Модель особистісно-орієнтованого середовища для розвитку образотворчої діяльності:

• Природа і соціум.

• Дошкільний заклад — територія краси (будівля, ділянка дошкільного закладу, інтер'єр).

• Обладнання та устаткування педагогічного процесу (заняття образо­творчою діяльністю, самостійною художньою діяльністю).

• Стиль стосунків у колективі дошкільного закладу в системах «дорос­лий—дорослий», «дорослий—дитина», «дитина—дитина».

• Концепція та програма з образотворчого мистецтва (інтеграція ху­дожньо-естетичного світосприймання, залучення до світу мистецтва і ху­дожньої практики, стимулювання художньої творчості).

• Педагогічна технологія образотворчої діяльності (форми особистісно-розвивального спілкування педагога з дитиною, методи і прийоми особистісного розвитку та стимулювання образотворчої діяльності).

Предметом проектування середовища виступають не окремі знання, художні вміння і навички дитини, а умови саморозвитку універсальної здатності людини — естетичного світобачення.

Спрямованість професійної діяльності педагога:

• розвиток естетичного світосприймання;

• ознайомлення дітей з творчим процесом художника, художнім тво­ром, динамікою його змісту;

• допомога в оволодінні засобами побудови взаємодії з естетичним об­разом;

• створення умов для творчого використання дітьми цих засобів під час сприймання нових образів.

Головні вимоги до організації предметного середовища:

• воно має надавати дитині певний ступінь свободи;

• впливати на світовідчуття, самопочуття, формувати образ людини;

• середовище має бути доцільним, зручним, гармонійним, інформа­тивним;

• створювати образ процесу творчості;

• налаштовувати на емоційно-позитивний лад;

• забезпечувати гармонійні стосунки між дитиною та предметним світом.

Завданням професіонала галузі дошкільної освіти є моделювання соціокультурного просторово-предметного художньо-естетичного середо­вища, яке дасть змогу дитині виявляти творчі здібності, пізнавати спосо­би образного відтворення світу і мови мистецтва, реалізувати пізнаваль­но-естетичні і культурно-комунікативні потреби у вільному виборі.

Предметно-просторове середовище є «творчою ареною», на якій дитина може подолати невпевненість, нерішучість і запалитися іскрою творчості.

Приміщення має відповідати санітарно-гігієнічним нормам (наприк­лад, вимогам до освітлення, температурного режиму), бути комфортним (студія, приміщення універсального призначення).

Художня студія (постійне приміщення або групова кімната) має бути досить просторим і затишним приміщенням, складатися з кількох умов­них секторів:

• Робочий сектор: місця (стіл та стілець, мольберт, етюдник) для інди­відуальної творчості; столи для колективної роботи у малих групах. Стіл (шафа) для зображальних матеріалів та засобів; пісочниця, місткість з гли­ною та інше.

• Чистий сектор: коло зі стільців, ширма створюють простір для групо­вої комунікації та обговорення творів мистецтва і зображальної продукції.

• Вільний від меблів сектор з покриттям підлоги для танців, драмати­зацій, рухів, ігор, театралізацій.

• Персональне місце педагога, осторонь від поля зору дітей (персональ­ний мольберт, набір зображальних матеріалів).

• Сектор для організації виставок дитячої творчості (стіна для зобра­жальних робіт; стіл, стелаж, полиці для композицій із глини, природного Матеріалу).

• Колекційний сектор: місце зберігання індивідуальних альбомів, файлів, папок «художників», зразків творів мистецтва; робіт педагога, дітей.

У дошкільному закладі можна створити «галерею мистецтв», «україн­ську світлицю», «майстерню народних ремесел», «музей» та ін., влаштува­ти «ляльковий дім» (коробки стануть «квартирами»), «райські куточки», «ку­точки краси» тощо. Фантазія, творчість і професійність дорослих мешканців дитячого садка є запорукою щастя, успішності, довіри і творчості дітей.