Розвивальне спрямування конструювання з будівельного матеріалу та деталей конструкторів

Традиційною є класифікація видів конструювання за матеріалами, з яких виготовляються об'єкти. Найбільш розробленим і потенційно важ­ливим для розвитку дітей залишається конструювання з будівельного ма­теріалу та спеціальних конструкторів.

Завдяки багатофункціональності і водночас досить простим способам створення конструкцій будівельний матеріал починають використовува­ти у роботі з дітьми дуже рано (з двох років). Як зазначала З. Лиштван, жоден вид дитячої зображувальної діяльності не дає такої чіткості образу, як конструювання з будівельного матеріалу. Зображення в малюнку та ліпленні дається дитині нелегко. У процесі зведення споруди з будівель­ного матеріалу її думка спрямовується на процес конструювання предме­та з уже готових і правильних за формою частин, що перебувають одна з одною у певному співвідношенні. Створення предмета в цьому виді кон­струювання досягається з меншими труднощами.

У конструюванні з будівельного матеріалу (завдяки певній формі його деталей і можливості їх перекомпонувати) діти можуть вдосконалювати свої конструкції. Цей вид конструювання сприяє виникненню у дітей інте­ресу до техніки. Дошкільнята дістають певні відомості технічного харак­теру, ознайомлюються з найпростішими властивостями геометричних тіл; у них розвивається спостережливість.

Конструювання з будівельного матеріалу сприяє розвиткові мислення дітей. Визначення у процесі спостереження конструктивних особливос­тей споруд, відтворення за зразком будівель (на початковому етапі оволо­діння конструюванням з будівельного матеріалу) спонукає дитину по­рівнювати, аналізувати, синтезувати, встановлювати властивості і відмін­ності, привчає не задовольнятися випадковим розв'язанням конструктив­ного завдання, а знаходити більш доцільне.

Завдання конструювання з будівельного матеріалу для дітей раннього віку (2—3роки):

• формування у дітей інтересу до конструювання;

• ознайомлення з можливостями будівельного матеріалу;

• залучення до створення найпростіших конструкцій;

• формування уявлень про колір, форму, величину; початкових про­сторових уявлень (довжина, висота, взаєморозміщення предметів).

Конструювання в цьому віці пов'язане із сюжетно-відображувальною грою, воно виступає і як її елемент, і як засіб для розігрування простих сюжетів. Останнє, у свою чергу, є мотивом для створення нескладних кон­струкцій. Тому воно й називається «сюжетним конструюванням»: діти будують ліжечко і вкладають ляльку спати.

Завдання конструювання з будівельного матеріалу для дітей молодшого дошкільного віку (3—4роки):

• ознайомити дітей з деталями будівельного матеріалу (цеглинками, кубиками, призмою, пластинами), навчити правильно їх називати;

• навчити розрізняти вузький і широкий бік цеглинок; ставити їх вер­тикально і горизонтально, щільно одну до одної; замикати простір;

• навчити співвідносити розміри будови з розмірами іграшок.

З трьох років дітей починають вчити не тільки розрізняти, а й правиль­но називати основні деталі (цеглинки, кубики, призма, пластини). Для дітей молодшого дошкільного віку найбільш адекватним є конструюван­ня за зразками, яке представлене у вигляді конструкції однієї тематики, що поступово ускладнюється, та їх перетворення відповідно до певних умов, заданих як вербально, так і через предмети. Наприклад, для дітей цього віку пропонують дві теми «Будиночки» і «Трамвайчики», кожна з яких представлена п'ятьма основними конструкціями (зразками), що ус­кладнюються до десяти та більше варіантів. Останні отримані в результаті вирішення дітьми завдань на перетворення зразків зі збереженням зада­ного в них принципу конструювання на зразок «побудуй такий самий бу­динок, але вищий» і т. ін. Діти самі знаходять нові для них способи рі­шень — надбудову і прибудову без порушення при цьому заданого чергу­вання деталей.

На перших двох-трьох заняттях у дітей формують уміння розміщувати цеглинки в ряд на площині: робити довгі і короткі стежки, трамвайну ко­лію. При цьому їх не тільки вчать розрізняти просторові ознаки «корот­кий — довгий», «вузький — широкий», а й правильно називати їх.

