Інтеграція методів і прийомів для реалізації педагогічної мети в різних технологіях освітнього процесу образотворчої діяльності

Об'єднання. інтеграція методів для реалізації певної педагогічної мети утворює методику.

Суттєвою ознакою сучасних інноваційних процесів у сфері освіти є їхня технологізація — неухильне дотримання змісту і послідовності етапів впро­вадження нововведень.

Історично поняття «технологія» (від грец. techne — мистецтво, майстерність і logos — слово, вчення) склалося як наука про майстерність, мистецтво володіння процесом. Педагогічна технологія є певним інструментом навчання і виховання, яким може оволодіти педагог.

Наприклад, педагогічна технологія М. Монтессорі «Будинок вільної дитини» репрезентує теорію вільного виховання й сенсуалізму (пізнання світу відбувається через відчуття, лише відчуття є джерелом знань). Голов­ними методами є автодидактичні (самонавчальні), що ґрунтуються на матеріалі, з якими дитина працює (Монтессорі - матеріал) за етапами:

• наслідування педагога;

• дія за зразком;

• самостійні вправи.

Метод презентації — демонстрація дитині правильного використання нового матеріалу, метод спостереження, який передбачає свободу і са­мостійність вихованця, допомагають реалізувати найважливіший прин­цип педагогіки М. Монтессорі: «допоможи мені зробити це самому». Він означає, що дорослий не навчає дитину, а допомагає їй освоювати навко­лишній світ.

У педагогічній технології «єна-план» П. Петерсена систему методів і прийомів виховання визначають невербальні зауваження (піднесення до губ пальця, легкого поруху руки, певного знаку тощо). Тихе, безсловесне взаєморозуміння є устократ кращим, ніж розмови про те, що повинно бути ліквідоване. Активно використовується ігрова форма занять з різноманіт­ним матеріалом, діалогічні методи (розмова у «колі»; навчальна бесіда на прогулянках, екскурсіях; діалог під час групової роботи за столом, публіч­ний огляд робіт, домашні завдання і таке інше). Головний принцип: у душі дитини є особливий механізм. Щойно дорослий знайде в її душі цей ди­вовижний механізм, заведе — ось уже дитина почала рости.

Методами технології Вальдорфської педагогіки Рудольфа Штайнера є «слово», «наслідування», «приклад». Енергетику особистісно-розвивального спілкування задає «ритм»:

• «розширення» (індивідуальна діяльність дітей);

• «стиснення» (колективна діяльність у групі);

• «імпульс» (від вихователя, який показує, пояснює, розповідає; від дітей, які вільно виявляють сформовані в них імпульси у малюванні, ліпленні тощо).

Фундаментальний принцип Вальдорфської педагогіки — «художнє передує інтелектуальному». Молодші діти «розважаються» з фарбами, старші малюють за темою і задумом. Завершені роботи не обговорюють. Вихователь разом з дітьми радіє тому, що «можуть фарби». Серед методів — «спостерігання за роботою дорослого». Вальдорфська педагогіка — це не програма, не система методичних прийомів, а багаторічний практичний досвід усебічного виховання.

У педагогічній технології «Школа успіху і радості» С. Френе співробіт­ництво педагога і дітей, дітей один з одним, з батьками та іншими дорос­лими є одним з головних принципів. Метод спроб і помилок — «експери­ментального намацування», «висунення та перевірки гіпотез» — виступає основним у розвитку мислення, пізнання та критичного ставлення до дійсності; природний метод навчання, згідно з яким діти пізнають осно­ви мистецтва, отримуючи листи від художників.

Педагогічна технологія «Школа для життя, через життя» бельгійського педагога, лікаря і психолога Ж.-О. Декролі грунтується на філософії віта­лізму (від лат. vitalis — життєвий) і використовує методи виховання все­бічно розвинених ініціативних людей, готових до активної діяльності у різних сферах життя. Такими методами є спостереження, асоціація, вира­ження. Спостереження є не лише зоровим сприйманням, а використан­ням усіх органів чуття у процесі пізнання навколишнього світу, спостере­ження супроводжується різними роботами дітей з метою формування у них реальних, конкретних уявлень про предметний світ.

Асоціація є продуктом мислення дитини, у розвитку якого Ж.-О. Дек­ролі важливу роль відводив методу порівняння за схожістю і відмінністю. У розвитку асоціативного мислення дитини високу ефективність вияви­ла створена Ж.-О. Декролі оригінальна методика класифікування та ко­лекціонування.

