logo
Kniga OTM

Взаємозв'язок видів образотворчої діяльності

Взаємозв'язок видів образотворчої діяльності є важливою психолого-педагогічною проблемою. Розуміння її педагогом і дитиною зумовлює успішність реалізації мети і завдань образотворчої діяльності, яка визнаєть­ся чинником та середовищем цілісного розвитку особистості в період до­ні кілля.

Розробка особистісно-орієнтованої концепції педагогічного процесу відкриває нові можливості для вдосконалення вже досягнутого, адже про­понує інші принципи об'єднання процесів освіти і виховання, орієнтує на духовне становлення особистості. Актуальними для осмислення педа­гогом стають поняття інтеграція, цілісність, комплексність, взаємодія мис­тецтв, синтез мистецтв.

У контексті Базового компонента дошкільної освіти образотворча діяльність як сфера освіти дитини має забезпечувати їй формування світо­гляду, розвиток цілісної наукової картини світу, категоріальне світосприй­мання.

♦ Доповніть цей перелік, проаналізувавши Коментар до Базового компонен­та дошкільної освіти в Україні / Наук ред. О. Л. Копанко. — К., 2003. — С 14-17.

Реалізація принципу взаємозв'язку видів образотворчої діяльності до­помагає дитині осягнути всі сторони та зв'язки предмета, об'єкта, явища. Вихідним є положення про «тріаду основ художнього мислення», обґрун­товане Б. Йєменським у книжці «Мудрість краси». Головні форми (сфери) художньої діяльності дітей в період дошкілля виникають у повсякденній життєдіяльності і не усвідомлюються ними як суто художня діяльність. Кожна дитина в процесі своїх ігор обов'язково щось будує (курінь, замок з піску, будинки і міста з ігрового будівельного матеріалу). Це її перші архі­тектурні спроби, експерименти. Кожна дитина щось малює, щось зобра­жає (не тільки на папері, а й паличкою на піску, цвяшком чи крейдою на стіні або асфальті) і діє як живописець чи графік. Створені об'ємні зображення з глини, пластиліну, снігу — це скульптурні форми, близькі до тех­нології скульптури. Ці спонтанні заняття є найулюбленішими в дитинстві. І, зрештою, кожна дитина прикрашає себе (вінком, стрічками, намистом, пір'ям у грі), свої іграшки і свій куточок, свою маму. При цьому діє як декоратор, дизайнер. Ідеться про започаткування декоративної діяльності.

Саме ці звичні дитячі заняття — будування, зображання, прикрашання (заняття, до речі, відомі й кожному первісному народові) — і є формою вияву трьох елементів (сфер) художнього мислення: конструктивного, зоб­ражального і декоративного. Ці гри елементи художньої діяльності допо­магають педагогу в залученні дітей до мистецтва як форми життєдіяль­ності. Вони є життєво-функціональні. Терміни «будування», «зображен­ня», «прикрашання» передбачають єдність діяльності (процесу), її мети і продукту. Наприклад, намисто створюють для прикрашання (мета), в про­цесі прикрашання (діяльність) і воно є кінцевим продуктом — прикра­сою. Малюнок з натури створюють для зображення, в процесі зображан­ня і сам він є зображенням. Дитина отримує «модель», за допомогою якої можна різнопланово «програвати» всі реальні зв'язки мистецтва з жит­тям, всю художню діяльність. Ця тріада є простою і доступною дитині.

Три форми художнього мислення (конструктивна, зображальна й де­коративна) майже ніколи не існують відокремлено. Вони становлять «три серця мистецтва» (Б. Йєменський), які б'ються одночасно. Різниця лише | тому, що в кожному творі, виді або на кожному історичному витку мис­тецтва їхня діяльність не є рівнозначною. Одне з цих «сердець» б'ється сильніше і визначає головну тенденцію, характер виду чи напряму.

Як зазначав М. Скаткін, у розробці інтегрованих моделей організації та супроводження образотворчої діяльності педагог може діяти за принци­пом об'єднання матеріалу навколо ключових наукових ідей. Така інтеграція можлива у галузі художньої культури. Вона є актуальною в системі есте­тичного виховання дошкільнят.

