Тема: Петріківський розпис (4 клас)

«Нема України без верби і калини», – кажуть в народі. Звідки взялася калина? Розповідають, що колись напали на українське село вороги. Дівчина-красуня, яку схопили бусурмани, вирвалася і почала тікати. Аж раптом розірвалося її червоне намисто і розсипалися по землі яскраві намистинки, з яких через деякий час і повиростали калинові кущі. Віддавна калина була символом дівочої краси, кохання, вірності. Саджали її біля колодязів, щоб вода була здоровою і смачною, поруч з вікнами відразу після завершення будівництва оселі. Вплітали калину у вінки, прикрашали весільні короваї. Із калини готували ліки: робили калиновий чай з листя при нежитю. Свіжі ягоди з медом або цукром вживали при кашлі. А дівчата використовували свіжі ягоди з косметичною метою. Жоден сімейний обряд не проходив без калини.

Калина в Україні має декілька символічних значень: цвіт калини – символ дівочої краси та вроди. Настав час відцвітати, опадати цвіту калини – це вже символ печалі, туги за молодістю, красою, яка відцвітає. Червоні кетяги калини – то краса і врода, достаток у сім’ї, здоров’я та сила, зрілість дівчини. Калиновий кущ хитається без вітру – то вже вже туга молодої дівчини за коханням. Калина опускає свої віти, «похнюпилась» – то символ туги, це вже сум. Почорніли ягоди – то горе. Зламана калина – покинута жінка. Під калиною зустрічалися закохані, тож її кущ – це символ закоханих. Посаджена на могилі калина – туга за померлими.

Збереглися приповідки про калину: Пишна та красива, мов червона калина. Щоки червоні – як кетяги калинові. Стоїть у дворі дівонька, як над ставом калинонька.