logo search
Kniga OTM

Завдання і зміст розвитку дітей молодшого дошкільного віку в процесі занять з ліплення:

• розвиток емоційного сприймання предметів народної пластики, скульптури малих форм, скульптурних іграшок;

• пізнання властивостей та зображувальних можливостей матеріалів для ліплення (глини, тіста, піску та ін.) через експериментування, практич­но-ігрові дії, спостереження;

• стимулювання інтересу до опанування процесу ліплення як цікавої діяльності, що дає можливість ліпити форми, з якими можна гратися, кон­струювати, змінювати, робити по-новому;

• стимулювання виявів ігрової та моральної мотивації ліплення;

• сприяння опануванню нескладних прийомів ліплення: нанесення слідів пальцями і паличками на поверхню глини або тіста, вирізання фор­мочками із розкоченої глини, розкочування прямими рухами рук, зкочування коловими, розплющування, згинання видовжених форм у кільце, защипування, витягування;

• зацікавлення ініціативи, кмітливості дітей в пошуку нових образів, маленьких творчих відкриттів, власних задумів;

• розвиток перцептивних дій, тактильних відчуттів, окоміру, дрібної мускулатури пальців рук, естетичних почуттів, образної пам'яті, уяви;

• виховання допитливості, зосередженості, самостійності, витримки, охайності.

В освітній роботі з дітьми молодшого віку особлива увага приділяється маніпулюванню, експериментуванню, дослідженню властивостей глини, тіста, пластиліну. Вони м'які, пластичні, їх можна розривати, ділити на частини, зліплювати в ціле, виліплювати образи. Водночас відбувається ознайомлення зі способами користування матеріалами: ліпити за столом, не розкидати, не змішувати, бути охайним.

Спочатку діти виготовляють з готових рельєфних стрічок кола, квад­рати, прямокутники з глини або тіста, за допомогою формочок, крише­чок, трубочок, пасочок вирізають ґудзики, намистинки, печиво, коржи­ки, ватрушки. На гладеньких поверхнях діти можуть малювати стекою поглиблені зображення (лінії, крапочки, кільця, листячко, квіти), друку­вати, робити відбитки, наносити рельєфи. З декоративної стрічки вони за власним бажанням можуть ліпити (вирізати) пасочки, печиво, тістечка, торти для гри, намисто, підвіски для подарунків. Підсушені вироби фар­бувати, нанизувати намистинки, підвіски, дарувати їх, «випічку» склада­ти в коробочки, гратися з нею, «частувати» гостей, ляльок.

інтерес, що виникає у дітей до властивостей глини і тіста для ліплення в подальшому спрямовується на зображення конкретних предметів. Як показують дослідження, спочатку це можуть бути циліндричні форми, що виконуються розкочуванням прямими рухами рук: палички, соломка, олівці, стовпчики. Щойно діти навчаться їх ліпити, можна пропонувати творче конструювання з виліплених циліндричних форм, паличок (пар­канчики, будиночки з колодок, драбинки, решітки, сонечка, віконця, за­лізничну колію, місточок, млинок). Така діяльність дає великі можливості для виявлення ініціативи, кмітливості, самостійності, елементарних організаційних здібностей.

Наступним етапом роботи буде зображення кулястої форми скочу­ванням коловими рухами рук. Рухи, що створюють коло, більш складні порівняно з тими, що використовуються для ліплення циліндра. Вони потребують скоординованої діяльності лівої та правої рук, більшого зо­рового контролю за формою, що виходить, її корекції притисканням або послабленням натиску в окремих місцях. Дітям буде цікаво ліпити на такі теми: «Яблучка», «Частування для ляльок», «Цукерки "горошок"», «Яйце», «Гарні колобки», «М'ячі», «Вишеньки», «Апельсини», «Гусениця», «Нами­сто».

