Ознаки розвитку учнівського колективу

• мобільність при виконанні колективних справ і доручень,

• прагнення до вирішення складніших завдань,

• активна участь кожного в їх розв'язанні;

• товариські взаємини, уважність один до одного, готовність допомогти слабшо­му,

• поважання гідності однокласників, здатність до поро­зуміння без сварок і образ;

• бажання дітей бути разом, за­доволення від спілкування, життєрадісність, бадьорість, зібраність, відсутність нашіптування, почуття гумору, вміння належним чином вирішувати конфліктні ситуації,

• готовність долати труднощі, виконувати відповідальні до­ручення; відповідальність за колективну справу;

• самостій­не висунення суспільно значущих цілей і досягнення їх на основі самоврядування.

3. Шляхи формування колективу.

Колектив здійснює функції:

• організаторську (керує своєю діяль­ністю),

• виховну (є носієм моральних переконань),

• стимулюючу (сприяє формуванню морально цінних стимулів, регулює поведінку своїх членів, взаємовідносини учасників) .

Розглядаючи дитячий колектив як засіб виховання, слід зважати на те, що «вплив соціального і фізичного ото­чення утворює середні типи людей, нівелюючи, уніформуючи характери: усі переймають один від другого одяг, звичаї, розпорядок дня. Лише в деяких випадках обстави­ни дитячого життя складаються так щасливо, що сприяють суцільному розвитку індивідуального характеру й дають цілком гармонійну, бажану для суспільства постать».

А. Макаренко вважав важливим для колективу стиль і тон його життя та діяльності.

Стиль — внутрішня духовна сила колективу — передбачає почуття власної гідності, що випливає з уявлення про цін­ність свого колективу, гордість за нього; активність (готов­ність до впорядкованої ділової ігрової дії); стриманість у рухах, слові, вияві емоцій.

Тон — загальне духовно-емоційне забарвленні діяльності ко­лективу (мажорність, упевнена спокійна діяльність, бадьорість, оптимізм)/