Особливості і перспективи розвитку сучасної сім'ї

Розуміння та врахування особливостей сучасної сім'ї вчителями і батьками сприяють реалізації її виховних мож­ливостей. Виокремлюють низку найхарактерніших особли­востей сучасної сім'ї:

1. зміни ціннісних орієнтацій дітей і їх батьків. Багато представників сучасної молоді не вірять в істинні цінності й доброчинність, почуваються обманутими. Як результат — збі­льшується кількість малолітніх злочинців. У системі життє­вих цінностей в багатьох батьків переважають прагнення до збагачення, намагання виховати в дітей прагматичність, ра­ціоналізм, волю до успіху. Благородство, доброта, вміння співчувати і допомагати іншим часто недооцінюються;

2. відокремлення молодої сім'ї від родини. У сучасних умовах — це об'єктивний фактор, зумовлений соціально- економічним розвитком суспільства, його продуктивних сил, рівня культури. Комплекс цих чинників забезпечує зміцнення й розвиток сім'ї як самостійного соціального ін­ституту, який самостверджується без нехтування життє­вого досвіду старших. В окремих сім'ях, які є мобільною соціально-економічною інституцією суспільства, створю­ється і сприятливий психологічний клімат для виховання дітей. Однак частіше молода сім'я, як правило, зазнає труднощів через побутову невлаштованість, матеріальні труднощі, професійно-виробничі негаразди, що впливають на виховання дітей;

3. зменшення чисельності сім'ї. Зменшення народжува­ності дітей спричинене загостренням конкуренції на ринку робочої сили, зайнятістю подружжя, зростанням матеріаль­них витрат на виховання, надмірним навантаженням на жінку-матір вдома і на виробництві, несприятливими жит­ловими, побутовими умовами, егоїстичним прагненням ба­тьків «пожити для себе». Збільшення кількості однодітних сімей зумовлює відчуженість між дітьми, егоїзм, оскільки вони не мають зразка виявлення турботи, поваги до інших;

4. специфічність соціального укладу в міських та сіль­ських сім'ях. Відмінності в культурі сімейного життя по­значається на розвитку дітей. Особливості домашнього гос­подарства сприяють залученню дітей до справ у сім'ї, фор­мують у них працелюбність, вболівання за сімейні справи, відповідальне ставлення до життя. Діти виростають у спе­цифічній морально-етичній атмосфері села, яка стримує ан­тисоціальну поведінку, але нерідко вона пригнічує особис­тість, гальмує розвиток якостей, які потрібні людині в ін­шому середовищі. У місті такий контроль обмежений;

5. залежність виховання від рівня освіти батьків. Існує пряма залежність освіченості батьків та успішності їх дітей. Проте з посиленням зайнятості батьків, дезінтеграцією сі­м'ї така залежність знижується;

6. вплив соціально-педагогічних умов на самореаліза- цію. За теорією американського економіста Абрахама Маслоу (1908—1970), якщо не задовольняти біологічні потреби дитини, не гарантувати їй безпеку, не формувати її впевне­ність у тому, що і в майбутньому ці потреби будуть задово­лені, то проблематично очікувати від неї діяльності, яка сприятиме самореалізації. Потреби кожної людини структуруються за ієрархічним принципом у різній послідовнос­ті. Загалом — це біологічні потреби, безпека і впевненість у майбутньому, любов та належність до конкретної соціаль­ної групи, самооцінка, самореалізація тощо. У 90-х роках XX ст. у зв'язку з трансформацією соціально-економічної системи в Україні виникли серйозні проблеми щодо задово­лення біологічних потреб як конкретних людей, так і вели­ких соціальних груп. Це разом з іншими чинниками (еколо­гічна ситуація, соціально-медичні проблеми, що виникли внаслідок Чорнобильської катастрофи) значно погіршили де­мографічне становище в Україні, що дало підстави стверджу­вати про тривожний процес депопуляції її населення в останні роки XX — на початку XXI ст. Зміна соціальних, етичних пріоритетів, прорив у вітчизняний інформаційний простір далеко не найкращих зразків масової культури спричини­ли, попри деякі позитивні впливи, нівеляцію змісту людсь­кого життя;

7. обмеження позитивного впливу соціального ото­чення дитини. Урбанізація населення, лібералізація ін­формаційного простору, прагматизація життя, дефіцит спілкування в сім'ї та з ровесниками, недостатня окрес- леність морального ідеалу на рівні державної гуманітар­ної політики спричиняють маніпулювання свідомістю дитини, деформують систему життєвих пріоритетів і цін­ностей;

8. нерозуміння батьками механізмів формування гу­манних взаємин з дітьми, їх прагнення до рольової або осо- бистісної позиції. Кожна з цих крайнощів має негативні наслідки: відчуження дітей від батьків, обмеження їх сто­сунків побутовою сферою («зроби, принеси, подай»). Не­рідко батьки недооцінюють вплив на виховання гуманних рис дитини морально-психологічних стосунків, взаємної любові, поваги, турботливості в сім'ї. Гармонійність сі­мейного виховання залежить від чесності і щирості, лю­бові до дітей. Діти не можуть нормально розвиватися за рахунок авансованих почуттів, прагнуть, щоб їх сприй­мали і любили такими, які вони є. У цьому мудрість бать­ківської любові. В основі виховної діяльності у сім'ї має бути формула здорового батьківства, яку виводять з лю­бові та вимогливості. Зосередження на любові за рахунок вимогливості призводить до неповаги авторитету батьків, і навпаки — авторитарна, гнітюча атмосфера в сім'ї наві­ює дитині думки, що її не люблять і вона нікому не потріб­на. Стратегія батьків у вихованні дитини має полягати в досягненні рівн.оваги між милосердям і справедливістю, між ніжністю й вимогливістю, між любов'ю і суворістю тау формуванні в неї рис характеру, які є основою здоро­вого родинного життя.