На цих заняттях дітей навчають двох способів зміни будови у довжину: і) заміни дрібних деталей на більші; 2) спосіб прибудови. Наприклад: діти будують коротку доріжку, вихователь пропонує їм зробити довгу і пояс­нює, що це можна зробити по-різному: замінити цеглинки пластинами чи до вже готової короткої доріжки приставити ще кілька цеглинок — і тоді виходить довга доріжка. При цьому важливо допомогти дітям виок­ремити ці способи із загального контексту діяльності та усвідомити їх.

На наступних двох-трьох заняттях діти навчаються ставити цеглинки вертикально на вузьку довгу і вузьку коротку площини — спочатку щільно одна до одної, а потім на рівній відстані одна від одної, замикати простір. Таким чином молодий дошкільнята будують тин. Дітям цього віку важко замикати простір за чотирикутником, тому вихователю доцільно поста­вити по кутах стовпчики (з кубиків), після чого діти ставлять між ними цеглинки.

Важливо не лише те, щоб діти навчилися деяких технічних прийомів роботи з матеріалом, уміли б точно відтворювати будову, а й те, щоб вони навчилися за допомогою цього матеріалу вільно втілювати свої задуми.

На інших заняттях у цій віковій групі діти створюють будинки, транс­порт (трамваї), меблі.

Для успішного використання зразка у навчанні конструювання вихо­ватель на початку кожного заняття організує його обстеження, яке прово­диться у певній послідовності. Спочатку педагог звертає увагу на об'єкт загалом (що це таке, якої форми), потім виокремлює його частини (у стільця чотири ніжки, сидіння, спинка) та їхнє просторове розміщення відносно одна одної; згодом — деталі, з яких побудована кожна частина (кубики, пластини); наприкінці звертає увагу на об'єкт загалом. Порядок обстеження зразка повинен відповідати послідовності зведення будови (спочатку ніжки столу, потім кришка), що полегшує дітям процес конст­руювання. Таке обстеження зразків-будов поступово привчає дітей до са­мостійного і цілеспрямованого аналізу предметів.

На останніх заняттях діти засвоюють зведення різних варіантів воріт (з цеглинок, кубиків, пластин), вчаться розміщувати деталі вертикально, робити найпростіше перекриття. Важливо навчити дошкільнят визнача­ти відстань між стовпчиками, оскільки від цього залежить установлення перекриття воріт. Зводячи ворота з пластин, слід показати дітям як зроби­ти ворота стійкішими: пластини зміцнити з обох боків призмами.

^процесі побудови низьких і високих воріт доцільно показати дітям різні способи зміни висоти конструкції і надати дошкільнятам право ви­бору. Наприклад, високі ворота можна побудувати, замінюючи кубики пластинами, а можна до кубиків уже побудованих низьких воріт додати ще кілька кубиків. Наприкінці заняття вихователь разом з дітьми обгово­рює, хто і яким чином змінював за висотою задану у зразку конструкцію.

Завдання конструювання з будівельного матеріалу для дітей середнього дошкільного віку (4—5років):

• ознайомити дітей з новими деталями будівельного матеріалу (циліндр, арка, брусок), навчити розрізняти їх, правильно називати і застосовувати відповідно до їхніх конструктивних властивостей;

• вчити дітей самостійно аналізувати схожі об'єкти (визначати в них спільне та відмінне) і на цій основі формувати узагальнені уявлення про них;

• закріплювати вміння добирати потрібні для будови матеріали, пла­нувати послідовність її виконання;

• формувати вміння відображати в будові свої уявлення про відомі пред­мети;

• вчити передавати практичне призначення будов.

У цій віковій групі особлива увага також приділяється організації об­стеження зразків за певною схемою, що забезпечує формування у дітей цілісно-розчленованих уявлень про об'єкти.

Передусім ідеться про порівняння різних зразків будов, визначення в них спільного й відмінного або формування вміння аналізувати схожі (близькі) об'єкти, що сприяє розвиткові у дітей диференціації схожих еле­ментів. Усі основні конструкції задаються у певній послідовності, щоб робота над однією з них готувала до виконання наступної.

Варіанти основних конструкцій діти створюють самі через перетворен­ня зразків за висотою, довжиною і шириною, способами, що дають мож­ливість їм у подальшому вирішувати завдання з елементами проблемності, які потребують вибору адекватного способу виконання. Діти самостійно обирають один із двох способів конструювання: надбудову чи прибудову.

