logo
Лекції

Показники високого рівня дисципліни:

Дисциплінованість - риса характеру, яка виявляється у свідомому дотриманні людиною норм і правил поведінки в школі та поза нею, чіткому та організованому виконанні обов'язків.

Дисциплінованість - вольове зусилля особистості, що виявляється в діях та поведінці людини відповідно до законів, норм і правил.

Основа дисциплінованості — прагнення й уміння осо­бистості керувати своєю поведінкою відповідно до суспіль­них норм і вимог правил поведінки.

Процес формування дисциплінованості - становить собою процес змін мотивів, вчинків та поведінки від "я так хочу; мені так подобається" до "так потрібно; у цьому мій обов'язок".

Свідома дисципліна виявляється в суворому, неухиль­ному виконанні суспільних принципів і норм поведінки, ґрунтується на почутті обов'язку.

Обов'язок — усвідомлена особистістю система суспільних і моральних вимог, що диктується соціальними потребами і конкретними цілями та завданнями певного історичного ета­пу розвитку.

Обов'язок —усвідомлення особистістю громадських і моральних вимог.

Почуття обов'язку тісно взаємопов'язане з відповідаль­ністю.

Відповідальність — якість особистості, що характеризується праг­ненням і вмінням оцінювати свою поведінку з точки зору користі або шкоди для суспільства, порівнювати свої вчинки з суспільними нормами, законами.

Відповідальність — якість особистості, що характеризується праг­ненням і вмінням оцінювати свою поведінку з погляду її доцільно­сті або шкоди для суспільства, порівнювати свої вчинки з панів­ними в суспільстві вимогами, нормами, законами, керуватися ін­тересами соціального прогресу.

Організованість - здатність особистості підкорити себе необхідному режиму, планувати свою діяльність, дотримуватися послідовності, зібраності йід час здійснення будь-якої діяльності.

Культура поведінки - відшліфовані дії і вчинки людини, удосконалення її дій в різних сферах життя.

  1. Поняття «шкільна дисципліна».

Дотримання моральних норм співжиття потребує само­організації, самодисциплінованості особистості. У її форму­ванні велике значення мають навчально-виховний процес у школі, шкільна дисципліна — дотримання учнями правил поведінки в школі та за її межами, чітке й організоване ви­конання ними своїх обов'язків, дотримання традицій тощо.

Шкільна дисципліна — дотримання учнями правил поведінки в школі та за її межами, чітке й організоване виконання ними своїх обов'язків, підкорення громадському обов'язку.

Шкільна дисципліна є умовою нормальної навчально- виховної діяльності школи. Цілком очевидно, що за відсут­ності дисципліни не можна провести на належному рівні ні уроку, ні виховного заходу, ні будь-якої іншої справи. Во­на є водночас і засобом виховання школярів. Дисципліна сприяє підвищенню виховної ефективності діяльності уч­нів, дає змогу обмежувати, гальмувати нерозважливі дії та вчинки окремих школярів.

Важливу роль у вихованні почуттів обов'язку і відпові­дальності відіграє робота вчителів щодо засвоєння учнями правил поведінки в школі. Необхідно привчати їх до вико­нання цих правил, формувати в них потребу в постійному їх дотриманні, нагадувати їх зміст, вимоги. Недоречно ді­лити правила поведінки на основні й другорядні, коли за порушення одних учень несе відповідальність, а недотри­мання інших залишається непоміченим. Відповідну робо­ту слід проводити також з батьками учнів. Адже правила охоплюють основні обов'язки школярів, сумлінне вико­нання яких свідчить про їх загальну вихованість. Щоб до­помогти школі у виробленні в учнів якостей, передбаче­них цими правилами, батьки мають знати їх, володіти еле­ментарними педагогічними прийомами для формування цих якостей.

Виховання звички дотримуватися правил поведінки, дисциплінованості починається з перших днів перебування учня в школі. Учитель початкових класів повинен чітко знати, якими методами домагатися її, пам'ятаючи, що на­віть наймолодший учень-першокласник — це вже грома­дянин, наділений певними правами й обов'язками. На жаль, учителі молодших класів дуже часто бачать в ньо­му лише дитину. Деякі з них впливають на школярів тіль­ки суворістю, прагнуть домогтися слухняності, ламаючи волю дитини. У такому разі в учнів виховується бездум­ний послух або зухвала непокора. У середніх і старших класах окремі вчителі надмірною суворістю, прямоліній­ністю суджень нерідко пригнічують інтереси школярів, по­роджують небажання йти до школи. Невсипущий кон­троль, постійні обмеження призводять до протилежних ре­зультатів, зауваження викликають роздратування, гру­бість, непокору.

Вимогливість і суворість учителя мають бути добро­зичливі. Він повинен розуміти, що учень може помиляти­ся не тільки на уроці, коли відповідає на запитання, а й припускатися помилок у поведінці через брак життєвого досвіду. Суворий і добрий учитель уміє прощати такі по­милки і вчить неповнолітніх, як поводитися в складній життєвій ситуації.