Обладнання та матеріали для занять з ліплення

Важливими складниками розвивального середовища для художньо-продуктивної діяльності з ліплення є матеріали й обладнання та організа­ція розвивального спілкування дорослих (педагогів, психологів, батьків) з дитиною на тлі мистецтва скульптури. Щоб забезпечити природну по­требу дитини в активному самопізнанні і практичному опануванні скуль­птури як цікавої сфери художньої культури, важливо мати банк її творів в дошкільному навчальному закладі. Динамічно вводити їх у предметно-ігрове середовище груп, художньої студії, організовувати міні-виставки, презентації, цікаве естетичне спілкування.

Для молодших груп це можуть бути скульптурні народні іграшки із глини, дерева, пластмаси та штучних матеріалів (опішнянські, косівські, васильківські, полтавські та ін.). Діти люблять їх за функціональну прос­тав образну привабливість, пізнавальну доступність, із задоволенням граються ї ними, розуміють, що народні майстри створювали образи, найближчі і найрідніші для своєї душі (вершників на конях, нянь з дітьми, улюблених тварин — пташок-свищиків, баранців, козликів, півників, конячок, індиків та ін.). Для старших груп підійде складніша народна скульптурна пластика, наприклад, фігурний керамічний посуд у вигляді баранів, оленів, ведмедів, левів; жанрова та анімалістична скульп­тура малих форм із фарфору і фаянсу, майоліки, теракоти («Наталка-Полтавка», «Запорожець»), казкові персонажі («Баба-Яга», «Кіт у чоботях»), іграшковий посуд-монетка з кераміки (вазочки, мисочки, горщики, ма­кітри і таке інше).

Для старших дошкільнят можна також придбати зменшені скульптурні портрети (бюсти, погруддя) видатних людей (Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки).

На оригінали монументальної і монументально-декоративної скульп­тури можна натрапити на вулицях, площах, бульварах, у парках, меморі­альних комплексах та заповідниках наших міст і сіл. Це передусім пам'ят­ники видатним людям та історичним подіям, героям праці і воєн. Безпосе­реднє спілкування з ними під час екскурсій залишає помітний слід у душі дитини на все життя, пробуджує симпатію до творчості скульпторів та архі­текторів, вдячність за те, що увіковічили і прославили образи героїв.

Дитячі уявлення про скульптуру допоможуть поглибити також друко­вані наочні матеріали (фотознімки, листівки, тематичні набори, ілюстра­ції, рекламні альманахи, наприклад про Софіївський парк в Умані, ансамбль Петергоф), слайди та діафільми про скульптуру («Лісова фантазія». Сту­дія «Діафільм». Москва; «Огюст Роден». Студія «Діафільм». Москва).

Дитина дуже рано навіть без допомоги дорослого помічає пластичні властивості різних матеріалів: вологого піску, снігу, тіста, пластиліну, гли­ни. Вона любить самостійно досліджувати їхні властивості, експеримен­тувати, маніпулювати, змінювати за власним бажанням. Отже, різно­манітність зображувальних матеріалів для ліплення у групах, доступність для користування значно збагатять і розширять художньо-практичний досвід дитини.

Глина — найбільш доступний природний матеріал для занять з ліплен­ня. В Україні глина трапляється практично у всіх місцевостях і має різно­манітні кольори: жовто-коричневий, білий, сірувато-білий, зелено-бла­китний, бурий, цеглянисто-червоний та інші.

Готову для роботи глиняну масу можна придбати на керамічному заводі або добути із землі. Частіше всього на поклади глини можна натрапити на прирічкових схилах, у ярах. Залежно від наявних домішок глини поділяють на масні і пісні. Масні глини пластичніші. Пластичність — це здатність збе­рігати форму без розривів і тріщин. Тому глину треба перевірити на плас­тичність: змочийр грудочку водою, добре розім'яти, перетерти в руках і зліпити бублик. Якщо він не потріскається, а після висихання не розкри­шиться і не деформується, це означає, що глина придатна для ліплення.