Наприкінці 70-х років XX ст. Н. Ветлугіна розробила ідею комплексних занять, які допомагали встановити зв'язок малювання, музики, художньо­го слова з метою знаходження найвиразніших засобів для зображення ди­тиною життєвих явищ. Щоб інтегрувати види художньої діяльності, спо­чатку треба провести чітку диференціацію. Тобто на заняттях з музики, художньої літератури діти засвоюють практичні навички й уміння з тим, щоб скористатися ними на комплексних заняттях. Принципи побудови комплексних занять визначалися темою, добором провідних виражаль­них засобів, які об'єднують усі види мистецтва (наприклад, ритм, компо­зиція, форма). У педагогічному процесі комплексні заняття посідають провідне місце, якщо спираються на художній досвід, отриманий дітьми підчас навчання на музичних, художньо-мовленнєвих заняттях та занят­тях з образотворчої діяльності.

Розглянемо погляди дослідників на проблему взаємозв'язку видів об­разотворчої діяльності.

У роботі «Дитячий малюнок» Є. Фльоріна підкреслила важливість най­повнішого відображення дітьми навколишнього життя. Пізніше, у 30-ті роки XX ст. вона визначила послідовність добору життєвого змісту для передавання його в малюнку, ліпленні, аплікації: від зображення окремих предметів до широкої тематики. Головне в доборі змісту — зв'язок з на­вколишнім життям. Принцип життєвості об'єднував усі види зображуваль­ної діяльності, хоча чіткої, послідовної системи знань, способів зображен­ня, які діти мали отримати на заняттях, іще не було. Запропоновані Є. Фльоріною теми для малювання, ліплення, аплікації стали обов'язковими й ут­ворили головний зміст зображувальної діяльності в дитячому садку.

У 40-ві роки XX ст. О. Усова почала розробляти теоретичні основи на­вчання у дитячому садку, а Є. Фльоріна ввела елементи навчання зобра­ження предметів, явищ навколишнього світу на заняттях. Крім обов'яз­кових занять, вона запропонувала заняття за вибором, на яких дітям нада­валася можливість самостійно, за власним бажанням обирати улюблений вид діяльності, матеріали для реалізації своїх задумів. Є. Фльоріна при­діляла увагу не лише змісту, а й технічним навичкам. Запропоновані нею теми предметно-сюжетного характеру стали першим етапом розробки зав­дань навчання дітей зображення. Кожне завдання опрацьовувалося дітьми окремо.

У наступні роки з огляду на концепцію О. Леонтьева про привласнен­ня дитиною суспільного досвіду в теорії образотворчої діяльності Н. Сакуліна почала розробляти наукову основу доцільності навчання дітей до­ступних способів реалістичного відображення дійсності. Визначено єди­ний для всіх видів образотворчої діяльності програмовий зміст: зображен­ня предметів, сюжетів, складання візерунків, технічні вміння та навички. Усі види образотворчої діяльності були підпорядковані цій послідовності, що зумовило зв'язок не тільки з навчанням дітей малювання, ліплення, ви­різування, а й зі знаннями, які вони отримували. Н. Сакуліною було розроб­лено цикли занять, об'єднаних завданням вираження життєвого змісту і засвоєння зображальних умінь. У циклах занять намічено взаємозв'язок ма­лювання і ліплення за тематичним принципом. Наприклад, перший цикл передбачав заняття, на яких передавання ознак розміру і кольору поєдну­валося зі знаннями про ріст і визрівання рослин, плодів; просторові і ко­лірні ознаки явищ рослинного світу зіставлялися зі знанням порід дерев. Заняття будувалися у певній послідовності: спочатку малювання, потім — заняття ліпленням (тема «Гриби ростуть під деревами»). Увагу дітей звер­тали на знання про плоди, дерева, гриби. Головна мета — вивчити питання про співвідношення форми і функції, перехід від пізнавання зовнішніх властивостей до пізнавання властивостей прихованих.

