Види декоративної діяльності, їхня технологія та методика Декоративне малювання: технологія та методика

У системі видів декоративної діяльності дошкільнят провідне місце посідає декоративне малювання. Його особливістю як виду образотворчості є малювання стилізованих рослинних, зооморфних (тваринних), антропоморфних, геометричних елементів-символів; поєднання їх в орнаментальну композицію (орнамент, візерунок, розпис) і декорування предметів, форм, зображень. Декоративне малювання можна розуміти також як техніку декорування предмета. За її допомогою створюють яскра­ве панно, фриз, розпис, орнамент. Технологію декоративного малювання визначають: прийоми стилізації і трансформації природних форм в орнаментальні мотиви, символічне значення кольору та форми, орнаментальний ритм, композиція на предметі.

Ця техніка декорування застосовується в роботі з різними матеріала­ми: папір, глина, тканина, дерево, скло, пап'є-маше та інше. Діти розпи­сують декоративним малюнком виліплені з глини фігурки, паперові ви­роби (макети будинків, транспорту, оригамі-вироби), серветки, одяг, рушники з тканин, дерев'яне хатнє начиння, іграшкові меблі. Декоративні елементи (стилізовані рослини, тварини), орнамент діти використовують в малюванні на сюжети казок.

• Роздивіться ілюстрації, виконані, наприклад, В. Васнецовим, Т. Мавріною, Є. Мироновою, М. Приймаченко до дитячих казок. Порівняйте їх з малюнками дошкільнят. Знайдіть спільні риси. Поміркуйте над змістом навчання дітей декоративного малювання.

Декоративне малювання має ужиткове призначення і це зумовлює спе­цифіку педагогічної технології. Воно не виникає спонтанно в дитячій об­разотворчості. У навчанні домінантою є оволодіння дитиною технікою декору та декорування. Педагог має привернути увагу дитини до декору як до засобу прикрашання предмета. Декор простий — однорідна фактур­на обробка поверхні. Наприклад, «Цей будинок можна просто пофарбу­вати і він стане інакшим». Декор ускладнений — такий, що містить орнамент, візерунок, розпис (систему ритмічно впорядкованих стилізованих однотипних або різнотипних зображень). Наприклад, «Цей посуд прикра­шає орнамент, який складається з окремих елементів і розміщений у пев­ному місці. З орнаментом посуд красивіший, виразніший».

Декоративне малювання — цікаве й корисне заняття. Правильно органі­зоване навчання техніки створення декору і декорування сприяє розвит­кові усіх сфер особистості дитини, допомагає педагогу вирішувати пробле­ми її соціалізації. По-перше, декорування предмета стає іноді останнім штрихом у створенні дитиною соціально цінного продукту. По-друге, де­коративне малювання є чудовим варіантом арт-терапевтичної сесії.

Декоративне малювання як творча робота з орнаментом має свої зако­ни і правила. Без їх знання, розуміння, дотримання дитині важко відчути себе успішною в образотворчій діяльності взагалі. Уміння в галузі декора­тивного малювання, розуміння його ужиткового значення стають дитині у пригоді, наприклад, під час створення виразного предметного і сюжет­ного малюнків, у ліпленні, архітектурній споруді тощо. Орнамент може додати предмету (намальованому, виліпленому) більшої вишуканості, дос­коналості, святковості. Він виступає засобом передачі настрою. Перене­сення декору на продукти інших видів образотворчості для досягнення їх образно-естетичної виразності є характерним показником естетичної ак­тивності, культури дошкільняти.

Що розуміти під творчістю в декоративному малюванні? Декоративне малювання можна вважати творчим, коли дитина самостійно задумує і відтворює зміст візерунка (набір елементів), кольорову гаму, композицію (ритм — повторення або чергування елементів); наводить приклади мож­ливого використання цього візерунка в інших видах зображень (наприк­лад, у предметному або сюжетному малюнку).

Засобами навчання декоративного малювання виступають:

• рослинний і тваринний світ, природні кольори та форми;

• світ декоративного мистецтва;

• український національний орнамент.

Педагог вивчає, осмислює та добирає цікавий для дітей зміст, техноло­гію і моделює методику навчання декоративного малювання. її головни­ми етапами стають «живе» споглядання — абстрактне мислення — прак­тика. Всі етапи передбачають творчо-пошукові дії, високий ступінь сво­боди дитини і позицію педагога-фасилітатора.

