4.7. Педагогічна підтримка обдарованих дітей Концепція естетичної обдарованості

Здатність до творчості є найвеличнішим дарунком природи. Цим да­ром природа відзначає кожну людину по-різному. Обдарованим називають зазвичай того, чий дар перевершує середні можливості, здібності більшості людей.

Тому вчені переважно називають обдарованістю генетично зумовлений компонент здібностей, який великою мірою визначає як результат, так і темп розвитку. Середовище, виховання, освіта або пригнічують цей дар, або допомагають йому розкритися. Сприятливе навколишнє середовище та кваліфіковане педагогічне супроводження діяльності здатні перетворити дар у видатний талант.

Характерним для сучасної освіти є застосування технологій, які спри­яють:

• індивідуалізації навчання;

• діяльнісній активізації дітей;

• діалоговій взаємодії між педагогом і дитиною (педагогіка співробіт­ництва).

Для виявлення таких дітей педагоги мають бути обізнані з концепцією обдарованості, розуміти зміст понять «талант», «обдарованість», «здіб­ність», «обдарована дитина», знати психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей, види обдарованості, специфіку роботи з такими дітьми.

У давні часи великого значення надавали розвитку здібностей дітей, селекції еліти. Платон вважав, що юні обдаровання треба навчати окремо, а Конфуцій пропонував інтенсивно розвивати саме таких дітей, бо в них вбачав гарантію майбутньої нації.

Здібності — це індивідуально-психологічні особливості людини, що сприяють успішному ви конанню нею тієї чи тієї діяльності й не зводяться тільки до знань, умінь та навичок, які вона має.

Від народження людина має лише задатки здібностей (генетичну про­граму), | яких під впливом зовнішнього середовища, навчання і вихован­ня (соціальна та педагогічна програми) розвиваються загальні, розумові, інтелектуальні, спеціальні (до окремих видів діяльності та сфер життєді­яльності) здібності.

Термін «обдарований» був уперше шитий в 1839 р. в розумінні слова «геній» (А. Трей). Потенційна обдарованість відносно різних видів діяль­ності притаманна багатьом дітям. Актуальну обдарованість демонструє лише незначна частина дітей. До того ж пластичність психічних можли­востей дитини змінюється на різних етапах її розвитку. Обдарованість у певній діяльності може виникати стихійно і далі розвиватися за сприят­ливих умов або згасати за несприятливих. Тому в практичній роботі з обдарованими дітьми частіше використовують словосполучення «ознаки обдарованості дитини» або «дитина з ознаками обдарованості».

♦ Ознайомтеся з книжкою: О, И. Савенков «Одаренные дети в детском саду и школе». — М., 2000.

Автор розрізняє терміни — «дитяча обдарованість» та «обдаровані діти». Перше словосполучення означає виключність, виняток, своєрідний дар, феномен дитинства. Друге — підкреслює можливість існування особливої категорії дітей.

♦ 3 огляду на це зверніться до серії «Нові діти вже прийшли: Діти індиго». Наприклад: Керолл Лі, Тоубер Джен. Дети «Индиго»: Пер. з англ. — К., 2004.

«... Вони являють собою новий крок в еволюції людства. їх називають «дітьми світла», «дітьми тисячоліття», «новими дітьми», Дітьми Індиго. Вони володіють високорозвиненою свідомістю і підвищеною сприйнят­ливістю. Вони нетерпимі до нещирості та фальші... Вони мають унікаль­не завдання, місію. Не заважайте їм розвиватися, допоможіть їм — в них наше майбутнє».

Обдарованість—складне й багатовимірне утворення. Такої думки вчені: психологи, фізіологи, педагоги. її не можна зводити ні до коефіцієнта інте­лектуальності, ні до креативності, ні до мотивації. Вона завжди унікаль­на, тому педагогу треба враховувати різноманітність форм її вияву.

У працях вітчизняних та зарубіжних учених обдарованість визначається як комплекс задатків і здібностей, які за сприятливих умов дають змогу по­тенційно досягти значних успіхів у певному виді діяльності (чи діяльностей) порівняно з іншими людьми. Теоретичні питання обдарованості досліджува­ли О. Леонтьев, С. Рубінштейн, П. Гальперін, Б. Теплов, Г. Костюк, Є. Торшилова, О. Савенков, М. Холодна, В. Молякотаїн, Наприклад, О. Матюшкін зазначає, що обдарованість завжди творча, якщо немає творчості, то не варто говорити про обдарованість. Тобто креативність є невід'ємним елементом усіх видів обдарованості: інтелектуальної, академічної, худож­ньої і таке інше.

Діти з творчим інтелектом пропускають інформацію через призму влас­ного бачення світу. їм важче навчатися, засвоюючи чужий досвід, а легше створювати своє.

Креативність — рівень творчої обдарованості, здатність до творчості, яка становить відносно стійку характеристику особистості.

Естетичний розвиток і виховання пов'язані з красою та мистецтвом. Феномен екзотичного (від грец. aisthetikos — такий, що належить до чут­тєвого сприймання) полягає в інтеграції об'єктивно-естетичного в при­роді, суспільстві, продуктах матеріального і духовного виробництва; естетичної діяльності як творчості за «законами краси»; суб'єктивно-естетич­ного або естетичної свідомості (естетичні почуття, сприймання, потреби, оцінки, ідеали тощо); художньої культури (світу мистецтва).

Питання про критерії естетичного у філософсько-психологічних науках вважаються дискусійними.

Предмет, матеріальний об'єкт, твір мистецтва можуть бути носіями ес­тетичного змісту (ритм, пропорція, симетрія, поєднання кольору, ціліс­ність, гармонія, принцип «золотого перерізу»), носіями краси.

Суб′єктивно-естетичне виявляє себе гамою почуттів, переживань, емо­ційних оцінок, потреб. Естетичне виявляє себе у поведінці, діяльності, творчості за «законами краси».

Ядро естетичного утворює людина. Саме вона «наділяє» предмети, об'єкти і явища естетичними властивостями і вводить в обіг дефініцію «КРАСА».

Осмислення цих методологічних засновків надає ключ до проблеми естетичної обдарованості.