Kniga OTM

4.7. Педагогічна підтримка обдарованих дітей Концепція естетичної обдарованості

Здатність до творчості є найвеличнішим дарунком природи. Цим даром природа відзначає кожну людину по-різному. Обдарованим називають зазвичай того, чий дар перевершує середні можливості, здібності більшості людей.

Тому вчені переважно називають обдарованістю генетично зумовлений компонент здібностей, який великою мірою визначає як результат, так і темп розвитку. Середовище, виховання, освіта або пригнічують цей дар, або допомагають йому розкритися. Сприятливе навколишнє середовище та кваліфіковане педагогічне супроводження діяльності здатні перетворити дар у видатний талант.

Характерним для сучасної освіти є застосування технологій, які сприяють:

• індивідуалізації навчання;

• діяльнісній активізації дітей;

• діалоговій взаємодії між педагогом і дитиною (педагогіка співробітництва).

Для виявлення таких дітей педагоги мають бути обізнані з концепцією обдарованості, розуміти зміст понять «талант», «обдарованість», «здібність», «обдарована дитина», знати психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей, види обдарованості, специфіку роботи з такими дітьми.

У давні часи великого значення надавали розвитку здібностей дітей, селекції еліти. Платон вважав, що юні обдаровання треба навчати окремо, а Конфуцій пропонував інтенсивно розвивати саме таких дітей, бо в них вбачав гарантію майбутньої нації.

Здібності — це індивідуально-психологічні особливості людини, що сприяють успішному ви конанню нею тієї чи тієї діяльності й не зводяться тільки до знань, умінь та навичок, які вона має.

Від народження людина має лише задатки здібностей (генетичну програму), | яких під впливом зовнішнього середовища, навчання і виховання (соціальна та педагогічна програми) розвиваються загальні, розумові, інтелектуальні, спеціальні (до окремих видів діяльності та сфер життєдіяльності) здібності.

Термін «обдарований» був уперше шитий в 1839 р. в розумінні слова «геній» (А. Трей). Потенційна обдарованість відносно різних видів діяльності притаманна багатьом дітям. Актуальну обдарованість демонструє лише незначна частина дітей. До того ж пластичність психічних можливостей дитини змінюється на різних етапах її розвитку. Обдарованість у певній діяльності може виникати стихійно і далі розвиватися за сприятливих умов або згасати за несприятливих. Тому в практичній роботі з обдарованими дітьми частіше використовують словосполучення «ознаки обдарованості дитини» або «дитина з ознаками обдарованості».

♦ Ознайомтеся з книжкою: О, И. Савенков «Одаренные дети в детском саду и школе». — М., 2000.

Автор розрізняє терміни — «дитяча обдарованість» та «обдаровані діти». Перше словосполучення означає виключність, виняток, своєрідний дар, феномен дитинства. Друге — підкреслює можливість існування особливої категорії дітей.

♦ 3 огляду на це зверніться до серії «Нові діти вже прийшли: Діти індиго». Наприклад: Керолл Лі, Тоубер Джен. Дети «Индиго»: Пер. з англ. — К., 2004.

«... Вони являють собою новий крок в еволюції людства. їх називають «дітьми світла», «дітьми тисячоліття», «новими дітьми», Дітьми Індиго. Вони володіють високорозвиненою свідомістю і підвищеною сприйнятливістю. Вони нетерпимі до нещирості та фальші... Вони мають унікальне завдання, місію. Не заважайте їм розвиватися, допоможіть їм — в них наше майбутнє».

Обдарованість—складне й багатовимірне утворення. Такої думки вчені: психологи, фізіологи, педагоги. її не можна зводити ні до коефіцієнта інтелектуальності, ні до креативності, ні до мотивації. Вона завжди унікальна, тому педагогу треба враховувати різноманітність форм її вияву.

У працях вітчизняних та зарубіжних учених обдарованість визначається як комплекс задатків і здібностей, які за сприятливих умов дають змогу потенційно досягти значних успіхів у певному виді діяльності (чи діяльностей) порівняно з іншими людьми. Теоретичні питання обдарованості досліджували О. Леонтьев, С. Рубінштейн, П. Гальперін, Б. Теплов, Г. Костюк, Є. Торшилова, О. Савенков, М. Холодна, В. Молякотаїн, Наприклад, О. Матюшкін зазначає, що обдарованість завжди творча, якщо немає творчості, то не варто говорити про обдарованість. Тобто креативність є невід'ємним елементом усіх видів обдарованості: інтелектуальної, академічної, художньої і таке інше.

Діти з творчим інтелектом пропускають інформацію через призму власного бачення світу. їм важче навчатися, засвоюючи чужий досвід, а легше створювати своє.

Креативність — рівень творчої обдарованості, здатність до творчості, яка становить відносно стійку характеристику особистості.

Естетичний розвиток і виховання пов'язані з красою та мистецтвом. Феномен екзотичного (від грец. aisthetikos — такий, що належить до чуттєвого сприймання) полягає в інтеграції об'єктивно-естетичного в природі, суспільстві, продуктах матеріального і духовного виробництва; естетичної діяльності як творчості за «законами краси»; суб'єктивно-естетичного або естетичної свідомості (естетичні почуття, сприймання, потреби, оцінки, ідеали тощо); художньої культури (світу мистецтва).

Питання про критерії естетичного у філософсько-психологічних науках вважаються дискусійними.

Предмет, матеріальний об'єкт, твір мистецтва можуть бути носіями естетичного змісту (ритм, пропорція, симетрія, поєднання кольору, цілісність, гармонія, принцип «золотого перерізу»), носіями краси.

Суб′єктивно-естетичне виявляє себе гамою почуттів, переживань, емоційних оцінок, потреб. Естетичне виявляє себе у поведінці, діяльності, творчості за «законами краси».

Ядро естетичного утворює людина. Саме вона «наділяє» предмети, об'єкти і явища естетичними властивостями і вводить в обіг дефініцію «КРАСА».

Осмислення цих методологічних засновків надає ключ до проблеми естетичної обдарованості.

Содержание