2.Зміст та завдання розумового виховання.

Зміст розумового виховання — система фактів, понять, положень з усіх галузей науки, культури і техніки. Освічена людина повинна володіти основами наук, техніки, мистецтва і культури. Ці знання мають бути систематизовані, постійно поповнюва­тися.

У процесі розумового виховання школяр повинен навчитися мислити.

Розумове виховання відбувається у процесі засвоєння знань і не зводиться до нагромадження певного їх обсягу. Процес здобуття знань і якісне їх поглиблення є чинником розумового виховання лише тоді, коли знання стають осо­бистими переконаннями, духовним багатством людини.

Під час розумового виховання відбувається накопичення певного фонду знань: термінології, символів, імен, назв, дат, понять, існуючих між ними зв'язків і залежностей, відобра­жених у правилах, законах, закономірностях, формулах.

Основним завданням розумового виховання є розвиток мислення взагалі та різних його видів. Воно також перед­бачає оволодіння основними розумовими операціями (ана­ліз, синтез, порівняння, систематизація).

Мислення — процес опосередкованого й узагальненого пізнання предметів і явищ об'єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв'язках і відносинах.

Існують такі види мислення:

• діалектичне — вміння бачити в явищі суперечності, тенденції розвитку, зародження нових;

• логічне — встановлення узагальнених зв'язків між новими знаннями і раніше засвоєним матеріалом, приведення їх у певну систему;

• абстрактне — абстрагування від неістотних, другорядних ознак, виділення загаль­них та істотних і на цій основі формування абстрактних понять;

• узагальнююче — знаходження загальних принци­пів і способів дій, що поширюються на певну низку явищ;

• категоріальне — вміння об'єднувати поняття в класи і групи на підставі певних істотних ознак подібності;

• теоретичне — здатність до засвоєння знань високого рівня узагальнення, розуміння наукових засад і принципів розвитку тих чи тих галузей знань, виявлення залежності та закономірності існуючих між явищами зв'язків;

• індуктивне — рух думки від окремого до загального, від фактів до узагальнець, висновків;

• дедуктивне —рух думки від за­гального до окремого;

• алгоритмічне — неухильне дотримання інструкції, яка вказує'строгу послідовність дій, що забезпечує отримання результату;

• технічне — розуміння наукових засад і загальних принципів виробничих проце­сів;

• репродуктивне — актуалізація засвоєних знань для розв'язання завдань відомого типу або виконання дій у знайомих умовах;

• продуктивне — самостійне вирішення людиною нових завдань на основі набутих знань, а також із використанням нових даних, способів і засобів, необхідних для їх вирішення;

• системне — здатність виявляти зв'язки між науками, розуміти загальнонаукові закони, по­кладені в основу їх розвитку, мати загальні уявлення про закономірності розвитку природи і суспільства.

Дану інформацію надамо у вигляді таблиці.

Таблиця 11.

Характеристика видів мислення

Способи пізнавальної діяльності - уміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати; формування у дитини необхідності здобувати нові знання, оволодівати вмінням мислення.

Учня необхідно навчити всіх цих видів мислення. Оволодіти ними він може лише за умови освоєння таких операцій, як:

• аналіз — мислене розчленування цілого на частини або мислене виділення окремих його частин;

• синтез — мислене поєднання частин предметів або окремих його сторін, їх ознак, властивостей;

• порівнян­ня — встановлення подібності або відмінності між предметами і явищами за однією кількома ознаками, виділени­ми в певній послідовності;

• класифікація (систематизація) — поділ предметів або явищ за групами залежно від подібності чи відмінностей між ними.