Спочатку дошкільнятам пропонують уже відому тематику конструкцій (ворота, тин, трамвай, потяг, меблі). Об'єкт та його розміри діти обира­ють самі. Заняття у цій віковій групі проводяться переважно за таким пла­ном:

• обстеження зразка будови за певною схемою і порівняння його з по­передньою конструкцією (визначення спільного і відмінного);

• відтворення зразка дітьми;

• самостійні перетворення зразка за завданням вихователя. Враховуючи те, що дітям цієї вікової групи ще важко визначати в іграшці,

що виражає умову завдання («побудуй для ляльки будинок»), а в будові — її просторові ознаки (висоту, довжину, ширину) і співвідносити їх між собою, слід приділяти увагу організації обстеження зразків для забезпечення фор­мування узагальнених уявлень про об'єкти, що конструюються.

Розглядаючи предмет, дошкільнята зазвичай сприймають окремі його частини, які викликають у них інтерес, а не весь предмет загалом, внаслі­док чого уявлений про предмет може бути неповним і відтворити його буде важко.

У процесі самостійних перетворень заданих конструкцій діти вчаться визначати в об'єктах просторові характеристики, які часто змінюються (висота, довжина, ширина), що в подальшому дає можливість їм створювати конструкції з урахуванням розмірів іграшок (будинок для ляльки, гараж для автомобілів і т. ін.).

У навчанні конструювання передбачається не тільки ускладнення кон­струкції одного й того самого об'єкта і з огляду на це ускладнення прак­тичних дій, а й забезпечення активної пошукової діяльності дітей. У них формуються узагальнені способи дії та узагальнені уявлення про об'єкти, що конструюються, навички аналітичної діяльності, уміння аналізувати зразки, близькі за конструкцією, і на основі цього аналізу змінювати їх відповідно до заданих умов; розвиваються комбінаторика, активність і са­мостійність мислення.

Виконання завдань супроводжується активною пошуковою діяльністю дітей. Так, діти вже вміють перетворювати конструкції за висотою і дов­жиною, але зміна певної конструкції (наприклад будиночків) пов'язана із практичною пошуковою діяльністю: які стіни доцільно збільшити за дов­жиною і яким чином. До вибору доцільного рішення діти приходять після неодноразових спроб. У кінці заняття вони обговорюють правильні і не­правильні рішення, шукають способи виправлення помилок.

Заняття можна організовувати і з усіма дітьми, із підгрупами дітей. Це залежить від рівня розвитку дитячої діяльності і від кількості матеріалу.

Завдання конструювання з будівельного матеріалу для дітей старшого дошкільного віку (5—6років):

• використовувати у конструюванні об'ємні геометричні фігури: куб, призму, циліндр, конус та площинні — квадрат, трикутник, прямокутник,

круг;

• вчити дітей самостійно аналізувати об'єкт, визначати в ньому основні частини і деталі, їхні складові, з'ясовувати призначення кожної з них;

• формувати вміння співвідносити розміри окремих частин конструкції з розмірами предметів, що виражають призначення конструкції;

• вчити на основі аналізу зразка знаходити окремі конструктивні рі­шення;

• формувати у дітей вміння перетворювати зразок відповідно до зада­них умов (створювати задуми конструкції відповідно до конкретних умов, аналізувати ці умови і на основі аналізу будувати й контролювати власну практичну діяльність);

• створювати задум конструкції з урахуванням кількох умов, вираже­них вербально та предметно;

• самостійно добирати будівельний матеріал відповідно до задуму;

• вчити дітей споруджувати різні будови, об'єднані спільним змістом;

• планувати спільну діяльність; колективно створювати задуми будов і

реалізувати їх.

Для того щоб навчити дітей створювати власні конструкції з урахуван­ням умов їхнього використання (що має велике значення для розвитку образного мислення і творчості), необхідно спочатку давати завдання на перетворення зразків відповідно до певних умов. Постановка таких зав­дань сприяє розгортанню активної пошукової діяльності — діти добира­ють відповідний матеріал, практично випробовують окремі рішення, що позитивно впливає на розвиток самостійності, ініціативи, творчості, на формування вміння планувати досить складну діяльність. Останнє пов'я­зане з розвитком у дітей вміння аналізувати умови завдання, вибудовува­ти послідовність виконання і шукати способи створення конструкції, що відповідає заданим умовам.