Заохочуючи дітей до експериментування з формами, які вони вміють ліпити (циліндр і куля), можна дати їм поняття про створення нових об­разів способом видозмінювання. Якщо із циліндра розкотити видовжену паличку, то, зігнувши її в кільце, можна виліпити бублик, колесо, кермо, равлика, смужку. Сплющивши кульку між долонями, отримуємо диск. Діти самі придумають, що буває сплющеної форми: смачні млинці, вівсяне печиво, житні пряники, коржики, тістечка, торти і недуже смачні таблет­ки, льодяники для лікування. Свою вигадку, фантазію, самостійність і життєву обізнаність вони зможуть виявити у прикрашанні цих предметів ліплення: наносити різні рельєфи, прикрашати торти наліплюванням квітів, листя, сонечок, рельєфних сюжетів.

Поступово діти переходять до ліплення іграшок, предметів, що скла­даються з 2—4 частин циліндричної, кулястої, сплющеної форми. Це — літаки, сніговики, пташечки, курчатка, пірамідки, ляльки-неваляйки, вед­медики, зайчики-неваляйки, брязкальця, «чупа-чупси» тощо» Життєвий досвід підкаже їм багато образів і форм брязкалець-забавлянок у вигляді кульок, сонечок, квіточок, рибок, зайчиків, ведмедиків, півників.

Створення цих образів потребує більш складних умінь образотворчого характеру. І хоч їх формування не є самоціллю в діяльності ліплення ма­леньких дітей, проте інтерес до якісно виліплених предметів, що прихо­дить на зміну інтересу до процесуальності в кінці молодшого дошкільно­го віку, вимагає знання нескладних «секретів» створення виразних образів. Найголовнішим з них є створення хоч і простої, але досконалої геомет­ричної форми (циліндричної, кулястої, сплющеної), дотримання про­порцій (великий, менший, найменший), використання деталей (наліплю­вання або промальовування очей, носиків, ротиків, волосся тощо).

Для розвитку особистості важливо стимулювати самостійну діяльність, пошук власних задумів, тем, ідей для ліплення. Нехай діти самостійно ве­дуть ці пошуки радіють своїм маленьким відкриттям, розвивають свою образну уяву, кмітливість, почуття пропорцій, симетрії, тактильні відчуття.

Завдання і зміст ліплення в середній групі:

• продовжувати ознайомлювати дітей з предметами дрібної скульптур­ної пластики: анімалістичною скульптурою малих форм, різними видами і формами керамічного посуду, народними дерев'яними і керамічними іграшками;

• навчати сприймати і розуміти характерні виражальні засоби образів скульптури (об'єм, форму, пропорції, динаміку, статику, деталі);

• спонукати до розширеного пізнання зображувальних властивостей матеріалів для ліплення (глини, тіста, пластиліну, піску, снігу);

• оволодівати новими вміннями зображувального характеру, що перед­бачають роботу не лише долонями, а й пальцями рук і сприяють створенню більш точних і виразних форм в ліпленні: закруглення, загострення кінців циліндричної форми, вдавлювання в кулясті, циліндричні, конусоподібні, сплющені форми, витягування частин, загинання і защипування країв сплю­щених форм, згладжування поверхні виробів, нанесення стекою рельєфів, примазування частин одна до одної, наліплювання деталей;

• ознайомлювати з творчим процесом скульптора та кераміста;

• розвивати емоційно-ігрову, моральну та естетичну мотивацію занять скульптурою;

• розвивати дитячу уяву і фантазію, здатність самостійно комбінувати різні матеріали і способи зображення, вести пошук цікавих образів і тем ліплення:

• викликати почуття задоволення від реального застосування само­стійно виліплених речей в іграх (ґудзики, намисто, печиво, сервізи для ляльок), самостійно виготовлених подарунків і сувенірів, предметів при­крашання інтер'єру;

• виховувати естетичні почуття: краси форм, симетрії, пропорційності, виразності пластики і руху, деталей, рельєфності поверхні.

Пластичні образи, які здатні створити діти середньої групи, характе­ризуються більшою різноманітністю форм, складнішою будовою, міцним з'єднанням частин, деталізацією зображень (голки у їжачка, луска у риби, пір'ячко у пташки).

Загалом за змістом ліплення, з одного боку, спрямоване на створення дітьми відомих (циліндр, куля, диск) і нових (конус, овоїд) геометричних еталонів, з другого — на активне їх переформування для створення нових образів (овочів, фруктів», грибів, посуду, птахів, тварин).

