1.Значення праці в житті людини.

Навіщо людина працює? Який напрям виховання вивчає цей процес? З якого віку треба починати здійснювати трудове виховання? Чому? В якій послідовності будемо розглядати тему?

Праця є джерелом і важливою передумовою фізичного та соціально-психічного розвитку особистості. Упродовж всієї історії людства праця була засобом формування у кожної осо­бистості найкращих якостей.

Українська народна педагогіка праці відводила головну роль у процесі створення матеріальної та духовної культури. У при­слів'ях як своєрідному кодексі поведінки людини говорилось: "Без труда нема добра", "Праця людину годує, а лінь — марнує". Люди вважали, що добра праця забезпечує достатній фізичний, розумовий, есте­тичний, морально-духовний розвиток ("Щоб людиною стати, треба працювати", "Хто багато робить, той багато знає", "У праці кра­са людини").

Ідея праці як визначального фактора виховання людини пе­рейшла від народу до філософів, педагогів. Адже народ творив науку виховання, а педагоги-вчені лише упорядковували його надбання. Тому багато відомих філософів, педагогів не мислили виховання поза працею.

Уже Володимир Мономах у своєму "Повчанні дітям" писав: "У домі своє­му не лінуйтеся, але за всім доглядайте". Цю ідею розвивали і наші сучасники, зокрема, В.О.Сухомлинський. Він вважав, що головний труд школяра – навчання. Через роботу руками розвиваються психічні функції. (“Розвиток школяра на кінчиках його пальців”).

Є ще суттєвий аспект важливості праці в житті людини. Людина прагне до утвердження себе в колективі на основі пре­стижу, а також бажає відчувати задоволення від певного виду діяльності. Коли ж людина позбавлена можли­вості займатися працею (а отже, і відчувати радість діяти, мати задоволення), вона вдається до сурогатів, за допомогою яких можна штучно викликати ілюзорне відчуття задоволення, пре­стижності. Такими засобами є алкоголь, наркотики. Це призво­дить до фізичного і соціально-психічного ослаблення частини людей і суспільства в цілому.