Починаючи нову тему, педагог тільки на першому занятті пропонує фото будівлі, споруди, макет, що є зразком для дітей старшого дошкіль­ного віку. Аналізуючи такий зразок, діти отримують знання і вміння, не­обхідні для самостійного виконання наступних завдань. У процесі аналі­зу зразка увагу дітей слід звертати на:

• встановлення практичного призначення об'єкта;

• визначення основних частин, їхнього просторового розміщення;

• встановлення їхнього функціонального призначення відповідно до призначення об'єкта загалом.

♦ Визначте прийоми, що сприяють активізації пізнавальної діяльності дітей у процесі обстеження зразка.

У подальшому вихователь задає дітям тільки умови, яким повинна відповідати їхня будова. Ці умови відображають залежність конструкції від її практичного призначення. Наприклад, побудувати житловий буди­нок чи дитячий садок.

У навчанні дітей цього віку конструювання переважно використову­ються прийоми, які спираються на уявлення та уяву дітей, вміння вико­нувати вказівки чи керуватися малюнками, фотографіями, макетами, мо­делями. Зразок будови, виконаний вихователем, можна використовува­ти, коли дітям пропонують самостійно перевтілити його відповідно до певних умов, зберігши при цьому задану конструкцію (наприклад, побу­дувати такий самий будинок, але з трьома під'їздами). Під час пояснення завдання використовують частковий показ нового способу конструюван­ня (наприклад, зробити балкон будинку).

Застосування таких завдань значно активізує мислення дітей, їхню са­мостійну пошукову діяльність. У результаті формуються узагальнені спо­соби аналізу умов завдань та їхнє співвіднесення з кінцевою метою, що забезпечує чітку і цілеспрямовану практичну діяльність дошкільнят, на­цілює їх на самостійні пошуки.

Внаслідок врахування кількості умов, що постійно зростає і стосується одного й того самого об'єкта, діти вчаться аналізувати ці умови, співвідно­сити їх із властивостями будови (довжину моста із шириною річки і т. ін.) і на цій основі створювати різні задуми та планувати свою практичну діяльність.

З метою навчання дітей будувати колективно (створювати задум спо­руди, обговорювати попередню практичну діяльність і т. ін.) доцільно за­пропонувати створювати конструкції, об'єднані одним змістом. Особли­ву увагу слід приділяти формуванню у дітей просторового орієнтування і розвитку на цій основі конструктивної творчості. Так, для вільного і твор­чого втілення задумів діти повинні мати досить гнучкі просторові уявлен­ня. Мисленнєве оперування образами — важлива складова уяви і творчого конструювання. Старші дошкільнята повинні вміти правильно розміщу­вати окремі об'єкти один відносно одного з урахуванням загального заду­му: будинки на площі слід розміщувати фасадом до центра, дитячий са­док має бути між будинками, віддалений від проїжджої частини вулиці тощо.

Внаслідок такої діяльності діти набувають умінь конструювати за те­мою, за власним задумом, можуть самі визначати умови, яким повинна відповідати їхня будова, тобто ставити перед собою завдання і створювати оригінальні конструкції, досить складні за структурою і комбінаторикою деталей. Діяльність дітей вирізняється пошуком нових рішень, їхнім об­говоренням з іншими членами мікрогрупи.

• Визначте, у чому полягає зв'язок між конструюванням з будівельного ма­теріалу, сюжетно-рольовими і театралізованими іграми.

Конструювання з деталей конструкторів, що мають різні способи кріп­лення (пази, штифти, гайки, шипи і т. д.), так само, як і конструювання з будівельного матеріалу, належить до технічного типу конструювання.

Основні деталі конструкторів мають геометричну форму. їхнє поєднан­ня в різних комбінаціях дає змогу відображувати реальні об'єкти, моде­лювати їхню структуру з погляду функціонального призначення кожно­го. Разом з тим діти можуть втілювати у конструкціях фантастичні обра­зи, які не існують в житті.

