4. Сутність самоконтролю й самооцінювання в навчанні.

Самоконтроль та самооцінювання - компоненти учіння, їх здійснюють школярі. Навчати самоконтролю та самооцінюванню необхідно учнів з перших днів шкільного навчання. Для цього існують фізіологічні передумови, а здійснення навчальної діяльності, як провідної, передбачає володіння учнями молодших класів відповідними вміннями.

Дані вміння вчені відносять до загальнонавчальних вмінь. Вимоги до оволодіння школярами ціми вміннями сформульовані в навчальних програмах з кожного предмету.

Самоконтроль – усвідомлювана регуляція людиною своєї діяльності з метою забезпечення таких результатів цієї діяльності, які відповідали б поставленим цілям, нормам, правилам, зразкам.

Самооцінка – судження людини про міру наявності в неї тих чи інших якостей, властивостей у співвідношенні їх з певним еталоном, зразком. Вона функціонує завдяки операції співвіднесення процесу або результату власних дій із певною нормою. Самооцінка дозволяє учню визначити, в якій мірі він навчився діяти в порівнянні зі зразком.

Корекція – система практичних і розумових дій, які здійснює учень після виконання завдання з метою виправлення помилок, припущених в ході вживання певного способу дії (порушення складу, повноти й послідовності відповідних операцій).

Спрямованість самоконтролю у навчанні - процес та результат власної діяльності.

Взаємоконтроль – система практичних і розумових дій, які здійснює учень з метою перевірки правильності вживання іншою людиною певного способу дії (складу, повноти й послідовності відповідних операцій).

Характеристика видів самоконтролю (за часом здійснення).

Підсумковий самоконтроль – система практичних і розумових дій, які здійснює учень після виконання завдання з метою перевірки правильності вживання певного способу дії (складу, повноти й послідовності відповідних операцій). Об'єктом підсумкового самоконтролю є кінцевий результат власної дії.

Поточний самоконтроль – система практичних і розумових дій, які здійснює учень під час виконання завдання з метою перевірки правильності вживання певного способу дії (складу, повноти й послідовності відповідних операцій). Об'єктом поточного самоконтролю виступає спосіб виконання дії. Оволодіння даним видом самоконтролю безпосередньо впливає на формування в учнів довільності.

Упереджуючий самоконтроль – попереднє виділення учнем “зон труднощів”, прогнозування можливих результатів вживання певного способу дії до початку виконання завдання. Найбільш складний вид самоконтролю.

Формують самоконтроль в такій послідовності:взаємоконтроль, самоконтроль;підсумковий, поточний, упереджуючий.

Скласти схему видів самоконтролю та послідовності його формування.

Дослідниками запропонована низка запитань, які доцільно пропонувати школярам для надання їм допомоги при здійсненні різних видів самоконтролю.При здійсненні підсумкового самоконтролю учні відповідають на такі запитання: “Який спосіб роботи ти використав?”, “Як ти можеш зараз перевірити себе?”. Крім того, вчителем вважалося за доцільне пропонувати молодшим школярам такі питання: “Які спеціальні значки допомагали тобі діяти?”, “Як ти визначав, яку модель треба використати?”, “Чому одна модель підійшла до всіх об’єктів (слів, речень, рівнянь, задач)?”, “На що ти звертав особливу увагу, коли виконував завдання?”, “Як ти діяв, щоб перевірити роботу однокласника?”, “Як ти діяв, щоб перевірити свою роботу?”.

У ході поточного самоконтролю вчитель запитує: “Як ти зараз працюєш?”, “Що ти враховуєш?”, ‘На які ознаки предмета спираєшся?”, “На якому етапі знаходишся?”, “Як ти можеш себе перевірити?”, “Чи є інші способи розв’язання завдання?”. Для цього були використані й такі методичні прийоми: коментування дій, що передбачає співвіднесення ходу роботи з планом; вживання відповідних засобів самоконтролю в процесі роботи.

З метою формування упереджуючого самоконтролю школярі відповідають на такі питання: “Як ти будеш виконувати завдання?”, “Що будеш враховувати?”, “З чого почнеш?”, “З яких етапів буде складатися ця робота?”, “Що може бути складним при виконанні завдання?”, “Яке місце помилконебезпечне?”, “Як ти зможеш себе перевірити?”, “Для чого потрібні такі завдання?” .

Ці питання доцільно використовувати в межах різних предметів. Крім того, є певні прийоми самоконтролю, які необхідно задіяти в певній предметній галузі. Наприклад, навчання самоперевірці при виконанні дій з багатоцифровими числами в математиці.

Умови успішності навчання школярів здійсненню самоконтролю та самооцінки.

Систематичність та цілеспрямованість даної роботи.

Врахування вікових особливостей школярів, опора на наявні вміння учнів в цій галузі.

Дотримання правильної послідовності навчання самоконтролю та самооцінці, послідовне збільшення відповідних умінь в межах певної предметної галузі.

Поєднання з формуванням в учнів самоконтролю та самооцінки в ході виховання.

Поєднання зусиль різних вчителів для досягення поставленої мети.

Висновок. Здійснення контролю й оцінювання рівня навчальних досягнень дозволяє вчителю відслідковувати ефективність навчального процесу вцілому та успішність навчання кожного учня. Вчителю необхідно дотримуватися вимог до контролю, діяти послідовно, чітко, доброзичливо та вимогливо. Процес навчання буде більш ефективним за умови поступового залучення всіма вчителями школярів до здійснення самоконтролю та самооцінювання.