4. Загальна характеристика економічного виховання школярів.

Трудове виховання тісно пов'язане з політехнічною освітою, яка передбачає ознайомлення людини з різноманітними вироб­ничими, технологічними процесами, озброєння вміннями обслу­говувати найпростіші технологічні процеси. Залучення особи­стості до конкретної праці якнайкраще сприяє пізнанню вироб­ничих процесів, ознайомленню з різноманітними технологіями, а головне — оволодінню вміннями обслуговувати певні техно­логічні процеси. Оволодіння змістом освіти, наповненим еле­ментами політехнізму, система трудового виховання певним чином спрямовані на поліпшення політехнічної підготовки вихованців, що так важливо для підготовки людини до актив­ної діяльності в умовах технократичних тенденцій у суспільстві.

Історичні тенденції розвитку економіки України на засадах ринкових відносин висувають необхідність економічного вихо­вання усіх членів нашого суспільства. І розпочинати цю роботу необхідно з раннього віку. Економічне виховання — це, перед­усім, категорія моральна. Воно певною мірою пов'язане з розу­мовим, трудовим й естетичним вихованням. У процесі трудово­го виховання на всіх його етапах є необхідність і можливість розв'язувати завдання економічного виховання школярів, основ­ними з яких є: сприяти розвитку економічного мислення люди­ни; формувати економічну культуру через оволодіння економіч­ними знаннями; формувати специфічні риси поведінки і мораль­них якостей: працелюбність, відповідальність, бережливість, діло­витість, розрахунок, організованість, ініціативність, практичність, самостійність; оволодіння вміннями і навичками економічних взаємин між людьми в суспільстві; здійснення правового вихо­вання в галузі економічних взаємин між людьми.

З трудовим вихованням тісно пов'язане економічне ви­ховання.

Особлива актуальність економічного виховання визна­чається тим, що кожна людина стикається з проблемами економіки і в своїй професійній діяльності, і в особисто­му житті. Школяр як майбутній працівник має оволо­діти такими економічними навичками: планування і ор­ганізації своєї праці; виконання професійних обов'язків, трудових завдань згідно зі встановленими економічними та іншими нормативами; оцінки результатів своєї праці за відповідними критеріями; пошуку шляхів підвищення ефективності своєї праці; вдосконалення виробництва в га­лузі своєї професійної діяльності.

Економічна діяльність у сфері особистого життя пере­дбачає: планування та організацію особистого бюджету, доходів і витрат сім'ї; економічно обґрунтовану оцінку то­варів, які купують для особистого користування, їх раціо­нальне використання; розумне ставлення до свого здо­ров'я, режиму і способу життя, використання вільного ча­су та ін. Окрім того, кожен громадянин як морально ви­хована людина повинен: бережливо і по-господарському ставитися до природи, активно протидіяти негативним явищам у цій галузі діяльності людини; дбайливо стави­тися до народного надбання; активно вивчати і осмислю­вати економічну політику нашої держави.

Економічне виховання — організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.

Економічне виховання є невід'ємним компонентом підготовки школярів до трудової діяльності, воно припускає:

економічну освіту, оволодіння економічною грамотою, фор­мування життєвих уявлень школярів про власність, ринкову еко­номіку;

оволодіння основами моральної поведінки в конкретній діяльності;

виховання якостей бережливих хазяїв, дбайливого ставлен­ня до матеріальних цінностей, природи, шкільного майна, береж­ливості у використанні енергетичних джерел, продуктів харчуван­ня, тобто конкурентоздатної особистості;

виховання правової культури, яка забезпечує додержання моральних принципів в економічній діяльності;

виховання економічної культури, яка, як і правова культура особистості, дозволяє керування загальнолюдськими цінностями в реалізації своїх намагань.

Для розв'язання цих завдань сприяє вивчення школярами курсу «Основи ринкової економіки», всебічна позакласна та позашкіль­на робота та ін.

Компоненти економічного виховання

Рис. Комиопенти економічного виховання

Важливим компонентом економічної культури є еконо­мічна свідомість — знання основних законів розвитку ринкової економіки, підвищення ефективності виробниц­тва, перебудови його структури, вдосконалення виробни­чих відносин, системи управління та методів господарю­вання.

свідомість забезпечує розуміння економіч­ного життя суспільства, перетворення кожного працівника на активного, творчого учасника виробничого процесу. В умовах економічних реформ формування економічної свідомості підростаючого покоління стає загальним і обов'язковим.