У практиці дошкільного виховання цей вид конструювання належить до досить складної діяльності, яка має репродуктивний (відтворювальний) ха­рактер. Майже кожний конструкторський набір містить малюнки і схеми з моделями різних конструкцій. Для того щоб успішно «зібрати—розібрати» певні об'єкти, діти повинні вміти читати запропоновані схеми, малюнки. Інакше діти часто припускаються помилки на початку або всередині проце­су відтворення конструкції і знаходять не самі помилки, а тільки їхній вплив на результат після завершення збирання конструкції, що призводить до не­обхідності її розбирати і починати діяльність спочатку. Останнє викликає у дітей небажання не лише повторювати збирання цієї моделі, а й продовжува­ти конструювання інших. У них зникає інтерес до цього виду діяльності.

З метою запобігання в конструюванні з деталей конструктора насліду­вання і для розвитку діяльності творчого характеру доцільно організову­вати широке самостійне дитяче експериментування з новим матеріалом (І етап); пропонувати дітям проблемні завдання двох типів: на розвиток уяви і на формування узагальнених способів конструювання, яке перед­бачає використання вміння експериментувати з новим матеріалом в но­вих умовах (II етап); організовувати конструювання за власним бажанням (III етап) — за Л.Парамоновой, Г. Урадовських).

Дитяче експериментування з матеріалом сприяє, виявленню особли­востей і можливостей нового матеріалу, необхідних для вирішення про­блемних завдань.

Пропонуючи дітям завдання, слід пам'ятати, що, з одного боку, вони спрямовують пошукову діяльність дітей, з другого, звужують її. Головним для дітей стає результат. Вони прагнуть вирішити завдання, але при цьому не шукають варіантів, раціональних чи оригінальних способів рішень. Все це гальмує розвиток творчості.

Доцільно пропонувати дітям проблемні завдання на варіативну добу­дову заданих педагогом фігур (за Г, Урадовських) після опанування ними експериментування з матеріалом. Такий підхід сприятиме розвиткові у дітей уяви Сформуванню узагальнених способів конструювання. У цих умовах діти не задовольняються лише одним знайденим рішенням, а з більшим інтересом шукають інші варіанти рішень, користуючись експе­риментуванням як засобом побудови своєї пошукової діяльності.

На третьому етапі діти створюють конструкції за власним задумом. Зміст цих конструкцій (образів), їхню якість, варіативність, новизну, оригі­нальність, виразність, ступінь віддаленості образу, що створюється від ви­хідної моделі, наділення одних і тих самих образів різними властивостя­ми та функціями Л. Парамонова та Г. Урадовських розглядають як показ­ники розвитку дитячої творчої уяви.

Завдання конструювання з деталей конструкторів для дітей молодшого дошкільного віку.

• ознайомлювати дошкільнят з деталями конструкторських наборів, заохочувати до експериментування з ними;

• вчити створювати найпростіші конструкції, з'єднуючи кілька дета­лей.

Дітям цієї вікової групи доцільно дати можливість самостійно ознайо­митися з деталями найпростішого конструкторського набору через прак­тичне експериментування з ним. Для цього можна використовувати, на­приклад, набір «Стандартний комплект цеглинок LEGO DUPLO», який складається з великої кілько^. (104 шт.) яскравих, об'ємних деталей чо­тирьох основних кольорів (червоний, синій, жовтий, зелений), що мають різну геометричну форму. Кількість деталей дає змогу об'єднати дітей за підгрупами (4—5 осіб).

Для першого практичного ознайомлення з новим матеріалом важливо надати достатньо місця, щоб всередині могла розміститися велика кількість деталей, а довкола працювали діти. Кожній дитині у підгрупі необхідно забезпечити можливість взяти будь-яку деталь. При цьому слід враховува­ти велику схильність дітей молодшого дошкільного віку до наслідування: ту деталь, що обрала одна дитина, хоче взяти інша. Однак вихователь не повинен одразу приходити на допомогу і давати із набору таку саму де­таль (можливо, іншого кольору). Краще запропонувати дитині пошукати таку деталь, це сприятиме розвитку в дошкільняти сенсорики, орієнту­вальної діяльності, певної самостійності. І лише втому разі, якщо дитина самостійно не впоралася, педагог може прийти на допомогу: дібрати кілька деталей (3—4) і запропонувати з них вибрати потрібну.

