3. Виховання в педагогічній спадщині а.С. Макаренка.
Сьогодення відкриває нові можливості, а відповідно, і перспективи вивчення педагогіки Макаренка, воно неодмінно та безпристрасно віддзеркалює її універсальний позачасовий виховний потенціал. Сучасні вітчизняні і не лише вітчизняні проблеми соціальної занедбаності дитинства, інтернаціональна педагогічна криза невблаганно повертають нас до педагогічних відкриттів, які зробив ще у 20-х роках минулого століття в українській провінції подвижник соціального виховання Антон Макаренко.
Як зазначав у своїх працях і виступах академік І.Зязюн, оцінкою педагогічного досвіду А.Макаренка є те унікальне в історії педагогіки явище, що жоден з його вихованців, котрі прибували до нього як індивіди з девіантною поведінкою, не став у житті злочинцем. Спогади колишніх вихованців А.Макаренка, дослідження М.Окси, П.Лисенка та інших дослідників підтверджують, що виховна система А.Макаренка давала кінцевий результат: виховувала особистостей соціально адаптованих, оптимістичних і морально здорових. Це майже повна характеристика того, що має дати реалізація особистісно орієнтованого підходу в педагогічному процесі (до цього лише можна додати розвинутий творчий потенціал особистості). Отже, в педагогічній спадщині А.Макаренка існують дієві механізми реалізації особистісно орієнтованого підходу у вихованні, хоча в його працях назва «особистісно орієнтований» ніде не зустрічається.
З 90-х років ХХ століття починається новий період вивчення спадщини А.Макаренка і кристалізації його педагогічних ідей. Він триває й зараз. Світ визнав велич А. С. Макаренка і як педагога і як письменника. Красномовне свідчення: на початку 2000 р. Німецьке товариство наукової педагогіки внесло «Педагогічну поему» до списку 10 найвизначніших педагогічних книг ХХ століття.
Питання виховання волі й характеру були центральними у всій його теоретичній і практичній діяльності. Великий педагог, як ніхто інший, категорично поставив питання про моральне обличчя особистості як рушійної сили її поведінки та вчинків. Він констатував, що лише висока ідейність, гуманістичні принципи моральності, громадянська цілеспрямованість здатні викликати в людини до життя нові, громадянські риси волі й характеру.
Воля й характер, підкреслює А.С. Макаренко, не спадкові якості, не біологічно зумовлені, а виховуються в конкретних суспільно-історичних умовах. Воля – це готовність діяти, спрямована усвідомленістю почуття обов’язку перед колективом, перед Батьківщиною. Риси характеру розвиваються під впливом суспільних особливостей життя, на основі переконань і моральних якостей людини, під виховним впливом педагога. Тільки правильно організована діяльність вихованця дає можливість виховати в нього найкращі якості волі й характеру. Думка А.С. Макаренка про роль дії у вихованні волі аналогічна думкам К.Д. Ушинського, який вказував, що воля, як і мускули, стає сильнішою в процесі поступово ускладнюваної діяльності. Він розумів, що в діяльності людина навчається долати можливі труднощі як зовнішні, так і внутрішні. До речі, як відомо, питанням виховання волі й характеру дуже багато уваги приділяли і видатні українські педагоги Г.Г. Ващенко і В.О. Сухомлинський.
Визначаючи мету виховання, Антон Семенович Макаренко запитував: звідки випливає мета виховання, виховної роботи? Й відповідав: мета виховання випливає з наших соціальних потреб, з нашого суспільного життя. “Я під метою виховання розумію програму людської особистості, програму людського характеру, при цьому в поняття “характер” я вкладаю весь зміст особистості, тобто і характер зовнішніх проявів і внутрішньої переконливості, і політичне виховання, і знання – абсолютно всю картину людської особистості; я вважаю, що ми, педагоги, повинні мати таку програму людської особистості, до якої повинні прагнути” [4:45].