Другий цикл становили заняття із зображення тварин, яких діти малюва­ли й ліпили. Третій цикл — зображення фігури людини — будувався на попе­редньому розгляданні частин тіла, зміні пози під час руху. Зображення роз­горталося у певній послідовності: спочатку в малюванні, потім у ліпленні. Четвертий цикл занять з малювання і ліплення мав за мету створити у дити­ни уявлення про різні види руху (у воді, повітрі, на землі). Діти зображали птахів, звірів. П'ятий цикл передбачав зображення засобів пересування лю­дини (різні види транспорту). Шостий цикл—заняття із зображення будинків.

Головним у взаємозв'язку малювання і ліплення за тематичним прин­ципом є формування узагальнених уявлень, усвідомлення взаємозв'язків між явищами, розв'язання розумових завдань і згодом пошуки реалізації прихованих відношень у зображенні. Ідея взаємозв'язку названих Н.Са­куліною видів образотворчої діяльності обґрунтована концепцією розу­мового розвитку дошкільняти М. Поддьякова [Умственное воспитание до­школьника/ Под ред. Н. Поддьякова. — М., 1972].

У подальших пошуках інтеграції видів образотворчої діяльності Н. Сакуліна обмірковує систему сенсорних еталонів. Роботи О. Запорожця, Л. Венгера показують специфіку засобів, якими користуються діти для пізнаван­ня властивостей предметів (геометричні форми, кольори, музичні звуки тощо). Н. Сакуліна виокремлює форму як сенсорний еталон і об'єднує на­вколо неї три види образотворчої діяльності: ліплення, аплікацію, малю­вання. Форма (квадрат, прямокутник, круг, циліндр, куля) виступає як похідна для зображення предметів у ліпленні, аплікації, оскільки діти на­очно-дієво її сприймають. Потім навчаються зображати її в малюванні.

Форма виступає не тільки як сенсорний еталон, ай як засіб художньої ви­разності. За такого підходу пріоритету набуває взаємозв'язок за принци­пом зображення різноманітних і виразних форм предметного світу.

Наприкінці 70-х років XX ст. систему занять з образотворчої діяльності створює Т. Комарова. Навчання різних видів образотворчої діяльності (ма­лювання, ліплення, аплікація) здійснюється у їхній єдності та взаємо­зв'язку при стрижневому значенні малювання.

Т. Комарова визначає провідну роль малювання на основі експериментально­го дослідження «ручної вмілості», в якому було вивчено послідовність та взає­мозалежність формування її компонентів.

У роботі Т. Лазарь представлено модель взаємодії видів малювання на основі визначення одного із засобів художньої виразності в предметному, сюжетному, декоративному малюванні. Вчена розглядає один вид обра­зо творчої діяльності в аспекті взаємозв'язку його підвидів.

Інші автори (Н. Халезова, Н. Курочкіна, Г. Пантюхіна) наголошують на пріоритеті ліплення у взаємозв'язку з малюванням.

детскому саду. — М., 1986.

Н. Курочкіна зазначає, що попереднє ліплення впливає на якість зоб­раження в малюнку і допомагає оволодіти зображенням форми предмета або тварини, побачити виразність руху, усвідомити необхідність натури для її зображення в малюнку.

Є. Рогальова досліджувала сенсорні основи аплікації і зробила висно­вок, що для отримання більш високого рівня ритмічності дитячих орна­ментальних малюнків треба спочатку проводити заняття з декоративної аплікації. Способи і прийоми заповнення площини візерунком потребу­ють певних циклів занять, а також попередньої роботи щодо ознайомлен­ня дітей з орнаментальним мистецтвом. Про цей взаємозв'язок пише та­кож З. Богатєєва. Одним із завдань вона вважає навчання дітей побудови візерунків, яке відбувається у взаємозв'язку із засвоєними дитиною прийо­мами створення народних орнаментів. Взаємозв'язок видів малювання створює сприятливі умови для перенесення дитиною вмінь, наприклад, з декоративного малювання у предметний та сюжетний малюнки з метою досягнення образно-естетичної виразності. Про це йдеться в дослідженні О. Дронової.