Як свідчить досвід, молодші дошкільнята спочатку несхильні розгля­дати деталі; вони одразу починають їх об'єднувати, намагаючись щось побудувати. При цьому багато хто з них приставляє одну деталь до іншої або ставить їх одна на одну, не скріплюючи між собою. Однак через те, що деталі мають нерівні поверхні (опуклі та вигнуті), діти змушені повертати їх багато разів, щоб знайти рівні сторони. Деякі діти роблять спроби при­класти деталі одна до одної по-різному: рівними сторонами чи нерівни­ми. У процесі таких спроб випадково пази збігаються зі штифтами і деталі скріплюються між собою. Для дітей це є відкриттям: вони радісно почи­нають усім показувати і повторювати дії з'єднання. Тоді й інші діти підгру­пи починають робити так само.

Слід визначити заздалегідь, чи є в підгрупі діти, які мають досвід робо­ти з таким конструктором, та об'єднати їх в окрему групу для того, щоб інші мали можливість зробити для себе «відкриття» спроби кріплення. Після того як спосіб з'єднання деталей «винайшли» і засвоїли всі діти, їх можна об'єднувати.

Внаслідок практичних спроб діти, з'єднуючи кілька деталей, отриму­ють різні конструкції, позначають їх словом (автомобіль, трамвайчик, ко­раблик тощо) і діють з ними. Іноді, додаючи деталі до вже наявної кон­струкції, діти отримують або нову конструкцію («тепер це будинок»), або нові її властивості («зараз це великий літак»).

На наступних двох-трьох заняттях вихователь використовує або цей конструктор, доповнюючи його дрібними деталями, або інший — «Вели­кий базовий набір LEGO DUPLO», в якому вже 146 деталей, зокрема свійські тварини, чоловічки, автомобільчики і деталі з нанесеними на них малюнками. З підгрупами дітей вихователь організовує сюжетне констру­ювання, розігруючи разом з ними нескладні ситуації: наприклад, будують потяг, і люди їдуть в ньому на відпочинок; будують гараж для машинок, деякі з них конструюють самі і т. ін.

Завдання конструювання з деталей конструкторів для дітей середнього дошкільного віку:

• розвивати інтерес у дітей до конструювання з деталей конструкторів;

• формувати вміння у дошкільнят визначати в предметах їхні просто­рові характеристики;

• навчати дітей конструювати різні моделі за зразком (зокрема за ма­люнками, схемами), умовами.

З дітьми цієї вікової групи організовується більш цілеспрямована ро­бота, пов'язана з акцентуванням їхньої уваги на процесі конструювання. При цьому використовують ігрові прийоми, завдяки чому цей процес стає мотивованим і цікавим.

У такому віці в дітей формують уміння визначати в предметах їхні про­сторові характеристики: «високий—низький», «широкий—вузький», «дов­гий—короткий». (Цю роботу проводять також із використанням будівель­ного матеріалу). Дітям пропонують побудувати коротку і довгу доріжки; широкі й вузькі ворота, шляхи для машин різних розмірів; високий і низь­кий ти н тощо — тільки тепер способом скріплення деталей. Цьому можна присвятити три-чотири заняття і в кінці кожного обігрувати готові кон­струкції, використовуючи машинки, фігурки тварин, чоловічків.

Завдання конструювання з деталей конструкторів для дітей старшого дошкільного віку:

• ознайомити дітей з різними видами конструкторів;

• навчити закріплювати деталі за допомогою шипів, штифтів, гайок, гвинтів тощо;

• вчити конструювати різні моделі за малюнком, умовами, власним задумом, розширювати тематику конструкції.

Спочатку краще використовувати вже відомі дітям конструктори, пе­редусім базові набори, а тематичні — тільки як додатковий матеріал.

Якісні зміни, що відбуваються в діяльності п'ятирічних дітей, дають змогу в подальшому ставити перед ними проблемні завдання, спрямовані на розвиток уяви і творчості. Для занять дітей доцільно об'єднати у підгру­пи (по 5—6 дітей у кожній).

На першому занятті Л. Парамонова радить запропонувати кожній ди­тині Г-подібну фігуру, зроблену з деталей конструктора, і сказати: «Це — недобудована конструкція. Я почала будувати, а ви відгадайте, що я хотіла зробити, і добудуйте. Проте перш ніж почати конструювати, тихенько мені скажіть, що ви будете робити». Спочатку діти розглядають фігуру, по-різно­му розміщують її у просторі, перевертають,інколи по кілька разів; деякі з них беруть інші, більш дрібні деталі і приставляють до неї і таке інше. І тільки після такого розмірковування діти називають те, що, на їхню думку, почав робити вихователь. І далі добудовуванням заданої основи діти створюють різні, як правило, структурно прості конструкції: літак, буди­нок тощо. Вихователь схвалює дитячі рішення, а потім каже, що вона по­чала робити не літак, і не будинок, а щось інше і пропонує подумати, що б це могло бути. Діти починають або перебудовувати свою модель, видозмі­нювати її, або розбирати і конструювати по-новому. Внаслідок цього діти на одній Г-подібній основі можуть створити кілька нових конструкцій.

