3.Шляхи, засоби й методи організації трудового виховання.

Трудове виховання є довготривалим процесом. По суті, він охоплює все життя людини. Але основи закладаються в ди­тинстві. Значною мірою риса працьовитості людини є мораль­ною категорією, належить до загальнолюдських морально-духовних цінностей. Тому так важливо в ранньому дитинстві сформувати психологічні засади працелюбства людини.

Основними шляхами (напрямками) трудового виховання є такі.

1. Родинно-побутова трудова діяльність, у процесі якої за­кладаються психологічні основи любові до праці, формуються вміння і навички у різних видах побутової праці, почуття обо­в'язку та відповідальності. Школа трудового виховання в сім'ї є найважливішим етапом розвитку особистості. Тенденція час­тини батьків вилучити дітей дошкільного віку зі сфери праці взагалі з надією, що вони прилучаться до трудових процесів пізніше, після закінчення школи, є помилковою і згубною для розвитку дитини. Вона веде до інфантилізму особистості.

Вимоги до праці дітей в сім'ї: має бути посильною, різноманітною, продуктив­ною, цікавою, систематичною.

• Перебування вихованців у дошкільних виховних закла­дах. Тут усі діти відповідно до програми залучаються до різних видів трудової діяльності, в першу чергу у них формуються вміння і навички обслуговуючої праці. Важливо, що в дитячих садках створена атмосфера спільної праці.

• Заняття в загальноосвітніх навчально-виховних закладах. Тут вихованці займаються двома основними видами праці — розумовою та фізичною. Навчальними планами і програмами передбачена чітка система залучення учнів до розумової та фізичної праці впродовж усіх років навчання. Зміст такої праці визначено з урахуванням віку учнів, соціально-економічних потреб. Проте фізична праця має переважно навчальний харак­тер, мало приділяється уваги залученню вихованців до системи продуктивної праці, яка є домінуючим фактором у формуванні соціальної зрілості особистості.

• Участь у систематичній продуктивній діяльності. До неї залучаються дорослі люди, які отримали певну професію.

• Заняття у професійних навчальних закладах, які забезпе­чують підготовку людей до активної професійної діяльності відповідно до соціально-економічних потреб держави.

Методи трудового виховання. Трудове виховання є складовою всебічного гармонійного роз­витку особистості. Тому загальні методи виховання мають бути ефективно використані і в системі трудового виховання: пере­конування, приклад, вимога, вправи, вправляння,заохочення, покарання.

Форми трудового виховання вирізняються своєю різноманіт­ністю. До них можна віднести: уроки праці, гуртки, студії, тру­дові десанти та ін.

Засоби трудового виховання охоплюють велику кількість предметів, дій, знарядь тощо, які допомагають людині здійсню­вати певні трудові операції — це фізичні зусилля людини, зна­ряддя праці, обладнання, природні багатства та ін.

Трудове виховання у дошкільний період. На цьому етапі відбувається залучення дітей до побутової праці, до­гляду за тваринами і рослинами, виготовлення іграшок, ознайомлення з працею дорослих, формування переконань щодо необхідності праці, бережливого ставлення до її ре­зультатів.

Трудове виховання у початковій школі. Основні зусил­ля у цей період спрямовуються на вироблення елементар­них прийомів, умінь і навичок ручної обробки різних ма­теріалів, вирощування сільськогосподарських культур, ремон­ту навчально-наочного приладдя, виготовлення іграшок, різних предметів для школи. Учнів знайомлять з деякими професіями.

Трудове виховання в основній школі. Трудове навчан­ня і виховання в основній школі зосереджується на оволо­дінні знаннями і практичними вміннями обробки металу та дерева, основами електроніки, металознавства, графічної грамоти; формуванні уявлень про головні галузі народного господарства, вмінь і навичок виготовлення нескладних ви­робів. Починаючи з 8-го класу, учні працюють у навчально- виробничих бригадах, міжшкільних навчально-виробничих комбінатах, навчальних цехах.

Трудове виховання у старшій школі. Провідною навчаль­но-виховною метою на цьому етапі є оволодіння уміннями і навичками з наймасовіших професій, які здобувають без­посередньо на виробництві, з урахуванням потреб регіону, наявної навчально-технічної та виробничої бази. Важливо також знайомити учнів з основами економічної теорії, під­приємницької діяльності, законодавства з питань підпри­ємництва, фінансово-кредитних операцій, психолого- педагогічними засадами управління.

На всіх етапах трудового виховання учнів необхідно фор­мувати потребу в праці, творче ставлення до неї, залучати до реальних виробничих відносин і формувати розвинуте, зорієнтоване на особливості ринкового господарювання, економічне мислення, розвивати загальні (інтелектуальні, психофізіологічні, фізичні та ін.) і спеціальні (художні, тех­нічні, математичні тощо) здібності, відроджувати націона­льні традиції, народні промисли та ремесла, виховувати культуру особистості в усіх її проявах.