Художній розвиток дитини у пренатальний та немовлячий періоди

Педагогу потрібно розуміти, що в сучасному суспільстві ставлення до загального розвитку дітей раннього віку змінилося, як змінилося ставлення до їхніх можливостей. Дедалі частіше педагогу доводиться виконувати функції соціального педагога-консультанта. Малоймовірно, що дитина, яка тільки-но народилася, по-справжньому зможе захопитися мистецт­вом без допомоги дорослого. Адже дитина потрапляє у світ своєї сім'ї, який вже склався і має власну культуру. Наскільки гармонійно почуватиметься в ній дитина — залежить від рівня естетичної освіти батьків. Творчий зв'я­зок з дитиною потребує тренувань. Вагітність — не лише фізичний розви­ток, а й чудовий шанс вплинути на інтелект і творчі здібності дитини, сти­мулювати її пізнавальний та емоційний розвиток.

Для того щоб «зсередини» впливати на художній розвиток дитини, мамі потрібно навчитися зосереджуватися на власних естетичних почуттях і «пропонувати» дитині «співпереживати». До того ж майбутній мамі ко­рисно відчути радість власної творчості. їй можна запропонувати «кольо­рові» вправи, виконуючи які, вона має ознайомитися з кольорами та від­тінками, визначити улюблені кольори та сполучення, встановити асоціа­ції (слухові, смакові, нюхові, дотикові).

Розширення діапазону кольоросприймання створює сприятливі умо­ви для сприйняття творів живопису («Подорож улюбленою картиною», похід до музею, на виставку картин, збирання репродукцій). Майбутній мамі можна порадити збирати твори за тематикою («Материнство», «Ди­тячі образи», «Образи природи» та ін.); за інтересом, бажанням, смаком; збирати скульптуру, народну іграшку, дитячу книжкову графіку.

Під час власної образотворчості майбутня мама поділяє з дитиною відчуття радості, натхнення, тому їй можна запропонувати малювання, ліплення, вишивання, плетіння, складання квіткових композицій, аплі­каційну техніку, печворк та інше.

Пріоритетом в роботі з дітьми від народження до шести місяців стає розвиток художнього сприймання.

Естетичні реакції дітей цього віку обмежені й примітивні, але без них не може існувати повноцінне естетичне сприймання творів мистецтва. Йдеться про задоволення від форми, кольору, лінії, ритму.

Залучати дитину до перших художніх дослідів можна в піврічному віці. У неї формуються навички сидіння і починає розвиватися моторика рук. Період до шести місяців — це час споглядання. Відомо, що здібності до сприймання мистецтва бувають успадкованими, тому розвиток сприйман­ня може відбуватися природно, спонтанно. Наприклад, у 2—2,5 місяця у дитини з'являється улюблений колір. Здебільшого він збігається з кольо­ром одягу мами, з якою у малюка пов'язане відчуття контакт-ком форту. Однак, якщо не надавати дитині різноманітних зорових стимулів у віці активного формування мозку, з'являється небезпека збіднити як майбутній образний фонд дитини, так і її подальший художній розвиток. Великого значення набувають інтер'єр, одяг, іграшки, які оточують малюка.

Розпочинати розвиток художнього сприймання можна з контрастних чорно-білих зображень, а потім збагачувати кольорове середовище. Най­кращими для розвитку навичок споглядання є ігри зі світловими ефекта­ми. З розмаїттям форм дитину ознайомлять різні іграшки та речі. Треба пам'ятати, що сприймання дітей цього віку синтезоване. Це означає, що «бачити» дитині допомагають руки і язик. Зорову увапгу привертає те, що звучить, смачно пахне. У цей час сприятливим є ознайомлення з різними фактурами (хутро, пір'я та інші натуральні матеріали). Вироби народної творчості: брязкальця, писанки, народна іграшка-мотрійка стають елемен­тами розвивального середовища. Дітям показують портретні фотографії, ознайомлюють з мистецтвом оп-арта. Наприклад, з мобілем, який рухаєть­ся завдяки потокам повітря (кольорові стрічки, закріплені на кільці та інші варіанти). Збагатять художнє спілкування кольорові повітряні кульки, парасолька, кольоровий ліхтарик, дзвоники, мильні кульки, дзеркало, світлотінь на стелі, а на прогулянках — небо над головою. Крони дерев і хмаринки стають предметами, спостерігати які може і дитина, і дорослий.

З дитиною розглядають предмети, прикрашені народним розписом (Петриківка, Хохлома, Жостовота ін.), пропонують погратися з дерев'я­ними виробами (ложка, яєчко), провести долонькою по різьбленій по­верхні дерев'яної таці, приміряти яскраве намисто. Килимки, ковдри, виконані в техніці печворк (клаптикова), є чудовим матеріалом для роз­глядання. Кольори та відтінки, ретельно дібрані, впливають на розвиток кольоросприймання, а композиція візерунків розвиває почуття ритму.

Сенсорні навички успішно розвиваються, коли малюку пропонують ма­теріали різної фактури: шовк, бавовна, вовна, хутро, фольга, вата тощо. Ігри з матеріалами у цьому віці зумовлюють чутливість до художньої фактури.

Упродовж перших шести місяців можна починати тренування паль­чиків: легкий масаж кожного пальчика, забавки. Вчені вважають, що ди­тина шести місяців є готовою до спільної з дорослим творчості, передусім до малювання фарбами.

Від шести місяців до одного року відбуваються перші відкриття влас­ної творчості. Цьому сприяють дії дитини з предметами, у яких вона пізнає їхні властивості. Збагачується зорово-моторна координація: малюк на­вчається різних способів утримувати їх.

Ознайомлення з фактурою предметів стає більш цілеспрямованим. Ди­тина впізнає на фотографії близьку люди ну, розглядає картинки і маленькі ілюстровані книжечки. Виникає потреба у співробітництві з дорослим. Малюк активно спостерігає дії дорослого з художніми матеріалами, нама­гається наслідувати їх. Дорослий має схвалювати інтерес дітей до різних матеріалів і пропонувати нові матеріали для активних дій (м′яти фольгу, папір, тримати фломастер, пензлик). Дорослий виступає як партнер у спільних діях. Дитина починає розуміти, що треба робити фарбою, вже у 8—10 місяців.

Емоційний стан дитини тепер залежить не тільки від задоволення її органічних потреб, а й від того, як організовані її діяльність і спілкування з дорослим. Емоційний фон занять, ситуативно-особистісне спілкування дуже важливі.

Дорослому необхідно зрозуміти дитину, не викликати негативних емоцій, досягти контакту.

Для розвитку художнього сприймання пропонують вироби декоратив­но-ужиткової творчості. При цьому важливо пам'ятати, що в такому віці головні «методичні» прийоми аналізу мистецтва — тримання в руках і про­ба «на смак», тому треба подбати про безпечність предметів. Їх потрібно мити, прати, кварцувати.

Час починати цілеспрямоване ознайомлення з книжкою. Книжки для цього віку особливі. Вони міцні з твердими сторінками і яскравими предметними ілюстраціями (пісеньки, потішки, забавки), з героями — Півни­ком, Собачкою, Котиком.

Під час розглядання книжкової ілюстрації використовують ігрові дії з нею: «впізнавання», «захоплення», звуконаслідування, погладжування ге­роїв, вивчення деталей (очі, носик, хвостик, лапки).

Ознайомлення з кольором збагачується новими іграми. Дорослий має вміти придумати їх, спираючись на природні властивості та досягнення цього віку. Наприклад, дітям властива природна допитливість, тому ціка­вою буде гра «Сюрпризи в кольоровій обгортці». Для гри треба загорнути іграшку в різнокольорові аркуші і запропонувати дитині розгорнути її (на­зивати кожний колір). У грі розвивається сприймання, стимулюються дослідницькі навички, уміння скеровувати рухи рук. Варіантами гри є «Різнокольорові кубики», «Кольорові коробочки», «Повітряні кульки» та ін.

Перші спроби з малювання можна робити пальчиком, долонькою (йо­гурт, кисіль), виконувати «малюнки з макаронів», малювати морквою, буряком, соком. Поступово готуємо дитину до малювання фарбою (гуаш): «її не треба їсти, краще бути художником». Можна запропонувати дитині «малювати ніжками». Для цього потрібна тепла фарба, великий аркуш, губка, насичена фарбою.

Після «малювання» долонькою та ніжками треба помити їх теплою во­дою і розтерти. Долоні і стопи мають тонку чутливість і легкий масаж за­спокоїть збудженого малюка.

Для «настінного живопису» треба заклеїти частину стіни у кімнаті па­перовим аркушем (його треба змінювати). Дитині пропонують фломасте­ри, воскові крейдочки, широкі пензлі, гуашеву фарбу.

Цінною є спільна творчість мами з дитиною для збереження контакту засобами творчої діяльності.

Ознайомлення з фактурою збагачується іграми з тістом («Мозаїка з род­зинок»), обведенням контуру, іграми з пензликами, рванням паперу.

Тренування пальчиків збагачується іграми «Пальчики танцюють», «Три­маємо пензлик».

Ознайомлюємо дитину з набором для ігрового будівництва. У ньому є різні за кольором та формою деталі. Під час гри доцільно назвати малюку і колір, і розмір, збудувати споруду і коментувати свої дії. Наприклад: «Це будинок! Це стілець! Це вежа!».

Для ігор з предметами педагог рекомендує мамі давати дитині дерев'я­не намисто, дерев'яні та пластмасові пірамідки, кубики.

У віці одного року діти продовжують досліджувати художні матеріали, кольори та форми. Головним досягненням стає відкриття «слідів» власної творчості. В художньому вихованні важливо пам'ятати, що будь-який ма­теріал може стати художнім, якщо його застосування пов'язане з отри­манням естетичного задоволення. При цьому для малюка важливіший саме процес використання матеріалу, ніж отриманий результат. Вчені назива­ють цей період у творчому житті дитини «дозображальним». Малюк, який вже має досвід творчості, помічає свої художні сліди. Педагог розповідає батькам, що потреба у руховій активності в цей період є надзвичайно ви­сокою. Вона може бути реалізована саме в малюванні. Прагнення кінесте­тичних експериментів, задоволення «потреби забруднитися» часто припиняються батьками, але вони важливі для розвитку дитини. Завдяки цим дослідженням розвиваються навички сприймання, відчуття форми, ко­льору, фактури, простору, вдосконалюється зорово-рухова координація. А головне — вони стимулюють дослідницьке і творче мислення. Адже чим більше дитина переймається таким художнім експериментуванням, тим багатшою стає її палітра, ширшим арсенал художніх засобів. Дуже важли­вою є позитивна вербальна та емоційна оцінка батьками дитячої творчості.