Розроблення спеціальної методики розпочалося з робіт Є. Фльоріної. Основою дитячої образотворчості дослідниця-художник вважала навчання засобів художньої виразності. У декоративному малюнку під час скла­дання композиції візерунка дитина ознайомлюється з виразними можли­востями кольору. Завдяки роботам Є. Фльоріної завдання навчання декоративного малювання були введені до програми середньої групи дитячого садка, У роботах О. Бакушинського та О. Усової започатковано ідеї ви­користання народного декоративного мистецтва для розвитку в дошкіль­нят відчуття кольору та сприймання орнаменту.

У монографії Н. Сакуліної орнамент визначено однією з форм декора­тивного мистецтва, тут розкривається поняття «декоративність дитячого малюнка».

Завдяки дослідженням О. Васильєвої та О. Ковальської народний ор­намент став тієї основою, на якій розгорталося навчання декоративного малювання в дитячому садку. Діти прикрашали геометричні форми за зраз­ком педагога.

Українські автори Л. Скидановата Л. Сірченко підкреслили цінність декоративних видів діяльності для розвитку світогляду, психічних процесів та мисленнєвих операцій, мовленнєвого і сенсорного розвитку особис­тості в період дошкілля. Джерелом для декоративних видів діяльності вчені-дослідниці визнають навколишню природу і твори декоративного мистецтва. У дослідженні Р. Смирнової доведено ефективність навчання дітей декоративного малювання на паперових формах, що імітують ре­альні предмети (посуд, одяг, меблі). Так діти краще усвідомлюють ужит­кове значення орнаменту і створюють власне уявлення про красу орна­ментованих предметів.

Сьогодення потребує вивчення нових можливостей декоративного малювання для розвитку особистості дитини в період дошкілля. Будь-яка діяльність, організована педагогом для дитини, покликана бу­ти сприятливим середовищем для пробудження, корекції та розвитку усіх сфер особистості і формування позиції «Я у Світі». Науково-мето­дичні пошуки оптимального використання потенціалу декоративного малювання продовжуються і набувають нового змісту. Наприклад, до­слідження О. Батухтіної, О. Дронової, Т. Побережникової, О. Поліщук, Л. Шульги переконливо свідчать, що робота з орнаментом становить го­ловний модуль у декоративній діяльності дітей. «Розшифрування» ор­наменту є захопливим пізнавальним процесом. Разом з педагогом діти вивчають орнамент, його символіку і закони, усвідомлюють його ужит­кове значення, малюють орнаменти, наслідуючи твори народних май­стрів, створюють власні орнаменти, трансформуючи природні форми в орнаментальні мотиви, прикрашають орнаментом зроблені предмети-сувеніри.

Робота з орнаментом розважає дитину (краса), покращує настрій, за­спокоює (ритм), розвиває (пошук, вибір, прийоми стилізації, перетворен­ня, моделювання), виховує (смак, відчуття стилю, міри, гармонії). Тому орнамент володіє значним потенціалом для інтелектуального та духовно-естетичного розвитку особистості.

Педагогічною метою є ознайомлення дітей з орнаментом як формою мистецтва і видом декору, засобом прикрашання, набуття дитиною необ­хідної компетентності для розгортання власної декоративної діяльності, в якій вона буде самовизначатися і самостверджуватися.

Педагогічні завдання визначаються низкою спеціальних умінь:

1. Уміння використовувати колір як простий декор (зафарбовування) під час малювання.

2. Уміння визначити зміст майбутнього візерунка (стилізовані елемен­ти за мотивами народних розписів, реальні природні форми, фантастичні казкові мотиви).

3. Уміння складати візерунки у смузі за законами орнаментального ритму (повторення або чергування елементів, злагоджене колористичне рі­шення).

4. Уміння прикрашати орнаментом різні форми, поверхні, предмети за законами прикрашання (єдине колористичне рішення, композиція, уз­годжена з формою та призначенням предмета у побуті).

5. Уміння розуміти й адекватно оцінювати виражальні можливості еле­ментів декору (колір як простий декор предмета, орнамент як ускладне­ний декор) та оптимально використовувати їх у зображувальній діяльності.

У моделюванні педагогічної технології джерелом інформації для педа­гога стає світ декоративного мистецтва і передусім український національний орнамент. Він створюється способом трансформації відомих дитині природних форм: квітів, ягід, тварин. Цей орнамент простий, виразний, яскравий, завершений. Він легко впізнається, «прочитується» дошкіль­нятами і досить легко відтворюється ними, тому його доцільно викорис­товувати для навчання дітей декоративного малювання.

