Самостійна образотворча діяльність (сод) та її організація

Особливою й унікальною формою організації образотворчої діяльності в дошкільному навчальному закладі є самостійна образотворча діяльність. Вона розгортається у вільний від занять час за ініціативою дітей і має ви­сокий ступінь свободи дитини у виборі теми, матеріалів, видів, художньої практики, початку та завершення роботи.

Позиція педагога полягає у непрямому керуванні нею. Що це озна­чає?

• Педагог забезпечує дітям можливість набуття багатства та різноманіт­ності зовнішніх вражень і транслює психологічну установку на перене­сення їх у різні види художньої практики, формує мотиви самостійної твор­чості («Готуємо сувеніри, подарунки, сюрпризи», «Готуємося до свята», «Прикрашаємо інтер'єр, помешкання», «Закликаємо весну», «Готуємо виставку»).

• Педагог створює умови для виникнення самостійної художньої діяль­ності. Він організує сприятливе інформаційне та предметно-просторове середовище, піклується про наповненість його стимулювальними мате­ріалами (предмети і репродукції творів мистецтва, різноманітність і якість зображального матеріалу; зразки творчої продукції вихователя, дітей, батьків, альбоми для розфарбування тощо), забезпечує змінність матері­алів та їхню доступність для користування.

• Педагог пропонує дітям нові, цікаві форми організації самостійної художньої діяльності: ігрові, розважальні, гурткові, студійні, клубні (про­понує об'єднатися за інтересами, навколо улюблених тем та видів худож­ньої практики).

• Педагог може визначити свою участь у самостійній художній діяль­ності дітей як споглядач, спостерігач, співучасник, автономний викона­вець, співавтор, організатор, порадник, консультант.

Самостійна художня діяльність не є навчальною. Вона швидше є ре­зультатом навчання, показником ефективності педагогічної технології. Спостерігаючи хід самостійної художньої діяльності та продукти дитячої творчості, педагог має можливість:

• здійснити діагностику особистості, окремих її сфер (наприклад, ко­мунікативної, емоційної, соціальної і т. ін.), внутрісімейних стосунків, образу «Я»- дитини, рівня зображальних та образотворчих досягнень;

• зробити корекцію педагогічної технології образотворчої діяльності у напрямі її особистісно-розвивальної орієнтації;

• зробити крок до розуміння внутрішнього світу дитини і досягти діа­логу з нею.

Аналіз змісту процесу та результату самостійної художньої діяльності дітей допомагає педагогу визначити характер і зміст навчання, пізнаваль­ної діяльності на заняттях.

♦ Спробуйте сформулювати мету і завдання для педагога в самостійній ху­дожній діяльності дітей.

♦ Обґрунтуйте її значення для розвитку особистості дитини.

♦ Підготуйте рекомендації батьками щодо організації занять художньою практикою вдома.

Дитина, як і дорослий художник, прагне виразити свої думки, почут­тя, враження, емоції, знання і досвід, отримати задоволення від процесу та результату дій із зображальними матеріалами, бути зрозумілою, схвале­ною і прийнятою іншими — тими, кому спрямовує свою роботу. Педагог та батьки мають розуміти мотиви дитячої творчості для того, щоб адекват­но ставитися до її продуктів, обговорювати їх і давати оцінку. У будь-яко­му разі педагог має схвалити самостійність дитини, її творчі пошуки і зна­хідки, оригінальність і своєрідність світобачення, ініціативність, ста­ранність та бажання приємно здивувати дорослого. Зробимо деякі висновки:

• самостійна художня діяльність виникає за ініціативи дітей і має ви­сокий ступінь свободи дитини;

• самостійна художня діяльність дитини потребує уважного ставлення з боку дорослих та витонченого, непомітного, непрямого керівництва, адже ініціативу дитини легко нейтралізувати, можна зруйнувати оригіналь­ний задум та натхненний процес його втілення;

• самостійна художня діяльність розгортається у певному інформацій­ному та просторово-предметному креативному середовищі;

• самостійна художня діяльність правомірно претендує на певний час у «по­рядку денному», режимі дня; традиційно вона організується у вечірній час;

• зміст та характер самостійної художньої діяльності визначає емоцій­но-інтелектуальний, художньо-естетичний досвід дітей (інтерес, смакові уподобання, здібності, досягнення тощо);

• самостійна художня діяльність за змістом може інтегруватися із грою, театралізацією, декораційною, музично-ритмічною діяльністю, дизайном, літературно-фольклорною діяльністю, і виступати арт-терапевтичним се­редовищем, чинником релаксації та реабілітації, розгортатися як підго­товка до свят (оформлення залу, елементів костюмів, атрибутів, аксесу­арів);

• продукти самостійної художньої діяльності дітей мають певну цінність у соціумі і педагог повинен забезпечити їхнє функціонування (наприк­лад, як сувенірів, подарунків, елементів оформлення помешкання, вис­тавок тощо).

Самостійна художня діяльність може становити частину прогулянки (малювання на пленері, ігри зі снігом, піском, водою, виготовлення кри­жаних скульптур, збирання та впорядкування природного матеріалу тощо), тобто розгортатися поза приміщенням. Наявність спеціального обладнан­ня та пристосувань (наприклад, етюдники, легкі мольберти, формочки для роботи з піском, снігом, великі папки для гербаріїв тощо) стимулює самостійну художню діяльність дітей.

Педагогічна робота з сім'єю — одна з форм непрямого педагогічного керівництва самостійною художньою діяльністю та розвитку дитини в ній. Разом з батьками педагог дбає про створення умов для вияву дитиною ху­дожніх здібностей та отримує можливість для виявлення обдарованих дітей.

Образотворча діяльність, як активне самовираження і самостверджен­ня дитини є результатом пізнавання нею світу, естетичного ставлення до світу та усвідомлення себе у ньому.