«Вираженням» Ж.-О. Декролі вважав усе те, що представляє думку в зрозумілій для інших формі. Конкретною формою вираження є малюван­ня, ліплення, плетіння, вирізування.

Метод сенсорної гри спрямований на розвиток сприйняття кольору, форми, тактильно-рухових здібностей тощо.

«Школа діалогу культур» В. Біблера надає можливість кожній дитині реалізувати власну культурну позицію. Головним методом виступає діа­лог як джерело творчого саморозвитку особистості.

Технологія раннього навчання американського дитячого лікаря і пси­холога Г. Домана грунтується на переконанні, що основи інтелекту, осві­ченості людини, життєві перспективи загалом закладаються в перші ди­тячі роки. Суть технології формування в дітей енциклопедичних знань полягає у збагаченні розуму дитини різноманітними фактами, які є ос­новою знань. Мозок використовує «базу знань». Факти, які засвоюють діти, Г. Доман вважає своєрідними «бітами знань». Наприклад, інфор­мація про мистецтво подається на картках розміром ЗО х ЗО см, чітким малюнком, схемою, репродукцією, фотографією. На зворотному боці кожної картки розміщують пояснювальний текст, який зачитує дорослий:

Розділ: Мистецтво.

Категорія; Видатні художники — (10) позицій.

Біти знань (репродукції) — 10 позицій.

Пояснювальний текст — 10 позицій.

Досягнення творчого рівня розвитку особистості можна вважати най­вищим результатом будь-якої педагогічної технологии Проте існують техно­логії, в яких розвиток творчих здібностей є пріоритетною метою. Серед них чільне місце посідає ТРВЗ — теорія розв'язання винахідницьких завдань, яка ефективно сприяє розвиткові технічної творчості загалом і творчої осо­бистості зокрема. Створена вона російським ученим Г. Альтшулером.

Методи, які застосовують у технології ТРВЗ, розвивають такі пізна­вальні і творчі здібності дітей, як уміння встановлювати причинно-на-слідкові зв'язки, робити висновки, інтегрувати й синтезувати інформа­цію, аналізувати ситуації, передбачати наслідки, вибудовувати гіпотези, застосовувати нові ідеї та методи розв'язання завдань на практиці; здатність висловлювати оригінальні ідеї і винаходити нове; творча уява та інше. Якщо ми хочемо професійно спілкуватися з дітьми за ТРВЗ, розпочинати треба з методів активізації, які дають змогу оживити всі головні напрями роз­витку дитини (пізнавальні, емоційні, вольові), розкріпачити мислення, дати волю уяві, фантазії, Наприклад, метод фокальних об'єктів (МФО). Суть його полягає в перенесенні властивостей одного предмета на інший. Фокальними (від лат. focus — осередок) називають об'єкти, що перебува­ють у фокусі, в центрі уваги. Послуговуючись цим методом, ставлять такі завдання:

• проаналізувати художній твір або картину;

• вигадати щось нове, видозмінюючи або вдосконалюючи реальний об'єкт;

• ознайомити дітей з чимось новим або закріпити здобуті раніше знан­ня, розглядаючи предмету незвичному ракурсі;

• скласти розповідь або казку про об'єкт, який розглядається, намалю­вати або зліпити його, використовуючи знайдені ознаки.

Дитина може зображати різними способами («яблуко, яке сміється, літає, біжить...»). Для створення творчого, оригінального, виразного об­разу дітям пропонують дібрати слова, які акцентують різні ознаки пред­мета, об'єкта, явища. Наприклад: «Білка, яка вона? Руда, пухнаста, смішна, запаслива, швидка, спритна, забавна...». Або: «Ідемо в гості, придумаємо подарунок. Яким він буде? Блискучий (ялинкові прикраси з блискучого паперу), дзвінкий (музичний інструмент, дзвіночок), кольоровий (малю­нок, картина, калейдоскоп)».

Виконайте тренінг:

• Придумайте «подарунок» за визначенням: «духмяний», «солодкий», «теплий», «гострий». З чого його можна зробити ?

Тема: Дерево. Яким воно може бути? Коли воно буває таким? Намалюйте його («тендітне», «ніжне», «зів'яле», «добре», «яскраве», «палаюче»).

