Розвиток творчих здібностей у процесі конструювання з природного та викидного матеріалу

Конструювання з природного матеріалу за своїм характером ближче до художніх видів продуктивної діяльності, ніж до технічних. Створюючи об­рази, діти не стільки їх структурно відтворюють (яку технічному конструю­ванні), скільки виражають своє ставлення до них, передають їхній харак­тер, що дає змогу відзначати художню природу цих образів. Дитина бере натхнення безпосередньо з природи і створює речі, які вражають своєю кра­сою і неповторністю, фантастичними формами та їхньою пластикою.

У природних матеріалах діти бачать красу й узгодженість форм, гармо­нію. Вони пізнають характерні особливості матеріалів: запах, колір, фор­му, будову. Природний матеріал активує сприймання дітей, залучаючи у цей процес різні аналізатори: зір, слух, нюх, дотик, збуджує фантазію.

Завдання навчання конструювання з природного матеріалу дітей середнього дошкільного віку:

• залучати дітей до сприймання багатства природних форм, кольорів та відтінків, розвивати їх бачення;

• формувати вміння аналізувати природний матеріал як основу май­бутнього вибору;

• розвивати у дошкільнят вміння «бачити» у природному матеріалі певні образи, спираючись на природну форму і фактуру, підкреслювати схожість додатковою обробкою, «опредмечувати» — асоціювати з певним предме­том, образом.

Доцільно на початку занять організовувати експериментування з різно­манітним природним матеріалом. Розглядаючи різні за формою і розміром жолуді, шишки, корінці, діти на основі їхньої конфігурації намагаються побачити певні образи. Завдання вихователя — допомогти знайти в кожно­му з названих дітьми образів те, що ближче до їхнього досвіду, зрозуміле їм.

Виготовляючи разом з дітьми іграшки із шишок, жолудів, каштанів, слід підкреслювати схожість природних форм з предметами та об'єктами навколишньої дійсності за допомогою додаткових деталей (каштан у шка­ралупі нагадує їжачка — виліпити з пластиліну носик). Таким чином діти «оживляють» різні форми, створені природою.

У процесі практичної діяльності дошкільнята створюють різні образи, використовуючи передусім конфігурацію матеріалу: фігурки людей, тва­рин, птахів, казкові персонажі. Навіть якщо у дітей трапляються фігурки, однакові за тематикою, то вони все одно виходять різними за структурою і виразністю. Цьому сприяють додаткові деталі.

Розглядаючи разом з дітьми різні каштани, листя, жолуді, насіння, мушлі, слід звертати увагу на їхню форму та забарвлення; спонукати дош­кільнят викладати з насіння, шишок тощо відомі їм образи. Це сприяти­ме розвитку в дітей уміння створювати власну красу з природних форм.

Експериментуючи з різним матеріалом, діти в подальшому починають бачити в одному й тому самому природному матеріалі різні образи, пока­зуючи при цьому, що слід додати, що забрати, а іноді по-особливому роз­містити у просторі, щоб вийшов виразний образ. Пошукова діяльність дітей супроводжується мовленнєвими висловлюваннями у процесі ство­рення різних образів, уявної їх побудови.

Завдання навчання конструювання з природного матеріалу дітей старшого дошкільного віку:

• розвивати вміння передавати красу природи в художніх образах;

• розвивати інтерес до вивчення особливостей різних видів природно­го матеріалу;

• зал у чати дітей до пошукової діяльності: бачити у формах природного матеріалу схожість з предметами, знаходити способи художнього втілен­ня образів;

• розширювати можливості використання основних способів і прийомів створення образу, застосовувати різні способи з'єднання частин виробу;

• навчати дітей добирати додаткові деталі для підкреслення образної характеристики предмета;

• формувати у дітей вміння створювати образи з урахуванням загаль­ного сюжету, що деталізує і збагачує образ, та специфіки природного ма­теріалу;

• спонукати дітей виготовляти кілька варіантів одного образу (заміна деталей чи природного матеріалу).