Особливу увагу звертав Антон Семенович на питання мети виховання в сім’ї. В багатьох сім’ях, стверджував він, можна спостерігати цілковиту безтурботність у цьому питанні: просто живуть поруч батьки й діти. І батьки сподіваються, що все само собою вийде. У батьків немає ні чіткої мети, ні певної програми. Звичайно, в такому разі й результати будуть завжди випадкові, і часто такі батьки потім дивуються, чому це в них виросли погані діти. Ніякої справи не можна добре зробити, коли не відомо, чого хочемо досягти.
Кожен батько, кожна мати повинні добре знати, що вони хочуть виховати в своїй дитині. Й при цьому слід завжди пам’ятати: ви народили і виховуєте сина чи дочку не тільки для вашої батьківської радості. У вашій сім’ї і під вашим керівництвом росте майбутній громадянин. І якщо ви виховаєте погану людину, біда від цього буде не тільки вам, а й багатьом іншим людям, усьому суспільству.
Оскільки складовими мети виховання є насамперед та сукупність якостей особистості, необхідність яких визначається потребами суспільства, до таких якостей А.С. Макаренко відносив почуття приналежності до колективу, в якому даний індивід перебуває (навчається, працює), поваги до встановлених у цьому колективі норм життєдіяльності, поведінки; здатність дотримуватись правил і норм колективістського життя; відчуття рівності між членами колективу, ввічливість і взаємодовіра між його членами; прагнення бути корисним членом колективу; прагнення бути господарником, тобто вміти організувати свою роботу, роботу інших членів колективу, а також керувати цією роботою, вміти оцінювати її результати, бути охайним, життєрадісним і постійно дбати про свій фізичний, фізіологічний і нервовий стан, дбати про оволодіння достатньою сумою знань і навичок з мови, графіки, математики, природознавства й історії. При цьому видатний педагог наголошував, що рівень досягнутості виховання в кожному із вище перерахованих станів може бути як завгодно високим у залежності від індивідуальних талантів і нахилів виховання [5:137-138].
Отже, як бачимо, своєрідною серцевиною системи виховання особистості в педагогічній діяльності А.С. Макаренка було його вчення про колектив. Саме в зв’язку з виховуючим впливом колективу на особистість вихованця великий педагог і вводить в обіг поняття середовища й характеру його впливу на вихованця. Він бачив, що кожна конкретна особистість завжди безпосередньо залежить як від самого середовища, в якому перебуває, так і від тих відносин, які складаються в даної особистості з оточуючими її умовами життя, в межах яких діють не тільки позитивні, а й негативні фактори. Тому завдання вихователя, стверджував А.С. Макаренко, насамперед полягає в такій організації процесу виховання, щоб вихованець був включений у систему основних відносин особистості й природи та навколишнього суспільного життя. Це досягається за допомогою участі вихованців у різних видах діяльності (навчальній, трудовій, суспільній, ігровій, організації побуту, споживання тощо). В цьому сенсі все життя вихованця (як і людини взагалі) становить собою не що інше, як складну систему різносторонніх відносин з навколишньою дійсністю. Певна річ, ефективність нашої виховної роботи прямо залежить від широти й багатства тієї системи взаємин у процесі виховання, яку проектує школа, вчитель, педагогічний та учнівський колектив.
Історична заслуга А.С. Макаренка полягає, зокрема, в тому, що він теоретично і практично визначив шляхи побудови такого виховуючого колективу, який створює найбільш сприятливі умови для всебічного розвитку особистості, підготовки її до життя, здійснення комплексного підходу до виховання. Виховуючий колектив, як його розумів Антон Семенович, ніби об’єднує силу різних впливів природи, суспільства, продуктивної праці на особистість, коли виховання досягається не словесними повчаннями, а тільки через життя, роботу, прагнення самого колективу.