Для творчого процесу важливо вміти переробляти незвичне на звичне і навпаки. Цілеспрямоване застосування аналогій суттєво підвищує ефективність творчого мислення. Наприклад, аналогія за формою (книжка — двері, плитка шоколаду, цеглина тощо), аналогія за аналогічною структу­рою (сніг — морозиво; вата — хмара), аналогія за кольором (сонце — кульбабка, банан, лимон), аналогія за ситуацією та станом явищ і предметів (тиха година — захід сонця, свічка, що догоряє), емпатійна аналогія (від грец. empathia — співпереживання) полягає в ототожненні себе з об'єктом, що розглядається («А що, якби ти перетворився на кущик? Про що ти мрієш? Про що шепочуть твої листочки?» або «Уяви, що ти мурашка. Для чого ти живеш? Хто твої друзі? Що ти любиш?» Встановлення аналогій розвиває творчу уяву і збагачує зміст малюнків, образно-естетичну ви­разність.

Відтворюючи певний образ, дитина непомітно для себе розкриває ха­рактер, свої потаємні бажання, мрії, ставлення до навколишнього світу.

• Опрацюйте роботу: І. М. Страунинг. Развитие творческого воображения дошкольников на занятиях по изобразительной деятельности. — Обнинск, 1996.

Методи музейної педагогіки — спеціальні методи залучення людини до культурного спадку за допомогою музейних скарбів та предметного світу. Головне завдання — розвиток емоційно-пізнавальної сфери дити­ни, її творчої діяльності. За висловом В. Франкла, цінностей не можна навчитися, цінності необхідно пережити. До методів музейної педагогіки належать такі:

• соціальних ролей; створення ігрових ситуацій; практичного маніпулювання предметами; використання асоціативних зв'язків; театралізації; самостійної пошуково-дослідницької діяльності.

Важливо, щоб педагог був не просто посередником між об'єктами му­зейної педагогіки та дитиною, а став співавтором, творчим інтерпретато­ром, провідником у світ культури. Він має ознайомити дітей з прихованим смислом і значенням предметів навколишнього світу як знаків культури, організувати цікаві бесіди («Що таке музей?», «Чому речі потрапляють до музею?», «Які бувають музеї?», «Як зародилося мистецтво?», «У майстерні первісного художника». «У майстерні первісного скульптора»), перегля­нути відеоряд, обговорити твори і спрямувати творчу діяльність.

В організації образотворчої діяльності педагог реалізує принцип здоров'язбереження і використовує методи арт-терапії, релаксопедії, сугестопедії. Це спосіб використання всіх видів мистецтва і творчої діяльності з терапевтичними цілями, створення ситуації успіху.

Особистісно-орієнтована педагогічна технологія образотворчої діяль­ності оперує терміном «інтерактивні методи». Йдеться про методи, вико­ристання яких актуалізує усі сфери особистості, залучає всі аналізатори у процесі пізнавання світу, предметів, об'єктів, явищ (обстеження, дослі­дження, переживання, проживання, візуалізація та інше). Специфіку цієї групи методів визначає обмін думками на енергетичному фоні обміну почуттями, ставленнями, цінностями в силовому полі діалогу (дитина — краса, дитина — творчий процес, дитина — твір мистецтва, дитина — ху­дожник і таке інше). Інтерактивні методи можна розуміти як такі, що од­ночасно забезпечують розвиток образотворчої діяльності та комплексний розвиток особистості в ній.

Особливу групу утворюють діагностичні методи — бесіда, вибір, твор­че завдання, графічні тести (тести інтелекту, тести досягнень, тести креативності). Наприклад, тест «Людина», «Домальовування трикутників», «Казковий ліс» та інше. Метод педагогічного спостереження за дитиною в процесі образотворчої діяльності, аналіз та інтерпретація малюнків, ви­вчення продуктів образотворчої діяльності та особливостей ставлення ди­тини до них, особливостей самооцінки активно використовує педагог (психолог дошкільного освітнього закладу).

Педагог, який володіє філософськими основами педагогічної діяль­ності, здатний створювати власні педагогічні технології, оскільки він ба­чить стратегію освіти і може визначити своє місце в ній. Він може запо­чаткувати комбінаторні нововведення як такі, що передбачають нове кон­структивне поєднання елементів відомих методик. Крім цього, він може діяти як педагог-імпровізатор, педагог-фасілітатор (від англ. facilitate — полегшувати), сповідувати відкритість, довіру до дитини та «емпатичне розуміння».