Група запитань про тематичний задум екскурсії.

Вчитель: Пригадайте, будь ласка, про що розповідав екскурсовод?

Учні: екскурсовод розповідав про життєвий шлях нашого земляка Петра Петровича Шмідта. Багато було сказано про дитинство майбутнього лейтенанта, яке він провів у Бердянську, а також про його участь у севастопольському повстанні 1905 року.

Вчитель: Які Ви можете пригадати експонати музею, що показував екскурсовод?

Учні: Весь музей є експонатом, тому що в ньому пройшло дитинство Шмідта. Але серед експонатів багато предметів того часу та їх копії, картин, документів. Особливо запам’яталась обстановка меморіальних кімнат.

Вчитель: Яким був зміст прослуханої екскурсії?

Учні: Петро Петрович Шмідт народився 17 лютого 1867 року в Одесі і жив з батьками до 9-ти річного віку. 19 квітня 1876 року сім’я переїжджає до Бердянську і селиться у будинку, де зараз знаходиться музей. Причина переїзду – призначення батька на посаду начальника міста і порту. Навчався Петро у місцевій чоловічій класичній гімназії.

Зацікавив груповий портрет представників інтелігенції Бердянська, переданий музею жителькою Таганрога Н.В. Погребцовою. Серед зображених на портреті – Ф.Я. Вороной, який був директором Бердянської чоловічої гімназії і представляв собою типовий взірець російського ліберала того часу. За часів Ф.Я. Вороного гімназія була справжньою «вольницею». Поринувши у колектив хлопців, Петро потягнувся до однолітків, придбав серед них друзів, яких, з властивої йому товариськості у нього було багато. Його захоплювали і заняття в гімназії, і ігри з друзями.

Петро багато займався гімнастикою, часто виходив з батьком у море, навчався управляти парусом. В ньому зростала любов до морської справи. За свідченням Ганни Петрівни, юний Шмідт багато часу віддавав і заняттям музикою, живописом, спілкуванню з друзями.

В експозиції – текст прохання до канцелярії Морського училища капітану першого рангу П.П. Шмідта влаштувати на виховання до молодшого підготовчого класу сина Петра. І вже 12 вересня 1880 року тринадцятирічний хлопчик, закінчив чотири класи чоловічої гімназії і склав доволі важкі вступні випробування, ставши вихованцем петербурзького училища.

12 вересня 1880 року юний Шмідт став вихованцем Петербурзького училища. Він проявляє особливий інтерес до книг Пушкіна, Толстого, Короленка, Успенського.

У 1884 році майбутній керівник Севастопольського повстання вступив до воєнно-революційного гуртка, що діяв на той час в училищі. Пізніше Шмідт так характеризував ці роки: «Я з самих молодих років був гарячим прихильником соціалістичної форми громадськості. У 15 років – я співвласник гектографа. На якому ми з товаришами намагалися перевидати «Історичні листи Мартова».

У 1886 році, по закінченню морського училища, Шмідт працює на заводі Дж. Грієвза («першотравневий»). Тут він встановлює зв’язки з робочими, проводить серед них революційну пропаганду.

Не дивлячись на таку активну роботу, Шмідт уникнув арешту після розгрому гуртка Шелгунова. Працюючи до революції 1905-1907 рр. на пароплавах у різних портах Росії, у тому числі на тих. Що належали «Русскому обществу пароходства и торговли» в Одесі, Шмідт завоював у матросів визнання як «учитель Пётр».

22 жовтня 1905 року Шмідт, знаходячись в ув’язненні на кораблі «Три святителя», свій лист-звернення «К обществу» підписує «гражданин Шмидт – социалист вне партии». 31 жовтня на тому ж броненосці Петро Шмідт записує: «Если я за свою жизнь соединю и объединю русских социалистов, то этим я сильно двину дело вперёд и тогда могу спокойно умереть. Но тверда моя вера в то, что в России социалистический строй не за горами. И, может быть, мы ещё доживём до всех признаков переворота, последнего переворота, после которого человечество выйдет на путь бесконечного мирного совершенствования, свободы, благосостояния, счастья и любви».

Виступаючи 13 листопада 1905 року на мітингу в Севастополі, він закінчує свою промову словами: «Да здравствует же грядущая молодая, свободная, счастливая, социалистическая Россия!» У цей же день на засіданні Ради матросів-депутатів кандидатуру Шмідта як командуючого повсталими кораблями висунув і підтримав Севастопольський комітет РСДРП… 15 листопада він послав імператору Миколаю ІІ телеграму: «Славный черноморский флот, свято храня верность своему народу, требует от Вас, государь, немедленного созыва учредительного собрания и перестаёт повиноваться Вашим министрам. Командующий флотом гражданин Шмидт».

Увечері 14 листопада озброєний загін матросів напав на арсенал у порту, оволодів зброєю. Вранці на всіх повсталих кораблях зметнулися червоні прапори. До полудня до них почали приєднуватися нові кораблі. Депутати матросів, що прибули на «Очаків», повідомили Шмідту, що він обраний командувачем ескадрою. Саме тоді на «Очакові» і був піднятий історичний сигнал: «Командую флотом Шмидт».

Відсутність рішучих і сміливих керівників на більшості кораблів, повільність повсталих, коливання самих команд призвели до поразки повстання. Керівники були арештовані. Серед них і Шмідт. Розстріляний був Петро Петрович на острові Березань 19 березня 1906 року. Разом з ним загинули і матроси Антоненко, Гладков, Частник.

Царська влада не допустила похорон Шмідта у Севастополі, вони зрівняли с землею братську могилу на острові Березань. Довго тривали пошуки могили на острові, у них приймало участь більше ста осіб. І в квітні 1917 року останки героїв були знайдені, перевезені спочатку в Очаків, потім на батьківщину лейтенанта Шмідта до Одеси і звідти – до Севастополя.

Спочатку прах Шмідта, матросів Антоненко, Гладкова і Частника був похований у Покровського собору. Коли ж по закінченні громадянської війни було створено кладовище Комунарів, - перенесений у 1923 році. Експонати музею оповідають про пере заховання останків героїв і створення меморіальних пам’ятників.

Учитель: Таким чином, наш земляк П.П. Шмідт займає не останнє місто в історії революційної Росії і був гідно оцінений її керівниками.