В орнаменті завжди присутня особа майстра, відчуваються його фанта­зія, смак, працездатність, прагнення створити красу на радість усім. До­шкільнята легко входять в образ майстра (грають у майстрів) і, наслідую­чи його, здатні досягти чималих успіхів у створенні оригінальних візерунків і декоративних композицій.

Основними принципами добору матеріалу для навчання декоративного малювання є доступність орнаменту для розуміння і творчого відтворен­ня; цікаве кольорове рішення й техніка виконання; типовість орнамен­тального мотиву для конкретної місцевості; багаті ужиткові можливості (де може бути застосований такий орнамент) в оздобленні одягу, посуду, меблів, будівель тощо.

Практика дошкільної освіти накопичила чималий досвід залучення мистецтва народних художніх промислів України до педагогічних техно­логій декоративного малювання. Це розпис на гончарних та керамічних виробах сіл Опішня, Косова, Дибинців, орнаменти Решетилівських, Пол­тавських вишивок, Петриківський розпис на папері, дереві, пап'є-маше, розписи дерев'яних іграшок міст Яворова, Ужгорода та ін.

• Знайдіть приклади цього методичного доробку в журналах «Дошкільне ви­ховання», «Джміль», «Палітра педагога».

Для реалізації принципу активного мислення у навчанні дітей декора­тивного малювання педагог проектує адекватну технологію. Вона скла­дається з теоретичних, практичних і творчих занять.

До змісту теоретичних занять вводять відомості з декоративного мис­тецтва, його видів та призначення за класифікацією: посуд, одяг, меблі, споруди, речі побутового призначення; про творчий процес майстрів де­коративного мистецтва; як виникає задум прикрашання, відбуваються пошуки способів його реалізації; про техніки прикрашання (малюнок, вишивка, різьблення, тиснення, ліплення, випалювання); як досягається довершеність; відомості про розпис, орнамент, символіку кольору та ок­ремих елементів (хвиляста лінія, квітка, птах) як складових декору.

За провідним методом теоретичні заняття визначають як мистецтво­знавчу розповідь педагога (тривалість 10—15 хвилин); мистецтвознавчу бесіду (тривалість 15—20 хвилин); створення дітьми «мистецтвознавчих» розповідей про предмети декоративно-ужиткового мистецтва; художньо-дидактична гра. їх тривалість зумовлена інтересом дітей (20 хвилин).

До змісту практичних занять педагог вводить навчання малювання еле­ментів рослинного, геометричного, тваринного орнаменту. Цієї послідов­ності варто дотримуватися, оскільки інтерес дітей до рослинного орна­менту більший, ніж до геометричного, а стилізованих тварин діти стар­шого віку малюють краще.

Після вправ у малюванні елементів доцільно переходити до малюван­ня розпису. Домінантою занять стає ознайомлення з кольоровим ритмом і ритмом головних та допоміжних елементів.

Наступне заняття передбачає навчання об'єднання елементів у стрічко­вий візерунок. Домінантою є оволодіння орнаментальним ритмом. Діти засвоюють принцип повторення елементів (простий ритм) або чергуван­ня елементів за кольором, а потім за формою (ускладнений ритм). Отже, методика навчання декоративного малювання передбачає заняття-вправи в малюванні за принципом: елемент-розпис, візерунок.

Особливу групу практичних занять становлять творчі дії зі складання власного візерунка або прикрашання декором (окремі стилізовані елемен­ти, розпис, орнамент) предметів чи площинних форм. Домінантою стає активізація самостійних пошуків задуму, вибір засобів його реалізації (ком­позиційний і колористичний ритм), настанова на досягнення доверше­ності.

Педагог спонукає дітей до використання набутих знань з декоратив­ного мистецтва, навичок з декоративного малювання і творчих вмінь з декорування предметів у предметному, сюжетному малюнках, зліпках, макетах споруд тощо, у повсякденній діяльності під час розглядання творів живопису, скульптури, архітектури, книжкової ілюстрації. Педагог обго­ворює з дітьми як художники використовують різні елементи декору у своїй творчості.

Разом з дітьми педагог розглядає малюнки, зліпки та інші творчі робо­ти , обговорює їхню естетичну виразність і довершеність, якої додає вико­ристаний декор.