Щоб приготувати глиняну масу, треба залити глину водою, добре роз­мішати, щоб була як густа сметана, і залишити на добу розкисати, або, як кажуть керамісти, розпускатися. Наступного дня добре розмішати, про­цідити крізь сито і залишити на добу. Вона відстоїться, опуститься на дно. Воду треба злити, а глину трохи підсушити. Готову глиняну масу вимісити як тісто, щоб з неї вийшло повітря, тоді під час висихання вироби не бу­дуть тріскатися. Робоча маса повинна бути помірно вологою, не приста­вати до рук, але й не бути крихкою. Чисту, однорідну глину можна збері­гати в целофанових пакетах чи пластмасових відерцях.

Висушувати вироби з глини потрібно спочатку у вологих приміщен­нях кілька днів, а потім у сухіших, але не біля батареї і не на сонці.

Часто перед висушуванням вироби із глини покривають ангобами — глиняними фарбами, виготовленими із глин різних кольорів. За своєю консистенцією ангоб має бути близький до рідкої сметани.

Висушені вироби можна випалювати в муфельній печі або у звичайній жаровій шафі. Вони мають бути встановлені за всіма правилами пожежної безпеки на ізоляційній основі (керамічні плитки, азбест, цегла). Вироби закладають у піч на 6—7 годин, випалюють при температурі до 1000 °С, виймають наступного дня, коли піч і вироби повністю охолонуть. Після випалювання вироби можна розмальовувати, тонувати всю поверхню, ма­лювати візерунки гуашевими фарбами з додаванням яєчного жовтка або темперою.

Пластилін — штучний матеріал, виготовлений на основі поєднання глини, воску, олії та барвників. Він пластичний, але пружний, тому перед застосуванням його треба розігрівати. Пластилін має багато кольорів і відтінків, його можна змішувати для отримання нових колірних відтінків. Пропорції для кожного кольору добираються окремо (табл. 1).

Таблиця 1. Пропорції змішування пластиліну для отримання необхідного кольору

Для приготування пластиліну необхідного кольору шматочки двох різних кольорів треба розігріти і скачати з них довгий циліндр, знову його розкачати і так доти, доки не вийде циліндр однорідного (без прожилок і плям) кольору.

Зараз продається пластилін не лише різних сортів, а й з різними влас­тивостями. Наприклад, німецький формопласт, який після закінчення роботи занурюють на кілька хвилин у кипень і вироби затвердівають по­дібно до гіпсу чи пластмаси.

Хороший імпортний пластилін «Крайола» («Crayola»), пластичний, яскравих кольорів, не прилипає до рук.

Тісто для ліплення — м'який, приємний на дотик, пластичний мате­ріал. Можна використовувати звичайне харчове (тісто для крекера) і тех­нічне тісто. Для приготування технічного тіста треба змішати склянку бо­рошна зі склянкою солі «Екстра» та 1/3 склянки води. Дехто радить дода­вати столову ложку клею для шпалер або 1/2 чайної ложки маргарину. Борошно можна використовувати низькосортне пшеничне або суміш пшеничного із житнім. Тісто можна пофарбувати аніліновими, харчови­ми барвниками, порошком какао, розчинною кавою чи просто гуашевими фарбами. Для цього вливають барвник або всипають порошок і вимішу­ють до рівномірного забарвлення.

Вологий пісок — природний матеріал для ліплення на вулиці і в при­міщенні, якщо створено відповідні умови. Специфіка матеріалу дає змогу виготовляти різноманітні об'ємні і рельєфні зображення способом фор­мування (заповнення і вивільнення форм). Вироби із піску мають узагаль­нені форми без особливої деталізації. З піску можна ліпити скульптури, додаючи в нього клей. Деталізувати, декорувати, акцентувати образи мож­на галькою, мушлями, черепками з майоліки.