Проблема взаємозв'язку видів образотворчої діяльності актуалізується в роботах Л. Пантелєєвої, Г. Пантелеева. Наприклад, Л. Пантелеева ви­вчала формування відчуття кольору в дітей 5—7 років на заняттях з декора­тивного малювання і художнього конструювання. Вона розробила серію творчих завдань, у яких засвоєння кольору відбувалося спочатку на пло­щині (взаємодія контрастних і пастельних кольорів, їхньої художньо-об­разної виразності), потім — у художньому конструюванні. Таке сполучення видів діяльності значно збагатило художню практику старших дошкільнят.

Взаємозв'язки різних видів образотворчої діяльності (малювання, аплі­кації, художнього конструювання) показані в дослідженні Г. Пантелеева на матеріалі декоративно-оформлювальної діяльності. Як зазначає автор, важ­ливо, що одне й те саме завдання дошкільня виконує на різному матеріалі в різних ситуаціях (площинне й об'ємно-просторове оформлення свята).

Опрацюйте книжку: Пантелеев Г. М., Максимов Ю. В., Пантелеева Л. В. Декоративное искусство — детям. — М., 1976.

Наприклад, перша тенденція грунтується на традиційному погляді на систематичність та послідовність занять з малювання, ліплення, аплікації. Взаємозв'язок визначається тематикою, послідовністю оволодіння зображенням (наприклад, освоєння форми в ліпленні або аплікації, потім — у малюванні і т. ін.); послідовністю підвидів (предметне малювання пере­дує сюжетному так само, як і предметне ліплення — сюжетному); оволо­діння технічними навичками й уміннями. Взаємозв'язок видів такого ха­рактеру широко використовується вихователями дитячих садків під час планування занять з образотворчої діяльності.

Основу другої тенденції становить положення про необхідність добору художньо-виражальних засобів з метою формування художньо-образного начала, пошуків такого взаємозв'язку видів діяльності, за яким один вид є домінантним, провідним, другий — супутнім. У цьому разі взаємозв'язок видів образотворчої діяльності спрямований на: а) виникнення нових можливостей і способів художнього освоєння дійсності; б) знаходження різних способів передавання дитиною образного змісту; в) створення пошукових ситуацій, за яких діти комбінують способи зображення, надаю­чи перевагу найбільш виразним; г) створення умов для найбільш ефек­тивного художнього розвитку дошкільнят.

Друга тенденція активно опрацьовується в дослідженнях Т. Казакової.

♦ Ознайомтеся з роботою: Казакова Т. Г. Изобразительная деятельность и художественное развитие дошкольников. — М., 1983.

Спробуйте обґрунтувати такі положення:

• взаємозв'язок видів образотворчої діяльності може бути одним зі спо­собів комплексного підходу у художньому розвитку дошкільнят;

• взаємозв'язок видів образотворчої діяльності є педагогічною умовою, що забезпечує художній розвиток дитини;

• аналіз взаємодії та синтезу мистецтв дає підстави для припущення, що пошуки нових способів та засобів художнього освоєння дійсності можливі також і в різних видах образотворчої діяльності дітей дошкільного віку;

• взаємозв'язок видів дає змогу виокремити засоби образної виразності, специфіку мови і творчого процесу кожного виду мистецтва як основи розвилку образотворчої діяльності і знайти те, що є спільним для всіх видів. (Особа художника як зразок креативної поведінки, естетичне сприйман­ня, усвідомлення зображально-виражальних можливостей матеріалу, спо­соби зображення, досягнення образно-естетичної виразності продукту; продукт, який презентує його створювача в соціумі).

Взаємозв'язок видів дає можливість виокремлювати засоби образної виразності, характерні для кожного виду образотворчої діяльності, і зна­ходити те, що є спільним для всіх видів.