На початку року можна пропонувати ліплення відомих предметів для закріплення способів створення відомих форм. Так, тема «Наші іграшки» дасть змогу дітям пригадати, що вони вже можуть зліпити ляльку, ведмеди­ка, зайчика-неваляйку, пірамідки з кулястих або дископодібних частин, різно­манітні брязкальця тощо. Добре, коли діти в процесі самостійного ліплення переконаються, що чим досконаліші форми вони виліплять (кулі, цилінд­ри, диски), тим кращими і виразнішими будуть створені з них предмети.

Далі в порівнянні з відомими фермами діти пізнають нові — конус та овоїд (видовжене яйце). Для розвитку корисно залучати їх до самостійних пошуків образів, які складаються із конусів. Можна виліпити багато ко­нусів різної величини і запропонувати поекспериментувати: що вийде, коли поєднувати великі, середні і малі конуси (морквини, ялинки, дзвіноч­ки, ковпачки для розмічування дороги, шапочки-ковпачки, тулуб люди­ни в довгому одязі). Комбінування форм кулі та овоїда, інших відомих еталонів дає нові образи (намисто з кулястих і видовжених форм, колобки та їжачки, жучки-сонечка та мушки тощо).

Значні потенційні можливості для творчого розвитку дітей має озна­йомлення з прийомами переформування геометричних еталонів для ство­рення більш виразних і точних за формою об'єктів. Так, сплющуючи кулі, овоїди, конуси, циліндри, можна ліпити рельєфи із зображенням квітів, метеликів, бабок, рибок, грибів. Конуси, кулі, овоїди можна надрізати, розрізати, вирізати в них заглиблення, робити вставки, приєднувати час­тини (веселі колобки, пташечки, курочки, півники, мишки, зайчики, ли­сички). Досвід художнього переформування геометричних еталонів у ліпленні дає дітям широкі можливості для самовираження, самотворення нових образів, відкриває шлях до маленьких творчих самовідкриттів у пластичній діяльності.

Як свідчать наукові дослідження і практичний досвід, цікавою темою, що істотно впливає на розвиток базових характеристик особистості у дітей середньої групи, є ліплення посуду. Тут знову можна звернутися до пере­формування основних геометричних еталонів, коли вдавлювати в цилін­дри (товсті й тонкі, високі й низькі), можна зліпити кухлики, пивні круж­ки, циліндричні вази, глечики, горщики. Власну творчість і самостійність діти зможуть виявити в ліпленні виразних доповнень, додаткових дета­лей і декору до цих предметів (шийки, ручки, стрічкові прикраси).

Для дітей буде цікаво також досліджувати способи вдавлювання у зріза­ний конус: у вужчу або ширшу його частину, шукати, які форми посуду вийдуть. Це будуть чашки, макітри, горщики для квітів.

Вдавлюючи у кулясті форми, можна отримати округлі посудини (чаш­ки, глибокі мисочки, вареничниці, чайнички).

Дітям також можна запропонувати поекспериментувати і зі сплюще­ними круглими, циліндричними, конусоподібними фігурами. Якщо ви­користати защипування, загинання, витягування країв, вийдуть тарілоч­ки, блюдця, таці, сковорідки, підставки під горщики для квітів. У са­мостійній діяльності і на заняттях можна заохочувати дітей до колектив­ного ліплення посуду, творчої роботи з його декорування, об'єднання у спільні композиції": ляльки обідають, п'ють чай, коктейлі, їдять морози­во; допоможемо бабусі Федорі привести до ладу посуд; організуємо вис­тавку гончарного посуду для малят.

Дітей середньої групи ознайомлюємо також з елементарними спосо­бами надання естетичної виразності виліпленим роботам: згладжувати поверхню виробів, наліплювати деталі й декоративні елементи, наносити стекою неглибокі рельєфи і мотиви декору. Внаслідок такої роботи фор­мується працелюбність і зосередженість, здатність вносити в продукти своєї праці корективи, вдосконалювати їх на творчій основі.

