1.Сутність і види передового педагогічного досвіду

Важливим елементом загальної культури педагога, яка втілює у собі знання, вміння, навички та індивідуаль­ні риси його особистості, є його педагогічний досвід. Він розвивається, збагачується протягом усієї діяльності педа­гога, що зумовлено постійними змінами у практичній пе­дагогічній діяльності, освітніх надбаннях педагога.

Педагогічний досвід — сукупність знань, умінь і навичок, здобутих учителем у процесі навчально-виховної роботи.

На основі педагогічного досвіду формується педагогіч­на майстерність учителя. Водночас він є джерелом розвитку педагогічної науки, своєрідним пробним каменем під час експерименту, перевірки істинності теорій, концепцій, прогнозів тощо. Аналіз результатів експериментальної ро­боти, тобто спеціально організованого педагогічного досві­ду, дає змогу довести істинність чи неправомірність теоре­тичного знання, перевірити оптимальність рішень, вірогід­ність прогнозів та ін.

Здобуті під час навчання у вищих педагогічних закла­дах знання тільки у шкільній практиці стають гнучкими і глибокими, оптимізують педагогічні дії вчителя. У проце­сі педагогічної діяльності досвід осмислюється, оновлю­ється, спираючись на психолого-педагогічну науку.

Т.Г.Браже сказав: “Накопичення вчителем практичного досвіду є необхідною, але недостатньою умовою професійного зростання: лише постійне осмислення, аналіз і перебудова власного досвіду дає змогу вчителеві розвивати свою майстерність”.

Акти­візує розвиток педагогічної майстерності і вивчення чужо­го досвіду, порівняння його з власним.

Педагогічний досвід повинен виражатися в технології навчально-виховного процесу, виявленні взаємозалежнос­ті його компонентів. З цього погляду особлива роль нале­жить передовому педагогічному досвіду.

Передовий педагогічний досвід — творче, активне за­своєння і реалізація вчителем у практичній діяльності засобів і принципів педагогіки з урахуванням актуальних проблем і конкретних умов, особливостей дітей, учнів­ського колективу й особи вчителя.

Характерною особливістю передового педагогічного досвіду є його спрямування на розв'язання актуальних проблем навчально-виховного процесу школи. На сучас­ному етапі такими проблемами є використання комп'ютерної техніки у навчальному процесі, формуван­ня правової культури, підприємливості молодої людини та ін. Передовому педагогічному досвіду властива новиз­на, яка виокремлює його з контексту позитивної діяль­ності педагогів. Досвід можна вважати передовим тільки за умови, що він забезпечує високі результати навчально-виховної діяльності вчителя, які мають бути не випадко­вими, а наслідком застосування продуманої системи нав­чання й виховання.

Важливим його показником є стабільність. Це означає, що результативність навчання і виховання має бути пере­вірена часом. Перспективність передового педагогічного досвіду передбачає, що він «працює» й у практичній діяль­ності інших педагогів, його можна поширювати, втілюва­ти в життя.

З огляду на особливості діяльності педагога, передовий досвід може бути новаторським або зразковим. Новатор­ському педагогічному досвіду властиві оригінальність, новизна. Досвід педагога-новатора, що має експерименталь­ний характер, називають дослідницьким. Якщо йдеться про вдосконалення форм, методів, засобів навчання і вихо­вання на основі творчого їх використання, то такий досвід є раціоналізаторством. Зразковий педагогічний досвід — це сумлінна діяльність учителя, який уміло використовує досягнення педагогічної науки, методичні рекомендації вчених, методистів, досвід інших педагогів, і на цій основі його навчально-виховна робота є зразком для інших.

Передовому вчителеві властиві науково-педагогічне мислення, яке характеризується здатністю: аналізувати виховні явища в сукупності, взаємозв'язку та взаємоза­лежності; простежувати генезу впливу педагогічних взає­модій і впливів; співвідносити педагогічну дію з цілями і результатами навчання й виховання; охоплювати всі типи і способи мислення; аналізувати і синтезувати педагогічні явища, розрізняти педагогічну істину й помилки; відмови­тися від усталених шаблонів і стереотипів, шукати і знахо­дити нові оцінки, узагальнення, підходи, дії; використову­вати нові ідеї в практичному і творчому пошуку; виявляти мислительну гнучкість і оперативність; співвідносити так­тичні й стратегічні дії.

Школа повинна стимулювати пошук учителів, які працюють творчо. Передусім її має очолювати добре підго­товлений керівник, здатний створити в педагогічному ко­лективі творчий настрій, здоровий морально-психологіч­ний клімат, сприятливі матеріально-технічні, санітарно-гігієнічні умови праці. Для організації творчої діяльності педагогічного колективу необхідна відповідна теоретична і практична підготовка вчителів, володіння методикою творчих пошуків. Важливо, щоб педагогічний колектив працював над суспільно значущою для школи і посиль­ною темою, усвідомлював мету і завдання творчого пошу­ку, забезпечив раціональний розподіл і кооперацію праці. Водночас педагоги повинні бути звільненими від невлас­тивих їм функцій, а результати їхніх пошуків мають на­лежно стимулюватися.