Ієрархія компетенцій

Ключові компетенції - відносяться до загального (метапредметного) змісту освіти;

Загальнопредметні компетенції – відносяться до певного кола навчальних предметів і освітніх галузей;

Предметні компетенції - часткові відносно двох попередніх рівнів компетенцій, мають конкретний опис і можливість формування в межах навчальних предметів.

З позицій компетентністного підходу основним безпосереднім результатом освітньої діяльності стає формування ключових компетентностей.

Під ключовими компетентностями стосовно до шкільної освіти розуміють здатність учнів самостійно діяти в ситуації невизначеності при розв'язанні актуальних для них проблем. Ця здатність може бути реалізована й за межами шкільної освіти.

Компетентність припускає наявність мінімального досвіду застосування компетенції. Про цей важливо не забувати при формулюванні вимог до підготовки учня, а також при проектуванні підручників і навчального процесу. Які саме знання, уміння й навички, способи діяльності застосовуватися учнем? У яких навчальних курсах? Як часто? У якій послідовності? У якому зв'язку з іншими компетенциями? Відповіді на ці питання вчені, методисти й учителя шукають і сьогодні.

Вимоги до змісту освіти

Зміст середньої освіти має відповідати:

• соціальному замовленню суспільства та потребам учнів;

• критеріям добору змісту освіти (науковій і прак­тичній значущості, віковим особливостям, відведеному навчальному часу, наявній матеріальній базі тощо);

• мати структурну єдність.

Висновок. Для того, щоб допомогти учням оволодіти змістом освіти, вчитель має володіти певними професійними ЗУНами та багато знати про зміст свого предмету. В.Сухомлинський писав: “По-справжньому любить свій предмет лише той педагог, який на уроці викладає соту частину того, що знає. Чим багатші знання педагога, тим яскравіше розкривається його особисте ставлення до знань, науки, книги, розумової праці, інтелектуального життя”.