♦ Простежте це положення за схемою:

Схема 3. Взаємозв'язок видів образотворчої діяльності

Отже, взаємозв'язок видів образотворчої діяльності в умовах реалізації особистісно-орієнтованої моделі освіти ґрунтується на ідеї сприймання, осмислення і створення дитиною краси, взаємодії естетичної свідомості, естетичної діяльності та естетичного життя особистості дитини в період дошкілля; діалогу культур у поліхудожньому середовищі дошкільного ос­вітнього закладу. Його результатом є цілісна «картина світу», образ «Я» та позитивна, оптимістична «Я-концепція», віддзеркалені у продукті обра­зотворчої діяльності дитини: живописному і графічному малюнках, зліпках, декоративних роботах, архітектурних проектах.

Між образотворчим мистецтвом та образотворчою діяльністю до­шкільнят встановлюються певні взаємозв'язки» Це відзначають Є. Фльоріна, Н. Сакуліна, Т. Комарова, В. Єзикеєва, Г. Пантелеев, Т. Казакова, О. Дронова та ін. Вихователь передає дітям художній досвід, допомагає зрозуміти зображально-виражальні можливості матеріалів та винайти й опанувати характерні для кожного виду мистецтва способи зображення предметів, об'єктів і явищ світу. Одночасно він створює умови для встанов­лення дитиною взаємозв'язку видів образотворчої діяльності і художнього розвитку.

У сучасних умовах розвитку дошкільної освіти досить актуальною є проблема інтеграції мистецтв. Науково обґрунтовано, що кожне мистецт­во саме по собі є важливим чинником становлення особистості, а завдяки синтезу його видів моральний, інтелектуальний, духовний розвиток ди­тини відбувається ефективніше і ґрунтовніше (О. Апраксіна, Д. Кабалевський, Б. Йєменський, Б. Теплов, Ю. Фохт-Бабушкін, Ю. Юсов та ін.). Науковці визначають інтеграцію як складний процес взаємопроникнен­ня, взаємодоповнення, взаємовпливу видів мистецтва, який охоплює різні напрями художньо-творчої діяльності. В основі інтеграції лежить ряд по­ложень: на базовому змісті мистецтва ґрунтується та чи та художня ді­яльність, причому для кожного окремого виду мистецтва та заснованої на ньому художній діяльності характерні свої особливі способи створення образу; образ одного й того самого предмета, явища може передаватися в різних видах мистецтва через використання притаманних для кожного мистецтва засобів виразності; в інтеграції один з видів мистецтва є стриж­невим, інший — допомагає ширшому і глибшому осмисленню образів та створенню їх різними засобами виразності (Т. Комарова).

Проблема взаємозв'язку мистецтв не менш важлива у плані її теоретич­ного вивчення. Вона є особливо актуальною в системі естетичного вихо­вання в дитячому садку. Якщо звернутися до досліджень проблеми систем­но-структурних зв'язків у дошкільній педагогіці, то можна відзначити ак­тивні пошуки взаємозв'язку мистецтв, різних видів художньої діяльності дошкільнят з метою найефективнішого художнього розвитку дітей.

Проблемі взаємозв'язку видів зображувальної діяльності дітей до­шкільного віку присвячене дослідження Т. Казакової [Казакова Т. Г. Изоб­разительная деятельность и художественное развитие дошкольников. — М., 1983]. До цього спеціальних досліджень не проводилося, хоча деякі елементи взаємозв'язку видів зображувальної діяльності трапляються в роботах Є. Фльоріної, Н. Сакуліної, Т. Комарової, Н. Халезової, Н. Куроч-кіної, Є. Роталевої, Л. Пантелєєвої, Г. Пантелеева.

Т. Казакова вважає, що взаємозв'язок видів зображувальної діяльності може бути одним із способів комплексного підходу в художньому розвит­ку дошкільняти; його можна розглядати і як педагогічну умову, що забез­печує цей розвиток.

Дослідження показало, що за умови взаємозв'язку видів зображуваль­ної діяльності не порушується логіка розвитку кожного з них. Поєднання різних способів, навпаки, значно розширює можливості цієї діяльності на самому початку її становлення. Пошукові ситуації ставлять дитину перед необхідністю вибору того чи того способу зображення.

Дослідженням доведено, що формування образу є найефективнішим в тому разі, коли запропоновані дітям завдання об'єднуються в тематичні цикли. Це дає можливість виокремити засоби виразності, встановити ло­гічний взаємозв'язок між окремими завданнями кожного циклу, посилю­вати їхнє виховне значення.

