Бесіда на уроках української мови (3 клас)

У період активного відродження та розвитку українського суспільства пріоритет належить всебічно розвиненим, освіченим людям. Відповідно до Закону України «Про освіту», метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями [1]. Досягти цієї мети можна лише за умови оптимального використання та якісної реалізації методів шкільного навчання.

У процесі навчання та виховання учнів провідне місце займають словесні методи навчання, зокрема метод бесіди.

Бесіда — це такий метод навчання, який передбачає використання попереднього досвіду учнів з певної галузі знань і на основі цього залучає їх за допомогою діалогу до усвідомлення нових явищ, понять або відтворення уже наявних знань [3, с. 46]. Бесіда допомагає вчителю керувати пізнавальною діяльністю школярів, активізує їх, учить висловлювати свої думки, формулювати висновки. Цей метод є дуже гнучким, тому він може використовуватись на будь-яких уроках для розв’язання різних дидактичних завдань.

Проблема ефективності організації навчального процесу в початковій школі посідає важливе місце серед досліджень сучасної педагогічної науки. І саме тому питання вибору методів навчання та якості їх організації є одним з найактуальніших у наш час.

Мета статті — визначити умови ефективного використання методу бесіди на уроках української мови у 3 класі.

Бесіда — це досить складний в організації метод навчання. Його особливістю є те, що інформація сприймається та відтворюється учнями за частинами, у формі запитань та відповідей [2, с. 3]. Якщо діти випускають з уваги хоча б деяку частину інформації, то їх знання стають частковими, втрачається цілісність змісту, у дітей знижується інтерес до навчання і бажання працювати.

Існує велика кількість класифікацій та різновидів бесід. Основними для використання у початковій школі є такі: за характером пізнавальної діяльності — репродуктивна, евристична; за дидактичною метою — підготовча, пояснювальна, узагальнювальна [5, с. 172].

Однією з умов ефективного використання бесіди на уроках української мови є врахування змісту навчального матеріалу. Залежно від інформації, що вивчається, для роботи можна використати різні види бесід. А, можливо, в деяких випадках доцільніше буде обрати і застосувати більш ефективний, економічний у часі, зручний з погляду використання метод [4, с. 32].

Правильність, усвідомленість відтворення та застосування учнями навчальної інформації також є важливим показником ефективності застосування бесіди. Важливо використовувати такі запитання, які виявлятимуть рівень сприймання та засвоєння учнями навчального матеріалу. Відповіді учнів на ці запитання можуть бути сигналом для вчителя про необхідність повторення інформації, а, можливо, і про використання інших методів навчання.

Для поліпшення сприйняття учнями матеріалу на слух доцільно використовувати різноманітні засоби фіксування уваги на прослуханій інформації. Наприклад, запитання бесіди доцільно було б супроводжувати наочним матеріалом.

З метою забезпечення постійної активної участі учнів у бесіді та цілісного розуміння матеріалу важливо визначати її зміст та завдання. Для цього створюється система питань: текст ділиться на частини, і до кожної з них ставляться запитання. Така система забезпечує досягнення завдань бесіди. Вона залучає дітей до відтворення прослуханого матеріалу, висловлювання власних думок та суджень, включає їх в активну розумову діяльність, виявляє рівень засвоєння навчального матеріалу. На цій основі здійснюється контроль та корекція процесу навчання.

Запорукою ефективного використання методу бесіди є правильна побудова запитань. Основна вимога до них — це чіткість та конкретність [5, с. 172]. Для участі в бесіді учням важливо зрозуміти, про що саме питає вчитель. На уроках часто можна почути запитання типу: «Розкажіть, що ви знаєте про українську мову (або інший предмет, явище, поняття)?» Такі питання не є чіткими, тому відповіді на них можуть викликати в учнів значні труднощі.

У бесіді не повинні використовуватись альтернативні запитання, тому що вони можуть спонукати учнів до простого відгадування відповідей.

Необхідно уникати подвійності запитань. Особливо це стосується питань про різні сторони одного об’єкта, їх ознаки, властивості, адже вони призводять до необдуманих, непослідовних відповідей. За таких умов дитина намагається розповісти все, що знає про предмет запитання. Вона переходить від однієї ознаки, властивості до іншої, при цьому не замислюючись і не напружуючи свою пам’ять.

