logo
Лекції

Список літератури.

Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2007. – С.120–122.

Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання : навч. посіб. / С.Г. Карпенчук. – К. : Вища шк., 1997. – 304 с.

Фіцула М.М. Педагогіка / М.М. Фіцула. – К. : Академія, 2001. – С.254–259.

  1. Поняття «статеве виховання», сутність статевого виховання, завдання.

Статеве виховання складова загального процесу виховної ро­боти школи і сім'ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді.

Статеве виховання - процес, спрямований на вироблення якостей, рис, властивостей, а також настанов особистості, що визначають необхідні суспільству відносини людини з представниками іншої статі; формування поваги, дружби між хлопчиками та дівчатками, набуття ними відповідних норм та уявлень, виховання доброзичливих і позитивних взаємовідносин, диференційований підхід до організації життєдіяльності дітей з урахуванням специфіки статі; особлива частина морального виховання.

Проблема статевого виховання знаходить відбиття в основних законодавчих документах стосовно початкової ланки освіти (Законах України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про позашкільну освіту”, „Національній доктрині розвитку освіти”, Концепції виховання, Концепції національного виховання, Концепції загальної середньої освіти).

У сучасних дітей майже немає уявлень про норми статевої поведінки, взаємовідносин в родині. Все це сприяє тому, що молодші школярі засвоюють потворні уявлення щодо статево-рольових позицій.

Потреба в поліпшенні статевого виховання учнівської молоді в сучасній школі зумовлена прискореним статевим розвитком школярів (акселерація), недостатнім рівнем обізнаності неповнолітніх у статевій сфері, отриманням ними інформації з цього питання (нерідко перекрученої, вульгарної) переважно на вулиці, статевою розпустою певної частини неповнолітніх, проституцією та злочинні­стю на статевому ґрунті. Значний вплив справляє на них порнографія, кіно- та телепродукція на сексуальну тема­тику, що руйнує психіку неповнолітніх. Усе це виявляєть­ся в недостатній підготовленості багатьох молодих людей до створення сім'ї, виконання родинних обов'язків, що в майбутньому призводить до розлучень.

У статевому вихованні, насамперед, необхідно врахову­вати вікові особливості школярів.

Так, у молодшому шкільному віці відбувається самоусвідомлення дітьми своєї статевої належності, закладаються психологічна та емоційна, основи сексуальності — сором'язливість чи розв'язність, різкість чи м'якість, ласкавість чи грубість, доброта чи злість, щедрість чи скупість тощо. У цьому віці діти активно засвоюють принци­пи спілкування людей різної статі. Більшість молодших школярів ще шукають розгадку секрету дітонародження, таємниці материнства. Власне сексуальна сфера перебуває у стадії спокою.

У період статевого дозрівання в підлітка зростає інте­рес до протилежної статі, збільшується статевий потяг, стає актуальною інформація сексуального характеру. Ве­лику увагу представники обох статей звертають на вто­ринні статеві ознаки. їх своєчасна поява і типовий для цього віку стан дає змогу відчути себе повноцінними чо­ловіками і жінками, проте вони відчувають невпевненість щодо пов'язаних з цим статусом ролей і функцій. З'яв­ляється схильність виділяти вторинні статеві ознаки як переваги зовнішності саме представників іншої статі.

Статеве дозрівання впливає і на психіку підлітка: по­чинають формуватися чоловіча і жіноча психологія, з'яв­ляються викликані статевим потягом відповідні думки, інтерес до протилежної статі, книг, кінофільмів, розмов дорослих на інтимні теми. Статевий потяг і енергія зна­ходять вихід не обов'язково в статевому об'єкті. Це мо­жуть бути різні види діяльності (туризм, спорт, музика таін.), що вельми важливо для виховання особистості, ос­кільки раннє збудження дитячої сексуальності психоло­гічно шкідливе, затримує подальший психосексуальний розвиток.

В юнацькому віці особистість загалом досягає фізич­ної зрілості, остаточно формується статева система. У юнаків цей період бурхливіший, ніж у дівчат, і характе­ризується підвищеною статевою збудливістю, різким зро­станням еротичних інтересів і фантазій, потягом до осіб протилежної статі й підвищеною закоханістю. Завершу­ється первинна соціалізація, громадське становлення осо­бистості, її соціальне самовизначення, активне входжен­ня в суспільне життя, формування духовних цінностей.

Знання вихователями проблем, що можуть виникати на різних етапах статевого розвитку, дає змогу краще зро­зуміти стан особистості школяра і педагогічно доцільно бу­дувати стосунки з ним, організовувати виховний вплив.