Віск, парафін. Під час нагрівання стають пластичними. Працювати з ними треба швидко, бо при охолодженні матеріал твердіє. Фігурки з вос­ку і парафіну виходять блискучі, гладенькі, приємні на дотик. З цих мате­ріалів можна відливати скульптурки, використовуючи пресформи (фаб­ричні або виготовлені з пап'є-маше).

Сніг, лід. Липкий сніг використовується взимку для ігрового ліплення. Можна використовувати різні способи створення скульптури: наліплю­вання, доліплювання, «обрізання», зішкрібання. Для надання виразності фігурам їх можна розмалювати фарбами, чорнилом, сажею, інкрустувати вставками із камінчиків, вуглинок, кісточок із фруктів, насіння тощо.

Дорослі можуть взимку ознайомити дітей з оригінальним способом виго­товлення «льодяних скульптур» через «лиття» або «формування». Для цьо­го треба виготовити форму, налити воду і заморозити її. Коли вода замерз­не, занурити форму на короткий час у гарячу воду і вийняти скульптуру.

У великий мороз виліплені зі снігу скульптури можна обливати холод­ною водою, вони обмерзнуть, будуть міцні і схожі на льодяні.

Робочий інвентар для ліплення.

Дошки. Ліплення виконується на робочих дошках з дерева, пластику, лінолеуму прямокутної, квадратної або круглої форми.

Турнетка «станок» — ручний міні-гончарний круг, що обертається і до­помагає під час роботи оглядати скульптуру з усіх боків, надавати їй до­вершеності. Можна використовувати в роботі з дітьми середнього і стар­шого дошкільного віку, коли потрібно поверхню виробів згладжувати, де­корувати рельєфами, наліпленнями.

Стеки. Це інструменти фабричні (з пластмаси) і саморобні (з дерева) для надрізання заготовок, вирівнювання поверхні виробу, розрізання час­тин, виготовлення отворів, примазування частин, нанесення рельєфів.

Петлі. Інструменти для видалення зайвої глини. Це дерев'яні палички із закріпленими на кінцях дротами-петлями або різачками-петлями, різ­ними за розмірами і конфігурацією.

Інструменти для декорування. Це прилади, за допомогою яких на глині можна робити цікаві відбитки: палички з кінчиками-штампиками у формі трикутників, кружечків, квадратів, рисок, зірок, а також побутові дрібнич­ки (кришечки з пляшок, пробки, гайки тощо).

Ганчірки, поролонові губки. Товста волога ганчірка або губка необхідна, щоб витирати інструменти, пальці, зволожувати поверхню виробу. Треба трима­ти її на мисочці, щоб не забруднювала і не зволожувала стіл. Суха ганчірка прислужиться тоді, коли треба, щоб інструменти і пальці були сухими;

Гумові груші. Інструменти для розмальовування скульптур і виробів із глини ангобами чи іншими фарбами. У кінчики груш вставляються ко­роткі (2—3 см) соломинки чи обрізки стрижня від використаної кулькової ручки, через які витискується барвник. Лінії, виконані таким інструмен­том, виходять однакової товщини, їх можна швидко і вправно малювати, а також виконувати контури різних конфігурацій, малюючи листя, квіти, птахів, риб та зафарбовуючи їх.

Пензлі. Використовуються для покриття виробів ангобами та розмальо­вування візерунками. Можуть бути тонкими, плоскими і широкими, але переважно м'якими.

Усі зазначені вище атрибути розвивального середовища будуть працю­вати на особистісний розвиток дитини за умови активної взаємодії з ними її внутрішнього «Я», коли вони стануть її особистою цінністю, супутника­ми, друзями, помічниками, допоможуть їй самореалізовуватись у процесі творчої діяльності заради власного успіху та благополуччя: зліпити, щоб разом погратися, порадувати, почастувати, порадіти, помилуватися.