Види шкільних колективів:

а) навчальні — класний (первинний або контактний), загальношкільний, предметних гуртків;

б) самодіяльні організації — колективи художньої самодіяльності (хор, ансамблі, гуртки); в) товариства — спортивне, книголюбів та ін.;

г) об'єднан­ня за інтересами;

ґ) тимчасові об'єднання для виконання певних видів роботи. Усі типи колективів пов'язані між собою загальною метою навчально-виховної діяльності школи, забезпечують залучення учнів до різноманітної діяльності.

Найважливіший за характером діяльності — колектив класу. У ньому виникають найтриваліші стосунки між його членами та між педагогами і колективом. Кожен колектив має органи самоврядування, які разом станов­лять систему учнівського самоврядування школи.

Між структурними одиницями загальношкільного колективу існують певні зв'язки і взаємозалежності. Особ­ливо важливі для виховної роботи зв'язки між первинни­ми колективами (класами), загальношкільного колективу з учнівськими колективами інших шкіл, дитячими та юнацькими організаціями. Вони сприяють розвиткові ши­роких соціальних контактів, інтересу до життя та діяль­ності інших колективів, запозиченню досвіду.

2. Структура, стадії розвитку колективу.

Згуртованість — ступінь єдності колективу, зумовле­ний спільністю цілей, ціннісних орієнтацій, взаємоза­лежністю членів групи у процесі спільної діяльності, взаємною симпатією, привабливістю самої групи для кожного з її членів.

Лідер — член групи, який має найвищий соціальний статус, за яким іншими членами групи визнається пра­во приймати рішення в значущих для них ситуаціях. Лідер може бути: формальним — офіційно призначеним, юридично затвердженим; неформальним — реально прийнятим колективом (соціумом).