Принципи організації середовища для особистісного розвитку дитини в образотворчій діяльності:

• принцип стимулювання дослідницької діяльності та активності дити­ни. Стимулювальними чинниками є ситуації вибору, незавершеність образу, проблемність, несподіваність презентованого образу, творчий проект тощо;

• принцип задоволення потреби в культурно-ціннісному пізнанні, пе­ретворенні, переживанні. Освітнє середовище інтегрує світ природи, мис­тецтва, людини як форми існування Краси, яку дитина пізнає, сприймає і відображає за допомогою різних способів художньої практики;

• принцип творчо-гуманістичної спрямованості забезпечує обов'язко­ве отримання дитиною (внаслідок взаємодії із середовищем) продукту (ду­ховного — образ «Я» чи матеріального — малюнок, зліпок тощо), який ха­рактеризується творчими елементами: уявою, фантазією, «відкриттям», осяянням, самооцінкою і т. ін., або оригінальністю, корисністю, новиз­ною. З другого боку, цей принцип створює умови для вияву різнохарак­терних стосунків (дружніх, гуманних, ділових, партнерських, співробіт­ництва співтворчості тощо);

• принцип свободи і самостійності дає змогу дитині самостійно визна­чити власне ставлення до елементів середовища: сприймати, наслідувати, комбінувати, створювати, перетворювати; самостійно обирати мету, ви­значатись у мотивах і способах діяння, у подальшому використанні про­дукту цього діяння та самооцінці;

• принцип інтегративності визначає взаємодію аналізаторів (зорового, слухового, тактильного, нюхового, смакового) у розвитку естетичного сприймання та розуміння краси, інтелектуально-естетичного сприйман­ня твору мистецтва. Водночас цей принцип визначає взаємодію мистецтв: зорових, слухових, мовленнєвих; «дитячого» і «дорослого» мистецтва; цілісності твору та його частин; змісту і мови мистецтва, сприймання ми­стецтва та спільної творчої діяльності педагога і дитини, дитини і дитини, дитини і продуктів культури; спеціально організованої (навчальної) і вільної діяльності дитини;

• принцип діалогу реалізує різнохарактерні та різнорівневі діалоги: діа­лог культур, діалог мистецтв, діалог сфер зовнішнього світу (природи, людини, предметів), діалог тем і мови різних мистецтв, діалог дитини і мистецтва, внутрішній діалог дитини із власним «Я», з квазі-суб'єктом (художником, елементом твору і т. ін.);

і гуманітарний принцип відображає у змісті середовища світ людини, її зв'язки і стосунки із зовнішнім світом, допомагає розкритися сутнісним силам дитини;

• принцип емоціогенності передбачає насиченість середовища елемента­ми, які допомагатимуть дитині гармонізувати стосунки із соціумом, досяга­ти позитивної налаштованості щодо світу, відчувати і виражати задоволення від спілкування з Красою, творчого процесу та його результату. Гра кольорів, світла, музичні ефекти, дизайн помешкання та обладнання для художніх за­нять, майстерність педагога у різних формах спілкування і т. ін. сприяють вихованню культури емоцій і стимулюють образотворчу діяльність;

• принцип поліхудожності в організації особистісно-орієнтованого се­редовища розвитку образотворчої діяльності забезпечує інтеграцію видів мистецтва і видів художньої практики;

• принцип стабільності—динамічності забезпечує не перебування ди­тини в середовищі, а її зростання разом з ним; дитині надається можливість змінювати, перетворювати середовище відповідно до своїх бажань, задумів, настрою; кожна дитина має право на персональну територію. До того ж здатність предметно-просторового середовища до різноманітних, часом несподіваних трансформацій, стимулює творчу активність;

• принцип дистанції передбачає організацію спілкування педагога з дитиною, розглядання творів мистецтва, художні спостереження і визна­чає демократичний стиль спілкування як відповідний особистісно-орієнтованій моделі освіти.

Художні екскурсії, спостереження, споглядання, занурення, розглядан­ня, «входження у картину», ідентифікація з об'єктом, метод фокальних об'єктів являють собою приклади різних варіантів «дистанції» між дитиною та об'єктом, предметом, явищем у процесі його вивчення і сприймання нею.

Під час спілкування в системі «педагог—дитина» педагог може зміню­вати дистанцію між собою і дитиною (бути вище над дитиною, нижче, «на рівних», «очі в очі» та ін.) залежно від ситуації, яка склалася; від педагогіч­ної мети та інше.

У створеному середовищі в ході образотворчої діяльності розгортається поетапний процес комплексного розвитку особистості. Він складається з:

• формування і розвитку здатності художнього світобачення;

• введення у світ мистецтва і художньої практики, залучення до діало­гу з творами мистецтва, з художником, матеріалами;

• природного самовираження в образотворчій діяльності.

Ми з вами бачимо, що процес особистісного розвитку відповідає філо­софській теорії, згідно з якою процес пізнання дійсності відбувається «від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього — до практики». Образотворча діяльність є результатом особистісного розвитку і водночас середовищем розвитку дитини як особистості, чинником її соціалізації.