До основних принципів виховання А.С. Макаренко відносив повагу і вимогливість, щиросердечність і відкритість, принциповість, турботливість і уважність, знання, вправи, загартування, працю, колектив, сім’ю, перше дитинство, кількість любові та міру суворості, дитячі радощі, гру, покарання й винагороду.
Одним із ефективних засобів успішного вирішення цих завдань у діяльності А.С. Макаренка була, наприклад, гурткова робота в трудовій колонії ім. М. Горького. Саме з метою забезпечення всебічного розвитку особистості кожного вихованця Антон Семенович рекомендував розподіл вихованців на добровільних началах в гуртки з правом вільного їхнього виходу з будь-якого з них. Такими гуртками, на його думку, могли бути: хоровий, драматичний, літературний, музичний духовий, музичний струнний, музичний шумовий, художній, вільної майстерні, танцювальний, фото, природничий, радіо, фізико-хімічний, іноземних мов, спортивний, казок, шаховий і шашковий [6:100-162]. Більше того, всю різноманітну гурткову роботу з вихованцями Антон Семенович прагнув спрямувати на підвищення ефективності суспільного виховання взагалі.
Особливо хочеться коротко зупинитися в зв’язку з цим на роботі гуртка організаторів. У його програму насамперед включалися питання вивчення особливостей управління виробництвом (вивчення схем організації виробництва на заводах, законів поділу підприємства на цехи й бригади, організація окремих сфер виробництва); порівняльне вивчення питань організації виробництва в нашій країні та в зарубіжних країнах; проведення екскурсій з окремих питань організації управління виробництвом тощо. В роботі гуртка вихованці навчалися також написанню літературних творів (нарисів, оповідань, віршів).
Науково-теоретична спадщина А.С. Макаренка, як і вся його педагогічна діяльність, пронизані глибокою вірою у великі можливості вихованців. Він завжди виходив з того, що педагогіка повинна орієнтуватися не на негативні, а на позитивні риси особистості. Великий педагог вважав, що людина не може бути вихованою тільки шляхом безпосереднього впливу на неї іншої людини, якими б властивостями ця людина не володіла. Виховання – це соціальний процес у самому широкому розумінні слова. На жаль, проголошуючи, що виховання – суспільне явище, радянська педагогіка насправді підмінювала урахування суспільних закономірностей ідеологічними установками, й природно, що за таких умов її найменше цікавили події, які відбувалися в світі, в суспільстві, в державі. Певна річ, долати ці негативи Антону Семеновичу Макаренку не вдавалося. Тому сьогоднішні провали у вихованні – це багато в чому й розплата за небажання знати те, що відбувається в суспільстві.
Один із головних “секретів” успіху А.С. Макаренка полягає в тому, що він здійснив конкретний синтез педагогіки з рядом інших суміжних наук, застосував по-новому й творчо конкретизував у повній відповідності з новими історичними умовами ряд філософських, соціально-політичних, педагогічних, психологічних, етичних, естетичних, економічних ідей, принципів, понять, категорій і сам увів ряд принципово нових педагогічних принципів і понять. Причому всі ці принципи й поняття аж ніяк не ізольовані один від одного, а утворюють складні, цілісні, розгорнуті системи й групи, системи систем.
Так одержали історико-педагогічну конкретизацію, нове творче осмислення, розширили свої рамки й збагатили зміст філософські діалектико-матеріалістичні категорії: рух, розвиток, процес, середовище, якість, міра, властивість, зв’язок, взаємовплив, теорія, практика, свідомість, поведінка, ціле, частина, засіб, мета, виховання, діяльність, суспільство, особистість, колектив та ряд інших.
