Ознаки і сфери виявів художньо-естетичної обдарованості дитини

Естетичну обдарованість можна визначити як особливу чутливість ди­тини до краси; прагнення, здатність, бажання і потребу у збереженні, відтворенні та створенні краси в процесі життєдіяльності.

Естетична обдарованість має спеціалізацію і може розглядатись у ду­ховному і матеріальному, репродуктивному і творчому аспектах.

Визнання факту існування феномена естетичної обдарованості у дош­кільному дитинстві зумовлює можливість її діагностики і розвитку.

Діагностуючи загальну естетичну обдарованість, можна скористатися спостереженнями за дитиною у різних ситуаціях, методами запитань (на­приклад: Що таке краса? Де можна натрапити на красу? Як виникає кра­са? Що ти можеш назвати красивим? і таке інше); вибору (наприклад: Ви­бери з цих предметів, речей ті, які ти вважаєш красивими. Розкажи про них.); тестування інтелекту (від лат. intellectus — розуміння і пізнання). Тестування інтелекту — це психодіагностичні методики, призначені для виявлення інтелектуального розвитку індивіда і з'ясування особливостей структури його інтелекту; тестування загальних здібностей; тестування осо­бистості (спрямовані на визначення інтересів, емоцій, особливостей по­ведінки у певних соціальних ситуаціях). Наприклад, у роботі з дошкіль­нятами можна скористатися тестом Гудинаф-Гарріса «Намалюй людину» для діагностики інтелекту, тестами «Довільний малюнок», «Автопортрет», «Картина світу», шкалою інтересів Де Гаана і Кафа (Тейлор К. Психологи­ческие тесты и упражнения для детей: Пер. с англ. — М., 2003. — 224 с).

Естетична обдарованість багато в чому зумовлена діяльністю емоцій­но-чуттєвої сфери, розвитком уяви, і фантазії, діяльністю аналізаторів, вразливістю, інтелектуальною сферою та енциклопедичністю знань дитини.

Сферами виявів естетичної обдарованості можна вважати:

• естетичну свідомість «художній тип» особистості, інтерес до явищ краси і гармонії; образна пам'ять, уява, фантазія, образне мислення, чуттєвість аналізаторів);

• естетичну діяльність (потреба у переживаннях та самовираженні, «ручна умілість»);

• естетичне життя особистості (зовнішній вигляд, вчинки, поведінка, гармонізація стосунків із соціумом).

Художня обдарованість розглядається вченими і практиками у зв'язку зі сферою мистецтва, художньою діяльністю. її можна визначити за такими особистісними виявами:

• дитина виявляє стійкий інтерес до візуальної інформації (творів жи­вопису, графічної продукції, репродукцій, малюнків, скульптур та ін.);

• у деталях запам'ятовує побачене (колір, форма, вигляд тощо);

• тривалий час займається малюванням, ліпленням, архітектурними проектами, макетуванням, дизайном; віддається цим заняттям із захоп­ленням і відчуває задоволення;

• виявляє вправність і вмілість у роботі із зображальними матеріалами, обладнанням, приладдям;

• добре орієнтується на площині аркуша;

• використовує засоби художньої виразності (колір, форма, компози­ція, динаміка та інше);

• експериментує з матеріалами, генерує ідеї-задуми, способи зображен­ня, фантазує у життєвих ситуаціях (спостереження-споглядання; створен­ня зображення нетрадиційним способом нетрадиційними матеріалами);

• авторські роботи позначені свідомою композицією, експресією, де­талізацією, колористичним рішенням, оригінальністю, винахідливістю.

Вважається, що художня обдарованість підпорядкована генетичній про­грамі розвитку особистості. Вона може виявити себе спонтанно, але розви­ток її зумовлений середовищем, соціально-педагогічною програмою. До того ж художня обдарованість може бути обмежена високим рівнем репродук­тивної діяльності, наслідуванням, копіюванням. Ідеться про виконавську майстерність, яку не можна вважати рівноцінною творчим імпровізаціям.

Для діагностики художньої обдарованості можна скористатися мето­дами спостережень під час спілкування дитини з творами образотворчого мистецтва, вибору твору образотворчого мистецтва, зображального матері­алу, складання генеалогічного дерева родини, аналізу продуктів дитячої діяль­ності, тестуванням досягнень. Дитині можна запропонувати виконати зав­дання, яке дасть можливість побачити рівень її досягнень у малюванні (наприклад, «Овочі — фрукти», «Будинок — Дерево — Людина», «Транс­порт»), ліпленні («Людина — Тварини»), архітектурній дальності («Буди­нок»), декоративній (способи вирізування в аплікаційній техніці) та інше.

Тестування досягнень — це тип діагностичних методик, спрямованих на оцінку досягнутого дитиною рівня розвитку здібностей, навичок і знань. Базовий компонент дошкільної освіти визначає «стандарт» зображальних навичок дітей. Однак завжди треба пам'ятати, що образотворча діяльність є галуззю естетичного у структурі особистості, сферою мистецтва, твор­чості, а дитинство — це такий період життя людини, в якому кожна осо­бистість — обдарована.