Ознайомлюючи дошкільнят з інструментами, які потрібні для роботи з природним матеріалом (ножиці, шило, голка), слід підкреслити, що ши­лом користується лише вихователь. Треба показати і пояснити дітям спосо­би з'єднання частин виробу за допомогою пластиліну, клею, гілочок, сірників без голівок, ниток, дроту, заохочувати дітей комбінувати жолуді, шишки, каштани тощо в процесі конструювання, що сприятиме розвитку інтересу до вивчення особливостей різних видів природного матеріалу.

Діти старшого дошкільного віку вчаться створювати образ способом «введення». Це означає, що, аналізуючи різний природний матеріал, роз­глядають його не тільки як основу майбутнього виробу, а й як деталь, час­тину, значущу для побудови цілісного образу способом її введення у нову цілісність. Оволодіння таким способом побудови образу значно розширює функціональність природного матеріалу: один і той же матеріал може бути і основою виробу, і її деталлю. Необхідно давати дітям можливість експериментувати і випробовувати, комбінуючи різні природні форми. Таким чином діти знаходять нові варіанти виготовлення іграшки.

Виготовляючи разом з дітьми іграшки з шишок, жолудів, каштанів, слід підкреслювати схожість природних форм з предметами та об'єктами на­вколишньої дійсності за допомогою додаткових деталей. Поступово в об­разах, які створюють діти, починає з'являтися багато деталей, що підкрес­люють їхні характерні особливості, функціональність.

Створюючи різні образи, старші дошкільнята орієнтуються вже не лише на форму природного матеріалу, а й на колір і фактуру.

Конструювання з викидного матеріалу. Під викидним матеріалом розумі­ють ті предмети, які втратили своє побутове призначення (різне упаку­вання, коробки, флакони тощо), та залишки матеріалів. У грі з цими ма­теріалами діти набувають практичного і життєвого досвіду, у них розвива­ються прагнення до творчості, раціональне та економне ставлення до ре­чей. Розглядаючи різні речі, які потрапили до рук, дитина розмірковує: що це за річ або залишки від неї; яке її колишнє призначення, як її можна використати зараз. Згодом дошкільнята усвідомлюють, що додавши ви­гадки й фантазії, можна дати «нове життя» старій, але улюбленій речі, що втратила своє побутове призначення.

Вихователю необхідно заохочувати дітей досліджувати властивості та характеристики різних матеріалів: твердість, м'якість, гнучкість, пружність тощо. Самі діти також люблять збирати різні коробки, стрічки, пляшеч­ки, клаптики паперу і картону та інші речі, розбирають їх на частини, ек­спериментують з ними. Маючи у своєму розпорядженні речі, які вибули з ужитку, діти не бояться їх пошкодити, поламати, тому не відчувають жод­них обмежень, користуючись ними. Таким чином вони якнайповніше можуть задовольнити свою допитливість і потребу в дослідженні.

Необхідно підтримувати бажання дітей приносити до дитячого садка різні предмети, які втратили своє побутове призначення, або залишки цих предметів. Цим кожна дитина подаватиме ідеї, справлятиме власний вплив на зміст і процес роботи. Однак треба потурбуватися про те, щоб ці мате­ріали були безпечними для дітей.

Конструювання з викидного (використаного) матеріалу за своїм харак­тером більш наближене до художнього конструювання, ніж до технічного.

Завдання конструювання з викидного матеріалу для дітей середнього дошкільного віку:

• заохочувати дітей досліджувати різні види викидних матеріалів;

• формувати у дошкільнят уміння аналізувати викидний матеріал як основу майбутнього виробу;

• виготовляти вироби І готових форм без їхньої зміни з добиранням додаткових деталей;

• створювати предмети відповідно до задуму та призначення, виробу;

• створювати різні варіанти одного виробу.