На наступних заняттях як основу недобудованої конструкції можна давати інші фігури: Т- і П- подібні, а також довгий тонкий і короткий тов­стий бруски, складені з кількох деталей конструктора. Завдання повторю­ються.

У процесі такої діяльності діти починають діяти більш впевнено, а де­які з них пропонують одразу 2—3 варіанти конструкції. При цьому задана фігура є основою, яку діти доповнюють для отримання нової конструкції. У подальшому на заняттях діти починають використовувати задану фігуру не лише як основу, а й як деталь нової конструкції. Наприклад, довгий брусок — це труба великого пароплава чи стовп, на я кому три маєть­ся гойдалка, і т. ін. Це свідчить про те, що задум (образ) вибудовується способом введення заданої фігури не як основи, як це було раніше, а як елементів загальної конструкції. А це — показник більш високого рівня розвитку уяви, творчості дитини 5—6 років.

Для сюжетного колективного конструювання важливо створювати не­обхідні умови: обрати разом з дітьми місце (килим, кілька столів тощо), забезпечити великими пластинами-підставками і додатковими тематич­ними наборами «LEGO DACTA» типу «Міський транспорт», «Люди світу», «Свійські тварини» і таке інше.

Старшим дошкільнятам можна також запропонувати конструктор й іншого зразка, крім зазначених вище, наприклад, конструктор «Тектон», що складається з 202 деталей. Основні з них — кольорові пласкі пластини чотирьох конфігурацій: вузька, трикутна, чотирикутна і п'ятикутна. Кріп­ляться вони між собою кольоровими вузлами також чотирьох видів, що відрізняють один від одного кількістю защепок (з двома, трьома, чотирма, п'ятьма). Крім цього, у наборі є стрижні двох видів (довгі й короткі), а та­кож колеса (великі й маленькі). Конструктор вирізняється компактністю, оскільки основні деталі є пласкими. Разом з тим з'єднання пласких плас­тин з використанням різних видів вузлів дає змогу отримати велике розмаїт­тя об'ємних форм, які потім діти використовують або як основу для май­бутніх конструкцій, або як частини, деталі складних і дуже оригінальних конструкцій. Тематика конструкцій практично необмежена.

Спочатку дітям потрібно створити умови для самостійного ознайом­лення з конструктором через практичне випробування його можливос­тей. При цьому слід заздалегідь прибрати кольорові додатки, що є в набо­рах (у них показані різні способи скріплення, а також зображені вже го­тові конструкції різної тематики (зірки, замок, лицар, тварини, комахи та інше). Саме це діти повинні намагатися зробити самостійно через прак­тичні спроби.

Тільки-но комусь із дітей вдасться зробити об'ємну фігуру у формі піра­міди чи куба, вихователь може запропонувати зробити кулю (багатогран­ник) із пласких великих деталей чи з вузьких смужок. Це виявляється до­статнім для подальшого використання отриманих фігур в нових конст­рукціях (вертоліт, віслючок тощо).

Дітям можна запропонувати кілька простих каркасів₅ на основі яких вони зможуть створювати різні конструкції (каркасне конструювання як

форма навчання).

Тільки після кількох занять, внаслідок яких діти оволодівають основни­ми способами скріплення і досягають певних успіхів у створенні конструкції за власним задумом і за каркасом, їм можна показати додатки — ілюстрації. Це позитивно впливає на діяльність дітей: розширюється тематика, усклад­нюються їхні конструкції, оскільки вони використовують окремі конструк­торські рішення, представлені в додатках. Однак слід зазначити, що діти вже не намагаються з великою точністю відтворити те, що вони побачили. Наприклад, дитині сподобалася риба, запропонована в додатках. Але вона конструює рибу іншої форми, інших розмірів і кольорів.