Оскільки у дітей середнього дошкільного віку розвивається здатність розуміти взаємозв'язки між предметами, з'являється можливість вводити елементарне сюжетне ліплення. Спочатку воно має характер спільного ліплення педагога з дітьми, коли дорослий виліплює найбільший і най­складніший предмет теми, а діти — менші і простіші («Курка з курчата­ми», «Кішка з кошенятами», «Федорине горе»). Далі діти можуть об'єдну­вати у спільні тематичні композиції індивідуально виліплені предмети («Пташиний двір», «Птахи на годівниці», «Які звірі були на Новорічному святі»). Наприкінці року дітей індивідуально можна зацікавлювати ліплен­ням парних сюжетних композицій за казками «Колобок», «Заєць і їжак», «Том і Джері» («Кіт і миша»). Сюжетне ліплення відкриває для дитини великі можливості діяти самостійно, реалізувати особистий зоровий і ху­дожній досвід, приймати власні рішення, розповідати про свої задуми і їхню реалізацію, відстоювати «Я» - позицію.

Разом з тим сюжетне ліплення сприяє вдосконаленню якості зображен­ня окремих предметів (точніше передавати будову, пропорції) та оволодін­ню специфічними засобами художньої виразності в передачі сюжету (вза­ємодія персонажів композиції, їхнє розміщення на підставці, передача еле­ментарних дій, пропорційного співвідношення за величиною).

Завдання і зміст ліплення в старшій групі:

• розвивати емоційне сприйняття творів мистецтва скульптури, вміння розуміти задум скульптора, особливості пластичної форми, силуету, ди­наміки, виражальні можливості матеріалів (камінь, мармур, метал, дере­во, скло, формопласт);

• ознайомлювати дітей з різними видами скульптури, вчити розуміти призначення кожного виду (монументальна — увічнює значні історичні події, уславлює видатних людей; монументально-декоративна — прикра­шає архітектуру, парки, дитячі майданчики, набережні, сквери; станкова — прикрашає приміщення, виставляється в музеях, художніх салонах; скульп­тура малих форм — прикрашає інтер'єр, колекціонується, використовуєть­ся для ігор);

• сприяти формуванню навичок скульптурного сприймання предметів, помічати головні і найбільш характерні, яскраві риси зовнішнього вигля­ду моделі, зосереджувати увагу на головних пропорціях, характерних по­зах об'єктів в тих чи тих рухах;

• користуватися різними способами створення предметів ліплення: конструктивним, пластичним (скульптурним), комбінованим; надавати перевагу пластичному способу, що полягає у витягуванні частин з цілого шматка глини чи пластиліну, допомагає більш точно дотримуватися про­порцій, передавати рухи, міцно закріплювати частини предмета за допо­могою стеки, естетично обробляти поверхню виробів (згладжувати, деко­рувати, передавати фактуру наліплюванням, нанесенням рельєфів тощо);

• розвивати відчуття причетності до творчого процесу створення скульптурного образу, власне ставлення до трактування образів, до їхньої фантастичної інтерпретації в окремих випадках, що робить зображення цікавим і до певної міри незвичайним;

• ліпити з натури, по пам'яті, за уявленням та уявою, розвивати зорову пам'ять, спостережливість, фантазію;

• формувати психологічну установку щодо можливостей пошуку заду­му власної скульптури за власними спостереженнями, наслідками роз­глядання скульптур, мотивами літературних творів, фантазією тощо;

• розвивати зорову і рухову координацію, дрібну мускулатуру пальців, формувати базові характеристики особистості: допитливість, ініціа­тивність, креативність.

Розпочинається ліплення в старшій групі з найпростіших, відомих ді­тям предметів — овочів, фруктів, грибів. Проте спосіб їх зображення більш складний, ніж в попередніх групах, — з натури. Працювати з натури в бук­вальному смислі діти старшої групи ще не можуть, оскільки в них іще не сформовано зорової і рухової координації. Натура тут виступає як підказка, наочний приклад у роботі. Корисно те, що діти звернуть увагу на харак­терні форми предметів, їхні пластичні властивості (морква — конус, ка­вун—куля, гарбуз — приплющена куля тощо). Виліплюючи яблука різних сортів, зазначать, що вони мають індивідуальну форму, її характерні особ­ливості залежно від сорту.

Корисним для розвитку дітей буде ліплення різних видів грибів за му­ляжами. Бажано надати можливість кожній дитині виліпити 2—3 гриби різної форми, щоб вона могла порівнювати, спостерігати, виокремлюва­ти і передавати найбільш яскраві і характерні ознаки предметів (форма, величина, колір ніжки, шапки гриба).

