1.2.4. Методи емпіричного пізнання у педагогічному краєзнавстві

Спостереження належить до емпіричних методів дослідження в педагогічному краєзнавстві, є чуттєвим відображенням предметів і явищ зовнішнього світу. Це вихідний метод емпіричного пізнання, який дозволяє здобути первинну інформацію про об'єкти та предмети навколишньої дійсності.

На відміну від звичайного повсякденного спостереження (споглядання) наукове спостереження у педагогічному краєзнавстві має ряд особливостей та певних вимог:

• цілеспрямованість спостереження (при досягненні чітко визначеної мети дослідження увага спостерігача фіксується тільки на явищах, пов'язаних із краєзнавчим завданням);

• планомірність спостереження (здійснюється за чітким планом, складеним відповідно до мети і завдань краєзнавчого дослідження);

• створення необхідних умов і активність дослідника (активний пошук, виділення і об’єктивна фіксація спостережуваного у протоколи, щоденники, записи на диктофоні, магнітофоні, залучаючи для цього свої знання й досвід, використовуючи різні технічні засоби спостереження, наприклад: фотоапарат, телескоп, відеокамеру тощо)

• визначення показників, критеріїв об’єкта дослідження.

Наукові краєзнавчі спостереження завжди супроводжуються описом об’єкта пізнання для фіксації властивостей, особливостей досліджуваного об’єкта, які є предметом дослідження. Опис результатів спостережень становить емпіричний базис науки, спираючись на який, дослідники формулюють емпіричні узагальнення, порівнюють досліджувані об'єкти за певними параметрами, здійснюють їх класифікацію за певними властивостями, характеристиками, з’ясовують послідовність етапів їх становлення та розвитку.

Спостереження можуть бути безпосередніми й непрямими. Так, безпосередні (або візуальні) дають можливість відображати, сприймати будь-які властивості, ознаки об'єкта за допомогою органів чуття, узагальнювати та описувати результати власних спостережень у процесі дослідження краєзнавчого об’єкта.

Непряме спостереження здійснюється за допомогою технічних засобів (фотоапарату, відеокамери, бінокля, телескопу, мікроскопу, перегляду телепередачі, художнього, документально фільму тощо). Спостереження є надзвичайно важливим методом емпіричного пізнання, що забезпечує одержання різноманітної інформації про оточуючу дійсність.

Використання візуального методу дослідження полягає в безпосередньому огляді та спостереженні під час походів, подорожей та екскурсій, вивченні географічних, історичних об’єктів, явищ і процесів. Значна ефективність досягається при застосуванні фото- та кіноапаратури.

У процесі роботи дослідниками проводяться бесіди з місцевими жителями, працівниками органів державної влади, фахівцями господарства, культури й освіти, свідками подій, вчителями, науковцями тощо.

Експеримент є більш складним методом емпіричного пізнання порівняно зі спостереженням, у ході його використання дослідником створюються умови для з’ясування залежності між педагогічними засобами та результатами їх використання за точно встановлених та зафіксованих умов. Він передбачає активний, цілеспрямований і строго контрольований вплив дослідника на досліджуваний об’єкт з метою виявлення й вивчення тих чи інших його сторін, властивостей, зв’язків. При цьому експериментатор може змінювати досліджуваний об'єкт, створювати штучні умови для його вивчення, втручатися у природний перебіг процесів. Спостереження та вимірювання виступають складовими частинами експерименту, адже він має ряд важливих, властивих тільки йому особливостей.

По-перше, експеримент дозволяє вивчати об’єкт у тому вигляді, яким він є насправді, тобто без певних спрощень, доповнень, ускладнень тощо. Головною вимогою до проведення деяких експериментів є наявність того факту, що досліджуваний об’єкт має бути захищеним від зовнішніх електромагнітних впливів, проводити тільки в спеціально обладнаних приміщеннях. По-друге, вивчаючи який-небудь процес, експериментатор може втручатися в нього, активно впливати на його перебіг. По-третє, важливою перевагою багатьох експериментів є їх відтворюваність. Це означає, що умови експерименту, а відповідно й проведені при цьому спостереження, вимірювання можна відтворити стільки разів, скільки це необхідно для одержання достовірних результатів.

Головними умовами підготовки й проведення експерименту є: чітко сформульована мета дослідження; експеримент базується на певних вихідних теоретичних положеннях; наявності плану проведення; дотримання необхідного для його реалізації рівня розвитку технічних засобів пізнання; проводиться фахівцями, що мають певну кваліфікацію.

Експеримент здійснюється у три етапи (констатувальний, формувальний, контрольний) і передбачає висунення теоретичних положень, що можуть бути надалі покладені в основу подальшої роботи, формулювання проблеми дослідження, її актуальність, постановка конкретної мети і завдань дослідження, визначення об’єкту і предмету дослідження, висунення гіпотези, визначення методів дослідження, критеріїв. Першим констатувальним етапом проведення експерименту передбачено з’ясування стану об’єкта дослідження (визначення і фіксація його стану на даний момент). Другим (формувальним) етапом передбачено організацію діяльності для перевірки дібраних методів, засобів та реалізованих підходів дослідження. На третьому (контрольному) етапі здійснюється перевірка ефективності сукупності всіх цих умов, що і визначає успіх дослідження.

Слід зазначити, що всі три етапи можуть існувати як у природних, так і в лабораторних умовах.