Далі доцільно використовувати завдання на добудову заданих фігур. Вихователь заздалегідь готує їх із деталей нового конструктора. На їхній основі діти створюють різні оригінальні моделі, і це дає змогу їм відійти від тематики, заданої в додатках-ілюстраціях.

Цю систему навчання конструювання з деталей конструкторів для роз­витку у дітей уяви, творчості, ініціативи, самостійності можна реалізува­ти, використовуючи й інші види конструкторів. Однак необхідно дотриму­ватись основних принципів організації навчання: вилучити з конструктор­ських наборів усі додатки; створити умови для самостійного практичного експериментування з новим для дітей матеріалом, а потім пропонувати їм серію проблемних завдань, що поступово ускладнюються і сприяють збагаченню способів побудови образу та розвитку уяви, творчості, ініціа­тиви; вводити конструювання в інші види дитячої діяльності (ігри-драматизації, малювання, складання казок тощо).

У старшому дошкільному віці дітям доцільно пропонувати і великога­баритні просторові пластини конструктора фірми «Квадро» для само­стійної діяльності яку приміщенні, так і на ділянці. Важливо те, що в кож­ному з цих конструкторів порад з великими деталями є їхні копії у значно зменшеному вигляді. Це дає можливість дітям спочатку відпрацювати свої задуми через моделювання з дрібних деталей, а потім втілити ці моделі у великогабаритних міцних конструкціях, які можуть використовуватися в іграх значний час. Таке практичне переведення дрібних конструкцій у ве­ликі дає змогу дітям планувати й моделювати свої задуми, пов'язані зі ство­ренням великих функціональних конструкцій, і суттєво впливає на роз­виток у дітей просторових уявлень, образного мислення.

Конструктор «Квадро» представлений кількома окремими наборами: «Стартер», «Бейсик», «Юніор», «Універсал», «Мобіль» та інші. Базисними з них є «Універсал», «Юніор» та «Бейсик».

До складу конструкторів системи «Квадро» належать: трубчаті деталі, які мідно й зручно з'єднані між собою і мають різноманітну просторову конфігурацію. З'єднують деталі за допомогою прямих і кутових муфт-вкладок та болтів для скріплення. Цілеспрямовано з'єднуючи трубчаті деталі, діти спочатку отримують каркаси майбутніх конструкцій, які потім через приєднання до них відповідних площин перетворюють у завершені будо­ви. За своїм змістом конструктори «Квадро» дають змогу найбільш повно­цінно реалізувати принципи каркасного конструювання, що забезпечує розвиток у дітей образного мислення та уяви.

В інструкціях показано способи скріплення, в яких вихователю необ­хідно розібратися заздалегідь, щоб можна було допомогти дітям. Дошкіль­нятам все ж таки краще дати можливість засвоїти конструктор через практичне експериментування спочатку з дрібними деталями, а потім з ве­ликими, не використовуючи показ ілюстрації. Після цього як зразок можна пропонувати дітям прості конструкції (меблі, будинок тощо), виконані ви­хователем із дрібних деталей для відтворення їх дітьми з великих деталей.

Спостерігаючи за дитячим експериментуванням, педагогу необхідно з'ясувати, що діти не змогли «винайти» самостійно (якийсь зі способів з'єднання, призначення тієї чи тієї деталі і таке інше), і в конструкціях-зразках задіяти ці конструкторські рішення.

Можна пропонувати певні завдання такого зразка: зробити меблі для їдальні — чотири стільці і стіл, а також завдання, що підкреслюють функ­ціональне призначення конструкції (конструювання за умовами): наприк­лад, побудувати візок з чотирма колесами для перевезення великих м'я­ких іграшок і таке інше.

У процесі конструювання з використанням «Квадро» дошкільнята зав­жди працюють колективно, що потребує від них узгодженості в діях, по­переднього спільного обговорення. Це дуже важливо для формування доб­розичливих стосунків між дітьми.

«Квадро» дає можливість створювати міцні та стійкі конструкції різної тематики, які діти можуть використати за призначенням: великі «двигу­ни» на колесах, стенди для виставки дитячих робіт, спортивний інвентар та багато іншого. Як зазначає Л. Парамонова, засобами «Квадро» діти мо­жуть самі моделювати розвивальне предметно-просторове середовище і самостійно видозмінювати його. Варіативність дитячих рішень сприяє створенню оригінальних конструкцій, що є одним з найважливіших по­казників розвитку у дітей творчості.