Важливою є також форма вираження питань. Недоцільно використовувати у запитаннях невідомі для учнів слова, без потреби переформульовувати їх по декілька разів [2, с. 6]. Формулювання питання можна змінювати лише за тієї умови, якщо учні його не розуміють. Додаткові запитання можна використовувати лише для уточнення відповіді учня. Вони не повинні бути прямою підказкою для дитини. Крім того, додаткові питання доцільно ставити лише до тієї частини навчальної інформації, яка не була охоплена відповіддю учня. Такі питання можуть ставити самі учні, але під керівництвом учителя.

Важливою умовою постановки запитань є також індивідуальний підхід до кожної дитини, врахування її особливостей та можливостей. На питання повинні відповідати ті учні, рівень знань та розвитку яких дозволяє їм зробити це успішно. Наприклад, якщо запитання просте, то на нього може відповісти учень з нижчим рівнем знань, а сильні учні зможуть доповнити його відповідь. Якщо ж запитання складніше, то слід викликати учня з високим рівнем знань, а слабші повинні будуть повторити його відповідь.

Призначення бесіди визначає її місце у структурі уроку [4, с. 37]. Цей метод може використовуватись на всіх етапах навчання. Наприклад, репродуктивну бесіду доцільно використовувати на етапі перевірки домашнього завдання, актуалізації опорних знань, закріплення вивченого матеріалу та під час підведення підсумків уроку, але вона не буде ефективною на етапі повідомлення нового матеріалу. А підготовча бесіда є дуже ефективною для повідомлення теми та мети уроку, мотивації навчальної діяльності, актуалізації опорних знань, але її не можна використовувати на етапі закріплення вивченого матеріалу.

Усі ці умови повинні враховуватись учителями під час підготовки та використання на уроках методу бесіди.

Наведемо приклади бесід, які можна запропонувати учням 3-ого класу на уроках української мови.

Евристична бесіда

Тема уроку: Слова, протилежні за значенням (антоніми).

– До слів хоробрий, швидко, сумний доберіть слова, які виражають протилежне значення.

– Чи знаєте ви, як можна назвати дібрані нами слова? Ці слова називаються антонімами.

– Давайте поміркуємо, які ж слова можуть називатися антонімами? Перевіримо визначення за підручником.

– Доберіть до поданих словосполучень антоніми і запишіть їх. Сухий одяг, біла хустинка, холодний вітер, сонячна погода.

– До яких слів можна добирати антоніми? Наведіть свої приклади антонімів.

– Як ви вважаєте, яку роль відіграють у мовленні антоніми?

– Давайте пофантазуємо. Що було б, якби у нашому мовленні не було антонімів?

Підготовча бесіда

Тема: Розвиток зв’язного мовлення. Опис тварини у художньому стилі.

– Яка ваша улюблена тварина? Чим вона вам подобається?

– Чи є у когось з вас домашня тваринка? Як її звати?

– Як ваша тваринка виглядає? Які у неї лапки, вушка, хвостик?

– Які у неї звички? Що вона любить, а що ні?

– Які оповідання про тварин ви читали?

– Як вчать ставитись до тварин письменники?

– Яку тваринку ви описуватимете?

– Чи все ви про неї знаєте? Чи потрібна вам допомога класу?

Отже, слід пам’ятати, що методично правильно організована бесіда сприяє активізації розумової діяльності учнів, розвитку їх мислення, уваги. Саме в бесіді учень здобуває необхідні навички ведення дискусії, вміння відстоювати свою думку, вступати в контакт зі співрозмовниками. У житті кожної людини, в її трудовій і суспільній діяльності все це має велике значення.

Література

1. Закон України «Про освіту» // www.osvita.org.ua.

2. Кратасюк Л. Інтерактивні методи навчання. Розвиток комунікативних і мовних умінь / Л. Кратасюк // Дивослово. — 2003. — № 10. — С. 2–11.

3. Кузьмінський А. І. Технологія і техніка шкільного уроку: навчальний посібник / А. І. Кузьмінський, С. В. Омельяненко. — К.: Знання, 2010. — 335 с.

4. Лукач С. П. Бесіда на уроках мови: Посібник для вчителя. — К.: Радянська школа, 1990. — 112 с.

5. Максимюк С. П. Педагогіка: Навчальний посібник. — К.: Кондор, 2009. — 670 с.

Шило Т. В.,

студентка 44 групи

факультету початкового навчання

ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка