2. Поняття про професію вчителя, історія її походження та особливості.

Професія — це певний вид трудової діяль­ності, який характеризується сукупністю вимог до людини.

Кожен вид діяльності людини має такі компоненти: предмет праці, мета праці, знаряддя та умови праці (ді­яльності). Відповідно до цих компонентів і окреслюєть­ся класифікація професій, які використовують під час професійного самовизначення.

Існує 5 типів професій, розподілених за першою озна­кою — предметом праці.

Найпоширеніші ті професії, предметом праці яких є техніка. Умовно цей тип професій позначають так: "Людина — Техніка" (Л — Т). До цього типу належать: водій, технік, інженер-технолог та ін. Натомість представни­ки професій "Людина — Природа" (Л — П) максимально пов'язані з природою (напр., ветеринар, садівник, мікробіолог).

Часто об'єктом людської праці виступають знакові системи: усне та писемне мовлення, цифри, формули, графіки, рисунки тощо. Такі професії відносяться до типу "Людина — Знакова система" (Л — 3).

Інший тип професій — "Людина — Людина" (Л — Л). Праця людей цього типу професій спрямована на вихо­вання та навчання, інформування, медичне обслугову­вання (напр., учителів, лікарів, продавців).

Визначивши типи професій, можна з'ясувати, на що головним чином спрямована увага людини.

Для того, щоб оволодіти певною професією і потім ус­пішно реалізувати себе в ній, людина повинна мати кон­курентні якості, що відповідають тим вимогам, які ста­вить ця професія до особистості працівника. Тому, оби­раючи професію, дуже важливо знати ці вимоги.

Головний зміст праці для групи професій "Л — Л" полягає у взаємодії між людьми. За умови відсутності такої взаємодії праця стає неефективною. Тому вагомим у цьому випадку є вміння встановлювати та підтримува­ти контакт з іншими, розуміти їх. Для цього необхідно мати якості особистості, дуже важливі для роботи за про­фесією типу "Л — Л":

• стабільний, позитивний настрій під час роботи з людьми;

• здатність подумки поставити себе на місце іншої лю­дини, швидко зрозуміти наміри, думки, настрої інших;

• уміння розуміти природу людських стосунків; хороша пам'ять (знання про особистісні якості ве­ликої кількості людей);

• потреба в спілкуванні;

• уміння знаходити спільну мову з різними людьми;

• уміння слухати, вести діалог;

• витримка, терплячість, тактовність, відчуття міри;

• обізнаність, професіоналізм.

Якщо вимоги професії співпадають з особистісними якостями та можливостями, то йдеться про професійну придатність, яка характеризується успішним оволодін­ням професією та власним задоволенням від самореалізації. В основі першого показника лежать здібності інди­віда, які не є вродженими. Дитина народжується не з го­товими здібностями, а лише із певними задатками.

Здібності — індивідуально-психологічні особ­ливості — суб'єктивні умови успішного здійснен­ня певного виду діяльності.

Праця — діяльність, спрямована на створення су­спільного і (або) особистокорисного продукту, який за­довольняє матеріальні і (або) духовні потреби людей.

Процес праці складається з трудової діяльності, предмета праці і знарядь праці.

Хто такий учитель? Педагогічна енциклопедія засвідчує: "Вчитель - спеціаліст, що веде навчальну і виховну роботу з учнями у загальноосвітніх школах різних типів".

Але слово "учитель" вживається і в широкому розумінні — авторитетна мудра людина, яка має великий вплив на людей. Учителями називали творців наукового вчення , релігійного, мислителів, філософів, які вказують людям шлях до життя, людей, що створили свої школи в науці, мистецтві,

Поряд зі словом учитель ми вживаємо і слово педагог як загальніше поняття. Педагог — це фахівець, який за­ймається навчально-виховною роботою в школі чи дитячо­му садку, школі-інтернаті чи виправній колонії, праців­ник позашкільного закладу, керівник народної освіти, ви­кладач вищого навчального закладу.

Розглянуті загальні особливості праці властиві і трудовій діяльності педагога. Але вона вирізняється специфічними особливостями, які випливають з того, що педагог працює з живою істотою, формує її як особистість.