Kniga OTM

Періодизація розвитку образотворчих здібностей в переддошкільному і дошкільному віці

У розвитку образотворчих здібностей розрізняють періоди:

дозображувальний та зображувальний.

Перший етап — дозображувальний період — починається з того моменту, коли до рук дитини вперше потрапляє будь-який зображувальний матеріал — папір, олівець, глина, кубики тощо. У цей період ще немає зображення предмета і навіть немає прагнення та бажання щось зобразити. Це нанесені на папір каракулі. Дехто з учених (Мухіна В. та ін.) характеризують дозображувальний період як стадію каракуль, впродовж якої проходить оволодіння олівцем як предметом діяльності.

Перші дослідники дитячих малюнків не аналізували каракулів маленьких дітей. У пізніших дослідженнях спостерігається вже класифікація каракулів. Найвідомішою є класифікація В. Креча (1917), який виокремив два ступені «штрихової діяльності» дитини: перший характеризується тим, що напрям і форма штрихів залежать від випадкового положення руки, другий — появою ліній, пов'язаних уже з цілеспрямованими рухами руки. Пр№ге, визначивши ступені, В. Креч не пояснив причини їх виникнення.

Дозображувальний період у розвитку зображувальних здібностей виокремлює А. Бакушинський.

Є. Фльоріна детально описує той період дитячого малювання, коли воно складається з руху, спостереження, дослідження, досвіду. У цей період питання про результат, мету, зміст діяльності або зовсім відсутнє, або виявляється дуже слабко. Є. Фльоріна підкреслювала велику цінність цього періоду, який триває до чотирьох років, і вважала за необхідне дати дітям можливість використати його повністю. У пізніших роботах Є. Фльоріна де в чому змінює свій погляд, пропонуючи навчати малювання в дитячому садку. Метод цього навчання полягає у спеціальному розвитку моторної здібності дитини.

Н. Сакуліна зазначає, що дитина у своєму розвитку від хаотичних рухів поступово переходить до більш диференційованих намірених рухів. Рука стає слухнянішою, гнучкішою і рухливішою. Дитина засвоює економніші і правильніші способи дії олівцем. Така початкова організація рухів стихійно утримується приблизно до трьох років.

Вирішального значення наслідуванню дорослих у виникненні перших каракуль надає також Є. Ігнатьєв. Він пояснює появу початкових форм зображувальної діяльності копіюванням дитиною дорослих, які пишуть або малюють.

Як зазначає В. Мухіна, передумови до виникнення дозображувальної діяльності спостерігаються у дітей 9—10 місяців. У цьому віці бурхливо розвивається орієнтовно-дослідницька діяльність.

Розвиток зображувальної діяльності починається в дозображувальний період, коли дитина залишає на аркуші паперу свої перші каракулі: поступово каракулі заміщаються графічним образом.

Важливо відзначити, що саме малювання тісно пов'язане із психічними досягненнями дитини: при постійній зовнішній формі каракуль змінюється їхнє значення для дитини. В. Мухіна виокремлює такі стадії розвитку значення каракуль:

I стадія — каракулі як результат вільного маніпулювання олівцем;

II стадія — каракулі як результат вільного маніпулювання олівцем, але при наступних візуальних асоціаціях з реальними предметами і називання словом цих асоціацій ( в цьому разі графічна побудова набуває значення знаку);

III стадія — каракулі як попередньо планований знак реального предмета, який не містить зображення (слід зазначити, що черговість II і III стадії умовна);

IV стадія — каракулі як специфічний для зображувальної діяльності знак — графічна побудова, яка відтворює загальні риси зображувального предмета.

Дозображувальний період відіграє суттєву роль. Дитина ознайомлюється із властивостями матеріалів, оволодіває різними рухами руки, необхідними для створення зображувальних форм. Цей період дуже важливий для розвитку подальших здібностей дитини. Вихователь повинен вести дитину від хаотичних рухів до обмеження ЇХ, до зорового контролю, до різних форм руху, пізніше —до усвідомлення використання набутого досвіду в малюнку, ліпленні. Поступово у дитини з'являються вміння зображати предмети, передаючи їх виразний характер. Діти через асоціації вчаться знаходити схожість у найпростіших формах і лініях з будь-яким предметом. Асоціації допомагають перейти до роботи за задумом. Велика роль у цьому процесі належить вихователю, який, ставлячи запитання, допомагає дитині усвідомити зображення.

