Способи формування у дітей інтересу до образотворчої діяльності

Поява інтересу — це передумова і своєрідний показник художнього розвитку, формування інтересу, з одного боку, може бути метою роботи, й з другого — засобом підвищення ефективності навчання дітей зображу­вальної діяльності. Для формування інтересу до зображувальної діяльності важливим є положення вітчизняних психологів про те, що це не замкну­тий у собі автономний процес (С. Рубинштейн). Формування зумовлене соціальним оточенням, сферою і характером діяльності не лише самої людини, а й людей, що її оточують; процесами навчання і виховання, які мають особливі стимули збудження інтересу; колективом, активністю са­мої особистості, її позицією і роллю в діяльності колективу. Як зазначає Н. Морозова, формування інтересу відбувається ефективніше, якщо спо­чатку для нього готується підґрунтя, пізніше — створюється позитивне ставлення до предмета і діяльності і, насамкінець, - формуються відпо­відно інтереси в процесі спеціально організованої, систематичної, пізнавальної, творчої діяльності дітей.

Значна роль належить педагогу, його особистій компетентності, емо­ційності, майстерності, зацікавленості. Педагог має вміти надихати дітей на творчість, створювати ситуації, що ведуть до інсайту, творчого осяян­ня, вигадки. Для цього стануть у пригоді і знання з історії виникнення, наприклад, живопису, графіки, скульптури, і вміння скласти цікаву роз­повідь, казку, легенду (наприклад, «Як виник орнамент», «Хто був пер­шим скульптором, архітектором»), і вміння силою уяви «оживити» зобра­жальні матеріали, або вирушити у подорож до «картинної галереї». Худож­ня підготовка, знання і практичні вміння в різних видах художньої прак­тики, розуміння індивідуальних і типологічних особливостей дошкільнят є важливими компонентами професійності педагога. У дошкільному за­кладі з педагогами працює методист. Він проводить майстер-класи, кон­сультації, семінари-практикуми з ознайомлення з образотворчим мистец­твом, навчання техніки роботи з різними зображувальними матеріалами, методами та прийомами супроводження зображувальної діяльності дітей з метою формування інтересу до неї.

Успішний перебіг зображувальної діяльності і рівень інтересу до неї зумовлені створенням матеріальних умов. Керуючись думкою С. Рубінштейна про те, що інтерес до тієї чи тієї діяльності у дітей значною мірою укріплюється, коли дитині дати конкретні предмети, речі, які мають цей інтерес в матеріалізованому вигляді, для зображувальної діяльності слід створити такі умови:

• забезпечити заняття з різноманітними художніми матеріалами для різних видів практики: живопис, графіка, ліплення, аплікація, конструю­вання, плетіння тощо;

• дібрати арт об’єкти: твори образотворчого мистецтва (репродукції картин художників, ілюстрації з книжок, твори народного декоративно-ужиткового мистецтва, скульптуру малих форм і таке інше);

• обладнати місце для занять самостійною зображувальною діяльністю. Це створить підґрунтя для формування інтересу і сприятиме виник­ненню у дітей приязного ставлення до діяльності.

У навчанні доцільно акцентувати ті моменти, які допомогли б педаго­гу привернути і зосередити увагу дітей, активізувати мислення, захопле­но працювати над поставленими завданнями, це, наприклад, відомості з історії мистецтва, творчого процесу майстра, «оживлення» матеріалів та інше.

На самому початку формування інтересу важливою є привабливість занять. Транслюючи дітям інформацію, необхідно викликати у них допит­ливість, емоційний відгук, який спонукає до дії, появи радості пізнання, тобто сприяє виникненню інтересу. А він, у свою чергу, обов'язково підви­щить активність дитини щодо пошуку нових знань і вмінь. Цьому сприя­ють такі заняття, як: «Для чого потрібно навчитися малювати», «Які бува­ють візерунки», «Чим малюють художники», «З чого можна зробити аплі­кацію», «Як працює художник».