У статевому вихованні учнівської молоді важливо зо­середитися на формуванні моральних «гальм», які б запобі­гали відхиленням від норми у статевій поведінці, підготов­ці до сімейного життя. Педагоги повинні акцентувати на морально-психологічних питаннях, розв'язання яких сприяло б формуванню правильних взаємин між статями, унеможливлювало статеву розпусту, закладало підвалини міцної сім'ї в майбутньому. Передусім необхідно вихову­вати в учнів повагу до себе, чоловічу та жіночу гідність.

Виходячи з потреби врахування особливостей статі в підготовці молоді до сімейного життя, В. Сухомлинський стверджував, що хлопці повинні отримати «чоловіче ви­ховання» (загартовування, важчі роботи, допомога стар­шим і дівчатам тощо). Нагадування: «Ти чоловік» сприяє вихованню лицарського ставлення до дівчини. У свою чер­гу, дівчата мають отримати «жіноче виховання». При цьо­му строгість дівчини, її вимогливість і нетерпиме ставлен­ня до зла і несправедливості, прагнення бути самобутньою, яскравою, незалежною особистістю є своєрідним засобом виховання в юнаків якостей чоловіка. «Виховання стій­ких, мужніх, незламних, непримиренних до зла жінок — це, на наш погляд, одне з найважливіших завдань форму­вання людини»

Підліткам слід прищеплювати повагу до представників протилежної статі, особливо до жіночої, щоб юнак бачив у ній дівчинку, подругу, майбутню дружину, матір своїх дітей, а не лише біологічно протилежну стать. Самопова­га й повага до протилежної статі є тим моральним галь­мом, яке регулює взаємини між статями. Найінтенсивні- шу виховну роботу слід проводити в підлітковому віці, ко­ли дівчата статево дозрівають швидше і спостерігається розрив у стосунках хлопців і дівчат, що може позначитися на ставленні до протилежної статі в майбутньому.

А. Макаренко вважав за доцільне проведення серйоз­них бесід (окремо з хлопцями і дівчатами) з питань стате­вої гігієни, а в старшому віці — з проблем небезпеки ве­неричних захворювань. Такі бесіди повинні заторкувати «статеву мораль». Привід до них — цинічні розмови, під­вищений інтерес до чужих сімейних справ, підозріле і не цілком пристойне ставлення до закоханих пар, легковаж­на дружба з дівчатами, неповага до жінки та ін.

Виняткове значення у статевому вихованні має форму­вання у хлопців і дівчат сором'язливості, почуття відпо­відальності за свої дії. Вони мають усвідомити, що статеві зв'язки без справжнього почуття є вульгаризацією стате­вих бажань, яка позбавляє людину високого і прекрасного почуття. Легковажне статеве життя може стати причиною трагедій майбутньої сім'ї.

  1. Загально-соціальна, моральна, правова, психологічна, естетична, господарсько-економічна підготовка молоді до сімейного життя.

Статеве виховання пов'язане з моральним, фізичним, розумовим і трудовим. Цей зв'язок націлений на формування у дітей свідомості, почуттів та навичок поведінки.

Схарактеризуємо ці зв’язки.

У першу чергу, статеве виховання пов'язане з моральним, тому що міжособистісні стосунки мають відповідати моральним вимогам нашого суспільства. У взаємовідносинах статей вирішальною є моральна основа: чесність, щирість, гуманізм, взаємоповага партнерів та ін. Зв'язок статевого виховання з моральним виявляється в ознайомленні дітей з елементарними поняттями моралі, роллю у суспільстві людей різної статі та орієнтації дітей на майбутню соціальну функцію.

Статеве виховання пов'язане з естетичним, наприклад, під час організації дозвілля слід враховувати переваги дітей залежно від статевих відмінностей. Цей зв'язок виявляється в ознайомленні дітей з етикетом, нормами поведінки, поняттями про красу. Естетичне виховання засобами мистецтва підвищує рівень культури міжособистісних стосунків.

Велике значення для правильного статевого виховання має його тісний зв'язок з трудовим. Слід мати на увазі, що надмірну сексуальність дітей можна зняти посильною працею. Також у процесі трудового виховання ми формуємо уявлення дітей про те, що праця людей різної статі має свою специфіку, яка пов'язана з фізіологічними особливостями й історичним аспектом розвитку людини: праця чоловіків традиційно припускає більш важке фізичне навантаження, ніж праця жінок.

Зв'язок статевого виховання з фізичним аналогічний: на заняттях фізкультури необхідний облік навантаження для дівчаток і хлопчиків, а також вибір вправ, що розвивають різні фізичні якості (статура, хода, динаміка рухів) та формують певне ставлення до стилю поведінки. Фізкультура та спорт зміцнюють нервову систему, сприяють формуванню режимних моментів, правильному фізичному розвитку, підсилюють увагу до особистої гігієни. Крім того, заняття фізкультурою послаблюють передчасний статевий потяг, переключають гормональну активність статевого дозрівання на іншу діяльність, що поліпшує фізичний і розумовий розвиток школярів.

