Список літератури.

Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів : монографія / Н.М. Бібік. – К. : Акад. пед. наук України, Ін-т педагогіки, 1998. – 199 с.

Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2007. – С.113–115.

Довідник педагога-початківця / Уклад. А.Г. Дербеньова. – Х. : Основа, 2010. – 160 с.

Драйден Г., Вос Д. Революция в обучении. Научить мир учиться по-новому. — М.: Парвинз, 2003.

Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання : навч. посіб. / С.Г. Карпенчук. – К. : Вища шк., 1997. – 304 с.

Лозова В.І. Теоретичні основи виховання і навчання : навч. посіб. / В.І. Лозова, Г.В. Троцко ; Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – 2-е вид., випр. і допов. – Х. : ОВС, 2002. – С.121–135.

Максименко С.Д. Проблема взаимосвязи обучения и умственного развития / С.Д. Максименко // Психолого-педагогические аспекты учебного процесса в школе / под ред. С.Д. Максименко. – К. : Рад. шк., 1983. – С. 7–26.

Маркова А.К. Формирование мотивации учения : кн. для учителя / А.К. Маркова, Т.А. Матис, А.Б. Орлов. – М. : Просвещение, 1990. – 192 с.

Паламарчук В.Ф. Як виростити інтелектуала / В.Ф. Паламарчук. – Т. : Навч. кн.-Богдан, 2000. – 152 с.

Пермяков О.А., Морозов В.В. Педагогіка: Навч. посіб. / О.А. Пермяков, В.В. Морозов. – К.: Знання, 2006. – С.95.

Пономарьова Г.Ф. Словник-довідник з курсу педагогіки / Г.Ф. Пономарьова. – Х., 2004. – С.49; С.60–62.

Фіцула М.М. Педагогіка / М.М. Фіцула. – К. : Академія, 2001. – С.242–244.

1. Розумове виховання. Формування пізнавального інтересу. Структура і шляхи формування світогляду.

Знання - це гість, а розум - це хазяїн, у добрій спілці жити треба їм. Хто має розум і багато знає, - той буде довше сильним і міцним. А сила, що без розуму, - недужа, бо все робити буде навмання. Тож для творіння, для роботи, друже, виховуй розум і бери знання (Давид Гуліа).

Надто складно передбачити майбутнє наших дітей, покладати на школу відповідальність забезпечити їх знаннями і вміннями на все життя. Неста­більність світу, інтенсивність соціально-економічних і технологічних змін зумовлюють потребу вчитися впродовж життя. Тому одне з найважливіших завдань — розвивати мислення дітей, виховувати в них здатність до самона­вчання.

Світ, у якому доведеться жити сучасним дітям, змінюється вчетверо швидше, ніж наші школи. У класи приходять нові покоління, які живуть в інформаційному суспільстві, в цифровому середовищі, тому необхідно пере­осмислити самоцінність знань („Знання — це скарб, а вміння вчитись — ключ до нього").

Автори бестселера „Революція в навчанні. Навчити світ вчитися по- новому", відомі американські педагоги Гордон Драйден і Джанет Вос, пи­шуть: „За нашою думкою, два предмети повинні сформувати основу шкіль­ної освіти і бути в усіх курсах: навчання тому, як вчитися, і навчання то­му, як думати... Справжня революція в навчанні полягає не лише в змісті шкільної системи, вона полягає в навчанні того, як учитися, як думати, у вивченні нових методів, які ви можете використати для розв'язання будь- якого завдання, що виникає перед вами в будь-якому віці" (Драйден Г., Вос Д. Революция в обучении. Научить мир учиться по-новому. — М.: Парвинз, 2003. - С. 122-123).

Розглянемо найважливіше у такій складній проблемі, як розумове ви­ховання. У широкому розумінні воно передбачає виховання допитливої, інтелектуально розвиненої особистості, здатної до самостійного творчого пізнання світу.

Розумове виховання — цілеспрямована діяльність педагогів з розвитку розумових сил і мислення учнів, прищеплення їм культу­ри розумової праці.

У психолого-педагогічній літературі вживають також термін «розумовий розвиток» — розвиток, удосконалення інтелектуальної сфери і здібностей людини.

Мета розумового виховання — забезпечення засвоєння учнями основ наук, розвиток їх пізнавальних здібностей і формування на цій основі наукового світогляду, їхній розумовий розвиток.

Одним з чинників успішного здійснення розумового виховання школярів є формування у них пізнавального інтересу.

Пізнавальний інтерес - це властивість особистості, яка виявляється в активному, емоційно забарвленому ставленні до пізнання предметів, явищ навколишньої дійсності, видів діяльності, що викликається усвідомленням їх значущості для особистості.

Пізнавальний інтерес — інтерес до пізнання, у процесі якого відбувається оволодіння змістом навчальних предметів і необхідними засобами або вміннями і навичками, з допомогою яких учень отримує освіту.

Три види стимулів пізнавального інтересу учнів під час уроку:

• ті, що йдуть від змісту навчального матеріалу;

• ті, що йдуть від діяльності під час уроку;

• ті, що виходять зі стосунків, які складаються між учителями та учнями, між самими учнями під час уроку.