Складником економічної свідомості є економічне мис­лення — здатність до осмислення явищ економічного жит­тя з урахуванням досягнень науки і техніки. Воно спри­яє творчому розв'язанню особистістю економічних про­блем, конкретних трудових завдань.

Економічному життю людини властиві також соціаль­ні почуття: колективізму, господаря, відповідальності, обов'язку та дисципліни.

Економічна культура передбачає і формування у шко­лярів певних моральних та ділових якостей, необхідних для їх майбутньої трудової діяльності: суспільної активно­сті, підприємливості, ініціативності, господарського, бережливого ставлення до суспільного добра, раціоналіза­торських здібностей, відповідальності, прагнення до рен­табельності, оновлення технологічних процесів і обладнан­ня, продуктивності праці, високої якості продукції, осо­бистого успіху й добробуту.

Зміст економічної освіти та виховання учнів загально­освітньої школи визначений навчальним предметом «Ос­нови економічних знань», що вивчається в 11-му класі.

Проте цілком покладатися тільки на цей курс було б не­логічно. Тому «Державним стандартом загальної середньої освіти. Економіка» запропоновано чотирирівневий підхід, що передбачає послідовність і безперервність економічної освіти та виховання школярів. Наступність виявляється в лінійно-циклічній структурі курсів:

нульовий рівень — 1—4 (1—3) класи;

перший рівень — 4—7 класи;

другий рівень — 8—9 класи;

третій рівень — 10—12 класи.

Нульовий рівень вивчення економіки розрахований на початкову школу. Діти отримують початкові уявлення про навколишнє економічне середовище. Формуються первин­на економічна культура та грамотність. У цьому віці пе­редбачено: вивчення основних економічних понять, з яки­ми діти стикаються у повсякденному житті; навчання ді­тей умінню робити вибір та оцінювати його наслідки для себе і для своєї родини, друзів; формування почуття від­повідальності за прийняті рішення. На цьому етапі вивчення економіки може здійснюва­тися на окремих уроках та інтегровано.

Перший рівень передбачає послідовне розширення кру­гозору учнів, подальше вивчення економічних понять; на­громадження нового досвіду у прийнятті зважених еконо­мічних рішень у процесі вибору; висвітлення зв'язків, що існують у ринковій економіці між людиною (дитиною), сім'єю, державою.

У 5 класі доцільно почати формування первинних уяв­лень про родинну економіку: доходи і витрати сім'ї, дже­рела доходів (заробітна плата, стипендія, дотації); про роль родини в суспільстві, економічні зв'язки родини з інши­ми суб'єктами ринкової економіки тощо.

У 6 класі — вивчати економічні умови міста (села), ре­гіону, в якому живе дитина. З цією метою учнів слід оз­найомити з економічними потребами міста (школи, лікар­ні тощо), з діяльністю таких ланок виробництва, як завод, фабрика, ферма, та з професіями, потрібними регіону.

У 7 класі діти засвоюють елементи національної еко­номіки, знайомляться з функціями держави, деяких рин­кових інститутів (банків, страхових компаній тощо).

Другий рівень спрямований на вивчення економіки на рівні систематизованого підходу до набуття знань про еко­номічні поняття^ категорії. Цей вік найсприятлівіший до засвоєння основ підприємницької діяльності, малого біз­несу. Водночас учні можуть отримати певні професійні орієнтири.

Економічні основи у 8—9 класах охоплюють вивчення ключових економічних законів та концепцій, розуміння основних впливів економічного середовища на діяльність підприємця, набуття вмінь та навичок застосування здо­бутих знань для аналізу різноманітних подій економічного життя, набуття досвіду роботи з економічною періодикою.

Третій рівень є завершальним у формуванні економіч­ної освіти на загальноосвітньому рівні. Учні повторюють і поглиблюють вивчений матеріал, розглядають категорії та закони, які через їхню складність не аналізувалися на попередніх етапах.

Маючи уявлення про універсальні економічні поняття та концепції, в цьому віці учні можуть ефективно вивча­ти основи менеджменту, елементи маркетингу тощо.

Економічна освіта та виховання в 10—12 класах по­винні забезпечити поглиблене засвоєння комплексу уні­версальних економічних категорій і законів, набуття дос­віду роботи зі спеціальною економічною літературою, на­вичок робити економічно обґрунтовані висновки замість емоційних, досвіду планування свого подальшого життя: освіти, праці, кар'єри, наукової діяльності тощо.