Принцип тематизму цікавий тим, що перед дітьми розкриваються зоб­ражувальні можливості художніх матеріалів кожного виду діяльності. Те­матизм може мати місце на заняттях, різних за формою організації: а) зоб­раження однієї теми на окремих заняттях (цей тип взаємозв'язку найширше використовується практично і лежить в основі системи занять, роз­робленої Т. Комаровою; б) зображення теми за допомогою засобів образної виразності, властивих різним видам діяльності, на одному занятті. За та­кого поєднання у дітей відбувається формування способів дії, створюють­ся пошукові ситуації.

Взаємозв'язок видів зображувальної діяльності може визначатися спе­цифікою будь-якого одного виду, що виконує домінантну роль. Інший виступає як допоміжний для підсилення виразності образу. За такого типу взаємозв'язку дитина навчається порівнювати, зіставляти, пробувати різні засоби зображення. Вона потрапляє в ситуацію пошуку, вибору. Такого типу взаємозв'язки встановлюються між ліпленням та малюванням, ма­люванням та аплікацією.

Взаємозв'язок видів будується на логічній основі зв'язку підвидів: між малюванням предметним, сюжетним, декоративним є свої особливості, так само, які в ліпленні, і в аплікації. Тому, не встановивши взаємозв'язку всередині кожного виду, не можна говорити про його встановлення в ширшому розумінні.

Взаємозв'язок видів будується і на співвідношенні з різними видами образотворчого мистецтва, ознайомлення з яким є одним з основних зав­дань естетичного виховання старших дошкільнят.

Дослідження показало, що взаємозв'язок видів зображувальної діяль­ності не лише збагачує її зміст, а й сприяє самостійному опануванню дітьми способів зображення.

Вивчення цієї проблеми дає можливість говорити про новий аспект структури дитячої зображувальної діяльності та її планування. Засвоєння дітьми практичних навичок, специфічних для кожного виду, залишаєть­ся важливим.

На заняттях діти повинні також набути досвіду комплексної діяльності, об'єднуючої всі види. Це збагачує їхню самостійну художню діяльність, яка виникає з ініціативи дітей і тісно пов'язана із грою.

Отже, у плануванні необхідно передбачати різні типи занять: не лише за окремими видами, а й занять, які дають дітям можливість під час виконання одного завдання використовувати зображальні засоби різних видів діяльності.

Встановлення взаємозв'язку всіх видів зображувальної діяльності за­безпечує значною мірою здійснення індивідуально-диференційованого підходу до дітей і врахування вікових можливостей. Кожна дитина віддає перевагу тому чи тому виду зображувальної діяльності. Поставлена в си­туацію можливого вибору лід час виконання навчального завдання, вона дістає оптимальні умови для свого художнього розвитку.

Педагогічне керівництво зображувальною діяльністю за умови взаємо­зв'язку її видів набуває більш опосередкованого характеру. Основна увага приділяється активізації художнього досвіду, який діти одержали у про­цесі навчання. В результаті встановлюється взаємозв'язок між методами, які використовуються на заняттях різного характеру. У процесі комплекс­ної діяльності головне місце займає індивідуально-диференційований підхід до дітей. Різноманітність форм організації занять різного типу дає можливість виконувати навчальні і творчі завдання як індивідуально, так і колективно, знаходити в кожному конкретному випадку способи само­стійного їх розв'язання. Ознайомлення дошкільнят з видами образотвор­чого мистецтва тісно пов'язане із процесами малювання, ліплення, аплі­кації. Це дає можливість не тільки викликати у дітей емоційний відгук на картину, ілюстрацію, скульптуру, народну іграшку, а й формувати в них художньо-творчі здібності. Діти навчаються розрізняти засоби виразності, використовувати їх у своїй творчості.

Отже, вивчення взаємозв'язку видів зображувальної діяльності дітей дошкільного віку показало необхідність вирішення цієї проблеми систем­но і цілісно. Лише такий підхід забезпечить головну мету — художній роз­виток дошкільняти.