Розглядаючи різні використані матеріали, діти намагаються побачити у них певні образи: яку фігуру нагадує, на що схожий. Дошкільнята фантазують, створюючи уявні образи: наприклад, сірникова коробка, прив'я­зана до нитки, може стати тепловозом, машиною, цуценям. Витончений флакон з-під парфумів перетворюється на казкову принцесу і діти із задо­воленням «одягають» її у клаптики, мережива тощо. Вихователь звертає увагу дітей на різні можливості по-новому використовувати предмети, які вже відслужили. Доцільно ознайомлювати дошкільнят з характерними особли­востями цих матеріалів через їхнє дослідження: визначення форми, м'я­кості чи твердості, еластичності, кольорів, орнаментування.

Експериментуючи з різними коробочками, пластмасовими баночка­ми, по-різному їх розміщуючи, дошкільнята кажуть: «це телевізор», «а це цуценя», «це схоже на ведмедика». Вихователь пропонує дітям подумати про деталі, які допоможуть створити образ, впізнати його. Так, наприк­лад, можна виготовити різні іграшки з коробок (цуценя, ведмедик, ко­тик і т. ін.): обклеїти сірникову або іншу коробку кольоровим папером, вирізати і приклеїти (чи намалювати) вушка характерної форми, очі, мор­дочку, лапки або ж до пластмасової баночки також дібрати додаткові де­талі, що нададуть схожості з цими тваринками. Згодом діти починають в одному й тому ж матеріалі бачити різні образи, по-різному доповнюючи їх деталями. Виходять як окремі фігурки, так і нескладні сюжетні ком­позиції.

Завдання конструювання з викидних матеріалів для дітей старшого дошкільного віку:

• навчати застосовувати конструкції та форми предметів, які були у вжитку, для створення нових предметів;

• виховувати вміння оцінювати естетичні характеристики предметів;

• створювати нові задуми, враховуючи специфіку викидного матеріалу;

• комбінувати різні види матеріалів під час виготовлення виробів, по­єднувати їх між собою, змінювати готові форми.

У роботі з дітьми старшого дошкільного віку вихователю доцільно за­стосовувати такі методи: «перетворення» — спроба дати старому предмету «нове життя» і новий образ (розробка варіантів застосування об'єкта, що втратив своє побутове призначення, його модифікації, визначення нових змістових сторін об'єкта для його подальшого використання); «прямі ана­логії», «фантастичні аналогії» — спроба побачити в коробці, котушці, ста­рому пластиковому або пластмасовому посуді певний образ.

Слід зазначити, що старших дошкільнят уже не задовольняють готові форми, вони пробують змінити їх або приєднати одну до одної. Тобто діти, розглядаючи різний матеріал, вже аналізують його не тільки як основу, а й як деталь майбутнього виробу. Поєднуючи різні форми, вони намагають­ся отримати будинки, меблі тощо.

Спочатку старші дошкільнята навчаються поєднувати готові форми без їхньої зміни, добираючи необхідні деталі. По-різному склеюючи сірникові коробки, виготовляють іграшкові стіл, піаніно, вагончик тощо, обклею­ють їх кольоровим папером. Вихователь пропонує дітям подумати, як ви­готовити іграшкові стілець, стіл, інші меблі за власним уподобанням. На­приклад, проколовши отвори в бічній грані сірникової коробки (отвори робить вихователь), вставивши палички-ніжки (сірники без голівки), зробити телевізор. Педагогу доцільно разом з дітьми встановити послідовність виготовлення виробу, заохочувати дошкільнят виготовляти іграшки, ком­бінуючи різні матеріали.

На наступних заняттях діти виготовляють іграшки, змінюючи готові форми для того, щоб надати виробу реального вигляду. Наприклад, щоб зробити телефон, надрізають ножицями і видаляють частину сірникової (чи іншої) коробки.

Наприкінці діти приєднують до готових форм рухомі частини (котушки, пробки, колеса від зламаних іграшок) для того, щоб виготовити транспорт.

З метою розвитку творчості дітей корисно навчати їх самостійно шу­кати матеріал для роботи й обґрунтовувати раціональність вибору з ураху­ванням особливостей та можливостей заміни цього матеріалу, способів виготовлення виробів та деталей оформлення.

Старші дошкільнята більше створюють сюжетні композиції, наприк­лад, іграшкові меблі для ляльки, транспорт, будинки.