Вони сприяють створенню у дітей позитивного ставлення до зображу­вальної діяльності і безпосередньо спрямовані на усвідомлення значення цієї діяльності, на розвиток у них допитливості, пізнавальної активності. Як стверджує С. Рубінштейн, для розвитку і підтримання активного інте­ресу до тієї чи тієї діяльності, дуже важливо, щоб вона давала певний ма­теріалізований результат, новий продукт, і щоб окремі ланки його чітко виступали перед дитиною як сходинки, які ведуть до мети.

Використання окремих ігрових методів (зокрема фотографування, бінокль, видошукач, мікроскоп) актуалізує інтерес дітей до зображен­ня через пізнавання дійсності, дослідження, уточнення. Наприклад, щоб зобразити точніше, треба подивитися уважніше. Поступово діти на­вчаються бачити цікаве, красиве у звичайному, добирати з усієї різнома­нітності в природі найцікавіше і переносити у діяльність. У дітей підви­щиться інтерес до завдань на теми казок, розповідей, якщо організувати це у формі «мандрівки в казку». Діти занурюються у казковий образ і вільніше виражають свій задум у малюнку, ліпленні, під час ілюстрування казок.

Підвищують інтерес дітей до зображувальної діяльності творчі завдання, якщо вони пов'язані з моделюванням ситуацій пошукової діяльності. Проблемність в навчанні сприяє виникненню і розвитку у людини суб'єктивних станів, які характеризують інтерес: емоційного піднесення, допит­ливого ставлення, розумової активності, прагнення до поглибленого пізнання. Через створення ситуації пошукової діяльності можна розбуди­ти у дітей інтерес до самостійного вирішення деяких творчих завдань. Наприклад, на заняттях з малювання («Осінній вітер», «Посуд», «Рукавич­ки», «Сервіз») як основний метод визначено створення емоційних пошу­кових ситуацій, які збуджують до творчості і самостійних дій.

Внаслідок проведення таких занять у дітей можна сформувати актив­ний інтерес, активне ставлення до діяльності, що дає можливість спряму­вати в подальшому роботу на розвиток різнобічних інтересів до зображу­вальної діяльності. Основні завдання цього етапу: викликати у дітей інте­рес до різних видів зображувальної діяльності, захопити їх різноманітною тематикою, матеріалом, глибшим передаванням змісту, використати різні виразні засоби для передачі образу.

Для формування різнобічного інтересу до зображувальної діяльності доцільно використовувати планування занять тематичними циклами, встановлення природних взаємозв'язків між окремими видами зображу­вальної діяльності, проведення занять в єдиному розвивальному сюжеті. Це цикл занять з декоративного малювання, який передбачає ознайом­лення дітей з різними видами українських народних промислів; цикл за­нять з аплікації, на яких діти ознайомлюються з різними художніми мате­ріалами, можливостями їх поєднання для створення декоративних і сю­жетних композицій. Друга серія занять спрямована на встановлення при­родного взаємозв'язку між видами зображувальної діяльності для передачі художнього образу. Це заняття в техніках малювання, ліплення, аплікації, вони об'єднані однією темою і передбачають виконання роботи за допо­могою різних виразних засобів (малюнок та аплікація) і різних зображу­вальних матеріалів («Ваза з квітами», «Україночка», «Рукавичка», «Зимові розваги»), а також заняття з різних видів зображувальної діяльності в єди­ному розвивальному сюжеті: виготовлення атрибутів до рухливих ігор для малюків (на заняттях з аплікації та малювання); виконання сюжетного малюнка на занятті з малювання («На лузі розцвіли кульбаби») та викори­стання його для подальшого розвитку сюжету на занятті з аплікації («Ме­телики на лузі»).

Проведення таких занять допомагає формувати у дітей творче став­лення до роботи, викликає інтерес до її змісту, до використання різних виразних засобів і різних матеріалів у їхньому поєднанні для подальшо­го розвитку сюжету, роботи над заданим образом. У процесі роботи в дітей підвищується інтерес до різних видів образотворчої діяльності, зображу­вальних матеріалів, виникають уявлення про взаємозв'язок видів, синтез мистецтв, цілісність світосприймання.

На тлі загальної зацікавленості всіма видами зображувальної діяльності, різноманітною тематикою, матеріалом, в окремих дітей може спостеріга­тися переважання одного з видів художньої практики, матеріалу, певної тематики. Тому в подальшому слід працювати над розвитком стійкості інте­ресів.

Дітям можна запропонувати індивідуальні завдання, які надають мож­ливість врахувати їхній інтерес («Подарунок імениннику», «Твій подарунок малюкам», «Вибери і розмалюй предмет», «Чий букет кращий» і т. ін.); колективні роботи, наприклад: «В зоопарку», «Книжка-казка», «Весна», «Художня майстерня», виготовлення панно до свят та інше, тоб­то такі, в яких кожна дитина, виконуючи колективну роботу, могла б діяти за власним інтересом і реалізувати свою ідею у власній виконавській манері.

Певну роль у розвитку відносно стійкого інтересу до зображувальної діяльності відіграє організація гуртка, клубу, студії. Заняття гуртка педа­гог організовує паралельно з основними заняттями. Один раз на тиждень з групами дітей, об'єднаних за інтересами (декоративне малювання, ліплення, аплікація та ін.), можна проводити додаткові заняття, найчас­тіше — у другу половину дня. Це дасть можливість дітям, які виявляли стійкий інтерес до певної тематики (наприклад, до зображення транспор­ту), виду зображувальної діяльності і таке інше, задовольнити потребу в інформації та художній практиці.

Стимулом розвитку інтересу до зображувальної діяльності є організа­ція виставок дитячих робіт. Це важливий засіб заохочення одних дітей і стимуляції до діяльності інших, формування різнобічного інтересу до зоб­ражу вальної діяльності у всіх. Завдяки обміну інформацією через вистав­ки відбувається збагачення досвіду дітей у галузі зображувальної діяль­ності кожної підгрупи. Дітей ставлять у такі умови, що у них виникає праг­нення до більших досягнень, бажання працювати в різних групах гуртка. Тому поглиблений, відносно стійкий інтерес поступово поширюється на інші сфери зображувальної діяльності.

Спробуйте самостійно простежити динаміку інтересу до образотвор­чості. Наприклад, від емоційного, обмеженого, поверхового до широкого, різнобічного, до різних видів зображувальної діяльності, на фоні якої розви­вається відносно стійкий інтерес до одного з її видів, що, у свою чергу, веде до розширення й поглиблення інтересу вже на вищому рівні. Дайте характерис­тику етапам розвитку пізнавального інтересу:

• емоційний...

• інтелектуальний...

• вольовий з елементами творчого...

Визначте засоби впливу на процес формування пізнавального інтересу, наприклад, ситуації зацікавлення, дидактичні ігри, ситуації успіху, аперцепції — звернення до життєвого досвіду дітей (емоційний етап); дидактичні ігри, досліди, вправи, пошук, навідні запитання, ситуації пізнавальних утруд­нень, обстеження, несподіванки (інтелектуальний етап); піктограми, ма­люнки-ситуації, ситуації успіху, зацікавлення, допомога «художника» (вольо­вий етап з елементами творчого).

У розвитку інтересу в дітей мають місце значні індивідуальні відмін­ності, які виявляються в його обсязі, поглибленості, активності та віднос­ній стійкості. Наявність цих відмінностей потребує застосування індиві­дуально-диференційованого підходу під час формування інтересу, вико­ристання фронтальних, групових та індивідуальних форм роботи в їхньому поєднанні, що дасть можливість кожній дитині одержати максимум інформації, навичок і вмінь, вихователю допоможе сформувати у дітей інтерес до художньої практики образотворчості.

Формування інтересу впливає не лише на характер зображувальної діяльності, а й на розвиток позитивних взаємовідносин між дітьми.

Схема 2. Структура інтересу до образотворчої діяльності