Були виведені вперше або істотно вдосконалені (перетворені) поняття системи “логіка” (наприклад, логіка дисципліни, логіка підпорядкування та логіка подолання і т.п.), системи “колектив” (первинний і загальний, цілісний і дифузний, керований і керуючий, організація і роздріблення – структура колективу, центри колективу), системи “лінія” (лінія дії, перспективні лінії, лінії паралельної дії), системи понять (“гра”, “ризик”, “стиль”, “інструментовка”, “тон”, “характер”), зблизилися поняття “педагогічний розрахунок” і “госпрозрахунок” та ін. На жаль, цей надзвичайно багатий категоріально-концептуальний апарат (за кожною категорією – своя проблема), незважаючи на велику кількість дисертацій на макаренківську тему, ще надзвичайно мало досліджений по суті й особливо в своїй сутності, внутрішній єдності, - як органічна система, що становить одну з найважливіших особливостей всього вчення видатного українського педагога, джерело життєвої невмирущої сили спадщини А.С. Макаренка.
Таким чином, як бачимо, великий український педагог А.С. Макаренко у своїй науково-педагогічній і практичній діяльності формував усебічно розвинену особистість, справжнього громадянина-трудівника, борця за свій народ, Батьківщину. Й це підтвердили своєю майбутньою трудовою діяльністю та бойовими звершеннями в роки Великої Вітчизняної війни і в повоєнний період його вихованці.
Ми розуміємо, що педагогічні експерименти А.С. Макаренка були обмежені рамками історичних можливостей соціалістичного суспільства тих років, він дещо недооцінював можливості сімейного виховання в однодітних сім’ях, дещо перебільшував роль інтернатної (закритої) форми суспільного виховання. Але він усе своє життя перебував у пошуку, й цей пошук нерідко приводив до педагогічних відкриттів.
Із 1991 року в нашій країні функціонує міжнародна Макаренківська Асоціація, яка об’єднує вчених з 17 країн світу. Саме завдяки вченим – членам цієї Асоціації ( в першу чергу пошуковій роботі вчених України, Росії, Німеччини, Польщі, Чехії та деяких інших дослідників), накопичено чимало матеріалу про життя й творчість А.С. Макаренка, що значно розширило наші уявлення про своєрідність його особистості, його концепцію виховання. Чималий вклад зробили сучасні дослідники й у питання деідеологізації педагогічного доробку А.С. Макаренка, що помітно впливає на ставлення в світі до його спадщини. Свідченням цього є хоча б і те, що за кількістю публікацій, присвячених його педагогічній спадщині, жоден педагог світу не може з ним порівнятися. Недаремно німецький професор В. Зюнкель зауважив, що оригінальність вкладу А.С. Макаренка у світову педагогіку можна порівняти з теорією відносності Ейнштейна. Стаття про Макаренка включена у Всесвітню теорію виховання (Париж, 1981), у Міжнародну педагогічну енциклопедію.
Нині на перше місце у вивченні педагогічної спадщини А.С. Макаренка все більше і більше виноситься осмислення і розкриття сутності макаренківського гуманізму, з’ясування результативності його діяльності через аналіз гуманістичної сутності всіх складових його системи. Гадаємо, що й у наші дні будуть повністю зняті звинувачення на адресу видатного педагога щодо ролі колективу в становленні особистості, бо саме колектив завжди розглядався і розглядається і як середовище соціалізації особистості, і як сфера її самореалізації.
Педагогічна спадщина А.С. Макаренка, його погляди на визначення суті й характеру виховання, на визначення мети й засобів виховання є актуальними і для сьогодення. У міжнародному обширі великий педагог розглядається як педагог-новатор ХХ століття, діяльність і педагогічні погляди якого справили значний вплив на становлення і розвиток виховних систем у різних країнах світу. Значущість його досвіду й створення системи виховання підростаючого покоління, що грунтується на принципах справжнього гуманізму, соціальної рівності та свободи особистості, виходять за межі 20-30-х років нашого століття. Антон Семенович Макаренко створив нову філософію виховання, орієнтовану на олюднення як власне процесу виховання, його середовища, так і суб’єктів виховання – вихованців і вихователів.
- Загальні основи педагогіки
- Список літератури.