Він прагне навчити дітей не лише помічати красиві речі, затримувати­ся біля них, милуватися, а й розуміти їхню красу через зміст і призначення декору; виховувати бажання самому створювати красиві візерунки і при­крашати ними виготовлені з глини, паперу, пап'є-маше предмети або їхні зображення в малюнках.

Підготовкою до опанування дошкільнятами узагальнених способів дій у декоративному малюванні є, наприклад, заняття мистецтвознавчого ха­рактеру «Що таке узор?». На ньому розглядають прикрашені предмети, педагог презентує власні творчі орнаментальні композиції. Це заняття до­цільне як у середній, такі в старших групах. Зміст, звичайно, ускладнюєть­ся, але не змінюється його домінанта — активізація бажання дітей навчи­тися малювати гарні візерунки, щоб прикрашати предмети і зображення.

Наступні два-три заняття педагог присвячує вправам у техніці малю­вання стилізованих елементів з наслідуванням творчої манери народних майстрів. Він орієнтується на характерну для дошкільного віку схильність до наслідування, здатність у грі «входити в образ майстра». Разом з педа­гогом кожна дитина складає власну «таблицю елементів характерного розпису».

Художньо-дидактичні ігри («Склади узор за таблицею», «Склади візе­рунок за розписом») сприятимуть закріпленню знань дітей про узор і до­помагатимуть засвоїти принципи складання візерунка. До того ж такі за­няття націлюють дітей на пошук змісту узору (найважче для дошкільнят у творчих завданнях), не чекаючи допомоги від педагога.

Ще одним кроком до творчого пошуку змісту візерунків є художньо-дидактична гра «Де народні умільці візерунки шукали». Вона покликана сформувати у дітей уявлення про те, що зміст узору можуть визначати і реальні природні об'єкти. Завершальне заняття з декоративного малюван­ня в цій серії має творчий характер, наприклад, «Придумай гарний візе­рунок». Педагог спрямовує дітей на пошук оригінального змісту. Дитина розуміє, що вона може скористатися відомими джерелами пошуку: за роз­писом, «таблицею елементів», спостереженням у природі, за власною фантазією. Візерунки виконуються у смузі і діти демонструють засвоєні принципи добору змісту для них і композиційні правила. Це головне, але не останнє досягнення дітей. Зміст декоративного малювання передбачає оволодіння узагальненими способами дій у прикрашанні узором предметів та їхніх зображень. Тому педагог планує зміст подальшої роботи і техноло­гію цього виду декоративної діяльності. Домінантою наступних занять стає формування у дітей розуміння, що саме можна прикрасити, як по-різно­му можна це зробити; чи завжди предмет або його зображення потребу­ють декору. Особливу увагу педагог приділяє ознайомленню дітей з прин­ципами прикрашання груп предметів: посуд, одяг, предмети побуту, інтер'єр та інше.

Зміст реалізується за допомогою таких методів, як розглядання орна­ментованих предметів, мистецтвознавча розповідь педагога («Для чого потрібні візерунки», «Що прикрашають узорами», «Як оздоблюють одяг» та ін.), обговорення варіантів прикрашання предметів, бесіда «Де працю­ють художники», співтворчість, художньо-дидактичні ігри «Придумай (до­бери) узор для ...», «Хто краще прикрасить», вправи з прикрашання груп предметів.

Педагог пропонує кожній дитині зробити вибір предмета, який хоті­лося б прикрасити. Для цього він використовує різноманітні площинні форми, які імітують посуд, одяг, предмети побуту, казкові будиночки та інше. Це підвищує інтерес до завдання і націлює на самостійний творчий пошук оригінального вирішення. Діти навчаються творчо застосовувати набуті навички складання візерунків, розписів, розфарбовування з метою надання предмету естетичної виразності.

Поступово для педагога і дітей декоративне малювання стає складо­вою малювання. Діти усвідомлюють ужиткове значення декоративного малювання і навчаються використовувати техніку декору в інших видах образотворчості, ефективним є використання творчості художників-ілюстраторів, що працюють у кращих традиціях народних розписів (Ю. Вас­нецов, М. Приймачейко та ін.). Через тяжіння до наслідування діти легко входять в образ художників-казкарів і створюють чудові малюнки на сю­жети відомих та створених ними казок; фантастичні композиції, що відзначаються декоративністю, оригінальним, творчим вирішенням, образно-естетичною виразністю.