Другий етап. Із появою свідомого зображення предметів починається зображувальний період у розвитку здібностей. Діяльність набуває творчого характеру. Тут можна поставити завдання систематичного навчання дітей.

Перші зображення предметів у малюнку, ліпленні дуже прості, в них відсутні не лише деталі, ай деякі основні ознаки. Пояснюється це тим, що в маленької дитини немає аналітико-синтетичного мислення, мало розвинута координація рухів рук, немає технічних навичок.

V старшому дошкільному віці дитина набуває здібності передавати основні ознаки предмета за умови правильно поставленої освітньо-виховної роботи.

Зображувальний період характеризується розвитком:

• здібності зображати форми предметів, передавати пропорційні співвідношення між їхніми частинами та між предметами;

• уміння передавати рухи;

• уміння передавати просторові співвідношення (композиція);

• уміння передавати кольори та відтінки.

У ранньому віці діти здатні зображати предмети і явища без опертя на геометричні еталони (наприклад, коло, квадрат, прямокутник). У середньому дошкільному віці вони зображають з опертям на основі геометричні еталони. А в старшому — зображають форми більш точно, наближено до життєвих, передаючи відхилення від геометричних еталонів (наприклад, циліндр — загострений, звужений, розширений, сплющений тощо).

Перші дитячі роботи відзначаються диспропорцією частин. Пояснюється це тим, що увага і мислення дитини спрямовані лише на ту частину, яку вона зображає вданий момент, без зв'язку з іншими. Поступово під впливом навчання і загального розвитку в дитини з'являється здібність відносно правильно передавати пропорційні співвідношення між предметами і їхніми частинами. Іноді діти свідомо порушують пропорції, бажаючи передати своє власне ставлення до образу. Це вже перша спроба творчості.

Складнішим зображувальним завданням є передача руху. Спочатку дії предмета діти виражають не графічно, а грою, мовою, жестами. Лише поступово розвивається здатність бачити ці зміни, зображати їх, словесні й ігрові прийоми передачі руху замінити зображувальними.

Одне з найскладніших завдань для дітей у малюванні — це вміння передавати зображувальними засобами просторові співвідношення. На перших стадіях розвитку зображувальних здібностей дитина не замислюється над розміщенням предметів. Певного розміщення всі предмети набувають тоді, коли їхній зв'язок наперед визначений змістом. На смужці «землі» діти об'єднують кілька предметів. Таке розміщення називається «фриз». З розвитком змісту ускладнюється і фризове розміщення: зверху на аркуші паперу дитина 4—5 років малює смужку неба, а внизу — землю, покриту травою, піском (подвійний фриз). Дитина 5—6 років здатна усвідомити і навчитися передавати простір складнішими прийомами, що відповідають дійсності — зображають широкою смужкою землю і небо, які зливаються лінією горизонту. Предмети розміщуються внизу, посередині і вгорі аркуша. Перспективних змін за просторових переміщень предметів діти передавати не можуть, оскільки це пов'язано з оволодінням складними зображувальними вміннями. Якщо дитина усвідомить, що предмети зменшуються в міру віддалення, можна запропонувати їй розміщувати їх вище і нижче на широкому просторі аркуша.

Зображення предметів у малюнку пов'язане з умінням передавати колірні співвідношення. Розвиток здібності передавати колір починається з оволодіння самим кольором незалежно від його зв'язку із зафарбовуванням предмета.

Пізніше з розвитком відчуття кольору взагалі дитина вчиться використовувати його для розфарбовування предметів, застосовуючи яскраві декоративні поєднання.

Старші дошкільнята прагнуть до реального розфарбовування з використанням різних відтінків та передаванням через колір свого ставлення до зображуваного.

Отже, розвиток зображувальних здібностей має кілька етапів і тісно пов'язаний і проблемою дитячої творчості.

Содержание