- 1. Вступ (мета і завдання курсу). Побудова змісту навчального курсу.
- 2. Поняття про професію вчителя, історія її походження та особливості.
- Позитивні складові професії вчителя
- Особливості професії вчителя:
- 3. Сутність та структурні компоненти педагогічної діяльності.
- Висновок.
- 4. Професіограма. Педагогічна техніка.
- Вимоги до особистості педагога
- 1. Любов до дітей.
- Висновки
- Лекція № 2. Тема. Виникнення і становлення, розвиток педагогіки як науки. Стадії розвитку педагогіки, джерела педагогічної науки. Предмет педагогіки, його сучасне звучання План.
- Список літератури.
- Лекція № 3. Тема. Загальні педагогічні поняття. Педагогіка та інші науки. Складові частини педагогіки. Система педагогічних наук. План.
- 4. Система педагогічних наук.
- Основні ознаки галузей педагогіки.
- Висновок:
- Опорна схема за темою
- Лекція № 4. Тема. Методи педагогічних досліджень. Методи науково-педагогічного дослідження, їх характеристика. Етапи педагогічного дослідження План.
- Список літератури.
- 2. Характеристика науково-педагогічного дослідження.
- 3.Методи науково-педагогічного дослідження, їх характеристика.
- Види анкет:
- Етапи науково-педагогічного дослідження:
- Висновки.
- Список літератури. Підручники й посібники
- Наукова література
- 2. Основні фактори формування і розвитку особистості.
- Cутність вікової періодизації.
- Спадковість і розвиток
- Висновок
- Вплив середовища на розвиток і формування особистості
- Розвиток і виховання
- Діяльність як чинник розвитку особистості
- Основні компоненти діяльності:
- Види діяльності
- Види здібностей:
- 3. Стисла характеристика зарубіжних теорій розвитку особистості
- Народна педагогіка про розвиток особистості:
- Теорія виховання
- Лекція № 6.
- Тема. Сутність процесу виховання. Складові частини процесу виховання. Мета виховання. Походження мети. Значення мети у виховному процесі. Сучасне звучання мети виховання.
- Структура виховного процесу є взаємозв'язком основних елементів: цілей і змісту, методів і засобів, а також досягнутих результатів.
- Основні проблеми аналізу в теорії виховання
- Стисла характеристика напрямів виховання
- Стисла характеристика виховних систем.
- Етапи виховного процесу
- Ідеал і мета виховання на різних етапах розвитку суспільства
- Специфіка процесу виховання:
- Результати процесу виховання
- Характеристика рівнів вихованості школярів
- Зафіксуємо структуру процесу виховання. Висновки
- Лекція № 7. Тема. Самовиховання. Перевиховання. Шляхи підвищення ефективності виховання План.
- Список літератури.
- Ознаки самовиховання:
- Умови здійснення самовиховання
- Народна педагогіка про самовиховання:
- Етапи самовиховання.
- Прийоми самовиховання
- Вікові особливості самовиховання та їх характеристика.
- Молодший шкільний вік.
- Підлітковий вік.
- Юнацький вік.
- Особливості роботи педагога з учнями з організації св.
- Етапи процесу самовиховання учня (робота педагога).
- Робота педагога з родиною в ході організації самовиховання учня
- Характеристика етапів процесу перевиховання
- Типовими проявами формалізму у виховному процесі є:
- Шляхи удосконалення виховного процесу в школі
- Лекція № 8.
- 1. Закони виховання та їх характеристика
- 2.Закономірності виховання.
- Лекція № 8.
- Провідні закономірності виховання:
- Висновки.
- Народна педагогіка про принципи виховання:
- Висновки.
- Лекція № 9. Тема. Методи і форми виховання. Характеристика основних груп методів виховання. Характеристика форм організації виховної роботи. План.
- Список літератури.