Робота з натури поступово впорядковує відому дитячу «стихійність» в ліпленні (бажання ліпити за уявленням або уявою), зосереджує увагу дітей на поставлених завданнях, розвиває увагу та окомір, зорову і рухову коор­динацію, вчить сприймати пластичні властивості предметів у цілому.

Ліплення тварин і людей з натури в цій групі відбувається на основі кера­мічної скульптури народних майстрів (О. Железняк. «Птах», «Козел»; О. Селюченко. «Господині»; М. Пишенко. «Ведмідь» та ін.), скляної пластики малих форм (І. Ліцкевич. «Дідусь-козак», чортенята, півники, їжачки). Скульп­тура народних майстрів має узагальнені, обтічні, позбавлені деталізації фор­ми і досить прості мотиви — звірята, птахи, козаки, панії (господині). Ху­дожні прийоми, якими послуговуються народні умільці, прості, наближені до можливостей дитячого ліплення. Так, лапи, ноги, крила, хвости, морди анімалістичних образів стовщені, огрублені. У пташок лапки замінює підставка, очі — дірочки, вір'я або волосся — гравіювальні рисочки. Людські фігури ліпляться на основі конусоподібної форми, що виключає ліплення ніг, робить образ стійким. Дітям можна показати, як досить дотепним спо­собом народні умільці перетворювали конус-спідницю «панїі» на чоловічі штани козака, защипуючи нижню частину спідниці по вертикалі.

Ліплення тварин з натури дає можливість розвивати вміння бачити ха­рактерну форму, передавати загальні і найбільш характерні риси тварин, зосереджувати увагу на пропорціях.

Наступним кроком в опануванні скульптурної пластики є розвиток уміння передавати динаміку образів через відтворення різноманітних поз, поворотів, нахилів. Наприклад, веселий упертий цапок підняв ніжку, на­хилив мордочку, ось-ось буде буцатися; стрункий коник гордовито виг­нув шию; красень олень мчить лісом, гордо піднявши свої розложисті роги; котик скрутився калачиком і заснув; припавши до землі, скрадається хит­ра лисичка...

Рухи, пози надають фігуркам особливої виразності. У ліпленні їх лег­ше передавати, коли справу маємо з реальними об'ємами. Варто лише вигнути спинку, зігнути лапи, підняти або опустити хвіст, насторожити або опустити вуха.

Навчившись ліпити фігурки тварин в русі, діти можуть створювати з них прості сюжети: «Два цапки», «Дві кізочки», «Двоє жадібних ведмежат», «Півники-забіяки», «Дві курочки-чубарочки», «Кішка з кошенятами», «Собака з цуценятами» та інші. Тут важливо, щоб діти виявляли са­мостійність, фантазію в розміщенні персонажів сюжету на підставці, ви­разно зображали їхню взаємодію (граються, сперечаються, б'ються) та про­порційне співвідношення за величиною.

Опанування способів зображення образу людини в старшій групі та­кож відбувається на основі ознайомлення з досвідом майстрів керамічної скульптури. Основою традиційного образу «панії», «господині» є порож­нистий конус, який виготовляють, скручуючи тонкий глиняний пласту форму кулька. До конуса доліплюються бюст, шия, голівка, руки-ковбаски. Виразності фігуркам надає деталізація елементами одягу (сорочка, ху­стка, керсетка, плахта), прикрасами (вінок, намисто), декорування наліпами, гравіюванням, малюванням. Образи козаків декоруються такими еле­ментами, як вуса, «оселедці», смушеві шапки, солом'яні капелюхи, деко­ративні пояси, люльки.

Ускладненням у роботі над зображенням образу людини буде ліплення фігури з ногами. Це набагато складніше, ніж постановка скульптури на широкій основі. Спираючись на головний закон у скульптурній компо­зиції про рівновагу мас і форм, звертаємо увагу дітей нате, що ноги треба ліпити товстими 1 ущільненими (у валянках, чобітках, черевиках, кро-совках), тоді фігурка буде стійкою.

