Умови здійснення самовиховання

1. Потребує від людини знання самої себе, вміння оцінювати власні позитивні й негативні риси.

2.Логічне мислення, вміння проаналізувати кожен свій вчинок, що сприяє ви­робленню вимогливості до себе як постійної риси характе­ру, без якої неможливо досягти успіху в цій справі.

3.Тривалі вольові зусиллля, уміння керувати собою, не за­непадати духом від невдач. Тому краще відбувається у ситуаціях, коли необхідно перемагати себе.

4.Наявність ідеалу. Спостереження переконують, що до самовиховання байдужі переважно ті, хто не має життє­вої мети, ідеалу, бажання стати краще.

«Самовиховання потребує, — писав В. Сухомлинсь- кий, — дуже важливого, могутнього стимулу — почуття власної гідності, поваги до самого себе, бажання стати сьо­годні кращим, ніж був учора. Самовиховання можливе тільки за умови, коли душа людини дуже чутлива до най- тонших, суто людських засобів впливу — доброго слова, по­ради, ласкавого чи докірливого погляду».

5.Рівень розвитку колективу. У згуртова­ному колективі, де панує здорова громадська думка, атмо­сфера доброзичливості, розвинута взаємовимогливість, са­мовиховання відбувається, як правило, успішно.

6. Створення відповідної основи у дошкільному та молодшому шкільному віці.

7. Знання теорії СВ.

8. Наявність досвіду роботи над собою.

?Які науки вивчають СВ?

СВ є предметом аналізу філософії, психології, педагогіки, соціології.

СВ – мистецтво та наука. З одного боку, вимагає творчого ставлення людини до своєї життєдіяльності, з іншого боку, – підпорядковується науковим законам, розглядається як система.

СВ можна розглядати в історичному аспекті. СВ зявилося, коли давня людина почала усвідомлювати себе.

Існують певні етапи дослідження проблеми СВ.

Перший етап – проблему СВ розглядали філософи. Вони намагалися розглянути В та СВ. Наприклад, Сократ вважав, що необхідно пізнавати себе, а самовдосконалення грунтується на самодослідженні. Демокріт писав, що добрими людьми стають, скоріше від вправ, ніж від природи.

Другий етап – виникнення теоретичних концепцій В та СВ, становлення педагогіки та психології як наук. Почали говорити про ідеал всебічно розвиненої людини, а досягти цього можна завдяки СВ.

Третій етап – сучасне знання про людину. Вчитель повинний допомогти вихованцю у набутті ціннісних орієнтацій, самозміні, саморозвитку.

Психологи вважають, що СВ передбачає трансфрмацію внутрішніх вимог у внутрішні регулятори поведінки, тобто інтеріоризацію.

СВ – своєрідна перемога над собою. Є такий вислів: “Жодна велика перемога неможлива, якщо їй не передує мала перемога над самим собою”.

СВ – дуже давня та ,одночасно, актуальна наукова й практична пед. Проблема

Інструмент СВ – знання та використання певних прийомів.

«Самовиховання потребує, — писав В. Сухомлинсь- кий, — дуже важливого, могутнього стимулу — почуття власної гідності, поваги до самого себе, бажання стати сьо­годні кращим, ніж був учора. Самовиховання можливе тільки за умови, коли душа людини дуже чутлива до най- тонших, суто людських засобів впливу — доброго слова, по­ради, ласкавого чи докірливого погляду. Не може бути й мови про самовиховання, якщо людина звикла до грубості й реагує тільки на «сильне» слово, окрик, примус. За самою суттю своєю самовиховання передбачає віру людини в лю­дину, звертання до честі й гідності людини. Педагогічне ке­рівництво самовихованням — це насамперед відносини між педагогом і вихованцем, пройняті глибокою взаємною ві­рою в добрі наміри».