- Методи формування свідомості
- Умови підвищення ефективності використання даної групи методів:
- Методи формування суспільної поведінки
- Методи стимулювання діяльності та поведінки
- Умови підвищення ефективності методів заохочення і покарання:
- Методи контролю та аналізу ефективності виховання
- Орієнтовна програма вивчення особистості учня
- Висновок
- Характеристика діяльності вихователя (проведення виховної справи)
- Система питань для проведення вчителем самоаналізу виховної справи:
- Лекція № 9.
- Список літератури.
- 1. Загальна характеристика форм організації виховної роботи.
- 2. Класифікація форм виховання.
- 3. Вибір форм виховання. Загальна характеристика організації виховної справи.
- Характеристика діяльності вихователя (проведення виховної справи)
- Система питань для проведення вчителем самоаналізу виховної справи:
- Висновок
- Лекція № 10. Тема. Робота з учнівським колективом. Поняття про колектив, його види, структуру, стадії розвитку, шляхи формування колективу План.
- Список літератури.
- Характерніознаки колективу
- Види шкільних колективів:
- Стадії розвитку колективу (а. Макаренко)
- Ознаки розвитку учнівського колективу
- Принципи діяльності учнівського колективу:
- Особливості роботи з негативно спрямованими мікрогрупами учнів
- Критерії оцінювання організаційної структури і складових шкільного колективу:
- Критерії визначення характеру внутріколективних відносин:
- Критерії незалежного оцінювання особистості членами колективу:
- Список літератури.
- Способи формування пізнавального інтересу:
- Особливості наукового світогляду:
- 2.Зміст та завдання розумового виховання.
- 3. Шляхи вирішення завдань розумового виховання.
- Характеристика загальнонавчальних умінь
- Вплив успіху в навчанні на здійснення розумового виховання
- Сутність та особливості формування вміння навчатися (о.Я. Савченко)
- Вміння учня, який самостійно вчиться:
- Умови формування вміння навчатися:
- Характеристика системи розвивальних вправ і завдань багатофункціонального характеру, що впливають на формування вміння вчитися.
- Практичні поради Безліч способів сказати учневі: «Дуже добре!»
- Список літератури.
- Cкладові моралі:
- 2. Шляхи вирішення завдань морального виховання.
- Список літератури.
- Норми поведінки знаходять вияв у:
- Показники високого рівня дисципліни:
- 3.Основні аспекти виховання свідомої дисципліни, відповідальності,
- Причини порушення дисципліни
- 1. Причини, пов'язані з недостатньою психолого-педагогічною компетентністю педагога:
- Пам'ятка у разі виникнення конфліктних ситуацій
- Поради молодому вчителю
- Лекція № 14. Тема. Естетичне виховання учнів. Естетика, сутність, складові, зміст естетичного виховання. Шляхи реалізації естетичного виховання. План.
- Список літератури.
- Структура естетичної свідомості:
- Джерела естетичного виховання
- Список літератури.
- Лекція № 16. Тема. Правове виховання. Сутність правового виховання, завдання, шляхи реалізації. План.
- Список літератури.
- Виховання несприйнятливості до наркогенних речовин
- Лекція № 17. Тема. Екологічне виховання учнів. Сутність, складові, зміст екологічного виховання. Шляхи реалізації екологічного виховання. План.
- Список літератури.
- Характеристика вмінь, пов’язаних з організацією екологічного виховання
- 2. Шляхи реалізації ескологічного виховання.
- Тема. Рослинний і тваринний світ лісів, луків, водойм. Гра «Що де росте?»
- Хід гри
- Лекція № 18. Тема. Трудове виховання. Економічне виховання. План.
- Список літератури.
- 1.Значення праці в житті людини.
- 2. Сутність і завдання трудового виховання, принципи його організації.
- Завдання трудового виховання
- Принципи організації трудового виховання
- 3.Шляхи, засоби й методи організації трудового виховання.
- Види трудової діяльності школярів
- Вимоги до праці школярів
- 4. Загальна характеристика економічного виховання школярів.
