1. Любов до дітей.

В.Сухомлинський писав: ”Що означає гарний вчитель? Це, насамперед, людина, яка полюбляє дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, має віру в те, що кожна дитина може стати гарною людиною, вміє дружити з дітьми, приймає близько до серця дитячі радощі та смуток, знає душу дитини, ніколи не забуває, що і сам він був дитиною”.

2. Спеціальні пед. здібності (Класифікація Н.В. Кузьміної):

- Гностичні (вміти вчитися, систематизувати нове знання, аналізувати, тощо)

- Проектувальні (проектувати власну діяльність та процес навчання, виховання й розвитку учня)

- Конструктивні (вміти роботи складне легким, враховувати індивідуальні особливості дітей)

- Комунікативні (бажати та вміти спілкуватися з різними групами людей)

- Організаційні (залучати дітей до навчальної діяльності, організовувати виховний процес, певною мірою керувати взаємодією з батьками, тощо).

3. Професійна пед. спрямованість – сукупність стійких мотивів, які орієнтують людину на здійснення пед. діяльності.

Здійснення педагогічної діяльності передбачає організацію вчителем педагогічного спілкування, володіння ним педагогічною технікою, прояв педагогічного такту.

Педагогічне спілкування – комунікативна взаємодія педагога з учнями, батьками, колегами, спрямована на створення сприятливого психологічного клімату, психологічну оптимізацію стосунків та діяльності.

Педагогічний такт – почуття міри у застосуванні педагогічного впливу на учнів, коли оптимально враховуються соціальні та педагогічні наслідки взаємодії.

Педагогічна техніка – форма організації поведінки вчителя. Вміння використовувати психофізичний апарат як інструмент виховного впливу, це прийоми володіння собою (своїх організмом, настроєм, мовленням, увагою й уявою) і прийоми впливу на інших (вербальними й невербальними засобами).