У процесі формування системи знань зі статевого виховання виявляється його зв'язок з розумовим. В.О. Сухомлинський зазначав, що без розумового пізнання світу людини породжується емоційна убогість і спустошеність. К.Д. Ушинський підкреслював, що в школі діти повинні постійно займатися серйозною розумовою працею, яка збагачуватиме їх інтелект. Ці висловлювання вказують на те, що розумовий розвиток та інтелект удосконалюють духовний світ дитини та дають можливість контролювати статевий інстинкт.

Отже, статеве виховання школярів є невід'ємною частиною цілісного виховного процесу. Пов'язане з іншими напрямами виховного впливу, воно сприяє досягненню мети виховання в національній школі: психічному, фізичному, духовному та соціальному розвитку особистості учня.

Повинна відбуватися загальносоціальна, моральна, психологічна, правова та господарсько-еконо­мічна підготовка молоді до сімейного життя. Кожен з цих видів підготовки передбачає ознайомлення учнів з певни­ми питаннями життя й діяльності сім'ї. Розглянемо їх докладніше.

Загальносоціальна підготовка. Виховання правильного розуміння дорослості, почуття відповідальності за свої вчинки; ознайомлення з особливостями сучасної сім'ї, її значенням у житті людини та суспільства; формування у школярів здатності планувати і реалізовувати свій життє­вий шлях, самостійно приймати рішення з життєво важли­вих питань; виховання бережливого ставлення до свого здоров'я і піклування про здоров'я інших, уміння вести тве­резий спосіб життя; проблеми виховання дітей в сім'ї.

Моральна підготовка. Виховання готовності будувати сім'ю і рис сім'янина (доброти, чуйності, ніжності, турбот­ливості, доброзичливості, терплячості, принциповості, вміння слухати й розуміти іншу людину, вірності й обо­в'язковості); виховання почуттів честі та гідності у міжстатевих стосунках, критичного ставлення до неправиль­них установок стосовно протилежної статі — негативізму, споживацтва, байдужості тощо; ознайомлення з системою вимог, яким повинна відповідати кожна стать, з правила­ми подружнього життя, культурою та етикою поведінки в сім'ї; організація досвіду нестатевої любові.

Психологічна підготовка. Спрямованість на іншу лю­дину, розуміння її зовнішніх виявів і внутрішніх станів; розвиток уміння помічати переживання іншої людини, психологічно підтримувати її, формування таких рис, як симпатія, емоційна гнучкість, емоційна стабільність, ро­зуміння потреб партнера, поблажливість, адаптивність, здатність поступатися; розвиток психологічної привабли­вості особистості, здатність до контакту з іншими людьми, вміння спілкуватись і співпрацювати; ознайомлення учнів з психологічними основами дружби і кохання, морально-психологічного клімату в сім'ї, етапами досягнення подружньої сумісності, умовами гармонізації сімейних стосунків; навчання розуміння психологічних відмінно­стей чоловіка і жінки, вміння враховувати їх у міжстатевому спілкуванні, готовності долати конфліктні ситуації у цих стосунках; ознайомлення з прийомами саморегуляції, зняття стресів, самоконтролю та самокорекції по­ведінки.

Правова підготовка. Ознайомлення школярів з основ­ними положеннями сімейного права; з порядком укладан­ня шлюбу, усвідомлення ними необхідності його держав­ної реєстрації, правових наслідків незареєстрованих шлю­бів; засвоєння учнями прав і обов'язків подружжя, особи­стих правовідносин між ними та майнових відносин, а також правовідносин між батьками і дітьми; пояснення таких державних актів, як позбавлення материнських і батьківських прав та усиновлення; ознайомлення з причи­нами, правовими основами та соціальними, економічними, психологічними й педагогічними наслідками розлучення, аліментними зобов'язаннями розлучених; з умовами укла­дання шлюбного контракту і виховання адекватного став­лення до цього правового акту; з окремими положеннями кримінального права, що стосуються кримінальної відпо­відальності за ухиляння від лікування венеричних хвороб, незаконне проведення абортів, зґвалтування, розбещення неповнолітніх та задоволення статевої пристрасті непри­родним способом.

Господарсько-економічна підготовка. Психологічна ус­тановка на необхідність ведення домашнього господарст­ва, готовності до домашньої праці, орієнтування на рівно­мірний розподіл обов'язків з ведення домашнього госпо­дарства між усіма членами сім'ї, подолання хибних уста­новок про поділ домашньої праці на чоловічу й жіночу, а по суті, лише на жіночу; навчання учнів раціональної організації домашньої праці (точний перелік справ, визна­чення послідовності й тривалості виконання кожної спра­ви, одночасне виконання кількох справ, розподіл особливо складних справ на більш тривалий період); прищеплення навичок ощадливості, економності, планування сімейно­го бюджету.

