речення, визначити, яку функцію у реченні вони виконують, що виражають.

Світе тихий, краю милий, моя Україно! За що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш? (Т.Шевченко). Поля мої рідні, найкращії в світі, багаті на силу, на пишную вроду, засіяні хлібом і потом политі, робітницьким потом мойого народу! Родючі та щедрі, в позлотисті шати свого хлібороба могли б ви окрити! (Б. Грінченко). Україно, зо­ряний розмаю! Я з тобою долю розшукав. Я любов'ю тихо присягаю на святому полі рушника (В.Свідгинський). Калинонько! Ти — з маминої пісні, з легенд, казок, сопілок благовісних (В. Василашко). Бандуристе, орле сизий! Годі тобі, брате! (Т.Шевченко). Мій побратиме! Інколи пейзажем ми про людину найточніше скажем (М. Рильський). Осене! Ти звучиш так печально і світло (С.Йовенко).

4. Розкрити зміст кожного із фразеологізмів, визначити його походження. Вказати звертання, пояснити вживання розділових знаків.

Юпітере, ти гніваєшся, отже, ти неправий. Аве, Цезар, ті, хто йдуть на смерть, вітають тебе! І ти, Бруте? Молилася ти на ніч, Дездемоно? Слово, чому ти не твердая криця. Треба всюди, добрі люди, приятеля мати. Спинись, хвилино, ти прекрасна! Ти добре риєш землю, кріт старий!

5. Прочитати речення, правильно інтонуючи. Обґрунтувати вживання розділових знаків.

Так, була моя пісня палка (Леся Українка). Ні, не заросли і ніколи не заростуть тернами шляхи до твоєї поезії, Тарасе, до її вічно живої весни! (О.Гончар). Так, ти одна, моя любове, даєш мені снагу обнови, народжуєш мене щодня інакшим, іншим (Д.Павличко). Ні, відступи­тися незмога (Д.Павличко). Я журби своєї не ховаю, ні (В.Симоненко). Ні, смуток мій не без причини (О.Фішер). Що вабить тут чужинців? Так, так, покірні шиї україн­ців! (В.Марсюк). Ні, вже не знати спокою! Туга пече, як змія! (М.Рильський). Ні, наша мова не загине, її не зни­щать сили злі! (В.Сосюра). О так! Минуле — не могила (М.Рильський). О ні, о ні, я не кричу. Я дуже голосно мовчу (О.Матійко). Відпливає трамвай і лице чуже… Ні-бо, рідне (С.Йовенко). Ні, не від часу тьмяніють дати, ржавіє голос, душа і перо (Д.Павличко).

6. Списати речення, виділити і схарактеризувати типи слів-речень (стверджувальні, заперечні, питальні, спонукальні, емоційно-оцінні; слова, що виражають привітання, подяку, ввічливість), пояснити морфологічне вираження їх.

Минулося… Невже минулося. Просяяло і відцвіло? Ні! У безсмертя обернулося те, що безсмертям і було (М.Рильський). Справді, юність – що та ріка у повідь: розіллється на чотири броди, кінця-краю не видно (М.Стельмах). – О ні! Ми живемо в такий бурхливий час, коли вчорашніх темпів уже замало сьогодні (З газети). Еге-еге! Та ж то цілий ключ журавлиний (М.Коцюбинський). –Еге! – мовив Морозенко та й розсівся (П.Мирний). – Що ж, ніби час спати. На добраніч. – На добраніч (О.Корнійчук). Ні, світла не здолає тьма (В.Сосюра). –Ну, а в такі ночі ви літаєте? –Звичайно. Тихо, місячно, ніч саме для польотів (О.Гончар). О, ні, не можна забути юність і все те прекрасне, що лишилося на все життя (О.Шиян). – Уміють значить? – Ще й як… (О.Гончар). Ач, привітався, ледве підняв бриля (М.Коцюбинський). На добраніч, ниви і поля (М.Коцюбинський). Овва! Не вихоплюйся, синку, з нерозумним словом, бо назад ніяково вертатись (М.Коцюбинський). Ах, он як! Розумію (О.Довженко). Геть! Не глузуй (Леся Українка). – Глянь де вода! – Ого-го! Далеченько (О.Гончар). Що ж – поживемо, побачимо (І.Цюпа).

Додаткові завдання

  1. Виписати з творів сучасних письменників 10 речень із звертаннями та 8 вокативних речень, пояснити морфологічне вираження їх.

  2. У диктантах №№ 1 – 5 виписати слова-речення, схарактеризувати їх тип.

Питання для самоконтролю

  1. Що таке слова-речення, звертання, вокативні речення?

  2. Назвіть засоби їх вираження.

  3. Якими розділовими знаками відокремлюються на письмі слова-речення, звертання, вокативні речення?

  4. У яких системах мовлення вони вживаються.

  5. Які особливості інтонування слів-речень, вокативних речень, речень із звертанням.

Література

  1. Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис.- К., 1993.

  2. Загнітко А.П. Український синтаксис (науково-методичний і навчально-практичний комплекс).-К., 1996.- Ч.1.2.

  3. Загнітко А.П., Вінтонів М.О., Домрачева І.Р. Український практичний синтаксис: Навчальний посібник для самостійно роботи. - Донецьк, 2005.- 144 с.

  4. Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови: Синтаксис. - К., 1965.- Ч.2.- 268с.

  5. Плющ М.Я. та ін. Сучасна українська літературна мова: Підручник /М.Я. Плющ, С.П. Бевзенко, Н.Я. Грипас та інші; За ред. М.Я. Плющ – К.: Вища школа, 2003.- 430с.

  6. Тихоша В.І. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / Тихоша В.І., Олексенко В.П., Гайдученко Г.М., Нагіна В.О. – Х.:Українське видавництво, 2009. – 287 с.

  7. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Модульний курс: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2007.- 823 с.

  8. Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови: Підручник.- К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – 408 с.

  9. Шульжук К.Ф. Синтаксис складного речення. – Рівне. 2000.