- Висновки
- Завдання роботи.
- 1.Сутність профорієнтаційної роботи в школі.
- Завдання профорієнтації
- Принципи профорієнтації:
- 2.Характеристика компонентів профорієнтаційної роботи. Поняття «професійна орієнтація», «професійна діагностика», «професійна консультація».
- Помилки в ході профорієнтації:
- 3.Етапи здійснення профорієнтаційної роботи в школі.
- 4.Шляхи реалізації профорієнтаційної роботи.
- Висновки:
- Список літератури.
- 1. Значення здоров’я в житті людини. Загальна характеристика поняття “здоров’я”.
- 2. Сутність і завдання фізичного виховання, принципи його організації.
- 3. Шляхи, засоби, форми й методи організації фізичного виховання.
- Методи організації фізичного виховання
- Форми організації фізичного виховання
- Короткі висновки:
- Лекція № 21. Тема. Спільна виховна робота школи, сім’ї, громадськості. Завдання, зміст, методика виховання дітей в сім’ї. Шляхи підвищення педагогічних знань батьків. План.
- Список літератури.
- 1.Завдання, зміст, методика виховання дітей в сім’ї.
- Функції сім'ї
- Особливості і перспективи розвитку сучасної сім'ї
- Вимоги до батьків
- Сутність батьківського авторитету. Авторитет справжній та фальшивий
- 2.Шляхи підвищення педагогічних знань батьків.
- Форми і методи роботи вчителя з батьками учнів
- Педагогічні вимоги до батьківських зборів:
- Вопрос 4. На вопрос: «Хотели бы вы, чтобы ваша только что образовавшаяся семья была чем-то похожа на семью, в которой вы выросли?» лишь 8 молодых пар ответили утвердительно.
- Вопрос 5. Молодым людям было предложено ответить на вопрос: «Какие качества семьи, в которой вы выросли, вам были неприятны ?» На этот вопрос молодые люди ответили следующим образом:
- Вопрос 6. Следующий вопрос: «Каким должен быть в семье ребенок, с которым нет проблем ?» — был адресован родителям учащихся разных классов.
- Вопрос 7. Помимо родителей, и учащиеся отвечали на вопрос: «Каких родителей можно назвать идеальными?» в опросе участвовали 220 девятиклассников.
- Советы для родителей
- Советы для детей
- Лекція № 22.
- 2.З історії інституту класних керівників.
- 3.Професіограма класного керівника.
- 4. Функції класного керівника.
- 5. Форми роботи класного керівника.
- Лекція № 23
- Список літератури.
- 1. Загальна характеристика дитячих та юнацьких громадських організацій.
- Принципи утворення і діяльністі молодіжних та дитячих громадчських організацій.
- Засновники молодіжних та дитячих громадських організацій та їх спілок.
- Членство в молодіжних та дитячих громадських організаціях.
- 2. Сутність та особливості діяльності найбільш відомих сучасних українських дитячих громадських організацій.
- Лекція № 24
- Список літератури.
- 1.Історичний розвиток процесу виховання.
- 2.Виховання в педагогічній спадщині в.О. Сухомлинського.
- 3. Виховання в педагогічній спадщині а.С. Макаренка.
- Теорія освіти і навчання
- Лекція № 1.
- Тема. Дидактика як галузь педагогіки.
- План лекції.
- 1. Сутність дидактики.
- 2. Виникнення та етапи розвитку дидактики.
- 3. Характеристика процесу навчання. Структура діяльності вчителя в навчальному процесі. Засвоєння знань школярами.
- 4. Зв'язок загальної дидактики та методик викладання.
- 5. Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів.
- Лекція № 2. Тема. Зміст освіти в національній школі. Сутність змісту освіти. Особливості навчальних планів, програм і підручників. План.
- Мета шкільної освіти
- Ієрархія компетенцій
- 2. Основні елементи змісту освіти. Нормативні документи, що відображають зміст освіти у школі.
