logo
Kniga OTM

4.5. Декоративна діяльність дошкільнят як засіб і середовище особистісного розвитку Характеристика декоративної діяльності

Декоративна діяльність, організована педагогом у період дошкілля, забезпечує сприятливі умови для успішності дитини в художній праці, яка є частиною шкільної навчальної програми.

Художник-педагог Б. Йєменський підкреслював, що найважливіші можливості для педагогіки розкривають зображальна, конструктивна і декоративна діяльності. У розвитку здібностей вони незамінні разом, адже формують систему мислення через цілісність «око—мозок—-рука».

Домінантою декоративного мистецтва є його ужитковий характер, здатність додавати нових художньо-естетичних рис предмету, об'єкту, се­редовищу, робити їх виразнішими, красивішими. Головним інструмен­тарієм декоративного мистецтва є стилізація (умовність, невизначеність) форми і декор (система прикрашання).

♦ Зверніться до Модуля 1, перегляньте розділ 1.3 і спробуйте визначити спе­цифічність змісту декоративної діяльності.

Вчені доводять, що за своєю естетичною специфікою декоративне ми­стецтво близьке дітям, воно відповідає характерному для дошкільного віку естетичному сприйманню предметів, людей та інтер'єру. Насампе­ред узагальненість, загостреність образів, лаконічність форм, прикрашань, смислова точність, конкретність та яскравість кольору, контрасти у фак­турній обробці окремих елементів композиції є характерними рисами дитячої образотворчості так само, як. і професійного декоративного мис­тецтва. Дошкільнят приваблює різноманітність видів художньої прак­тики, матеріалів і технік, а також практичність багатьох його видів та жанрів. Це свідчить про те, що декоративна діяльність відіграє важливу роль у художньому вихованні та освіті дитини. Період дошкілля є першою сходинкою на шляху осягання дитиною естетичних закономірностей довкілля.

Декоративна діяльність містить значні можливості для розвитку твор­чої потенції, фантазії та інтуїції, для відчування і переживання дитиною радості ручної праці як творчості.

На початку XX ст. відомий педагог і громадський діяч С. Русова в ро­боті «Дошкільне виховання» писала: «Крім тої праці, яка відповідає най­більше інстинктам дітей, ідуть праці з різного матеріалу, які гаразд розви­вають силу і спритність дитячої руки й корисні задля вироблення усяких життєвих речей, але й у цих працях необхідно, щоб фантазія дитяча, са­мостійний інтерес виявлялися якнайкраще».

Декоративна діяльність має власні специфічні мотиви, мету, процес і результат (продукт). Уній педагог ставить і вирішує специфічні завдання, які стосуються усіх сфер особистості дитини.

Метою декоративної діяльності є створення краси у предметній формі. Мотиви можуть бути різні: навчитися робити красиве власноруч, пізнава­ти закони краси і гармонії, зробити красиву річ у дарунок, виготовити ат­рибути для гри, декорації, костюми тощо; підняти настрій, задовольнити інтерес до матеріалу і дій та інші.

Процес декоративної діяльності розгортається від ідеї-задуму, реалізації задуму, створення продукту до визначення його місця у середовищі, соці­умі («Для чого я це зробив?»). У дошкільнят цей процес передусім пов'я­заний зі створенням декору (малювання орнаменту, розпису), виготовлен­ням предмета (ліплення, плетіння, конструювання) та його прикрашан­ням. Для прикрашання виготовленого предмета діти використовують різні техніки: малювання декору, наліплення, карбування, витинання та накле­ювання (аплікаційна техніка), вишивання та інші.

Отже, декоративна діяльність зумовлена досягненнями дитини в інших видах зображувальної діяльності: малюванні, ліпленні, аплікації, конструю­ванні — і є універсальним видом образотворчості в період дошкілля. її спеціа­лізацією (домінантою) в особистісному розвитку дитини на шляху до соціалі­зації є предметно-середовищний та особистісно-орієнтований характер. («При­крашати можна предмет, інтер'єр, людину. Декоративні елементи можна пе­ренести у предметний та сюжетний малюнок» (див. кольор. вкл., мал. 77—81)). У декоративній діяльності продуктом є красивий предмет, призначен­ня якого — прикрашати помешкання (картина, панно, колаж, декорація тощо), прикрашати людину (одяг, біжутерія, перука тощо), супроводжу­вати життєдіяльність людини і побут (посуд, меблі), допомагати встанов­лювати потрібні взаємовідносини, комунікації (сувеніри), розважати лю­дину, покращувати настрій (іграшки).

Краса створеного дитиною предмета складається з таких елементів, як форма, декорування, утилітарність (цінність духовна й ужиткова). Техно­логія створення дитиною декоративного предмета інтегрує техніки малювання, ліплення, аплікації, конструювання, вишивки, плетіння та інше. Матеріалами стають папір, тканина, дерево, солома, нитки, стрічки, по­бутовий непотріб, пір'я, глина, пластилін, тісто тощо.

Специфіка декоративної діяльності для розвитку особистості дитини полягає у формуванні цілісного та ціннісного сприймання нею цього ми­стецтва та усвідомлення себе в ньому як створювача краси. Декоративна діяльність реалізує природну потребу дитини у прикрашанні, перетворенні предметно-просторового середовища за законами краси і гармонії; у мо­делюванні себе, власного образу «Я» як довершеності. Наприклад, «Я охайний, добре виглядаю, мій одяг красивий, моя зачіска акуратна, обличчя і руки чистенькі, взуття також у порядку... зі мною приємно спілкуватися».

Особливістю занять декоративною діяльністю є робота з предметом. Дитина створює його, прикрашає і тим перетворює на красивий та оригі­нальний (посуд, одяг, меблі, прикраси тощо). Успішність у цій діяльності зумовлена розвитком художнього мислення, відчуття міри, смаку.