Естетична підготовка. Формування уявлень про есте­тичну культуру сім'ї і міжстатевих стосунків; виховання у школярів поваги до сімейних традицій, бажання при­множувати їх, уміння організовувати сімейні свята; роз­ширення уявлень про естетику побуту й бажання вноси­ти прекрасне в побут (красивий інтер'єр, квіти, гармонія в усьому); розвиток у молоді хорошого смаку (вміння вдя­гатися, користовуватися прикрасами, косметикою, серві­рувати стіл тощо), правильне ставлення до моди, дотри­мання міри в усьому; розкриття значення мистецтва в жит­ті сім'ї, стимулювання інтересу до різних видів мистецтва, вміння створювати домашню бібліотеку, фонотеку, колекціонувати тощо; навчання розумної організації доз­вілля і культурного відпочинку

!

Великі можливості для статевого виховання школярів закладені в навчальних програмах з різних предметів. Уже в молодших класах на уроках рідної мови, читання, природознавства діти знайомляться з такими важливими питаннями, як сім'я, права і обов'язки її членів, взаємодо­помога, сімейні традиції; материнство і батьківство; ста­теві відмінності в природі та суспільстві; розподіл обо­в'язків під час виконання певної роботи; чоловічі й жіночі професії. У середніх і старших класах вивчення навчаль­них предметів дає широкі можливості для поглиблення й розширення знань учнів у цьому напрямі. Так, на уроках української літератури розкривається моральна краса рідного народу, його уявлення про щастя, під яким ро­зуміють не лише кохання та сімейне благополуччя, а й правильний вибір місця в житті, прагнення до кращого майбутнього, поєднання особистого й суспільного. На уроках історії учні знайомляться з розвитком шлюбно-сі­мейних відносин, історією моногамного шлюбу, з сім'єю як соціальним явищем. На уроках правознавства — зі змістом основних положень законодавства про сім'ю, шлюб, державний захист сім'ї та дитинства.

Особлива роль у статевому вихованні учнів належить урокам біології, на яких вони дістають уявлення про розмноження і розвиток живих організмів; статеве і не­статеве розмноження; органи розмноження (будова чоло­вічих і жіночих статевих органів); дітородну функцію людини; вплив нікотину, алкоголю і наркотиків на спад­ковість; спадкові захворювання; ембріональний розвиток, гігієну вагітності; вікову періодизацію розвитку дитини; статеве дозрівання і відхилення у статевому розвитку; ранні статеві контакти та їх шкідливі наслідки; статеву гігієну та ін.

У морально-естетичній підготовці до сімейного життя використовують уроки музики і співів. Уроки фізкульту­ри не лише сприяють формуванню фізичних якостей осо­бистості, а й необхідних у сімейному житті моральних якостей: чесних, щирих стосунків між особами різної ста­ті, Крім того, заняття фізкультурою послаблюють передчасний статевий потяг, переключають гормональну ак­тивність статевого дозрівання на іншу діяльність, що по­ліпшує фізичний і розумовий розвиток школярів.

Шкільний компонент базового навчального плану пере­дбачає вивчення в 10 класі курсу «Етика і психологія сімей­ного життя», який систематизує знання зі статевого вихо­вання, набуті учнями під час вивчення інших предметів, поглиблює і доповнює їх.

Важливою у статевому вихованні учнів є позакласна виховна робота. Виховні заходи покликані ознайомити їх із міжстатевими стосунками і шлюбно-сімейними відноси­нами (бесіди, лекції, диспути, конференції, вечори запи­тань та відповідей та ін.), формувати правильну поведін­ку в міжстатевому спілкуванні, виконання властивої статевої ролі в суспільстві (спільну трудову діяльність уч­нів різної статі, виконання громадських доручень, органі­зація туристичних походів, шкільних свят, спільне дозвіл­ля тощо).

Особливе місце у статевому вихованні належить роди­ні, де дитина щодня знайомиться з великою кількістю взірців і форм поведінки батьків у різних ситуаціях. Най­важливішими завданнями сім'ї у статевому вихованні є: виховання жіночності та мужності, статева просвіта і сек­суальне виховання, формування досвіду нестатевої любо­ві, підготовка до виконання численних подружніх ролей у майбутній власній родині.

У період статевого дозрівання підліткам, на думку А. Макаренка, особливо потрібен душевний контакт з бать­ками. Неприпустиме «шпигування» за дітьми, підозріле ставлення до дружби дітей різної статі. Це робить їх по­тайними, замкненими, позбавляє дорослих можливості благотворно впливати на їхню психіку і поведінку.