- 3. Навчальні плани та програми, їх характеристика.
- 1) Державний базовий компонент (забезпечує єдність шкільної освіти в країні), складає 80 % навчального часу;
- 2) Шкільний компонент (ураховує специфіку певного навчального закладу), складає 20 % навчального часу.
- Лекція № 3. Тема. Закономірності і принципи навчання. План.
- 2.Принципи навчання, їх характеристика.
- Лекція № 4. Тема. Методи та засоби навчання. План.
- 1. Сутність методів навчання, їх функції.
- 2. Класифікація та стисла характеристика методів навчання.
- За ступенем керівництва навчальною діяльністю.
- 3.Вибір методів навчання.
- 4.Засоби навчання та їх стисла характеристика.
- Лекція № 5.
- Список літератури.
- 2. Сутність педагогічної технології.
- Вимоги до пед.Технологій
- 3. Характеристика сучасних педагогічних технологій.
- Лекція № 6. Тема. Форми організації навчання. Урок як основна форма організації навчання. Позаурочні форми навчання. План.
- Список літератури.
- Класифікація форм навчання
- 2. Характеристика уроку.
- Типи та структура уроків
- Недоліки сформованої практики уроку в школі
- Використана література:
- Нестандартні уроки
- 3. Характеристика позаурочних форм навчання.
- Лекція № Про шестирічну дитину
- Поради батькам першокласника
- Лекція № 7.
- Список літератури.
- 1. Сутність і основні види контролю успішності учнів.
- Характеристика видів контролю.
- Вимоги до контрольної роботи.
- 2. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.
- Порівняльний аналіз традиційного та нового бачення системи оцінювання школярів
- 4. Зарубіжна практика контролю успішності учнів.
- 4. Сутність самоконтролю й самооцінювання в навчанні.
- 1 .З’ясувати відповіді на питання.
- 2. Вміти характеризувати сутність закономірностей та принципів навчання.
- Тема 1. Дидактика як галузь педагогіки. Процес навчання.
- Тема 2. Зміст освіти.
- Тема 3. Закономірності і принципи навчання.
- Тема 4. Методи та засоби навчання.
- Методичне забезпечення курсу
- Список літератури.
- 1. Сутність і основні види контролю успішності учнів.
- Характеристика видів контролю.
- Вимоги до контрольної роботи.
- 2. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.
- Використана література:
- 3. Зарубіжна практика контролю успішності учнів.
- 4. Сутність самоконтролю й самооцінювання в навчанні.
- Школознавство
- Лекція № 8.
- Тема. Наукові засади внутрішкільного контролю. Принципи управління освітою. Органи освіти, їх функції і структура.
- Список літератури.
- 1.Cтисла характеристика системи середньої освіти.
- І рівні освіти і
- Види навчальних закладів, що забезпечують отримання загальної середньої освіти (зсо):
- Інші навчальні заклади системи загальної середньої освіти:
- Характеристика навчання у сзнз
- Завдання середнього загальноосвітнього закладу освіти
- 3.Принципи управління освітою.
- 4. Наукові засади внутрішкільного контролю.
- Характеристика обов’язків керівництва школи
- Види внугрішкільного контролю (залежно від мети)
- Форми внутрішкільного контролю
- Методи контролю
- Висновки.
- Лекція № 9 Тема. Методична робота в школі План лекції.
- Література
- Сутність і завдання методичної роботи в школі
- Індивідуальна форма методичної роботи у школі.
- Колективні форми методичної роботи у школі
- Висновки
- 2.Допомога учням в оволодінні основами ноп.
- Лекція № 10 Тема. Вивчення передового педагогічного досвіду. Вивчення досвіду вчителів-новаторів. План лекції.
- Література:
- 1.Сутність і види передового педагогічного досвіду
- 2.Вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду
- 3.Втілення досягнень педагогічної науки в шкільну практику