Образи ліплення можуть бути різними: Дід Мороз, Снігуронька, хлоп­чик і дівчинка в зимовому одязі, лижники, хокеїсти, фігуристи, гімнасти та ін. Ліпити їх можна комбінованим (голова, тулуб, ноги з цілого шмат­ка, і руки приєднуються) або пластичним способом (вся фігура з цілого шматка). Виразності фігуркам надають деталі одягу (шапочки, комірці, рукавички, застібки, шарфи) та атрибути (лижі, ковзани, гімнастичні кільця, ключки). У зображенні цих образів для дітей відкриваються значні можливості самостійних творчих рішень: як змоделювати форму, щоб вона гарно виглядала з різних боків; як передати рух, бо він у скульптурі є важли­вим засобом виразності; які деталі та аксесуари виліпити, як виставити фігу­ри у красивому гармонійному співвідношенні, щоб вони радували око, да­вали і дитині, і глядачам задоволення. Для окремих фігур знадобляться підставки й каркаси, що забезпечать їхню стійкість (гімнаст спирається на «коня», стрибун — на шеста, лижник — на палиці, хокеїст — на ключку).

Корисним для розвитку багатьох базових рис особистості, на яких три­мається фундамент особистісної культури дошкільняти, є колективне ліплення на теми дитячих ігор, розваг, казок («Зимові розваги», «Наше спортивне свято», «Як ми танцюємо», «Ігри на льоду», «Веселе свято Масляниці», «Пластилінові казки»). Тут є можливості для виявів людяності; вміння брати до уваги інших, співпереживати, допомагати; відповідальності за спільну справу; справедливості — поведінки відповідно до мораль­них правил; самовладання — вміння свідомо керувати своїми почуттями, настроями, пориваннями, утримуватися від поганих вчинків.

Цікавою темою для ліплення в старшій групі є створення посуду з подальшим його декоруванням, висушуванням і випалюванням у муфельній печі. Дітям ця робота дуже подобається. Ліплення найпростіших чашок, кухликів, ваз, сервізів дає змогу практично пізнавати тектонічні співвідно­шення об'ємних форм — основу основ мистецтва скульптури та архітек­тури. Спілкуючись із керамікою, працюючи над її створенням, діти почи­нають розуміти, ідо від пропорційних співвідношень шийки і тулуба вази (дзбана, глечика, кухлика і т. ін.) та вагових співвідношень тих самих об'ємів залежить виразність виробу. В українській кераміці Опішні, Косо­ва, Василькова, Ужгорода та інших центрів є безліч цікавих утилітарних і декоративних предметів посуду, що можуть стати зразком для дитячого ліплення (горщики, глечики, макітри, миски, кухлики, дзбанки, куманці, плесканні, калачі, барильця, квасники, вази, свічники та ін.).

Для розвитку дітей і формування їхньої самостійності важливо дати їм загальні уявлення про те, їло вихідні форми і способи ліплення посуду багато в чому визначаються характером його основних форм. Кулястий посуд виліплюють вдавлюванням у кулю або вийманням з неї глини стекою-петлею. Циліндричні — вдавлюванням у циліндр або обгортанням глиняної стрічки навколо дна-диска. Посуд, який має поступові перехо­ди контуру від звужених до розширених частин зручно виконувати коло­вим наліплюванням «ковбасок» - джгутиків. Впевнившись, що джгути ут­ворили правильну форму, можна згладжувати пальцями внутрішні і зовнішні стінки посудини. Гарні декоративні вази можна створювати за принципами, подібними до виготовлення паперового кулька: сплющену кулю накрити мішковиною, розкачати пласт завтовшки 0,5 см, стекою-ножем відрізати зайві кінці, згорнути із викроєного пласта вазу, приліпи­ти її до денця. Рельєф-мішковина утворить декор.

Вихідну форму куманців, калачів, квасників можна ліпити у вигляді бубликів (тонких, товстих, сплющених) і доліплювати до них шийки, ден­ця, носики,ручки.

За бажанням діти можуть ліпити посуд індивідуально і колективно, створювати сервізи, виставки кераміки, виготовляти сувеніри, подарун­ки, побутові прикраси. Важливо тільки надихнути "їх на самостійні пошу­ки, дослідження та експериментування.