Вимоги до праці школярів

Однак для того, щоб праця виховувала, вона має бути належним чином організована, тобто відповідати певним вимогам.

Праця має бути цілеспрямованою, тобто учні повин­ні розуміти мету пропонованої роботи, знати, для чого во­ни її виконують, якими будуть її результати. Кожен учень повинен усвідомити, чого саме вимагають від нього. Неус- відомлена праця не сприяє формуванню потреби в ній, лю­бові до неї.

Працю учнів необхідно пов'язувати з їх навчальною роботою. Це означає, що, підбираючи об'єкти праці для учнів, слід надавати перевагу тим, які тісно пов'язані з їх навчальною роботою. Важливо домагатися, щоб трудова діяльність школярів сприяла практичному застосуванню і поглибленню знань, допомагала формуванню в них висо­ких моральних якостей, підвищувала суспільну актив­ність і сприяла підготовці до продуктивної праці в різних галузях виробництва. А. Макаренко стверджував, що" пра­ця без освіти, без політичного і морального виховання, що йдуть поряд, — нейтральний процес.

Виховна ефективність праці зростає за умови, що уч­ні самі є її організаторами, а не лише виконавцями. То­му педагоги повинні залучати школярів до пошуків об'єктів праці, її планування та організації колективу на її виконання. У такому разі вихованці будуть зацікавле­ні у своєчасності та якості виконання трудових завдань, у них формуватиметься ініціативність, самостійність і від­повідальність.

Виховання любові до праці, формування трудових умінь та навичок. Потребує систематичної праці учнів, а не участі в ній від випадку до випадку. Для цього класні керівники й адміністрація школи, плануючи їх участь у різних видах праці, мусять детально продумати її послі­довність, усвідомити, якого виховного ефекту вони праг­нуть досягти, пропонуючи дітям певний вид праці.

Праця має бути доступною. Непосильна праця поро­джує невпевненість учня у власних силах, небажання ви­конувати її. Якщо ж робота надто легка, не потребує пев­них зусиль, вона викликає зневажливе ставлення. Праця повинна ускладнюватися за методами її виконання і збіль­шуватися за обсягом у міру набуття школярем трудового досвіду. Учнів слід привчати завершувати почату справу, особливо у молодших класах.

Виховання любові до праці. Потребує підбору цікавих за змістом і методикою організації видів праці. Недоціль­но пропонувати учням одноманітну, нетворчу працю. Про­те їх слід психологічно готувати до того, що в житті не­рідко доводиться виконувати й нецікаву роботу.

Організація праці учнів повинна ґрунтуватися на наукових засадах. Це сприяє формуванню у них культу­ри праці, під якою розуміють продуманий порядок на ро­бочому місці (раціональне розміщення інструменту, ма­теріалів, готової продукції), ефективне використання ро­бочого часу, раціональних прийомів праці, економне вит­рачання матеріалів, електроенергії, естетичний вигляд виробу, дотримання особистої гігієни й техніки безпеки тощо.

Учні мають навчитися працювати в колективі. У про­цесі колективної праці формуються певні взаємини між учнями, дух співробітництва, взаємодопомоги, товарись­кість, виробляється здатність до спільного трудового зу­силля. «Спільне трудове зусилля, робота в колективі, тру­дова допомога людей та постійна їх взаємна трудова за­лежність тільки й можуть створити правильне ставлення людей один до одного... любов і дружбу у відношенні до кожного трудівника, обурення і засудження у відношен­ні до ледаря, до людини, що ухиляється від праці... У тру­довому зусиллі виховується не тільки робоча підготовка людини, але й підготовка товариша, тобто виховується правильне ставлення до інших людей, — це вже буде мо­ральна підготовка»³.

Трудове виховання має спрямовуватися на формуван­ня творчого ставлення учнів до праці. Це можливо за умо­ви, що людина любить працю, відчуває радість від неї, ро­зуміє її корисність і необхідність, що праця стає для неї ос­новною формою вияву таланту.

Вплив оцінки результатів праці школярів на ефектив­ність трудового виховання. Участь вихованців у праці, до­сягнення ними певних трудових результатів викликає в них задоволення, радість і гордість за досягнуті успіхи, особисті й колективні. Педагог повинен не тільки порів­няти й оцінити результати трудової діяльності окремих учнів, а й вказати при цьому на індивідуальні якості осо­бистості, що сприяли їх досягненню. За таких умов учні намагаються працювати краще, прагнуть досягти високих результатів.

Критерієм трудової вихованості школярів є: висока особиста зацікавленість і продуктивність праці, відмінна якість продукції, трудова активність і творче, раціоналі­заторське ставлення до процесу праці, трудова, виробни­ча, планова, технологічна дисципліна, працелюбність.